Рішення № 141399592, 11.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
420/18134/26
Номер документу
141399592
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/18134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, підтверджений записами №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 про роботу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням періоду роботи з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, підтвердженого записами №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при страховому стажі 38 років 06 місяців та 4 дні. Під час аналізу відомостей персоніфікованого обліку за формою ОК-5 позивачем встановлено, що відомості щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за період роботи позивача з 01.01.2002 по 08.01.2003 у Реєстрі застрахованих осіб відсутні, у зв`язку з чим зазначений період не був зарахований відповідачем до страхового стажу. Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із зверненням щодо зарахування до страхового стажу. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 12.06.2026 року відмовило Позивачу у зарахуванні зазначених періодів роботи в зв`язку з відсутністю правових підстав. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб), а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а саме Законом України Про пенсійне забезпечення. Згідно вимог статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, розрахунок страхового стажу визначається сумарно згідно записів у трудовій книжці (інших документів, виданих за місцем роботи, навчання, а також архівними установами) з періодами роботи до 01.01.2004 та даних персоніфікованого обліку після 01.01.2004. Облік застрахованих осіб за період до 01 січня 2010 року ведеться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599. ФОП ОСОБА_2 індивідуальні відомості до системи персоніфікованого обліку за 2002-2003 не надавав. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, дата припинення підприємницької діяльності 17.12.2010.

З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду відповідачем подані клопотання на виконання ухвали від 18.06.2026 року та долучено до матеріалів справи, і враховано при розгляді справи.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутнє рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким Позивачу було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2002 по 08.01.2003. Таким чином, єдиним індивідуальним актом Пенсійного фонду України, який містить номер, дату та долучений до матеріалів справи, є рішення №050750000079 про перерахунок пенсії по інвалідності. Однак, як стає зрозумілим оскільки тексту самого рішення в даному розрахунку не має, зазначене рішення регулює виключно питання перерахунку вже призначеної пенсії по інвалідності, визначення її розміру та страхового стажу, врахованого для цього виду пенсійного забезпечення. Воно не містить висновку про відмову у зарахуванні періоду роботи Позивача з 01.01.2002 по 08.01.2003, не містить оцінки записів трудової книжки, не вирішує питання щодо права Позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу при призначенні пенсії за віком та не породжує відповідних правових наслідків. Фактично предметом даної справи не є оскарження рішення №050750000079, оскільки воно не вирішує питання, яке стало підставою звернення Позивача до суду. Спір виник у зв`язку з відсутністю будь-якого індивідуального рішення Пенсійного фонду України щодо зарахування або відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для цілей призначення пенсії за віком. Саме відсутність індивідуального акта, яким Пенсійним фондом України було б вирішено питання про зарахування чи відмову у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для цілей призначення пенсії за віком, зумовила обрання Позивачем саме такого способу судового захисту. У даному випадку Позивач не оскаржує рішення, оскільки такого рішення Відповідачем не приймалося, а відтак відсутній і сам предмет, який міг би бути визнаний протиправним. Саме тому позовні вимоги сформульовані як вимоги про зобов`язання Відповідача усунути порушення права шляхом зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу та здійснення його відповідного перерахунку. Саме ця обставина обумовила звернення Позивача до Відповідача із відповідним запитом, за результатами розгляду якого Пенсійний фонд фактично підтвердив можливість вирішення питання лише на підставі рішення суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , отримує пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням Головного управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії №050750000079 від 27.02.2026. Відповідно до зазначеного рішення та відомостей пенсійної справи при обчисленні пенсії Пенсійним фондом враховано страховий стаж до 01.01.2004 тривалістю 16 років 8 місяців 21 день, страховий стаж після 01.01.2004 тривалістю 17 років 15 днів та додатковий стаж, врахований відповідно до вимог законодавства при призначенні пенсії по інвалідності. Загальна тривалість стажу, врахованого при обчисленні пенсії, становить 38 років 6 місяців 4 дні.

Відповідно до записів №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач перебувала у трудових відносинах у період з 08.09.1998 по 08.01.2003.

Так, записом №7 від 08.09.1998 року підтверджується моє прийняття на роботу на підставі договору найму на роботу, укладеного у встановленому законодавством порядку. Вказаний запис внесений роботодавцем до трудової книжки з посиланням на відповідний документ, що був підставою для виникнення трудових правовідносин.

У подальшому трудові відносини тривали безперервно до 08.01.2003 року, що підтверджується записом №8 трудової книжки, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Разом із тим під час аналізу відомостей персоніфікованого обліку за формою ОК-5 було встановлено, що відомості щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за період роботи позивача з 01.01.2002 по 08.01.2003 у Реєстрі застрахованих осіб відсутні, у зв`язку з чим зазначений період не був зарахований відповідачем до страхового стажу

14.05.2026 року ОСОБА_1 надіслала звернення, розміщене на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 12.06.2026 року відмовило Позивачу у зарахуванні періодів роботи з 01.01.2002 по 08.01.2003 у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У пункті 5 Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно частини другою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Умови призначення пенсії визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 26 Закону України № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; далі за текстом - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №5; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110; далі за текстом - Інструкція №110).

Так, за приписами пункту 1.1 Інструкції №110 трудова книжка основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічна норма міститься у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Пунктом 1.2 Інструкції №110 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача наступні періоди з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 між собою пов`язані хронологічно, містять реквізити рішень (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади того органу, який їх видав, та завірені його печаткою. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачами суду не надано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов`язку сплати страхових внесків.

При цьому, найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.

Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Суд звертає увагу, що у випадку невиконання страхувальником обов`язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавство передбачає відповідальність страхувальника шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.

Таким чином, позивач не має нести негативні наслідки за несплату роботодавцем страхових внесків за нього.

Крім цього, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.

Суд зазначає, що сумніви пенсійного органу щодо вказаної роботи позивача не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Отже, період роботи позивача з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Таким чином, 14.05.2026 року ОСОБА_1 надіслала звернення, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 12.06.2026 року відмовило Позивачу у зарахуванні періодів роботи з 01.01.2002 по 08.01.2003 у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Отже, саме така дія як відмова відповідача у зарахуванні періодів роботи з 01.01.2002 по 08.01.2003 є протиправною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, підтверджений записами №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 про роботу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, підтверджений записами №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 про роботу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Щодо вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням періоду роботи з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, підтвердженого записами №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Зі змісту заяви від 14.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 просила: Провести перевірку правильності обчислення та зарахування страхового стажу за період роботи з 01.01.2002 по 08.01.2003. Встановити причини відсутності у Реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо зазначеного періоду. Усунути розбіжності між записами трудової книжки та відомостями персоніфікованого обліку. Зарахувати період роботи з 01.01.2002 по 08.01.2003 до страхового стажу на підставі записів трудової книжки. У разі необхідності внести відповідні відомості до Реєстру застрахованих осіб.

Оскільки під час розгляду заяви пенсійним органом не було враховано усі обставини та положення законодавства, що мають значення для призначення пенсії Позивачу, як наслідок, допущено неналежний розгляд поданої заяви і документів та, відповідно, прийнято необґрунтований лист про відмову у зарахуванні до страхового стажу період роботи.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не забезпечено належного розгляду звернення позивача та не здійснено повної оцінки поданих документів.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Застосовуючи наведене положення до спірних правовідносин, суд виходить із того, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 14.05.2026 з урахуванням усіх поданих документів та правової оцінки, наведеної у цьому рішенні.

З огляду на вищевикладенене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Керуючись ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, підтверджений записами №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 про роботу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2002 року по 08 січня 2003 року, підтверджений записами №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_2 про роботу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2026 з урахуванням усіх поданих документів та правової оцінки, наведеної у цьому рішенні.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141399592 ?

Документ № 141399592 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141399592 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141399592 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141399592 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141399592, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141399592, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141399592 відноситься до справи № 420/18134/26

Це рішення відноситься до справи № 420/18134/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141399588
Наступний документ : 141399598