Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 рокусправа № 380/16056/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Карп`як О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДСНС у Львівській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати Накази Відповідача № 547 та № 377 від 09.07.2026р. в частинах, що стосуються Позивача;
- поновити ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) на посаді майстер сержанта служби цивільного захисту пожежного-рятувальника 11 ДПРЧ 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області;
- стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та аналогічну суму моральної шкоди, розмір яких зобов`язати розрахувати відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту за підп.8 п.176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі Положення №593), безпідставно. Позивач зазначає, що письмові пояснення від нього отримано до видання наказу про призначення службового розслідування, неуповноваженою особою, під тиском та без роз`яснення прав, а самі пояснення не відповідають дійсним обставинам. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) не доводить його вини, оскільки згідно зі ст.62 Конституції України вина встановлюється лише судом. Указує, що керування транспортним засобом у стані сп`яніння не входить до вичерпного переліку грубих дисциплінарних проступків, визначеного ст.58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту та п.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту. Звертає увагу, що висновок службового розслідування №4 від 07.07.2026 не містить місця його складення, посилання на порушення Присяги та умов контракту не конкретизовані, а наказ про призначення службового розслідування, наказ від 12.06.2026 №107/58-6, протокол про адміністративне правопорушення, подання про звільнення та докази проведення роз`яснювальної роботи на адвокатський запит не надані. Аркуш бесіди від 09.07.2026, на думку позивача, містить маніпулятивні запитання. Також позивач зазначає, що відповідач не повідомив його про нараховані при звільненні суми, тому розрахувати середній заробіток він не може, а незаконним звільненням йому заподіяно моральну шкоду.
Ухвалою судді від 10.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив, у якому проти позову заперечив. Указав, що за фактом складення щодо позивача протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП наказом 6 ДПРЗ від 25.06.2026 №НС-114/58-6 створено комісію для проведення службового розслідування. У письмових поясненнях позивач визнав, що 24.06.2026 керував власним автомобілем у стані алкогольного сп`яніння (результат огляду приладом Alcotest Drager - 0,41 проміле) та не повідомив про це керівництво підрозділу. З особовим складом підрозділу, зокрема з позивачем, під підпис проводилися інструктажі щодо заборони керування транспортними засобами у стані сп`яніння та обов`язку невідкладного інформування керівництва. Вчинене позивачем відповідач кваліфікує як грубий дисциплінарний проступок за абз.11 ст.58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту. Вважає, що дисциплінарна відповідальність не залежить від результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення. Додатково зазначає, що позивач в умовах воєнного стану не був готовий до дій за призначенням. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку відповідач указав, що позивач перебував на фінансовому утриманні в 11 ДПРЧ 6 ДПРЗ (код ЄДРПОУ 38374231), а тому ГУ ДСНС у Львівській області у цій частині не є належним відповідачем, і просив залучити 6 ДПРЗ співвідповідачем.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій доводи позову підтримав. Зазначив, що 24.06.2026 він на службі не перебував, тому не міг спричинити неготовність до дій за призначенням; факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння встановлюється лише судом; листи та доручення, на які посилається відповідач, не є нормативними актами; практика Верховного Суду, наведена відповідачем, стосується служби в поліції. Позивач просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та допитати як свідків дванадцять посадових осіб відповідача.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що дисциплінарна та адміністративна відповідальність є самостійними видами відповідальності, обов`язок дотримання Присяги та правил етичної поведінки поширюється і на позаслужбовий час, правові висновки Верховного Суду щодо служби в поліції застосовні до цих правовідносин, а справа є справою незначної складності.
