Ухвала суду № 141398973, 10.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
320/42430/26
Номер документу
141398973
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

10 листопада 2026 року м. Київ справа №320/42430/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2026 №2208/26-15-24-01-21-13/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи зі ставкою 5 % від доходу з 01.10.2026.

Разом з позовною заявою ФОП ОСОБА_1 подано до суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.09.2026 № 2208/26-15-24-01-21-13/3323012077 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/42430/26.

Означена заява мотивована тим, що оскаржуваним рішенням ГУ ДПС у м. Києві позивача виключено з реєстру платників єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 % від доходу з 01.10.2026 на підставі акта камеральної перевірки, яким встановлено несплату податкового боргу протягом двох послідовних кварталів.

Позивач зазначає, що виключення з реєстру платників єдиного податку зумовлює автоматичну зміну системи оподаткування та перехід на загальну систему, що спричиняє істотне збільшення податкового навантаження, зокрема необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та, за наявності встановлених законом підстав, податку на додану вартість. Крім того, зміна податкового статусу потребуватиме перебудови податкового та бухгалтерського обліку, зміни порядку оформлення розрахункових документів, подання додаткової звітності та перегляду договірних відносин із контрагентами.

На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу істотного ускладнення або фактичного припинення його господарської діяльності, застосування штрафних санкцій, розірвання ділових відносин із контрагентами та завдання шкоди діловій репутації. При цьому в разі подальшого задоволення позову поновлення попереднього податкового статусу вимагатиме значних зусиль, часу та фінансових витрат, зокрема у зв`язку з необхідністю коригування податкового обліку самого позивача та його контрагентів.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Щодо «очевидності» ознак протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81046468) зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Водночас, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом встановлено, що оскаржуваним рішенням контролюючий орган виключив позивача з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % з 01.10.2026.

Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені у пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

З огляду на викладене, за наслідками оцінки наведених позивачем доводів суд дійшов висновку про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття таких заходів у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів платника, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.

Так, при виключенні позивача з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % платнику буде змінено систему оподаткування та порядок податкового обліку, що може вплинути на оформлення розрахункових документів, подання податкової звітності, визначення податкових зобов`язань, а також на правовідносини з контрагентами. У разі задоволення позову після тривалого застосування іншого податкового режиму поновлення правового становища платника може потребувати значних зусиль і витрат, зокрема у зв`язку з необхідністю коригування податкового обліку та наслідків господарських операцій, здійснених у період судового розгляду справи.

При цьому, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2026 у справі №320/57616/24.

В межах спірних правовідносин вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення ефективного судового захисту та можливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23, від 14.01.2025 у справі № 280/9045/24, від 04.02.2025 у справі № 280/8758/24, від 20.02.2025 у справі № 280/9044/24, від 06.03.2025 у справі № 420/25688/24, від 29.05.2025 у справі № 240/1622/25, від 19.06.2025 у справі № 520/33244/24, від 27.01.2026 у справі № 520/25907/25, від 06.02.2026 у справі № 520/25524/25.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2026 у справі №320/57616/24 наголосив, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

З огляду на викладене, за наслідками оцінки наведених позивачем доводів суд дійшов висновку про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття таких заходів у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів платника, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.

При цьому, вирішальним у цьому випадку є не сам факт зміни податкового статусу позивача, а те, що виконання оскаржуваного рішення під час розгляду справи може спричинити зміну порядку оподаткування та обліку господарських операцій. У разі подальшого задоволення позову це вимагатиме від позивача не лише поновлення реєстрації платником єдиного податку, а й узгодження податкових наслідків операцій, здійснених у період дії іншого податкового режиму.

Водночас зупинення дії рішення контролюючого органу не означатиме остаточного вирішення питання про правомірність його прийняття та не позбавлятиме відповідача можливості доводити правомірність свого рішення під час розгляду справи по суті. Такий захід лише тимчасово зберігатиме становище, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, та забезпечуватиме можливість ефективного судового захисту.

Суд також враховує, що у постанові від 09.10.2025 у справі № 380/2383/25 Верховний Суд наголосив на необхідності документального підтвердження реального характеру загрози правам та інтересам заявника, оскільки саме по собі прийняття рішення про виключення платника з реєстру платників єдиного податку не є достатньою підставою для забезпечення позову. Водночас у зазначеній справі відмову в забезпеченні позову було зумовлено саме недоведенням заявником обставин, які свідчили б про реальну небезпеку заподіяння шкоди або істотне ускладнення ефективного захисту його прав. Отже, наведений висновок не виключає можливості застосування заходів забезпечення позову в цій категорії спорів, а вимагає оцінки конкретних обставин та доказів у кожній справі. (Постанова від 09.10.2025 у справі № 380/2383/25).

У цій справі заявлений позивачем захід забезпечення безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки спрямований на тимчасове зупинення дії саме того індивідуального акта, правомірність якого оспорюється. Такий захід не передбачає остаточного поновлення позивача в реєстрі платників єдиного податку та не зумовлює вирішення судом питання про законність рішення контролюючого органу до розгляду справи по суті. Натомість він дає змогу зберегти існуюче становище сторін на час судового розгляду.

При цьому, судом приймається до уваги, що з долучених до позовної заяви податкових декларацій платника єдиного податку ФОП, поданих протягом 2025 2026 років, вбачається про отримання позивачем доходу, відображеного у цих деклараціях, та сплати єдиного податку за відповідні періоди.

Зазначені обставини, на переконання суду, підтверджують, що позивач фактично здійснює господарську діяльність та застосовував спрощену систему оподаткування, сплачуючи єдиний податок із задекларованого доходу. Отже, виключення його з реєстру платників єдиного податку має не лише формальний характер, а й безпосередньо впливає на умови здійснення ним господарської діяльності, порядок визначення та сплати податкових зобов`язань.

За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову на час розгляду справи може призвести до необхідності застосування до позивача іншого податкового режиму, перебудови податкового обліку та коригування наслідків господарських операцій у разі подальшого задоволення позову. Це, у свою чергу, може істотно ускладнити ефективне поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас зупинення дії оскаржуваного рішення не означає визнання його протиправним та не вирішує спір по суті, а лише забезпечує збереження наявного правового становища позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Такий захід є тимчасовим, безпосередньо пов`язаний із предметом позову та не створює надмірного втручання у повноваження контролюючого органу.

Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин, фактичного здійснення позивачем господарської діяльності та можливих наслідків зміни системи оподаткування, суд доходить висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення. Такий захід є адекватним і співмірним заявленим позовним вимогам, а тому заява позивача підлягає задоволенню.

Також суд вважає, що відсутність зловживання правами з боку заявника також є очевидною, адже заява подана не з метою ухилення від виконання зобов`язань, а з метою збереження можливості захисту своїх прав у суді до ухвалення рішення по суті, і саме для цього і передбачений інститут забезпечення позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На переконання суду, у цій справі є достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд не вбачає, що вжиття зазначеного заходу на цій стадії створить для відповідача чи інших осіб такі негативні наслідки, які за своїм обсягом переважатимуть ті наслідки, які можуть настати для позивача у разі його невжиття.

З урахуванням встановлених обставин та чинного нормативного регулювання, суд дійшов висновку про необхідність надання заявнику тимчасового (на набрання законної сили рішенням у цій справі) судового захисту шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.09.2026 № 2208/26-15-24-01-21-13/3323012077 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/42430/26.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову.

До набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду адміністративної справи №320/42430/26 по суті, зупинити дію оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2026 № 2208/26-15-24-01-21-13/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 44116011).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 10 листопада 2029 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141398973 ?

Документ № 141398973 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141398973 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141398973 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141398973 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141398973, Київський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141398973, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141398973 відноситься до справи № 320/42430/26

Це рішення відноситься до справи № 320/42430/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141398965
Наступний документ : 141398980