Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року Київ справа №320/37654/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія води» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія води» (ТОВ «Індустрія води», товариство) звернулося до суду із позовом до Київської митниці (митниця, митний орган).
Просили суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2025/000055/2 від 15.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. За твердженнями позивача, надані до митного оформлення документи підтверджували правомірність формування митної вартості за основним методом та не містили будь-яких розбіжностей або недостовірних відомостей стосовно визначення і встановлення вартості товарів.
Також звернуто увагу на те, що, приймаючи рішення про визначення митної вартості за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування вартості, не наведено жодних розрахунків, пояснень щодо коригувань на обсяг ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Ухвалою від 13.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вважає, що у межах спірних правовідносин усі дії та рішення посадових осіб митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства з питань державної митної справи. Вказує, що оскільки декларантом не надано в повному обсязі додаткових документів, що вимагались митним органом, використання заявленого декларантом рівня митної вартості є необґрунтованим, що також це не дає можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості. Зокрема зауважили, що довідка про транспортні витрати не може вважатися первинним документом у розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; відбулося залучення третіх осіб до перевезення, але відповідних документів від безпосереднього перевізника замовником та виконавцем не надано, як і документів, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено вартість витрат, пов`язаних з транспортуванням вантажу; на підтвердження транспортних витрат не надано документів, на підставі яких можна було ідентифікувати підприємство, що здійснило перевезення вантажу. При цьому, відповідач послався на інформацію щодо митної вартості подібного товару, яка є вищою заявленої декларантом.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що у своєму відзиві Київська митниця не спростувала доводів, викладених ним у позовній заяві, та не надала жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що позивачем, документально підтверджено заявлену митну вартість, що базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, та надано всі документи відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
03.01.2017 між компанією «ELEKS DIS TICARET A.S.» (Туреччина) та ТОВ «Індустрія води» (Україна) на умовах FCA - MANISA укладено Контракт №01/01/2017 (Контракт) на поставку товару, згідно якого продавець продає і відвантажує, а покупець купує і приймає товар (обладнання для системи опалення, комбі котли, панельні радіатори, сантехніка, вентилі і крани, а також аксесуари до них) на базових умовах FOB Ізмір, відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2010.
Згідно із пунктом 2.1 Контракту ціни і товари зазначаються в інвойсах, які видаються на кожну партію товару.
Пунктом 2.4 Контракту передбачено, що ціну Контракту складає сума всіх виставлених по Контракту інвойсів і формується на підставі прайсу компанії.
Валюта Контракту - долар США та, відповідно, товар оплачується покупцем в доларах США (пункт 2.5 Контракту).
У пункті 3.1 Контракту сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах 100 % передоплати.
14.07.2025 митним брокером позивача - представником ТОВ «Белоком», з метою митного оформлення товару, подано до митниці митну декларацію № 23UА380629290U5 на вантаж: Вироби з чорних металів. Радіатори зі сталі для центрального опалення з неелектричним нагрівом в комплекті з кріпленням, для побутового водопостачання: Радіатор ECA SMART 11 500х 500 кількість 20 комп., Радіатор ECA SMART 11 500х 600 кількість 10 комп., Радіатор ЕСА SMART 11 500х1000 кількість 30 комп., адіатор ЕСА SMART 11 500х1400 кількість 10 комп., Радіатор ЕСА SMART 22 300х 500 кількість 8 комп. -Радіатор ЕСА SMART 22 300x1000 кількість 20 комп. Радіатор ЕСА SMART 22 300x1400 кількість 16 комп, Радіатор ЕСА SMART 22 300x1600 кількість 10 комп., Радіатор ЕСА SMART 22 300х1800 кількість 10 комп., Радіатор ЕСА SMART 22 300х2000 кількість 6 комп., Радіатор ECA SMART 22 500х 500 кількість 10 комп., Радіатор ЕCA SMART 22 500x 800 кількість 40 комп., Радіатор ЕСCA SMART 22 500x 900 кількість 50 комп., Радіатор ЕСА SMART 22 500x1000 кількість 60 комп., Радіатор ЕСA SMART 22 500х1100 кількість 40 комп., Радіатор ECA SMART 22 500х1200 кількість 20 комп., Радіатор ECA SMART 122 500х1300 кількість 20 комп., Радіатор ЕСА SMART 22 500x1600 кількість 120 комп, Радіатор ЕСА SMART 11VC 500х 800 кількість 10 комп., Радіатор ECA SMART 11VC 500х 900 кількість 10 комп., Радіатор ЕCA SMART 11VC 500х1000 кількість 10 комп., Радіатор ЕСА SMART 11VC 500х1200 кількість 10 комп., Радіатор ECA SMART 11VC 500х1400 кількість 10 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 300х 800 кількість 6 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 300х1000 кількість 10 комп., Радіатор ЕСА SMART 22VC 300х1200 кількість 10 комп., Радіатор ЕCA SMART 22VC 300x1400 кількість 18 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 300х2000 кількість 10 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 500х 400 кількість 10 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 500х 500 кількість 20 комп., Радіатор ЕCA SMART 22VC 500х 600 кількість 20 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 500x 700 кількість 20 комп., Радіатор ЕСА SMART 22VC 500x 800 кількість 30 комп., Радіатор ЕСА SMART 22VC 500x1000 кількість 76 комп., Радіатор ЕСA SMART 22VC 500х1100 кількість 20 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 500х1200 кількість 76 комп., Радіатор ЕCA SMART 22VC 500х1600 кількість 20 комп., Радіатор ЕСA SMART 22VC 500x1800 кількість 20 комп., Радіатор ECA SMART 22VC 500х2000 кількість 10 комп. Торговельна марка ECA Smart. Країна виробництва TR Dokum Sanayi A.S.
До митної декларації були долучені наступні документи: договір транспортного експедирування № БКМТЕО/22-2019 від 01.09.2019; довідка про транспорті витрати від 14.07.2025; рахунок-проформа № О/-0000201 від 11.07.2025; платіжний документ підтвердження оплати транспортних послуг від 15.07.2025 № 667; переклад декларації №25351700EX00013438; документи від перевізників, що залучалися до перевезення, а саме - договори з перевізниками (договір між ТОВ «БЕЛОКОМ» та ТОВ «Мастер Трак», договір між ТОВ «Мастер Трак» та ФОП « ОСОБА_1 »), договір між ФОП ОСОБА_1 ; прайс-лист.
14.07.2025 Київською митницею направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості.
Митним органом у відповідності до статті 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:
- якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями Наказу № 599; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), калькуляція виробника товару;
- якщо здійснено страхування: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до статті 254 МКУ; виписку з бухгалтерської документації; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до статті 254 Митного кодексу України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість сировини.
- інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
15.07.2025 листом на адресу Київської митниці було направлено відповідь із поясненнями, в якій зазначено, що до митного оформлення надано договір транспортного експедирування № БКМТЕО/22-2019 від 01.03.2019, який регулює взаємовідносини сторін при виконанні Експедитором доручень Замовника з організації перевезень, транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО), митного оформлення експортних, імпортних транзитних вантажів Замовника. У відповідності до цього Договору Експедитор зобов`язується від свого імені, але за плату Замовника надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг. Експедитор має право у межах цього договору без спеціального доручення укладати від свого імені договори та здійснювати інші юридично значимі дії у відносинах з третіми особами: портами, аеропортами, залізничними станціями, складами, перевізниками тощо, послуги (роботи) яких необхідні для належного виконання доручень Замовника з транспортування вантажів. На виконання умов укладеного договору ТОВ «БЕЛОКОМ» організовано доставку вантажу та залучено до перевезення ФОП ОСОБА_2 , що відповідає визначеним умовам.
Вказано, що пунктом 3.2 Контракту передбачено, що за згодою сторін оплата за товар може здійснюватися Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця шляхом банківського переказу з відстрочкою платежу до 5 (п`яти) календарних місяців з дати відвантаження товару. До митного оформлення надано Додаткову угоду № 14 від 30.06.2025, де передбачено, що оплата вартості товарів згідно Інвойсу № ЕЕ42025000000113 від 30.06.2025 здійснюється з відстрочкою платежу до 6 (шести) календарних місяців з дати отримання товарів. Тобто сторони погодили між собою сплату вартості товарів після їх отримання.
Звернуто увагу, що митна декларація країни відправлення є не основним, а допоміжним документом, який подається до митного оформлення виключно з волі та за бажанням імпортера, при цьому вона складається, заповнюється на підставі вимог законодавства Туреччини і імпортер не має жодної можливості впливу на її заповнення чи нанесення QRcode. Інформація, яка відображається за результатом переходу за QRcode, є такою, яка щонайменше підтверджує митне оформлення експортної декларації, її номер, дату та сторін угоди.
