Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/25316/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 18 серпня 2026 року надійшов позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року №Ю-250-У щодо стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» заборгованості у розмірі 679 018,11 грн.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 12 червня 2026 року № Ю-250-У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 679 018,11 грн, яку отримав 17 серпня 2026 року.
Зазначає, що оскаржувану вимогу сформовано на підставі даних інформаційних систем контролюючого органу без належної перевірки первинних документів та підтвердження правильності розрахунку заборгованості. Вказує, що сума боргу, зазначена у вимозі, не відповідає відомостям, відображеним в електронному кабінеті платника податків.
На думку позивача, відповідач не підтвердив належними доказами наявність та розмір недоїмки, чим порушив вимоги законодавства щодо формування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску.
На обґрунтування позову позивач також посилається на здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, віднесення території розташування підприємства до територій можливих бойових дій, пошкодження майнового комплексу внаслідок ракетних і дронових ударів та спричинені цим труднощі у веденні господарської діяльності й виконанні фінансових зобов`язань.
Крім того, позивач зазначає, що перебуває у процедурі припинення шляхом перетворення на товариство з обмеженою відповідальністю, яке відповідно до рішення засновника є правонаступником його майна, прав та обов`язків. На переконання позивача, наведені обставини не виправдовують застосування заходів стягнення за відсутності належного підтвердження суми недоїмки.
Посилаючись на положення Конституції України, Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України, позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року № Ю-250-У.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наявність у позивача станом на 31 травня 2026 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 679 018,11 грн.
Зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року № Ю-250-У сформовано в автоматичному режимі на підставі даних інформаційних систем ДПС відповідно до вимог Закону України № 2464-VI та Інструкції № 449 і надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням.
На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на встановлений законодавством обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні суми, а також на передбачений законом порядок направлення вимоги про сплату недоїмки та її подальшого примусового виконання.
З огляду на викладене відповідач просить прийняти письмові пояснення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року позов залишено без руху.
Заявою від 25 серпня 2026 року позивач усунув недоліки.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Одеській області належним чином засвідчені копії наступних письмових доказів: інтегровану картку платника податків Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» за відповідним платежем за період виникнення заборгованості станом на 12 червня 2026 року включно; дані з інформаційно-комунікаційних систем Державної податкової служби, які безпосередньо використані контролюючим органом при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року №Ю-250-У; дані на підставі яких визначено заборгованість у розмірі 679 018,11 грн, із зазначенням джерела таких даних, дат та підстав відповідних нарахувань; детальний розрахунок заборгованості у розмірі 679 018,11 грн, зазначеної у вимозі від 12 червня 2026 року № Ю-250-У, із зазначенням періоду, підстав та дат виникнення кожної складової заборгованості; документи, на підставі яких здійснено нарахування сум, включених до спірної вимоги; відомості про здійснені позивачем платежі, коригування та списання сум за відповідним платежем, які вплинули на розмір заборгованості, відомості про стан розрахунків позивача за відповідним платежем станом на 12 червня 2026 року із зазначенням суми недоїмки, штрафних санкцій та пені (за наявності), документи, що підтверджують направлення та вручення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року № Ю-250-У.
Витребувано у Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України належним чином засвідчені копії наступних письмових доказів: звітності, поданої до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2026 року; документи та відомості щодо листування з відповідачем з приводу виникнення, розміру та погашення спірної заборгованості за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2026 року, а також усі наявні у позивача документи та матеріали, які наявні під час розгляду справи та можуть підтверджувати відсутність або неправильність визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року № Ю-250-У заборгованості за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2026 року.
22 вересня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
24 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшли заява про долучення доказів до матеріалів справи та додаткові пояснення у справі.
03 листопада 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано: банківські виписки АТ КБ «ПриватБанк» про сплату єдиного внеску за період з 01.03.2023 по 02.11.2026; копію ухвали Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі № 916/4707/23 про відкриття провадження у справі про банкрутство позивача; копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 916/4707/23; виписки з електронного кабінету платника щодо стану розрахунків з єдиного внеску станом на 16.11.2023 та 22.05.2024.
Суд долучає зазначені докази до матеріалів справи, оскільки вони подані на виконання ухвали суду від 08 вересня 2026 року та стосуються предмета спору.
Станом на 11 листопада 2026 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Місцем реєстрації Позивача, а також знаходження його майнового комплексу власного, а також орендованого майна є: Одеська область, Одеський р-н, с.Великий Дальник, вул.Маяцька, буд.26.
Позивач є діючим державним підприємством, яке здійснює господарську діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва, забезпечує безперервний виробничий процес та виконує функції, пов`язані з використанням земель сільськогосподарського призначення.
Судом встановлено, що у зв`язку з наявністю боргу у ДП «ДГ «ЮЖНИЙ» ІКОСГ НААН» станом на 31.05.2026 року зі сплати єдиного внеску у сумі 679 018,11 гривень, Головним управлінням ДПС у Одеській області в автоматичному режимі за даними ІКС ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-250-У від 12.06.2026 року та надіслано на адресу платника засобами зв`язку «Укрпошта» з рекомендованим повідомленням про вручення, який 15.08.2026 року вручено поштою.
Згідно даної Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року №Ю-250-У, заборгованість Позивача встановлена на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційно-телекомунікаційної системи.
Позивач зазначає, що отримав вимогу 17 серпня 2026 року, відповідач що вимогу вручено 15 серпня 2026 року.
Позовну заяву подано до суду 18 серпня 2026 року, тобто за будь-якої з наведених дат у межах строку звернення до суду з позовом про оскарження вимоги, у зв`язку з чим суд розглядає спір по суті.
Позивач не погоджуючись із Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2026 року №Ю-250-У, вважаючи її протиправною і такою, що має бути скасована, звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України (далі - Конституція) визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.16.1.3, 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на позивача, як на платника, покладено обов`язки подавати до державних податкових органів декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в розмірах та у встановлені законами строки.
Згідно п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Крім того, п. 36.5. ст.36 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або уразі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Податкові зобов`язання, самостійно визначені платником податків, не підлягають оскарженню згідно із п. 56.11 ст. 56 ПК України.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Отже, на Позивача, як платника податків покладено обов`язок щодо обчислення та сплати податкових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Податкова вимога це письмовий документ встановленої форми, направлений контролюючим органом платнику податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПКУ) податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПКУ).
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно із приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
В силу абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктами 1, 4 ч. 2 ст 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Частиною 8 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі Інструкція).
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Згідно з пунктами 3,4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі Інструкція № 449) у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), відповідні податкові органи надсилають (вручають) платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону № 2464, вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Як встановлено судом, у зв`язку з наявністю боргу у ДП "ДГ "ЮЖНИЙ" ІКОСГ НААН" станом на 31.05.2026 року зі сплати єдиного внеску у сумі 679 018,11 гривень, Головним управлінням ДПС у Одеській області в автоматичному режимі за даними ІКС ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-250-У від 12.06.2026 та надіслано на адресу платника засобами зв`язку «Укрпошта» з рекомендованим повідомленням про вручення, який 15.08.2026 вручено поштою.
З наявного в матеріалах справи розрахунку податкового боргу станом на 21 вересня 2026 року ДП «ДГ «ЮЖНИЙ» ІКОСГ НААН» вбачається що заборгованість у сумі 679 018,11 гривень виникла внаслідок самостійно визначених платником грошових зобов`язань зі сплати єдиного внеску, відображених у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за строками сплати: 26.02.2024 року, 22.12.2025 року, 20.01.2026 року, 20.02.2026 року, 20.03.2026 року, 20.04.2026 року, 20.05.2026 року, визначених у відповідній звітності, що позивачем не спростовується.
Аналіз розрахунку податкового боргу станом на 21.09.2026 року у сукупності з інтегрованими картками платника за 2024-2026 роки свідчить, що заборгованість у сумі 679 018,11 грн складається з двох частин:
- Зобов`язання 2023 року (строк сплати - 26.02.2024 року) виникло на підставі: № 9191934591 від 02.08.2023 року (II квартал 2023 року): квітень залишок 14 596,36 грн.; травень 84 093,64 грн.; червень 80 277,39 грн.; № 9299585033 від 08.11.2023 року (III квартал 2023 року): 83 557,57 грн.; 64 668,52 грн.; 68 043,58 грн.; № 9307514980 від 14.11.2023 (уточнюючий, III квартал 2023 року): 3 Ч 1 474,00 грн.;
- Зобов`язання 2025-2026 років виникло на підставі: листопад 2025 року, № 9383554268 від 09.12.2025 залишок 42 271,61 грн.; грудень 2025 року, № 9427085583 від 14.01.2026 року - 47 918,85 грн.; січень 2026 року № 9022647137 від 10.02.2026 року - 43 739,61 грн.; лютий 2026 року, № 9065818460 від 17.03.2026 року - 42 293,70 грн.; березень 2026 року, № 9087664503 від 07.04.2026 року - 51 820,77 грн.; квітень 2026 року, № 9133569191 від 12.05.2026 року - 51 314,51 грн. Разом: 679 018,11 грн.
Суми зобов`язань за 2025-2026 роки збігаються з даними податкових розрахунків, поданих самим позивачем.
Щодо зобов`язань 2023 року суд встановив таке.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 року у справі № 916/4707/23 відкрито провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У зв`язку з цим у обліку контролюючого органу 16.11.2023 року недоїмку позивача з єдиного внеску в сумі 466 540,06 грн виділено як заборгованість, на яку поширюється мораторій, що підтверджується, зокрема, наданою самим позивачем випискою з електронного кабінету.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 року ухвалу від 16.11.2023 року скасовано та відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство. Постановою Верховного Суду від 22.05.2024 року цю постанову залишено без змін.
Отже, провадження у справі про банкрутство позивача не відкрито, реєстр вимог кредиторів не формувався, а заборгованість позивача з єдиного внеску в межах процедури банкрутства не погашалася і не припинялася.
Мораторій діяв з 16.11.2023 року по 26.02.2024 року, чим і пояснюється визначення у розрахунку строку сплати зазначених сум 26.02.2024 року.
Після 27.02.2024 року вказана заборгованість підлягала сплаті на загальних підставах.
Протягом 2025 2026 років її частково погашено на суму 66 881,00 грн, залишок становить 399 659,06 грн.
Водночас наведені у позові доводи позивача не спростовують правомірності формування оскаржуваної вимоги та не є достатніми для висновку про її протиправність з огляду на таке.
Суд зазначає, що сам факт здійснення позивачем господарської діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва, створення робочих місць, виконання соціально-економічних функцій та попередньої сплати податків і зборів не звільняє його від виконання встановлених законом обов`язків щодо своєчасної та повної сплати єдиного внеску. Обов`язок зі сплати єдиного внеску виникає та виконується відповідно до вимог законодавства, а не залежно від оцінки суб`єкта господарювання як добросовісного платника чи значення його діяльності для економіки держави.
Посилання позивача на запровадження воєнного стану та включення Великодальницької сільської територіальної громади до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, також саме по собі не свідчить про відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірні періоди. Віднесення певної території до відповідної категорії підтверджує наявність особливих безпекових обставин, однак не є безумовною підставою для припинення чи списання заборгованості зі сплати єдиного внеску.
При цьому суд бере до уваги наведені позивачем обставини щодо можливого впливу збройної агресії на його майновий комплекс та господарську діяльність. Разом із тим, позивач не послався на норму закону, яка б передбачала звільнення від сплати єдиного внеску, його списання чи відстрочення сплати за спірні періоди, і суд такої норми не встановив. Пільги, запроваджені на період воєнного стану, стосуються відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, однак оскаржувана вимога сум штрафних санкцій і пені не містить (0,00 грн). Саме по собі перебування майна в зоні можливих бойових дій не є підставою для визнання вимоги протиправною.
Доводи позивача про пошкодження майнового комплексу, порушення агротехнологічного циклу, простої техніки, обмеження доступу до земельних ділянок та втрату врожаю характеризують складність здійснення ним господарської діяльності в умовах воєнного стану. Водночас такі обставини не спростовують факту самостійного визначення позивачем сум єдиного внеску у поданій звітності та необхідності виконання відповідних зобов`язань у встановлені законодавством строки. Крім того, з наведених позивачем пояснень не вбачається, що зазначені обставини самі по собі зумовили подання ним уточнюючих розрахунків або скасування чи зміну раніше задекларованих сум єдиного внеску.
Посилання позивача на обмежений доступ до відомостей про розміщення об`єктів військового призначення суд оцінює з урахуванням необхідності забезпечення охорони відповідної інформації. Водночас обмеження доступу до таких відомостей не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у межах, що допускаються законодавством. За відсутності належних доказів того, що відповідні обставини мають передбачені законом наслідки саме для сплати єдиного внеску за спірні періоди, вони не можуть бути самостійною підставою для скасування вимоги.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо процедури припинення державного підприємства шляхом перетворення як такі, що не спростовують наявності спірної заборгованості. Згідно з постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 03 грудня 2025 року №20/03/07, на яку посилається позивач, передбачено припинення державного підприємства шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю та визначено правонаступництво останнього щодо майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань підприємства.
Отже, наведене рішення передбачає перехід прав та обов`язків до правонаступника, а не припинення відповідних зобов`язань. Сам факт прийняття рішення про перетворення державного підприємства не свідчить про відсутність заборгованості, не змінює її правової природи та не є підставою для скасування вимоги контролюючого органу, сформованої щодо зобов`язань, які виникли до завершення процедури перетворення.
Посилання позивача на частину п`яту статті 14 Закону України від 9 січня 2025 року №4196-IX також не змінює наведеного висновку. Встановлена цією нормою заборона кредитору вимагати припинення або дострокового виконання зобов`язання чи забезпечення його виконання стосується відповідних прав кредитора у зв`язку з припиненням підприємства шляхом перетворення. Натомість предметом цього спору є правомірність вимоги про сплату єдиного внеску, сформованої у зв`язку з невиконанням, за даними контролюючого органу, вже наявного обов`язку зі сплати самостійно задекларованих сум. Тому сама процедура перетворення підприємства не усуває необхідності перевірки факту виникнення та погашення відповідної заборгованості й не свідчить про протиправність оскаржуваної вимоги.
