Постанова № 14139649, 21.02.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-а-1697/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р.                                                   м.Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Колесник С.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними, відшкодування шкоди та стягнення недоплаченої суми пенсії внаслідок неправильного перерахунку, -

В С Т А Н О В И В:

31.01.2011 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій він просить суд:

- визнати дії відповідача такими, що були здійснені відповідачем без урахування вимог ст. 92 Конституції України відносно нарахування та здійснення перерахування його пенсії згідно ст. 40, 42, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов'язати відповідача перерахувати його пенсію згідно ст. 40, 42, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік, що становить 1573,99 грн. та виплатити суми недотриманої пенсії, внаслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати з 01.09.2009 року по момент винесення рішення суду;

- зобов'язати відповідача усунути порушення, а саме призначити йому пенсію відповідно до положень ст.ст. 40, 42, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути на його користь, згідно ст.ст.90, 94 КАС України, кошти, затрачені на правову допомогу в розмірі 400,00 (чотириста) грн.;

- зобов'язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що після призначення пенсії він продовжує працювати. Відповідно вимог статей 40, 42 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" він має право на проведення перерахунку пенсії в зв'язку із збільшенням страхового стажу.

В 2009 році відповідачем йому було здійснено перерахунок пенсії. При цьому для перерахунку пенсії були застосовані показники заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік, що становить 1197,91 грн.

12.01.2011 року він звернувся до Управління Пенсійного Фонду України Київського району міста Харкова з проханням застосувати для перерахунку його пенсії показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2008 рік, а не за 2007 рік, як це зробив відповідач. Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова своїм листом відмовило йому у здійсненні перерахунку його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2008 рік, посилаючись при цьому на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного Фонду України від 11.03.2009 р. № 20/0/18-09/039 та пп.3 п.11 Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530, згідно до яких при коригуванні заробітку для обчислення нового розміру пенсії застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік у сумі 1197,91 грн.

Позивач вважає незаконним застосування у 2009 році показника середньої заробітної платні за 2007 рік та таким, що порушує загальний принцип та мету перерахування пенсій, а саме осучаснення раніш отриманого заробітку на момент звернення пенсіонера за перерахунком пенсії, та конституційний принцип соціальної справедливості.

Позивач вважає, що наслідком порушення законодавства з боку Пенсійного Фонду є недоотримання пенсії у повному, встановленому законом розмірі, що є також порушенням його конституційного права на пенсію, на його законодавчо визначений розмір та достатній життєвий рівень його життя.

Відповідач подав до суду письмові заперечення у яких позовні вимоги позивача не визнав, посилався на те, що позивач 01.09.2009 року звернувся до УПФУ в Київському районі м.Харкова з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-1У як такий, що продовжував працювати після призначення пенсії. УПФУ в Київському районі м.Харкова при здійсненні перерахунку пенсії позивачу був застосований показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік –1197,91 грн.

Вказане застосування обґрунтовується тим, що частиною 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»(зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») було передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно статті 40 Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. зміни, внесені до ст.ст. 40, 42 Закону № 1058 в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунків пенсії були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось. До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до п.п. 3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197 грн. 91 коп.).

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст..ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відсутній, Пенсійний фонд України звертався за роз’ясненням до Міністерства праці та соціальної політики України.

Листом від 11.03.2009 р. № 20/2/18-09/-39 Міністерство праці та соціальної політики України роз’яснив, що до законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.).

На підставі ст.183-2 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова.

01.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, який був проведений із застосуванням показника середнього розміру заробітної плати по Україні за 2007 рік.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунку та виплати пенсії передбачений Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 1 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України до 28.12.2007 року у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Згідно абзацу 3 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України до 28.12.2007 року перерахунок пенсії здійснювався із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України до 28.12.2007 року для обчислення пенсії враховується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузі економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" було змінено та встановлено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Також Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" абзац 4 частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" було змінено та встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 40,42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" визнано неконституційними.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії повинен був керуватися статтями 40,42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України, що діяла до 28.12.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 01.09.2009 року, що підтверджується позовною заявою та запереченнями відповідача проти позову.

Відповідачем з 01.09.2009 року було проведено перерахунок призначеної позивачу пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії за 2007 рік.

Суд вважає, що перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії за 2009 рік, що відповідає ст..40 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України (09.07.03 №1058-1У), що діяла до 28.12.2007 року.

Отже, суд вважає, що дії відповідача по перерахунку пенсії позивачу є неправомірними, оскільки на час звернення позивача за перерахунком пенсії вказана редакція Закону "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" була визнана неконституційною, а отже не діяла. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи те, що позивач звернувся за перерахунком пенсії у 2009 році, то перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2008 рік.

Посилання відповідача в запереченнях проти позову щодо застосування перерахунку пенсії відповідно до підпункту третього пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з приорітетності законів над нормативно-правовими актами, відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу, повинен був керуватися положеннями Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону до 28.12.2007 року, а не Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, оскільки Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" має вищу юридичну силу, а Кабінету Міністрів України законодавцем не надано права змінювати положення вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 31.01.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.09.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453- IV зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30.07.2010р.

Оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.)

Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 с. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.

Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.

Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 1 рік.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 31.01.2010 року

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Виходячи із зазначених обставин справи, враховуючи те, що позивач у вересні 2009 року отримав перераховану пенсію з показника заробітної плати за 2007 рік, тому суд, застосовуючи річний строк звернення з заявою до адміністративного суду, позовні вимоги в частині недотриманої пенсії з 01.09.2009р. по 31.01.2010 р. залишає без розгляду.

Суд зобов’язує відповідача з 31.01.2010 року здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії за 2008 рік.

Відповідно приписам ст. 90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, а граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою КМУ №590 від 27.04.06р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»встановлено, що якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, то компенсація не повинна перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Відповідно КАС України обмеження розміру компенсації може бути встановлене законом. Проте, відповідно п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України положення ч. 3 т. 90 КАС України набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом, але до цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється КМУ.

Постанова КМУ № 590 від 27.04.06р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»прийнята відповідно ст. ст. 90-95 та п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України.

Однак, позивачем, крім рахунку на суму 400 грн., акту приймання-передачі послуг від 30.11.2010р., ксерокопії квитанції про сплату позивачем на рахунок ТОВ «Надія»400 грн., інших доказів оплати цієї допомоги (оригіналу квитанції), відомостей про кількість часу, протягом якого йому надавалися такі правові послуги, у зв"язку з чим неможливо визначити розмір компенсації витрат на правову допомогу, оскільки компенсація не повинна перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь судових витрат на правову допомогу не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 90,99,100,158, 159, 161-163, 167 КАС України, ст.ст. 40, 42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, статтями 8,11,19,64,65,69,84,97-99 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку для звернення до суду з позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними, відшкодування шкоди та стягнення недоплаченої суми пенсії внаслідок неправильного перерахунку з 01.09.2009 року по 31.01.2010 року - залишити без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними, відшкодування шкоди та стягнення недоплаченої суми пенсії внаслідок неправильного перерахунку - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно вимог ст..ст.40,42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682017, юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Демченко, 6/8) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 31 січня 2010 року відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", виходячи з середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, за 2008 рік.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 –відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.

СУДДЯ –