Додатково надано рахунок-проформу № 01-0000201 від 11.07.2025, платіжну інструкцію № 667 від 11.07.2025 про сплату виставленого рахунку, переклад експортної декларації.
15.07.2025 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2025/000055/2.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, товар постачається на митну територію Україну на виконання положень зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2017 № 01/01-2017 (далі - Контракт), укладеного між компанією «ELEKS DIS TICARET A.S.» (Туреччина) та ТОВ «Індустрія Води» (Україна) на умовах FCA-MANISA (Туреччина). Відповідно до Інкотермс термін FCA означає, що продавець здійснює поставку товару перевізнику чи інший особі, які призначені покупцем, на площах продавця чи в іншому названому місці. Пунктом 2.2.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2019 № БКМТЕО/22-2019 передбачено подання заявок. Однак, таку заявку до митного оформлення не надано. Для підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідку про транспортні витрати від 14.07.2025 № б.н ТОВ «Бело Компані». Згідно СМR від 05.07.2025 № 78 перевезення товарів здійснює ФОП « ОСОБА_3 », транспортно-перевізних документів між перевізником та експедитором до митного оформлення не надано. До митного оформлення не надано документів, визначених законодавством України, згідно яких між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу.
У рішенні також вказано, що пунктом 3.1 Контракту передбачено 100% передоплату. В інвойсі від 30.06.2025 № EE42025000000113 вказано терміни оплати «Cash before the dilevery».
Копію митної декларації країни відправлення (Туреччина) від 04.07.2025№ 25351700EX00013438 надано до митного оформлення без врахування вимог статті 254 Кодексу, тобто, подано без перекладу та не повному обсязі (1 сторінка). При скануванні QR-code декларації під час направлення на офіційні ресурси країни відправлення інформація щодо кількості, найменування, вартості та експортера не відображається. Таким чином, вказана копія МД не може слугувати достатнім доказом вартості оцінюваної партії товару.
За наданими документами відсутні достовірні та об`єктивні відомості щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за товар. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
За результатом опрацювання запиту митниці декларант надав бухгалтерську довідку б/н від 14.07.2025 (такий документ не містить відомостей, які допоможуть ідентифікувати довідку з цією поставкою партії товарів), платіжний документ на підтвердження факту оплати транспортних послуг від 15.07.2025 № 667 та рахунок-проформу від 11.07.2025 № O0000201.
Так як згідно СМР від 05.07.2025 № 78 перевезення товарів здійснює ФОП ОСОБА_3 , відбулось залучення третіх осіб. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. До митного оформлення подані документи від перевізників, що залучалися до перевезення, в той же час не подані заявки до договорів на транспортування та інші документи, що можуть підтвердити вартість транспортних послуг.
Отже, не підтверджено вартість транспортування, адже декларантом не надано документів, які підтверджують вартість перевезення від суб`єкта господарювання, що залучався до виконання договору транспортного експедирування.
Також, не надано рахунки-фактури за транспортні послуги, оплати за виконання послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг від третіх осіб, що залучалися до надання послуг.
Прайс-лист від 01.06.2025 до 15.08.2025 наданий від експортера, сторони зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 03.01.2017 № 01/01-2017 «ELEKS DIS TICARET A.S.» (Туреччина). Не надано прайс-листа від виробника товару. Прайс-лист згідно загальноприйнятої світової практики має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Пунктом 3.1 Контракту передбачено 100% передоплату. Також в інвойсі від 30.06.2025 № EE42025000000113 зазначені терміни оплати «Cash before the dilevery», в той же час Доповненням № 14, що також датовано 30.06.2025, прописані умови оплати стосовно відстрочки платежу. Банківські платіжні документи, які стосуються цієї партії товарів до митного оформлення не подавались. Терміни оплати та спосіб розрахунку, який зазначено в інвойсі, відрізняється від відомостей, що зазначені в положеннях контракту та його доповненні.
Копія митної декларації країни відправлення з перекладом не завірена перекладачем.
Перелік запитуваних документів, які декларант не надав на запит митного органу:
- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями Наказу № 599 (заявки до договорів про надання транспортних послуг, рахунки-фактури за транспортні послуги, оплати за виконання послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг від третіх осіб, що залучалися до надання послуг);
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи), калькуляція виробника товару;
- якщо здійснено страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до статті 254 Митного кодексу)
- виписку з бухгалтерської документації;
- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість сировини.
Через незгоду із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
За положеннями частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 Митного кодексу України).
За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За нормами статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).
За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.
Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Водночас, приписи Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.
У частині першій статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за № 23UА380629290U5 щодо якого проведено коригування митної вартості.
Як вже зазначалося, статтею 57 Митного кодексу України передбачено основний та другорядні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів відповідач виходив із того, що містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, в рішенні зазначено, що до митного оформлення не надано документів, визначених законодавством України, згідно яких між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу.
За змістом розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, до документів, які дають можливість перевірити достовірність декларування транспортних витрат, можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Тобто документами, які дають можливість перевірити достовірність декларування транспортних витрат, можуть бути будь-які документи, у яких містяться відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як встановлено судом, позивачем до митного оформлення надано рахунок-проформу № 01-0000201 від 11.07.2025 та платіжну інструкцію № 667 від 11.07.2025 про сплату виставленого рахунку.
Крім того, позивачем до митного оформлення надано договір транспортного експедирування № БКМТЕО/22-2019 від 01.03.2019, який регулює взаємовідносини сторін при виконанні Експедитором доручень Замовника з організації перевезень, транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО), митного оформлення експортних, імпортних транзитних вантажів Замовника.
За змістом пункту 1.1 вказаного Договору, експедитор зобов`язується від свого імені, але за плату Замовника надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до пункту 2.1.6 Договору експедитор має право в рамках цього договору без спеціального доручення укладати від свого імені договори та здійснювати інші юридично значимі дії у відносинах з третіми особами: портами, аеропортами, залізничними станціями, складами, перевізниками, послуги (роботи) яких необхідні для належного виконання доручень Замовника з транспортування вантажів.
Отже, експедитор має право залучати будь-яких третіх осіб до виконання своїх обов`язків за договором, укладаючи з ними договори від свого імені. При цьому, вартість послуг таких третіх осіб входить у вартість послуг експедитора та окремо замовнику не перевиставляється.
За правилами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У відповідності до графи 20 Розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Зі змісту Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є експедитор. Тому документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура або інші документи, видані експедитором, який є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.
Суд звертає увагу, що вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), також не визначено виключного переліку документів наказом Міністерства фінансів України №599 (визначено тільки можливий, а не виключний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування).
Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 та від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 звертає увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, рахунок-проформа та платіжний документ, яким оплачено отримані послуги, є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. При цьому, з аналізу наданих документів, які стосувалися перевезення вантажу, розбіжностей не встановлено.
Стосовно залучення третіх осіб, то залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Таким чином, товариством були надані достатні документи для підтвердження вартості транспортування, а підстави для їх неприйняття відповідачем не доведені.
Стосовно посилання відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення з перекладом не завірена перекладачем, то суд зазначає, що частина друга статті 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для визначення митної вартості товару. У свою чергу, митна декларація країни відправлення не визначена Митним кодексом України в якості документа, який підтверджує митну вартість товару та є допоміжним документом, який подається за наявності та за бажанням імпортера.
Щодо ненадання прайс-листа від виробника товару, то суд звертає увагу, що за нормами частини третьої статті 53 Митного кодексу України надання прайс-листа у відповідь на запит відповідача про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає лише за умови його наявності в останнього.
При цьому, прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України.
У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21 зазначено, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто, прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, де акцентовано, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Також, Верховним Судом неодноразово зазначалося, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 803/916/17.
Отже, подані декларантом документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості.
Натомість контролюючий орган, в цій справі, не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів. У той же час надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України .
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У випадку, який розглядається, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає наведеним вимогам, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з платіжної інструкції №718 від 23.07.2025, позивачем сплачено судовий збір у сумі 8 365, 96 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 8 365, 96 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія води» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2025/000055/2 від 15.07.2025
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія води» (код ЄДРПОУ: 37701463; місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182) судовий збір у розмірі 8 365, 96 (вісім тисяч триста шістдесят п`ять гривень 96 копійок) грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар В. Гавела, буд. 8-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.
Судове рішення № 141399074, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/37654/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: