Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року Київ справа №320/21045/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.09.2024 № 1480/10-36-24-12/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % з 01.07.2021, шляхом включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 відкрито провадження у справі, яке вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновку відповідача щодо наявності визначених податковим законодавством підстав для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною сьомою статті 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач зазначає, що дана справа має важливе значення для нього та вимагає повного та всебічного встановлення всіх фактичних обставин справи, а сам позивач має бажання надати усні пояснення та докази.
Водночас суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, з 30.08.2016 позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, 3 група платників за ставкою 5 відсотків до розміру доходу.
08.01.2025 у відповідь на запит на отримання публічної інформації позивача від 06.01.2025 останньою отримано примірник акту від 22.08.2024 № 43394/10-36-24-12/2828912782 «Про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування», складений Головним управлінням ДПС у Київській області, а також рішення Головного управління ДПС у Київській області № 1480/10-36-24-12/2828912782 від 27.09.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Підставою прийняття такого рішення став висновок про те, що позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (3 група), обсяг доходу для якої становить 8 285 700, 00 грн. Контролюючим органом встановлено факт отримання позивачем доходу у розмірі 533 377 814, 99 грн. Відтак, за висновком контролюючого органу, сума перевищення обсягу доходу становить 45 052 114, 20 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Судом встановлено, що 13.04.2024 позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, у якого податковий (звітний) період квартал, за І квартал 2024 року (звітну) з загальною сумою доходу за звітний (податковий) період 1 304 645, 45 грн. Зазначена податкова декларація була прийнята податковим органом 13.04.2024, що підтверджується квитанцією № 2.
12.07.2024 позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, у якого податковий (звітний) період квартал, за І півріччя 2024 року (звітну) з загальною сумою доходу за звітний (податковий) період 3 337 814, 99 грн. Зазначена податкова декларація була прийнята податковим органом 12.07.2024, що підтверджується квитанцією № 2.
04.08.2024 позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, у якого податковий (звітний) період квартал, за І півріччя 2024 року (звітну нову) з загальною сумою доходу за звітний (податковий) період 53 337 814, 99 грн. Зазначена податкова декларація була прийнята податковим органом 04.08.2024, що підтверджується квитанцією № 2.
13.09.2024 позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, у якого податковий (звітний) період квартал, за І півріччя 2024 року (уточнюючу) з загальною сумою доходу за звітний (податковий) період 3 337 814, 99 грн. Зазначена податкова декларація була прийнята податковим органом 13.09.2024, що підтверджується квитанцією № 2.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, з урахуванням самостійно виявленої помилки та поданої до контролюючого органу уточнюючої податкової декларації за І півріччя 2024 року, розмір отриманого позивачем доходу за вказаний звітний період становив 3 337 814, 99 грн. Тому, вказаний в акті перевірки розмір доходу 533 377 814, 99 грн не відповідає дійсності.
Суд звертає увагу, що всі документи на підтвердження зазначених обставин були наявні в контролюючого органу на момент прийняття оскаржуваного рішення, однак не були взяті ним до уваги.
Так, на момент прийняття оскаржуваного рішення (27.09.2024) позивачем до контролюючого органу вже було подано уточнюючу податкову декларацію за І півріччя 2024 року (13.09.2024), тому у контролюючого органу не було законних підстав станом на 27.09.2024 вважати, що розмір отриманого позивачем доходу за вказаний звітний період становив 533 377 814, 99 грн., оскільки з урахуванням поданої уточнюючої декларації розмір доходу позивача за зазначений період становив 3 337 814, 99 грн.
Більше того, суд звертає увагу, що в акті перевірки в графі «Обсяг доходу, який отримав платник єдиного податку» безпідставно зазначено суму 533 377 814, 99 грн, яка є значно більшою навіть тієї суми, яку позивачем було помилково зазначено в звітній новій податковій декларації за І півріччя 2024 року у розмірі 53 337 814, 99 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п. 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Аналогічну правову позицію зазначено Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 року у справі № 826/7216/17 та від 05.02.2019 року у справі № 805/206/17-а.
Як було встановлено вище судом, на момент прийняття Головним управлінням ДПС у Київській області оскаржуваного рішення розмір доходу позивача не перевищував встановленого законодавством обсягу доходу платника єдиного податку, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного рішення враховано не було.
Відтак, на думку суду, відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення, на підставі якого позивача з порушенням встановленого законодавством порядку виключено з реєстру платників єдиного податку, а тому, належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % з 30.12.2021, шляхом включення її до реєстру платників єдиного податку, оскільки порушене право позивача підлягає захисту та відновленню шляхом приведення у стан, що існував до такого порушення з боку відповідача.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056, 40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.09.2024 №1480/10-36-24-12/2828912782 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % з 01.07.2021, шляхом включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6 056, 40 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; адреса: вул. Святослава Хороброго, 5- А, м. Київ, 03151).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.
Судове рішення № 141398958, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/21045/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: