Рішення № 141397039, 10.11.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
350/1253/26
Номер документу
141397039
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 350/1253/26

Номер провадження 2/350/997/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №9633051 від 21 червня 2024 року в загальному розмірі 37 288,43 грн, з яких: 5 631,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 25 049,43 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 308,00 грн - заборгованість за комісією та 6 300,00 грн - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9633051 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 5 631,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. Строк кредитування становив 345 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 01 червня 2025 року.

Позивач зазначає, що ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на банківську картку, зазначену ним під час оформлення кредиту. Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №112-МЛ, відповідно до умов якого, як стверджує позивач, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9633051 від 21 червня 2024 року. На підтвердження набуття права вимоги позивач посилається на договір відступлення прав вимоги та витяг із реєстру боржників. У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань позивач просить стягнути заборгованість та понесені судові витрати.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, вважаючи їх недостатньо обґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами.

У відзиві відповідач зазначив, що сам факт укладення договору відступлення прав вимоги між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не підтверджує автоматично переходу до позивача права вимоги саме за кредитним договором №9633051. Позивач повинен довести включення відповідної вимоги до переліку переданих прав, дату та обсяг її передачі, а також відповідність такої передачі умовам договору відступлення. Відповідач вважає, що наданий позивачем витяг із реєстру боржників, сформований самим позивачем, потребує перевірки у сукупності з іншими доказами.

Крім того, відповідач не погодився з розрахунком заборгованості, звернувши увагу на істотне перевищення заявлених до стягнення процентів та інших нарахувань над основною сумою кредиту. Зокрема, за кредитом у розмірі 5 631,00 грн позивач просить стягнути 25 049,43 грн процентів та 6 300,00 грн неустойки та/або інших нарахувань за порушення грошового зобов`язання.

Відповідач зазначив, що односторонній розрахунок заборгованості не може безумовно підтверджувати правильність нарахованих сум, а тому просив перевірити періоди нарахування процентів, застосовані процентні ставки, фактичний залишок заборгованості, дату виникнення прострочення та відповідність здійснених нарахувань умовам договору і вимогам законодавства.

Окремо відповідач звернув увагу на необхідність перевірки правомірності нарахування процентів після закінчення встановленого договором строку кредитування, а також на відсутність чіткого визначення правової природи заявлених до стягнення 6 300,00 грн, які позивач зазначив як неустойку та/або проценти за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, відповідач просив перевірити обґрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн з урахуванням складності справи, характеру спору, обсягу виконаних представником робіт та принципу співмірності судових витрат.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача зазначив, що кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі, а його умови, зокрема щодо розміру кредиту, строку кредитування, процентних ставок, комісії та порядку погашення заборгованості, були погоджені сторонами під час укладення договору.

Щодо розміру заборгованості представник позивача зазначив, що нарахування процентів та інших платежів здійснено відповідно до умов кредитного договору, погоджених відповідачем під час його укладення, а тому підстав для відмови у стягненні заявленої заборгованості немає.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погодився з наведеними позивачем доводами та підтримав раніше висловлену позицію щодо недостатності доказів переходу права вимоги і правильності розрахунку заборгованості.

Зокрема, відповідач звернув увагу на суперечності у зазначенні номера договору відступлення права вимоги, оскільки у процесуальних поясненнях позивача поряд із договором №112-МЛ також міститься посилання на договір №110-МЛ. На думку відповідача, така розбіжність потребує перевірки для встановлення конкретної підстави набуття позивачем права вимоги.

Крім того, відповідач зазначив про невідповідність між розміром комісії 308,00 грн, вказаним у складі позовних вимог, та сумою 322,00 грн, на яку позивач посилається, обґрунтовуючи умови кредитного договору.

Враховуючи наведене, відповідач просив суд оцінити надані сторонами докази у їх сукупності, перевірити обґрунтованість кожної складової заявленої заборгованості та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, яка не підтверджена належними та допустимими доказами або суперечить вимогам законодавства.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2026 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу банківської платіжної картки та зарахування на неї кредитних коштів, а у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - документи на підтвердження переходу права вимоги за спірним кредитним договором.

Сторони у судове засідання не прибули.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін у порядку, визначеному ч.2 ст.247 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що 21 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9633051 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у визначеному договором розмірі, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 5 631,00 грн. Кредитні кошти надавалися позичальнику шляхом безготівкового перерахування на банківську платіжну картку, зазначену ним під час оформлення кредиту.

Пунктом 1.3 договору визначено, що строк кредитування становить 345 днів, а кінцевою датою повернення кредиту є 01 червня 2025 року. Повернення кредиту та сплата передбачених договором платежів мали здійснюватися відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Умовами кредитного договору передбачено сплату процентів за користування кредитом, розмір яких залежить від відповідного розрахункового періоду та виконання позичальником умов договору. Зокрема, пунктами 1.5.2 та 1.5.3 кредитного договору встановлено процентні ставки у розмірі 255,50 % та 511,00 % річних відповідно, що становить 0,70 % та 1,40 % на день.

Відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок основної суми кредиту протягом передбаченого договором строку кредитування з урахуванням установлених процентних ставок та порядку погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 1.5.3 кредитного договору загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування, розрахована відповідно до графіка платежів, становить 21 143,10 грн.

Крім того, умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту. Відповідно до пункту 1.5.1 договору розмір такої комісії становить 322,00 грн, з урахуванням установленого договором порядку її нарахування та сплати.

Порядок повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії визначено договором і графіком платежів, який містить відомості про розрахункові періоди, строки внесення платежів, суми погашення основного боргу та нарахованих платежів.

На підтвердження виконання первісним кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивачем долучено платіжне доручення №134399983 від 21 червня 2024 року на суму 5 631,00 грн, у якому зазначено відомості про ОСОБА_1 як отримувача коштів та реквізити кредитного договору №9633051.

На підтвердження її розміру позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунка за кредитним договором №9633051, відповідно до яких загальна сума заборгованості становить 37 288,43 грн, з яких:5 631,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 25 049,43 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;308,00 грн - заборгованість за комісією; 6 300,00 грн - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Судом також встановлено, що 26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №112-МЛ, відповідно до умов якого первісний кредитор здійснив відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами на користь нового кредитора.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані з виконанням зобов`язань за договором споживчого кредиту, наявності та розміру заборгованості, а також правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем платежів.

Оцінка суду, застосовані норми права та мотиви ухваленого рішення:

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною або сторонами.

Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін у передбаченому законом порядку.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформленою в електронній формі.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у випадках та порядку, встановлених зазначеним Законом.

Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних відповідно до закону процентів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, зокрема шляхом відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи обставини укладення кредитного договору, суд виходить із того, що чинне цивільне законодавство допускає укладення договорів у електронній формі, у тому числі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умови дотримання вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Як установлено судом, 21 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9633051 в електронній формі.

Факт оформлення кредитних правовідносин підтверджується наданими позивачем документами, зокрема договором про споживчий кредит №9633051 від 21 червня 2024 року, графіком платежів, довідкою про ідентифікацію позичальника та документами щодо перерахування кредитних коштів.

Як установлено судом, 26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №112-МЛ, відповідно до умов якого первісний кредитор здійснив відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами на користь нового кредитора.

За змістом статті 516 ЦК України відсутність письмового повідомлення боржника про заміну кредитора сама по собі не свідчить про недійсність договору відступлення права вимоги та не виключає можливості переходу відповідного права до нового кредитора.

Водночас законодавством передбачено, що у разі неповідомлення боржника про заміну кредитора новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема якщо боржник виконав зобов`язання первісному кредитору.

Відповідно до умов кредитного договору №9633051 від 21 червня 2024 року відповідачу надавався кредит у розмірі 5631,00 грн зі строком повернення до 01 червня 2025 року.

Суд зазначає, що обов`язок повернення кредиту виникає внаслідок фактичного надання позичальникові кредитних коштів на умовах укладеного договору, а тому доведеність цієї обставини є необхідною умовою задоволення відповідної позовної вимоги. При цьому відповідачем не надано документів, які б свідчили про погашення заявленої заборгованості за основною сумою кредиту.

Отже, за умови підтвердження фактичного надання кредитних коштів та переходу відповідного права вимоги до позивача, заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 5631,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 25049,43 грн, суд виходить із правової природи таких процентів, умов укладеного сторонами договору та встановленого законом порядку їх нарахування.

Пунктами 1.5.2 та 1.5.3 кредитного договору сторонами погоджено процентні ставки у розмірі 255,50 % та 511,00 % річних відповідно, що становить 0,70 % та 1,40 % на день. Кінцевою датою повернення кредиту визначено 01 червня 2025 року.

Проценти як плата за користування кредитом можуть бути нараховані в межах строку кредитування та відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Доводи відповідача про неспівмірність процентів із сумою основного боргу суд оцінює з урахуванням того, що саме по собі значне перевищення процентів над основною сумою кредиту не свідчить про неправомірність їх нарахування, якщо відповідні проценти передбачені договором, нараховані у встановлений строк та відповідають імперативним вимогам законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту, розмір якої становить 322,00 грн.

Водночас до складу заявленої позивачем заборгованості включено комісію в розмірі 308,00 грн.

Суд зазначає, що наявність різниці між сумою комісії, визначеною договором, та сумою, заявленою до стягнення, сама по собі не свідчить про відсутність відповідного грошового зобов`язання або неправильність розрахунку.

Разом із тим позивачем заявлено до стягнення 6300,00 грн заборгованості, визначеної у розрахунку як неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання.

У цій частині суд не погоджується з доводами позивача та приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідної вимоги.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором кредиту або позики.

Зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, передбачені відповідними договорами, нараховані за прострочення виконання або невиконання кредитних зобов`язань, починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Зміст наведеної норми свідчить про імперативний характер установленого законодавцем звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання у визначений законом період.

Таке звільнення підлягає застосуванню незалежно від наявності у кредитному договорі умов щодо сплати штрафу, пені або інших платежів за порушення грошового зобов`язання.

Судом установлено, що кредитний договір №9633051 укладений 21 червня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Суд застосовує відповідні положення закону під час вирішення спору незалежно від того, чи посилався відповідач на них як на самостійну підставу своїх заперечень.

За таких обставин включення позивачем 6300,00 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання до складу заборгованості, яка підлягає стягненню, суперечить вимогам чинного законодавства.

Розподіл судових витрат:

Щодо стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, суд враховує характер та складність даного спору, категорію справи, ціну позову, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, а також те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд також ураховує, що спір виник із кредитних правовідносин, правове регулювання яких є усталеним, а вирішення спору не потребувало проведення судових експертиз, допиту свідків або дослідження складних питань, які вимагали б спеціальних знань.

Крім того, предметом розгляду є стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, а підготовка відповідних процесуальних документів здійснювалася представником фінансової компанії, який професійно надає правничу допомогу у справах зазначеної категорії.

При цьому суд враховує, що відповідач у поданому відзиві заперечував проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі 8000,00 грн не повною мірою відповідало б критеріям обґрунтованості, необхідності, розумності та співмірності судових витрат.

З урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, кількості підготовлених процесуальних документів, ціни позову, а також часткового задоволення позовних вимог суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача, у сумі 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд виходить із того, що заявлена позивачем загальна сума заборгованості становить 37288,43 грн, а позовні вимоги задоволено на суму 30988,43 грн, що становить 83,10 % ціни позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2212 грн 58 коп. із сплачених позивачем 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором про споживчий кредит №9633051 від 21 червня 2024 року в розмірі 30988 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 43 копійки, з яких: 5631 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 25049 грн 43 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 308 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) гривень 58 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Часті запитання

Який тип судового документу № 141397039 ?

Документ № 141397039 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141397039 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141397039 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141397039 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141397039, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 141397039, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141397039 відноситься до справи № 350/1253/26

Це рішення відноситься до справи № 350/1253/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141397038
Наступний документ : 141397040