Рішення № 141399185, 10.11.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
380/20158/26
Номер документу
141399185
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 рокусправа № 380/20158/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Управління Служби безпеки України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області, які полягають у застосуванні із січня 2020 року по травень 2023 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_2 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 із січня 2020 року по травень 2023 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно із одночасним нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області з січня 2015 року по 21 липня 2026 року.

Позивач вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким вносилися зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. На переконання позивача, з дати набрання законної сили зазначеним судовим рішенням відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач стверджує, що відповідач у період із січня 2020 року по травень 2023 року включно (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481) протиправно нараховував та виплачував йому щомісячне грошове забезпечення, надбавки, доплати, премії, а також грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням застарілої розрахункової величини 1762,00 грн (прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року (2102,00 грн у 2020 році, 2270,00 грн у 2021 році, 2481,00 грн у 2022 році та 2684,00 грн у 2023 році).

Крім того, позивач наголошує, що у зв`язку з протиправною затримкою виплати належних йому сум грошового забезпечення у належному розмірі відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку № 159 на суми донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичної виплати.

Ухвалою від 28 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

29 вересня 2026 року представник відповідача подав клопотання про об`єднання в одне провадження цієї справи та справи № 380/20216/26 (за позовом ОСОБА_2 до УСБУ у Львівській області про перерахунок виплат за наступний період - з червня 2023 року по липень 2026 року). Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

09 жовтня 2026 року від представника Управління Служби безпеки України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що проходження військової служби в Службі безпеки України та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям регулюються спеціальним законодавством, зокрема законами України Про Службу безпеки України, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Постановою № 704 та відомчою Інструкцією, затвердженою наказом Центрального управління СБУ від 10 квітня 2018 року № 515/ДСК. Відповідач стверджує, що повноваження встановлювати розміри грошового забезпечення законодавцем делеговано виключно Кабінету Міністрів України, який постановою від 12 травня 2023 року № 481 зафіксував розрахункову величину 1762,00 грн, що підтверджує незмінність базового підходу держави щодо обчислення окладів військовослужбовців у твердій грошовій величині.

Також відповідач посилається на норми Бюджетного кодексу України, зазначаючи, що є державною бюджетною установою, яка фінансується виключно в межах затвердженого кошторису та виділених бюджетних асигнувань. Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів відповідач вважає їх передчасними та необґрунтованими з посиланням на відсутність попередньо нарахованого, але невиплаченого доходу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення сторони відповідача, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області з січня 2015 року по 21 липня 2026 року.

Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 02 липня 2026 року № 1025-ОС/дск підполковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом а (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області від 20 липня 2026 року № 495-ОС/дск підполковника ОСОБА_2 з 21 липня 2026 року виключено зі списків особового складу Управління та всіх видів забезпечення.

Як встановлено з наявних у матеріалах справи копій особових карток грошового забезпечення військовослужбовця, архівних відомостей за 2020-2023 роки та грошового атестата № 2026-87, у спірний період проходження служби із січня 2020 року по травень 2023 року включно відповідач обчислював посадовий оклад позивача за 33 тарифним розрядом (тарифний коефіцієнт 3,60) та оклад за військовим званням підполковник (тарифний коефіцієнт 0,80) із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Зокрема, посадовий оклад позивача становив 6340,00 грн на місяць (1762,00 грн х 3,60 з урахуванням правил заокруглення), а оклад за військовим званням підполковник 1410,00 грн на місяць (1762,00 грн х 0,80 з урахуванням правил заокруглення).

Виходячи із зазначених занижених окладів, позивачу у період із січня 2020 року по травень 2023 року нараховувалися та виплачувалися щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за вислугу років у розмірі 50 відсотків, надбавка за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків, надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків, щомісячна премія), а також виплати одноразового характеру:

грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік (виплачені у серпні 2020 року);

грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік;

грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (виплачені у липні 2022 року);

грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

29 липня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо структури проведених виплат, складових грошового забезпечення та надання копій розрахункових відомостей.

Листом від 18 серпня 2026 року № 62/21/К-584/987-2026 Управління Служби безпеки України у Львівській області надало запитувані відомості та повідомило, що виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 здійснювалася відповідно до Постанови № 704 та відомчих наказів Служби безпеки України виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн, а підстав для перерахунку виплат немає.

Незгода позивача із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн у період із січня 2020 року по травень 2023 року та невиплата компенсації втрати частини доходів стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, визначає засади проходження військової служби та встановлює єдину систему соціального і правового захисту військовослужбовців, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII військова служба у Збройних Силах України, Службі безпеки України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частинами третьою та четвертою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування особовим складом, враховувати характер і умови служби.

На виконання зазначених норм закону Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704).

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції на момент прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі Постанова № 103) пунктом 6 було внесено зміни до Постанови № 704, якими пункт 4 викладено в такій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, яка набрала законної сили 29 січня 2020 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд наголошує, що внаслідок скасування пункту 6 Постанови № 103 судовим рішенням у справі № 826/6453/18 з 29 січня 2020 року відновила свою дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на встановлений тарифний коефіцієнт.

Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначає прожитковий мінімум базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії у сфері доходів населення (статті 1, 6).

Згідно з пунктами 1 та 3 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.

Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX Про Державний бюджет України на 2023 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684,00 грн.

При цьому закони України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відміну від Закону про Державний бюджет України на 2019 рік (пункт 8 Прикінцевих положень), не містили жодних обмежень чи застережень щодо застосування для розрахунку посадових окладів чи грошового забезпечення військовослужбовців показника прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт; Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили; починаючи з 01 січня 2020 року для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовців підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Суд бере до уваги, що правовий режим визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців зазнав нормативних змін з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі - Постанова № 481).

Постанова № 481 набрала законної сили 20 травня 2023 року, а її пунктом 2 пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій імперативній редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 підтвердив правомірність та чинність пункту 2 Постанови № 481, зазначивши, що Кабінет Міністрів України, приймаючи зазначений акт, діяв у межах дискреційних повноважень, прямо делегованих йому частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII, з метою забезпечення фінансової стабільності та збалансованості державного бюджету в умовах правового режиму воєнного стану.

Відтак починаючи з 20 травня 2023 року розрахункова величина посадових окладів військовослужбовців правомірно визначена на рівні 1762,00 грн на підставі чинного та діючого підзаконного нормативно-правового акта Уряду.

Таким чином, у період проходження військової служби позивачем із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно відповідач зобов`язаний був нараховувати посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_2 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного року, а саме:

у період із 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - у розмірі 2102,00 грн;

у період із 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - у розмірі 2270,00 грн;

у період із 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - у розмірі 2481,00 грн;

у період із 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року - у розмірі 2684,00 грн; а з 20 травня 2023 року розрахункова величина підлягала застосуванню відповідно до приписів чинної Постанови № 481 у розмірі 1762,00 грн.

Застосування Управлінням Служби безпеки України у Львівській області застарілої розрахункової величини 1762,00 грн у період із січня 2020 року по 19 травня 2023 року є протиправним та призвело до штучного звуження й заниження щомісячного грошового забезпечення позивача за весь зазначений період.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 та відомчої Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10 квітня 2018 року № 515/ДСК, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення (посадового окладу).

Як підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунковими документами та доводами сторін, позивачу у спірні періоди фактично виплачувалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.

Оскільки розміри посадового окладу та окладу за військовим званням були протиправно занижені відповідачем через застосування показника 1762,00 грн, вказані одноразові допомоги також були обчислені та виплачені ОСОБА_2 у значно меншому розмірі, ніж гарантовано законом.

Суд наголошує, що оскільки виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки безпосередньо розраховується з базових складових місячного грошового забезпечення військовослужбовця, вимоги позивача про здійснення їх перерахунку та виплати з урахуванням належного прожиткового мінімуму за відповідні роки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, донараховані суми грошового забезпечення підлягають виплаті з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Посилання відповідача у відзиві на дефіцит бюджетних асигнувань та положення Бюджетного кодексу України суд відхиляє як необґрунтовані.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України сформував однозначну правову позицію: органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Якщо чинне нормативно-правове регулювання передбачає виплату, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний забезпечити її нарахування у встановленому законом розмірі.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Конституційним Судом України, який у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 підкреслив, що держава не може в односторонньому порядку відмовлятися від взятих на себе зобов`язань під приводом відсутності коштів у державному бюджеті.

Оцінюючи позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить із таких мотивів та засад нормативно-правового регулювання.

Питання виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано нормами Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам. Пунктом 3 цього ж Порядку встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Суд зазначає, що зміст і правова природа компенсації втрати частини доходів полягають у захисті права особи на своєчасне та в повному обсязі отримання належних коштів від їх знецінення внаслідок інфляційних процесів у разі затримки їх фактичної виплати з вини органу влади чи роботодавця.

Право на компенсацію частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані суб`єктом владних повноважень.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання нарахованого, але не виплаченого грошового доходу не може тлумачитися як підстава для обмеження права громадянина на захист від знецінення коштів у тих випадках, коли сам суб`єкт владних повноважень неправомірно ухилився від своєчасного та повного нарахування грошового забезпечення або нарахував його у значно заниженому розмірі. У разі визнання судом протиправними дій щодо нарахування виплат у меншому розмірі та покладення обов`язку здійснити донарахування належних сум грошового забезпечення, такі суми вважаються нарахованими на підставі судового рішення, а отже, підлягають виплаті із нарахуванням встановленої законом компенсації втрати частини доходів за весь період затримки виплати.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року у справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року у справі №755/15005/23 та інших).

У постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21 Верховний Суд зазначив, що ненарахування відповідачем основного доходу саме собою не усуває права на компенсацію за його несвоєчасну виплату. Розмір належного доходу може бути визначений, зокрема, на підставі судового рішення. За встановленого обов`язку донарахувати основний дохід Верховний Суд визнав помилковою відмову в компенсації лише з мотивів того, що дохід ще не виплачено.

Оскільки Управління Служби безпеки України у Львівській області у спірний період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року протиправно здійснювало нарахування грошового забезпечення позивачу у заниженому розмірі, відповідачем допущено триваючу затримку виплати належних ОСОБА_2 коштів тривалістю понад один календарний місяць.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми належного до перерахунку щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичної виплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 .

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач при поданні позовної заяви був звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, а витрати на сплату збору ним фактично не понесені.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 43, 72-77, 90, 139, 241 246, 250, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, , суд -

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн).

3. Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області (79011 м. Львів вул. Вітовського Д. 55, код ЄДРПОУ: 20001591) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а саме: за період із 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок; за період із 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок; за період із 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок; за період із 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, з урахуванням раніше виплачених сум, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

4. Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області (79011 м. Львів вул.. Вітовського Д. 55, код ЄДРПОУ: 20001591) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми належного до виплати за цим судовим рішенням грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку № 159.

5. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2026 року.

Суддя О.І. Коморний

Часті запитання

Який тип судового документу № 141399185 ?

Документ № 141399185 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141399185 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141399185 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141399185 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141399185, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141399185, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141399185 відноситься до справи № 380/20158/26

Це рішення відноситься до справи № 380/20158/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141399183
Наступний документ : 141399190