Щодо клопотань учасників справи суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справи щодо звільнення з публічної служби є справами незначної складності, які згідно з ч.1 ст.257 КАС України розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Частиною 7 ст.260 КАС України визначено, що ч.2-6 цієї статті не застосовуються до справ, визначених п.1-9 ч.6 ст.12 цього Кодексу. Обставини справи підтверджуються письмовими доказами, тому характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін (п.2 ч.6 ст.262 КАС України). Клопотання про допит свідків не відповідає ч.2 ст.92 КАС України, оскільки позивач не зазначив, які саме обставини може підтвердити кожна з указаних ним осіб. Крім того, письмові пояснення більшості з цих осіб містяться в матеріалах службового розслідування. Тому клопотання позивача не підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про залучення 6 ДПРЗ співвідповідачем суд також відхиляє, оскільки за ч.3 ст.48 КАС України суд має право залучити до участі у справі співвідповідача за клопотанням позивача. Такого клопотання позивач не заявляв.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту з 05.02.2010, мав спеціальне звання майстер-сержант служби цивільного захисту та з 01.08.2025 обіймав посаду пожежного-рятувальника 11 ДПРЧ 6 ДПРЗ, що підтверджується послужним списком, поясненнями позивача від 25.06.2026 та витягом з наказу ГУ ДСНС у Львівській області від 09.07.2026 №377. Службу позивач проходив на підставі контракту про проходження служби цивільного захисту №52/25, укладеного строком на 3 роки, п.1 якого передбачає зобов`язання додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, статутів, наказів чи розпоряджень керівників (начальників). У матеріалах справи міститься текст Присяги, підписаний позивачем.
Згідно з відомостями, долученими відповідачем, з особовим складом 11 ДПРЧ 6 ДПРЗ проведено інструктажі щодо недопустимості приховування фактів затримання співробітників чи притягнення їх до відповідальності, щодо обов`язку невідкладного інформування безпосереднього начальника про складання матеріалів щодо адміністративних правопорушень, щодо недопущення керування транспортними засобами у стані сп`яніння, а також ознайомлено особовий склад з листом ГУ ДСНС у Львівській області від 22.12.2025 №58 02-8696/58 03.2 «Про інформування щодо резонансних подій за участю особового складу» та Правилами етичної поведінки працівників ДСНС. У відомостях навпроти прізвища позивача проставлено підпис.
24.06.2026 позивач на службі не перебував. За наказом 6 ДПРЗ від 12.06.2026 №107/58-6 він був закріплений за ІІ караулом 11 ДПРЧ, який чергував з 23 на 24 червня 2026 року (висновок службового розслідування №4).
25.06.2026 близько 13:23 начальник 11 ДПРЧ 6 ДПРЗ ОСОБА_2 телефоном повідомив т.в.о. начальника 6 ДПРЗ про те, що 24.06.2026 близько 16:00 у с.Піддністряни працівники поліції склали щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Того ж дня т.в.о. начальника 6 ДПРЗ Мачалаба А.І. видав наказ від 25.06.2026 №НС-114/58-6 «Про створення комісії для проведення службового розслідування», яким створено комісію на чолі з начальником відділення персоналу 6 ДПРЗ підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_3 .
25.06.2026 голова комісії ОСОБА_3 отримав від позивача письмові пояснення. Позивач засвідчив підписом ознайомлення з положеннями ст.63 Конституції України. У поясненнях позивач зазначив, що 24.06.2026 близько 16:23 у с.Піддністряни на вул.Ходорівській, повертаючись додому з с.Кам`яне на власному автомобілі Opel Astra, його зупинили працівники поліції та запропонували пройти огляд на приладі Alcotest Drager, який показав 0,41 проміле, після чого щодо нього склали протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. 24.06.2026 керівництву підрозділу він про це не повідомляв, а доповів начальнику 11 ДПРЧ ОСОБА_2 25.06.2026 о 13:07 під час телефонної розмови. На запитання позивач відповів, що з особовим складом проводилася роз`яснювальна робота щодо негайного інформування про резонансні події та заборони керування транспортними засобами у стані сп`яніння. Він визнав, що приховав відомості про подію і вчинив дії, які дискредитують звання особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, та вказав, що в подальшому не допускатиме повторення таких вчинків.
Із пояснень ОСОБА_2 від 25.06.2026 слідує, що про подію він дізнався 25.06.2026 від пожежного-рятувальника ОСОБА_4 , після чого зателефонував позивачу, і той підтвердив складення протоколу. Пояснення заступника начальника 11 ДПРЧ ОСОБА_5 та начальника караулу ОСОБА_6 від 26.06.2026 містять відомості про те, що про подію їм стало відомо 25.06.2026 від керівництва частини.
Висновком службового розслідування №4 від 07.07.2026, затвердженим т.в.о. начальника 6 ДПРЗ, встановлено обставини, викладені в поясненнях позивача. У висновку також зазначено, що протокол щодо позивача зареєстровано в суді 02.07.2026 (справа №443/1398/26) і призначено до розгляду на 22.07.2026, керівником підрозділу позивач характеризується позитивно, а заперечень, заяв чи клопотань від позивача не надходило. Комісія дійшла висновку, що позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту. Цим же висновком запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника 11 ДПРЧ ОСОБА_2 за формальне проведення роз`яснювальної роботи.
07.07.2026 т.в.о. начальника 6 ДПРЗ подав начальнику ГУ ДСНС у Львівській області доповідну записку №58-6/03-1365/58-6/04 про завершення службового розслідування з аналогічною пропозицією.
Наказом ГУ ДСНС у Львівській області від 09.07.2026 №547 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідно до ст.8, 57, абз.11 ст.58, абз.6 ст.59, п.5 ст.68, ст.81 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто вчиненні дій, які підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, а також не сумісні з подальшим проходженням служби цивільного захисту, та за приховування відомостей про себе, що мають значення для проходження служби, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.
Наказом ГУ ДСНС у Львівській області (по особовому складу) від 09.07.2026 №377 позивача звільнено зі служби за підп.8 п.176 Положення №593 з 09.07.2026. Підставою наказу зазначено подання т.в.о. начальника 6 ДПРЗ, наказ від 09.07.2026 №547 та матеріали службового розслідування. Наказом 6 ДПРЗ від 09.07.2026 №101-НК/58-6 позивача виключено зі списків особового складу.
Перед звільненням з позивачем проведено бесіду, оформлену аркушем бесіди. На запитання про те, чи погоджується він, що керування автомобілем у стані сп`яніння порушує Присягу та дискредитує звання рятувальника, позивач власноруч відповів: «Так погоджуюсь».
Розділ «Стягнення» послужного списку позивача містить лише запис про стягнення, накладене наказом від 09.07.2026 №547.
Не погоджуючись із наказами №547 та №377, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та 3 ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.
Згідно з ч.1 ст.108 Кодексу цивільного захисту України особа, яка вступає на службу цивільного захисту, клянеться, зокрема, «неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим» та «всіляко сприяти зміцненню авторитету служби цивільного захисту».
Законом України «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту» №1068-VI від 05.03.2009 (далі Закон №1068-VI) затверджено Дисциплінарний статут служби цивільного захисту (далі Дисциплінарний статут; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту особи рядового і начальницького складу зобов`язані з гідністю та честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у додержанні етичних норм поведінки, утримуватися від порушень громадського порядку.
За ст.7 Дисциплінарного статуту за зразкове виконання службових обов`язків особи рядового і начальницького складу підлягають заохоченню, а за порушення службової дисципліни - несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом, а також цивільну, матеріальну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі ст.8 Дисциплінарного статуту порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту.
Абзацом 11 ст.58 Дисциплінарного статуту визначено, що грубим дисциплінарним проступком вважається, зокрема, вчинення інших дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків, які підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, а також не сумісні з подальшим проходженням служби цивільного захисту.
Згідно з абз.6 ст.59 Дисциплінарного статуту до діянь, що є порушеннями службової дисципліни, також належать приховування або недостовірне надання відомостей про себе, що мають значення для проходження служби (зміна місця проживання, притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності).
Відповідно до п.5 ст.68 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.
За ст.75 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу, які порушили службову дисципліну, можуть бути накладені лише визначені цим Статутом дисциплінарні стягнення, що відповідають ступеню вини особи.
Згідно зі ст.80 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту або через службову невідповідність є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися у разі, якщо раніше вжиті заходи дисциплінарного впливу не дали позитивних результатів або якщо вчинене дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту.
Згідно зі ст.81 Дисциплінарного статуту накладенню дисциплінарного стягнення передує отримання від порушника дисципліни письмового пояснення. За ст.82 Дисциплінарного статуту накладення дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває у стані сп`яніння, а також одержання від неї письмових пояснень мають бути відкладені до її протверезіння.
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту прийняттю начальником рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення за суттєвий грубий дисциплінарний проступок може передувати службове розслідування, яке призначається виданим наказом начальника з метою з`ясування всіх обставин, а також уточнення причин і умов, що призвели до вчинення дисциплінарного правопорушення, встановлення ступеня тяжкості правопорушення та розміру заподіяної шкоди. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення начальником (ст.84 Дисциплінарного статуту).
Згідно зі ст.86 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше ніж протягом 30 днів від дня, коли про правопорушення стало відомо начальнику, а у разі проведення за фактом вчинення правопорушення службового розслідування - від дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці порушника дисципліни.
Підпунктом 8 п.176 Положення №593 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту. Згідно з п.177-2 Положення №593 особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту згідно з підп.7, 8 п.176 цього Положення, у разі, коли вчинене дисциплінарне правопорушення, не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту. Відповідно до п.177-3 Положення №593 наказ про накладення на особу рядового чи начальницького складу таких видів дисциплінарних стягнень, як звільнення із служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про її звільнення.
Згідно з п.31 Положення №593 особи рядового і начальницького складу зобов`язані, зокрема, чесно і сумлінно додержуватися Присяги служби цивільного захисту, виконувати закони України; доповідати своєму безпосередньому керівникові (начальникові) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов`язків; своєчасно подавати відомості про себе, що мають значення для проходження служби цивільного захисту (зміна місця проживання, здобуття освіти, притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності тощо); з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.
Порядок проведення службових розслідувань визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.05.2015 №515, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2015 за №582/27027 (далі Інструкція №515). Відповідно до п.1 розділу І Інструкції №515 ця Інструкція визначає порядок проведення службових розслідувань щодо порушень службової дисципліни, у тому числі вчинення дій, за які передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність. Згідно з п.2 розділу ІІ Інструкції №515 підставами для призначення службового розслідування є інформація, викладена в рапортах, заявах, скаргах осіб рядового і начальницького складу, державних службовців та працівників ДСНС, матеріалах перевірок (інформація, одержана за результатами заходів контролю), письмових зверненнях громадян, повідомленнях правоохоронних органів, органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їхніх посадових осіб, об`єднань громадян, а також опубліковані медіа інформативні дані про події, що потребують з`ясування обставин, за яких вони сталися.
Перевіряючи оскаржувані накази на відповідність критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.
Щодо доводів позивача про відсутність рішення суду у справі про адміністративне правопорушення та порушення ст.62 Конституції України.
Частиною 1 ст.62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ця норма стосується кримінальної відповідальності. Позивача притягнуто не до адміністративної, а до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни. Стаття 7 Дисциплінарного статуту прямо передбачає, що за порушення службової дисципліни особа несе дисциплінарну відповідальність, а також адміністративну відповідальність згідно із законом. Отже, ці види відповідальності є самостійними, а дисциплінарне провадження не ставиться в залежність від результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №260/749/20, оцінюючи звільнення за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зазначив, що «відсутність факту притягнення позивача адміністративної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.»
У постанові від 12.07.2023 у справі №200/3459/22 Верховний Суд указав: «Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.»
Суд відхиляє доводи позивача про те, що ці висновки не підлягають застосуванню, оскільки стосуються служби в поліції. Наведені висновки стосуються співвідношення дисциплінарної та адміністративної відповідальності особи, яка проходить публічну службу зі спеціальним статусом. Правове регулювання цього питання у Дисциплінарному статуті служби цивільного захисту є подібним, тому відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд ураховує ці висновки.
Крім того, факт керування позивачем 24.06.2026 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння відповідач установив не лише на підставі складення протоколу. Позивач сам описав цю подію у власноручних письмових поясненнях від 25.06.2026, зокрема місце, час, автомобіль та результат огляду приладом Alcotest Drager (0,41 проміле). Ці обставини узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 та висновком службового розслідування. У відповіді на запитання аркуша бесіди позивач підтвердив свою позицію. У позовній заяві позивач не заперечує самого факту керування автомобілем у стані сп`яніння і не зазначає, які саме обставини, викладені в поясненнях, не відповідають дійсності.
Щодо доводів позивача про вичерпний перелік грубих дисциплінарних проступків.
Стаття 58 Дисциплінарного статуту не є вичерпною. Її абз.11 відносить до грубих дисциплінарних проступків вчинення інших дій, які підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, а також не сумісні з подальшим проходженням служби. Саме на цю норму послався відповідач у наказі №547. Перелік, наведений у п.1 розділу ІІ Інструкції №515, визначає випадки обов`язкового призначення службового розслідування і не обмежує права начальника призначити його на підставі повідомлень про інші порушення службової дисципліни, у тому числі про дії, за які передбачено адміністративну відповідальність (п.1 розділу І, п.2 розділу ІІ Інструкції №515, ст.83 Дисциплінарного статуту).
Аналогічно Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі №200/3459/22 щодо службового розслідування, призначеного за інформацією про складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, дійшов висновку, що «надходження відповідної інформації щодо ОСОБА_1 було достатньою підставою для призначення службового розслідування відносно нього».
Щодо доводів позивача про отримання пояснень до призначення службового розслідування, неуповноваженою особою та під тиском.
Матеріалами справи підтверджується, що наказ про створення комісії для проведення службового розслідування видано т.в.о. начальника 6 ДПРЗ 25.06.2026, тобто начальником, який відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції №515 має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарні стягнення. Пояснення позивача датовані 25.06.2026 і отримані головою цієї комісії, якому підп.1 п.3 розділу V Інструкції №515 надає право одержувати усні або письмові пояснення від особи, щодо якої проводиться службове розслідування. Твердження позивача про те, що пояснення надано 26.06.2026, спростовується датою, зазначеною в самих поясненнях. Пояснення отримано наступного дня після події, тобто з дотриманням ст.82 Дисциплінарного статуту. Позивач підписом підтвердив ознайомлення з правом не давати пояснень щодо себе (ст.63 Конституції України). Доказів тиску на позивача чи введення його в оману матеріали справи не містять. Позивач також не скористався правом подати зауваження щодо проведення службового розслідування, передбаченим п.4 розділу V Інструкції №515.
Посилання позивача на те, що йому не надали для ознайомлення наказ про призначення службового розслідування, наказ від 12.06.2026 №107/58-6 та протокол про адміністративне правопорушення, суд відхиляє. Відповідно до п.4 розділу V Інструкції №515 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право знати підстави для призначення службового розслідування, а з висновком та матеріалами - ознайомлюватися за письмовим рапортом. Доказів подання позивачем такого рапорту немає. Підстави службового розслідування позивачу були відомі, що видно зі змісту його пояснень. Наказ від 25.06.2026 №НС-114/58-6 відповідач подав до суду. Те, що окремі документи не були надані у відповідь на адвокатський запит, не свідчить про порушення порядку проведення службового розслідування.
Щодо доводів позивача про недоліки висновку службового розслідування та доповідної записки.
Розділ VII Інструкції №515 не вимагає зазначати у висновку місце його складення. Висновок №4 містить вступну, описову та резолютивну частини, відомості про обставини події, пояснення опитаних осіб, характеристику позивача, причини та умови порушення, а також пропозиції щодо виду стягнення. Висновок затверджено начальником, який призначив службове розслідування, у межах місячного строку, встановленого ст.84 Дисциплінарного статуту (з 25.06.2026 по 07.07.2026). Порушення Присяги та умов контракту у висновку та наказі №547 конкретизовано: це керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що суперечить обов`язку дотримуватися законів України (підп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння) та обов`язку сприяти зміцненню авторитету служби цивільного захисту. Доповідна записка т.в.о. начальника 6 ДПРЗ є службовим документом, яким начальнику ГУ ДСНС у Львівській області доповідається про результати службового розслідування. Вона не є рішенням про притягнення до відповідальності і самостійних правових наслідків для позивача не створює.
Щодо доводів позивача про невідповідність стягнення тяжкості проступку.
Позивач, як рятувальник служби цивільного захисту, яка покликана захищати життя та здоров`я громадян, у позаслужбовий час керував автомобілем на дорозі загального користування у стані алкогольного сп`яніння, рівень якого підтвердив сам. Це створювало загрозу для учасників дорожнього руху та поставило під сумнів довіру суспільства до служби цивільного захисту в умовах воєнного стану. Перед цим позивач під підпис ознайомлювався з вимогами про заборону керування транспортними засобами у стані сп`яніння. Наведене дає підстави для висновку, що вчинене позивачем дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту, що за ст.80 Дисциплінарного статуту допускає застосування звільнення і без попередніх дисциплінарних стягнень. Позитивна характеристика позивача та відсутність у нього раніше накладених стягнень були відомі комісії та відображені у висновку, проте вони не змінюють характеру вчиненого проступку.
Щодо приховування позивачем відомостей про себе, що також стало підставою наказу №547, суд зазначає, що позивач усупереч п.31 Положення №593 та проведеним інструктажам не доповів керівництву 24.06.2026 про складення щодо нього протоколу. Керівник підрозділу дізнався про подію наступного дня від іншого працівника, і лише після його дзвінка позивач підтвердив цей факт, що визнав у своїх поясненнях.
Водночас доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що позивач не виконав накази начальників, що призвело до неготовності до дій за призначенням, суд до уваги не бере. Така підстава в наказі №547 не зазначена, а суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням тих підстав, які в ньому наведені. Тому відповідні заперечення позивача про те, що 24.06.2026 він на службі не перебував, на висновок суду не впливають.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що листи та доручення ГУ ДСНС у Львівській області та ДСНС не є нормативно-правовими актами. Водночас суд ураховує ці документи не як джерело права, а як докази доведення до особового складу вимог законодавства щодо дисципліни та інформування керівництва. Висновки суду ґрунтуються на нормах Дисциплінарного статуту та Положення №593.
Доводи позивача про маніпулятивність запитань аркуша бесіди суд відхиляє. Бесіда проведена після завершення службового розслідування і не є підставою для притягнення до відповідальності. Відповіді позивача в аркуші бесіди узгоджуються з його поясненнями від 25.06.2026.
Відсутність у матеріалах справи подання т.в.о. начальника 6 ДПРЗ про звільнення не свідчить про протиправність наказу №377. Відповідно до п.177-3 Положення №593 підставою для видання наказу про звільнення є наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, тобто наказ №547.
Дисциплінарне стягнення накладено письмовим наказом уповноваженого начальника 09.07.2026, тобто протягом 30 днів від дня закінчення службового розслідування (ст.86 Дисциплінарного статуту), після отримання від позивача письмових пояснень (ст.81 Дисциплінарного статуту). Доказів перебування позивача у відпустці чи на лікарняному на час накладення стягнення матеріали справи не містять.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що наказ ГУ ДСНС у Львівській області від 09.07.2026 №547 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом, Положенням №593 та Інструкцією №515, обґрунтовано та пропорційно. Наказ від 09.07.2026 №377 є похідним і виданий відповідно до підп.8 п.176 та п.177-3 Положення №593. Підстав для визнання цих наказів протиправними та їх скасування немає.
Вимоги про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимоги про скасування наказів, тому також задоволенню не підлягають. Доводи позивача про ненадання йому відомостей про нараховані суми при звільненні на цей висновок не впливають.
Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу. Оскільки порушень закону з боку відповідача під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення суд не встановив, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. За ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваних наказів, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі Закон №3674-VI). Доказів понесення інших судових витрат не надано. З огляду на відмову в задоволенні позову та ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяКарп`як Оксана Орестівна
Судове рішення № 141399377, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 380/16056/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: