Рішення № 141401719, 23.10.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Дата ухвалення
23.10.2026
Номер справи
368/1855/26
Номер документу
141401719
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 368/1855/26

2/368/1628/26

Рішення

Іменем України

"23" жовтня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Кравець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи фінанс" заборгованість за кредитним договором №102084 від 10.02.2024 року у розмірі 12562,32 грн., та у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь ТОВ "Діджи фінанс" судовий збір у розмірі 2662,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., обґрунтовуючи позов наступним.

10.02.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 102084.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

Оскільки ТОВ «ФК «Авіра груп»» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 102084 від 10.02.2024р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів таким чином вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України: постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №524 /5556/19.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до частини першої та частини другої ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.

У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 102084 від 10.02.2024 року із ТОВ «ФК «Авіра груп» (ЄДРПОУ: 43174156) та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

Відповідно до частини другої ст.29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024р. між ТОВ «ФК «Авіра груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи" відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024.

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 102084 від 10.02.2024 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "Діджи фінанс") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 12562,32 грн., із яких:

заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.;

заборгованість за відсотками становить 829,6 грн.;

заборгованість за комісіями становить 0 грн.;

заборгованість за пенею становить 7732,72 грн.

Відповідно до п.8-9 частини першої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/ або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені.

Відповідно до частини першої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією із таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом. Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості врегулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною першою ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, на підставі Договору факторингу, клієнт зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення прав вимоги за цим Договором повідомити боржників у спосіб, визначений відповідно до вимог чинного законодавства, про факт відступлення прав вимог за Договорами позик та про передачу персональних даних боржників, а також надати інформацію про фактора (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв?язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти).

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ТОВ «Діджи фінанс» повідомляє, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору.

Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що: можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Згідно із нормами ЦПК України, кожна із сторін судового процесу має право на професійну правничу допомогу, позивач скориставшись цим правом, звернувся до адвоката Горобей Руслани Геннадіївни та отримав професійну допомогу задля можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду.

Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, ТОВ «Діджи фінанс» повідомляє суд, що судові витрати позивача складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

04.09.2021 в газеті «Голос України» № 168 опубліковано оголошення Вищої ради правосуддя про створення та забезпечення функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС, яким Вища рада правосуддя повідомила, що відповідно до пункту 2 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Так, у вказаному оголошенні відсутні посилання на уведення в дію положень Закону 2147 в частині змін щодо включення у статтю 4 Закону України «Про судовий збір» частини третьої стосовно застосування понижуючого коефіцієнта при поданні до суду документів в електронній формі.

Разом з цим порядок набрання чинності наведеним положенням був передбачений у самому Законі 2147, абзацом четвертим § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 якого було визначено, що підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 цього розділу вводиться в дію з дня початку функціонування підсистеми (модуля) ЄСІТС, що забезпечує функціонування процедури реєстрації, автентифікації та доступу осіб до функціонуючих підсистем (модулів) ЄСІТС (електронний кабінет).

Отже, Законом 2147 був визначений порядок набрання чинності вказаним положенням, що пов`язується із днем початку функціонування підсистеми (модуля) ЄСІТС, яка забезпечує функціонування процедури реєстрації, автентифікації та доступу осіб до функціонуючих підсистем (модулів) ЄСІТС (електронний кабінет).

Після 04.10.2021 р. при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати на правничу допомогу.

Правила, за якими реалізується ця засада судочинства, розглянула колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19, відповідно до якої було зазначено: «якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. У Верховному Суді також погодилися з такими висновками.

Там виходили з того, що відповідно до ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи».

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами - Верховний Суд.

Постанова суду від13.03.2025р. у справі №275/150/22, (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126020988).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки: «Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».

Отже, позивач надає усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність представника позивача та позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, подавши до суду відзив, в якому просить суд у задоволенні позову ТОВ «Діджи фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 12 562,32 грн - відмовити. При визначенні наявності та розміру основної заборгованості врахувати всі платежі, відображейі у розрахунку первісного кредитора, на загальну суму 7 768,40 грн. та перевірити правомірність нарахувань і черговість зарахування зазначених платежів. Врахувати істотну суперечність між позовною заявою, у якій 7 732,72 грн визначено як пеню, та детальним розрахунком заборгованості, у якому ця сама сума відображена як «відсотки на прострочиш, тоді як у графі «Пеня» зазначено 0,00 грн. Якщо заявлені 7 732,72 грн є пенею - відмовити у стягненні цієї суми з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Якщо позивач наполягатиме, що 7 732,72 грн є процентами, перевірити належність доказів конкретної договірної та законодавчої підстави такого нарахування, його ставки, бази, періоду та формули. Перевірити належність і достатність доказів переходу до ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги саме за кредитним договором №102084 від 10.02.2024 та саме у заявленому складі й розмірі. Врахувати неотримання відповідачем у встановлений законом строк повідомлення про відступлення права вимоги та перевірити належність доказів виконання кредитодавцем обов`язку щодо такого повідомлення, оцінивши цю обставину в сукупності з доказами переходу до позивача конкретного права вимоги за договором №102084 від 10.02.2024. Відмовити у покладенні на відповідача заявлених 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у випадку встановлення судом підстав для їх компенсації - зменшити їх до співмірного та обгрунтованого розміру, обґрунтовуючи наступним.

Позовні вимоги у заявленому розмірі не визнає.

Подані позивачем документи містять істотні суперечності щодо складу заявленої заборгованості. Розрахунок первісного кредитора потребує перевірки щодо врахування здійснених платежів, правомірності та черговості їх зарахування, правових підстав окремих нарахувань, а також заявленого залишку основної суми кредиту.

Позивач посилається на перерахування 4 000,00 грн за кредитним договором №102084 від 10.02.2024 на банківську картку.

Ухвалою суду витребувано безпосередньо від AT «Райффайзен Банк» відомості щодо належності відповідної платіжної картки та зарахування на неї коштів, на які посилається позивач.

Станом на момент подання цього відзиву витребувані судом банківські відомості відповідачем не отримані та не досліджені.

Тому просить суд встановлювати факт, дату та суму фактичного зарахування кредитних коштів після дослідження належних доказів, у тому числі відомостей, витребуваних судом безпосередньо від AT «Райффайзен Банк».

Використання нижче суми 4 000,00 грн здійснюється виключно для контрольної перевірки розрахунку самого позивача та не є визнанням відповідачем факту отримання 4 000,00 грн за спірним договором або визнанням непогашеного основного боргу у такому розмірі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розрахунок первісного кредитора підтверджує здійснення платежів на загальну суму 7 768,40 грн. У детальному розрахунку заборгованості первісного кредитора відображені такі платежі відповідача:

23.02.2024 - 1 232,00 грн.; 14.03.2024 - 2 222.00 грн.; 23.03.2024 - 792,00 грн.; 03.04.2024 - 968,00 грн.; 11.04.2024 - 704,00 грн.; 22.04.2024 - 850,40 грн.

Загальна на сума платежів становить:

2 232,00 + 2 222,00 + 792,00 + 968,00 + 704,00 + 850,40 = 7 768,40 грн.

Отже, власний розрахунок первісного кредитора підтверджує отримання від відповідача платежів на загальну суму 7 768,40 грн.

Водночас у цьому самому розрахунку в графі погашення основної суми кредиту відображено 0,00 грн, а основна сума кредиту надалі залишається незмінною - 4 000,00 грн.

Відповідач не стверджує, що саме перевищення загальної суми здійснених платежів над зазначеною позивачем початковою сумою кредиту автоматично означає повне погашення основного боргу.

Однак для встановлення дійсного залишку основного боргу необхідно перевірити правомірність тих нарахувань, на погашення яких первісний кредитор спрямовував платежі, а також відповідність застосованої ним черговості погашення вимог законодавству.

Без такої перевірки сам розрахунок кредитора не є достатнім підтвердженням того, що після здійснення платежів на 7 768,40 грн. непогашена основна сума кредиту продовжувала становити саме 4 000,00 грн.

Щодо черговості зарахування платежів особливої перевірки потребує платіж від 23.02.2024 у сумі 2 232,00 грн.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що зазначений платіж був спрямований, зокрема: 1 232,00 грн. - на проценти; 1 000,00 грн. - на комісію; 0,00 грн. - на погашення основної суми кредиту.

При цьому основна сума кредиту залишилася незмінною - 4 000,00 грн.

Просить суд перевірити відповідність такого порядку зарахування коштів вимогам ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» щодо черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит.

Правильність застосованої черговості має безпосереднє значення для визначення того, чи обгрунтовано кредитор після отримання платежів продовжував обліковувати основну суму кредиту у повному розмірі 4 000,00 грн.

Істотна суперечність щодо правової природи 7 732,72 грн.

У позовній заяві ТОВ «Діджи фінанс» визначає суму 7 732,72 грн. як «пеню». Водночас у детальному розрахунку заборгованості ця сама сума сформована у графі «Відсотки на прострочці».

При цьому в окремій графі «Пеня» детального розрахунку зазначено 0,00 грн.

Таким чином, документи самого позивача по-різному визначають правову природу однієї й тієї самої суми 7 732,72 грн., яка становить більшу частину всієї заявленої до стягнення заборгованості.

Зазначена суперечність має істотне значення, оскільки проценти та неустойка (пеня) мають різну правову природу та до них застосовуються різні правила законодавства.

Якщо 7 732,72 грн є пенею. Саме як пеню цю суму визначено безпосередньо у позовній заяві. У такому випадку просить суд застосувати положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо відповідальності позичальника за кредитними зобов`язаннями у період дії воєнного стану та перевірити допустимість стягнення нарахованої позивачем пені.

Якщо заявлені 7 732,72 грн. дійсно є пенею, як це зазначено самим позивачем у позовній заяві, просить відмовити у стягненні цієї складової заборгованості.

Якщо 7 732,72 грн є «відсотками на прострочці».

Якщо позивач стверджуватиме, що зазначена сума фактично є не пенею, а «відсотками на прострочці», просить суд перевірити та вимагати належного доказування: конкретного пункту договору, який передбачає саме такі проценти; розміру застосованої ставки; бази їх нарахування; періоду нарахування; формули розрахунку; правової природи такого платежу.

Одна й та сама сума не може без належного пояснення обгрунтовуватися у позовній заяві як пеня, а в детальному розрахунку заборгованості - як проценти на прострочці. Відповідач не визнає 7 732,72 грн. ані як пеню, що підлягає стягненню, ані як належним чином доведені проценти.

Щодо 462,00 грн, відображених як «відсотки на прострочці»

Детальний розрахунок містить окреме нарахування 462,00 грн, яке надалі було погашене платежем від 14.03.2024.

Контрольна арифметична перевірка цієї суми дає: 3 000,00 грн. х 2,2% = 66,00 грн.; 3 200.00 грн. х 2.2% = 70,40 грн.; 3 400,00 грн. х 2,2% = 74,80 грн.; 3 600.00 грн. х 2,2% = 79,20 грн.; 3 800,00 гри х 2,2% = 83,60 грн.; 4 000.00 грн. х 2.2% = 88.00 грн.

Разом: 66,00 + 70,40 + 74,80 + 79,20 + 83,60 + 88,00 = 462,00 грн.

Таким чином, відповідач не стверджує про арифметичну неможливість отримання суми 462,00 грн.

Однак арифметична відтворюваніеть суми сама по собі не доводить правомірності відповідного нарахування.

Позивач повинен довести, чому саме у відповідні дні база від 3 000,00 грн. до 4 000,00 грн. визначалася як прострочена та якою конкретною умовою договору передбачалося нарахування на неї окремих «відсотків на прострочці».

Щодо заявлених 829,60 грн процентів.

Для встановлення обгрунтованості цієї складової необхідно перевірити: період нарахування; фактично застосовану процентну ставку; базу нарахування; формулу розрахунку; відповідність такого нарахування умовам кредитного договору та вимогам законодавства.

Відповідач не визначає будь-якої альтернативної суми заборгованості лише на підставі контрольних арифметичних розрахунків.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «Діджи фінанс». Позивач посилається на договір факторингу №23122024 від 23.12.2024 укладений між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «Діджи фінанс».

Для підтвердження права позивача на стягнення саме заявленої у цій справі заборгованості необхідно встановити належний доказовий зв`язок: договір факторингу - належним чином оформлений реєстр переданих прав вимоги - включення до нього саме кредитного договору №102084 від 10.02.2024 -ідентифікація відповідача - склад і розмір конкретної переданої вимоги.

Загальний акт приймання-передачі значної кількості вимог сам по собі не дозволяє встановити склад конкретної вимоги до відповідача без належного документа, який ідентифікує саме що вимогу у відповідному реєстрі.

Тому просить суд перевірити не лише факт існування договору факторингу, а й належність та достатність доказів переходу до ТОВ «Діджи фінанс» саме права вимоги за кредитним договором №102084 від 10.02.2024 та саме у заявленому позивачем складі й розмірі.

Позивач зазначає, що право вимоги за кредитним договором №102084 від 10.02.2024 перейшло до ТОВ «Діджи фінанс» 23.12.2024 на підставі договору факторингу №23122024.

Відповідач належного повідомлення про відступлення права вимоги у встановлений законом строк не отримував.

У зв`язку з цим просить суд перевірити виконання кредитодавцем вимог законодавства щодо повідомлення споживача про відступлення права вимоги, зокрема наявність належних доказів змісту повідомлення, дати та способу його направлення, а також контактних даних, на які таке повідомлення направлялося.

При цьому відповідач не посилюється на сам факт неотримання повідомлення як на безумовну підставу недійсності договору факторингу, а зазначає цю обставину як порушення встановленого законом порядку повідомлення споживача та просить суд оцінити її у сукупності з доказами переходу саме конкретного права вимоги за договором № 102084 до ТОВ «Діджи фінанс».

Щодо заявлених 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивач просить додатково стягнути з відповідача 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу при ціні позову 12 562,32 грн.

Заперечує проти покладення на нього зазначених витрат у заявленому розмірі та заявляє клопотання про їх зменшення у разі встановлення судом підстав для їх розподілу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співмірним, зокрема, зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Ціна позову у цій справі становить 12 562,32 грн. тоді як заявлені витрати на професійну правничу допомогу становлять 6 000,00 грн.

Справа стосується одного кредитного договору, розглядається у спрощеному позовному провадженні, позивач просить розглядати справу без участі свого представника, а значна частина поданих документів має типовий характер для спорів про стягнення придбаної кредитної заборгованості.

У зв`язку з цим просить суд перевірити фактичний обсяг індивідуальної роботи адвоката саме у цій справі, необхідність відповідних робіт, фактично витрачений час, обсяг наданих послуг та співмірність заявленої суми 6 000,00 грн. зі складністю і ціною спору.

У разі встановлення судом підстав для компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу прошу зменшити їх до співмірного та обгрунтованого розміру.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 662,40 гри сплаченого ним судового збору. Питання щодо розподілу судового збору прошу вирішити відповідно до результатів розгляду справи та вимог ст. 141 ЦПК України.

У разі відмови від позову підстави для покладення сплаченого позивачем судового збору на відповідача відсутні, а у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати підлягають відповідному пропорційному розподілу.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що, 10 лютого 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102084 на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно з правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.».

Отже, суд встановив, що без здійснення входу на веб-сайт товариства, реєстрації та створення особистого кабінету, входу за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, отримання на фінансовий номер otp-пароля, надісланого товариством на такий телефону, власноручне введення відповідачем одноразового паролю-ідентифікатора для електронного підпису, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

За умовами п. 1.1. договору сума кредиту становить 4000 грн.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається строком на 90 днів, тобто до 09.05.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

П. 1.4. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на платіжну/банківську картку, реквізити якої надано позичальником товариству з метою отримання кредиту протягом 3 робочих днів з моменту укладення цього договору (п.2.1 кредитного договору).

Відповідно наданої АТ «Райффайзен банк» інформації встановлено, що банківська карта № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 . Виписку про рух коштів по НОМЕР_3 , банківська картка № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 за період з 10.02.2024 р по 11.02.2024р. Повний номер карти НОМЕР_4 . Ідентифікаційні дані власника банківської картка № НОМЕР_1 : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_5 виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській обл.. від 23.09.1996, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_6 .

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Як вбачається з виписки про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 на вказану картку 10.02.2024 року о 11:00:01 було перераховано 4000 грн.

Відповідно до інформаційної довідки від 01.07.2026 року ТОВ «ФК «Авіра груп»», про те, що акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 102084: 10.02.2024 11:00:01 - KL3557, який надійшов на номер телефону НОМЕР_7 .

Надана інформація дозволяє ідентифікувати платника, отримувача, суму та реквізити транзакції згідно із зазначеним законодавством.

Суд приходить до висновку про присутні належні та допустимі докази підтвердження укладення кредитного договору № 102084 та фактичного перерахування коштів споживчого кредиту відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач не оспорив договір про надання споживчого кредиту за його безгрошовістю, в матеріалах справи наявні докази про те, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить відповідачу.

З огляду на надання відповідачу грошових коштів, суд вважає, що договір про надання споживчого кредиту укладений відповідачем, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його часткового виконання сторонами (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі справа №926/2308/19).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справі № 383/821/22.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання кредиту № 102084 від 10.02.2024 року у відповідача виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000 грн.

Разом з тим, суд не може в повній мірі погодиться про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 826 грн 60 коп. з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 12562 грн 32 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 826 грн 60 коп.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової заборгованості за процентами за користування кредитом, встановив, що розрахунок здійснений позивачем не в повній мірі відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 102084 від 10.02.2024 року був погоджений сторонами та становив 90 днів з 10.02.2024 року (строк кредитування) до 09.05.2024 року.

Згідно п. 17 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а згідно ч.5 ст. 8 передбачено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тобто, кредитний договір між ТОВ «ФК «Авіра груп»» та ОСОБА_1 № 102084 від 10.02.2024 р. перебував у двох перехідних періодах дії максимальних розмірах процентів, а саме: з 10.02.2024 по 21.04.2024 - 2,8 % та з 22.04.2024 по 09.05.2024 - 1,5 %.

Проте, за період дії кредитного договору № 102084 від 10.02.2024 р. первісним кредитором було нараховано відповідачем відсотків по ставці 2,2 %.

Тому перевіряючи розрахунок зроблений первісним кредитором судом виявлено, що відсотки були нараховані по ставці 2,2 %, то з урахуванням зауважено відповідачем судом зроблено розрахунок по періодах з 10.0.22024 по 21.04.2024 по 2,2 %, а по 22.04.2024 по 09.05.2024 по 1,5 % та з урахуванням проведених оплат вважає, що відповідачем погаше відсотки в повному обсязі, тому відсутні підстави для стягнення витрат в сумі 826,60 грн.

Що стосується заборгованості за пенею, то слід зазначити наступне.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою (пені) у розмірі 7732,72 грн., суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України було введено воєнний стан, перебіг якого неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і який є діючим на теперішній час.

Відповідно до закону, а саме пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник повністю звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавцем) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають обов`язковому списанню кредитодавцем.Аналогічні імперативні норми та правові гарантії містяться у пункті 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи та детального розрахунку заборгованості кредитний договір № 102084 було укладено 10.02.2024 року, тобто під час дії воєнного стану, а всі штрафні санкції (неустойка) у загальному розмірі 7732,72 грн. були нараховані за прострочення виконання зобов`язань у періоди 2024-2025 років, які повністю охоплюються часом дії воєнного стану в державі.

Таким чином, здійснене первісним кредитором нарахування неустойки (пені) у розмірі 7732,72 грн. виконано всупереч імперативним заборонам матеріального закону та принципу правової визначеності як складової верховенства права. Новий кредитор за Договором факторингу не міг набути більше прав, ніж мав первісний кредитор ст. 514 ЦК України, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позовних вимог про стягнення 7732,72 грн. пені слід відмовити повністю.

Між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» укладено договір факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, відповідно до умов якого та згідно з додатку № 1 до договору факторингу (Реєстру прав вимог), ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102084 від 10.02.2024 року у розмірі 12562 грн 32 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн; заборгованість за відсотками становить 829 грн 60 коп., заборгованість за комісією 0,00 грн. та заборгованість за пенею становить 7732,72 грн.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ «Фінансова компанія «Компані Інвест Фінанс» до ТОВ «Діджи Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної у додатку № 1 до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви було долучено витяг з додатку № 1 до договору факторингу, що містить лише дані відповідача, з огляду на те, що у додатку № 1 до договору факторингу міститься інформація щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 у справі № 334/6972/17).

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження відступлення права вимоги до відповідача позивачем до позовної заяви було додано копію договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року; копії платіжних інструкцій за договором факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні усі докази, що відповідно до договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 102084 від 10.02.2024 року.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, у встановленому порядку та строки в неповній мірі погашав заборгованість, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 102084 від 10.02.2024 року на загальну сума заборгованості 4000 грн 00 коп., з якої заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн., а і іншій частині позовних вимог - відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що про часткове задоволення позовних вимог, підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог - 32,36 % судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 861 грн 55 коп.

Щодо витрат на правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції 6 000 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач надав детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, суд вважає, що заявлений розмір витрат сторони позивача не є співмірним зі складністю справи та виконаній адвокатом роботі, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати, понесені останнім на правничу допомогу, в сумі 1500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_8 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 102084 від 10.02.2024 року у розмірі 4000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_8 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 861,55 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_8 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.. 00 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення та подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.11.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141401719 ?

Документ № 141401719 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141401719 ?

Дата ухвалення - 23.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141401719 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141401719 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141401719, Кагарлицький районний суд Київської області

Судове рішення № 141401719, Кагарлицький районний суд Київської області було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141401719 відноситься до справи № 368/1855/26

Це рішення відноситься до справи № 368/1855/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141401717
Наступний документ : 141401720