Не заслуговують на увагу й доводи позивача про те, що відповідач обмежився відомостями власних інформаційних баз без дослідження первинних документів. Як убачається з розрахунку податкового боргу станом на 21 вересня 2026 року, заборгованість у сумі 679 018,11 грн сформована за рахунок сум єдиного внеску, самостійно визначених позивачем у податкових розрахунках, поданих за відповідні звітні періоди. У розрахунку наведено дати нарахувань, номери та дати подання звітності, а також строки сплати відповідних сум.
Зокрема, заборгованість включає суми єдиного внеску зі строками сплати 26 лютого 2024 року, 22 грудня 2025 року, 20 січня 2026 року, 20 лютого 2026 року, 20 березня 2026 року, 20 квітня 2026 року та 20 травня 2026 року. Отже, наведені у розрахунку відомості дають змогу встановити походження заявленої заборгованості та її зв`язок із поданою позивачем звітністю.
За таких обставин посилання на відсутність у відповідача первинних документів саме по собі не спростовує відомостей про самостійно визначені позивачем зобов`язання. Для висновку про неправильність розрахунку позивачеві необхідно було навести конкретні заперечення щодо відповідних звітних періодів, сум, строків сплати або факту їх погашення, а також надати докази на підтвердження таких заперечень.
Таким чином, наведені позивачем обставини щодо здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, пошкодження майнового комплексу, процедури перетворення державного підприємства та розбіжностей у відображенні даних електронного кабінету не спростовують самостійного визначення ним сум єдиного внеску у звітності та не підтверджують протиправності вимоги контролюючого органу.
Суд також враховує, що відображення у інтегрованій картці платника скасування мораторію лише 28.01.2026 року (з помилковим зазначенням підстави як «припинення провадження у справі про банкрутство») та направлення вимоги, сформованої 12.06.2026 року, лише 13.08.2026 року є недоліками обліку та діловодства контролюючого органу. Проте вони не вплинули на розмір недоїмки, не позбавили позивача права на оскарження вимоги і не є підставою для її скасування.
Водночас судом перевірено наведені в розрахунку суми заборгованості, їх відповідність даним поданої позивачем звітності, визначені строки сплати та стан розрахунків на дату формування оскаржуваної вимоги. За результатами такої перевірки встановлено, що зазначені суми узгоджуються з даними звітності та обліковими відомостями контролюючого органу, а загальний розмір заборгованості становить 679 018,11 грн. Арифметичних розбіжностей у розрахунку не встановлено, у зв`язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість визначеної відповідачем суми заборгованості.
Зазначений висновок підтверджується і доказами, поданими самим позивачем. Суд зіставив банківські виписки АТ КБ «ПриватБанк» про сплату єдиного внеску з інтегрованими картками платника та встановив, що всі платежі позивача, відображені у виписках, враховані контролюючим органом: за 2024 рік сплачено 683 228,68 грн, за період з 01.01.2026 по 31.05.2026 66 198,14 грн, що повністю збігається з даними інтегрованих карток. За 2025 рік у картці враховано 690 449,94 грн, що на 180 000,00 грн більше, ніж відображено у наданій позивачем виписці (платіжні інструкції № 19 від 13.01.2025 на 100 000,00 грн, № 32 від 20.01.2025 та № 49 від 31.01.2025 по 40 000,00 грн), тобто на користь позивача. Платежів, не врахованих контролюючим органом, позивач не навів і судом не встановлено.
Загальний розрахунок за весь період підтверджує розмір недоїмки: заборгованість станом на 01.01.2023 (41 501,29 грн) + нараховано за 2023 рік травень 2026 року (2 883 486,06 грн) сплачено за той самий період (2 245 969,24 грн) = 679 018,11 грн.
Крім того, у 2024-2026 роках позивач сам здійснював платежі з призначенням «ЄСВ за лютий 2023», «ЄСВ за жовтень 2023», що свідчить про обізнаність позивача з наявністю заборгованості за 2023 рік.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування, надав інтегровані картки платника, розрахунок заборгованості, податкові розрахунки та докази направлення вимоги, якими підтверджено підставу та розмір недоїмки. Позивач цих доказів не спростував.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом у даній справі не здійснюються.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» (вул. Маяцька, 26, село Великий Дальник, Одеський район, Одеська область, 67668, код ЄДРПОУ 05528906).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя С.О. Cтефанов
.
Судове рішення № 141399841, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/25316/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: