Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
09 листопада 2026 року м. Київ справа №320/42383/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши в місті Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 26.10.2026 № 12685-р/пк-пз, яким відмовлено в задоволенні скарги позивача від 15.10.2026 № UA-2026-06-16-005210-a.a2;
- зобов`язати Антимонопольний комітет України через уповноважену Комісію повторно розглянути нашу скаргу від 15.10.2026 № UA-2026-06-16-005210-a.a2 щодо закупівлі UA-2026-06-16-005210-a з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
09.11.2026 до суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від ТОВ «Укрспецсервіс» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 26.10.2026 № 12685-р/пк-пз, прийнятого за скаргою позивача від 15.10.2026 № UA-2026-06-16-005210-a.a2 щодо закупівлі UA-2026-06-16-005210-a, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що оскаржуване рішення Комісії Антимонопольного комітету України від 26.10.2026 № 12685-р/пк-пз містить ознаки недостатньої обґрунтованості, оскільки Комісією не надано належної оцінки окремим доводам скарги позивача, зокрема щодо наявності в антикорупційній програмі функції проведення антикорупційної експертизи, розмежування експертизи документів товариства та його ділового партнера, а також правомірності кваліфікації недоліків змісту своєчасно поданого документа як відмови від підписання договору.
Крім того, заявник зазначає, що закупівля станом на 29.10.2026 перебувала на стадії кваліфікації наступного учасника, а тому існує ризик її завершення та укладення договору до вирішення судом спору по суті, що, на думку позивача, істотно ускладнить поновлення його прав та законних інтересів як учасника процедури закупівлі.
Розглядаючи заяву ТОВ «Укрспецсервіс» про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
В постанові від 13.03.2025 у справі № 160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені на її обґрунтування доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів особи, або якщо очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Разом із тим наведені заявником доводи фактично зводяться до незгоди з висновками Комісії Антимонопольного комітету України, викладеними в оскаржуваному рішенні, та необхідності перевірки їх обґрунтованості під час розгляду справи по суті, що саме по собі не свідчить про наявність передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Так, посилання заявника на те, що Комісією не надано належної оцінки окремим положенням антикорупційної програми позивача стосуються правомірності висновків органу оскарження та потребують дослідження змісту тендерної документації, антикорупційної програми, рішення замовника про відхилення тендерної пропозиції та матеріалів розгляду скарги.
За таких обставин наведені доводи не свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, оскільки встановлення їх обґрунтованості потребує повного дослідження обставин справи та надання оцінки доказам у їх сукупності. При цьому суд зауважує, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову не повинен підміняти собою розгляд справи по суті та наперед вирішувати питання про правомірність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що предметом спору є рішення Комісії Антимонопольного комітету України про відмову в задоволенні скарги позивача, а не рішення замовника про відхилення тендерної пропозиції. Водночас заявлений захід забезпечення позову полягає виключно у зупиненні дії рішення органу оскарження та не передбачає зупинення процедури закупівлі, скасування рішення замовника про відхилення пропозиції позивача або поновлення його статусу переможця.
Отже, саме по собі зупинення дії оскаржуваного рішення АМКУ не призведе до відновлення становища позивача, яке існувало до прийняття рішення замовником від 08.10.2026, та не зумовить виникнення у замовника обов`язку повторно розглянути тендерну пропозицію позивача чи утриматися від подальшого проведення закупівлі.
Тобто, заявником не обґрунтовано, яким чином застосування саме обраного ним заходу забезпечення позову здатне забезпечити ефективний захист або поновлення його прав у разі задоволення позову, а також запобігти настанню зазначених у заяві негативних наслідків.
Суд також бере до уваги, що за змістом заявлених позовних вимог у разі їх задоволення судове рішення передбачатиме скасування рішення АМКУ та зобов`язання повторно розглянути скаргу позивача. Заявником не наведено достатніх доводів та доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання такого судового рішення або позбавить позивача можливості отримати ефективний судовий захист.
Таким чином, суд доходить висновку, що заявником не доведено існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову. Так само не наведено обставин, які б свідчили про очевидність протиправності оскаржуваного рішення в розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.
Отже, наведені у заяві доводи не підтверджують наявності передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову, а обраний заявником захід не доведений як необхідний та ефективний засіб попереднього судового захисту.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» про забезпечення позову.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.
Судове рішення № 141398982, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/42383/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: