Єдиний державний реєстр судових рішень
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/11736/26
ун. № 759/30071/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором ОСОБА_7 та подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2026 року за № 12026110000000114 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середня спеціальна, офіційно не працює, неодружений, пільг та утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Святошинського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, в якому слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн, та покладенням у разі її внесення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026110000000114 від 04.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За викладеними у клопотанні обставинами, не пізніше лютого 2026 року ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, вирішив організовувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску шляхом надання вказівок, визначення маршрутів та залучення інших осіб для перевезення до прикордонних районів. На початку лютого 2026 року він запропонував ОСОБА_8 за грошову винагороду здійснювати перевезення громадян до прикордонних районів, суміжних із державним кордоном України з Республікою Білорусь.
Як зазначає сторона обвинувачення, 17.06.2026 під час спілкування через месенджер Telegram ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_9 за винагороду організувати його незаконне переправлення через державний кордон. У подальшому обговорював із ним можливі маршрути, умови оплати та доставлення до місця початку руху. 01.09.2026 ОСОБА_4 повідомив, що конкретні відомості про маршрут, місце та час переправлення надасть після попередньої оплати суми, еквівалентної 1 000 доларів США, на визначений ним криптовалютний гаманець.
Згідно з клопотанням, 29.10.2026 ОСОБА_4 надав ОСОБА_9 вказівки щодо місця початку маршруту, особливостей місцевості, природних перешкод, інженерних загороджень та засобів спостереження. Доставлення до визначеного місця мала здійснити ОСОБА_8 , яка діяла під контролем органу досудового розслідування.
За версією сторони обвинувачення, 31.10.2026 ОСОБА_9 , перебуваючи у м. Києві на вул. Великій Васильківській, 82, здійснив переказ 1 000 доларів США на наданий ОСОБА_4 криптовалютний гаманець. Того ж дня останній підтвердив надходження 950 доларів США з урахуванням утриманої комісії, надав рекомендації щодо пересування через блокпости, перебування у прикордонній зоні та заходів маскування, а також надіслав географічні координати точки початку руху в районі с. Лісове Рівненської області і зображення маршруту.
31.10.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 01.11.2026 йому повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи необхідність тримання під вартою, слідчий посилається на ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей і документів, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. На думку сторони обвинувачення, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить запобігання зазначеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 , позицію якого підтримав підозрюваний ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість повідомленої підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що лише продав маршрут за криптовалюту.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, застосування якого потребує доведення прокурором того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Під час вирішення клопотання суд перевіряє наявність обґрунтованої підозри, достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із заявлених ризиків, та недостатність більш м`яких запобіжних заходів для запобігання такому ризику, як це передбачено ч. 1 ст. 194 КПК України.
У сукупності підлягають оцінці також обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних відомостей про причетність особи до кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання та роботи, майновий стан і відомості про судимість.
У рішенні Великої палати Європейського суду з прав людини від 05.07.2016 у справі «Buzadji v. the Republic of Moldova», заява № 23755/07, наголошено на необхідності переконливого обґрунтування позбавлення свободи та розгляду альтернативних засобів забезпечення належної процесуальної поведінки. Підстави тримання під вартою мають бути конкретними, належними і достатніми; загальні посилання на характер обвинувачення не замінюють оцінки обставин відповідної справи.
Оцінюючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя враховує протоколи допитів ОСОБА_8 від 09.02.2026 та 29.10.2026. Свідок повідомила про обставини знайомства і спілкування з ОСОБА_4 , його пропозиції перевозити чоловіків до прикордонних районів за винагороду та обізнаність із маршрутами. У протоколі від 29.10.2026 викладено зміст розмови 28.10.2026 щодо доставлення ОСОБА_9 до точки початку маршруту через Рівненську область, проходження блокпостів та можливості подальшого перевезення інших осіб.
Протокол допиту ОСОБА_9 від 17.06.2026 містить відомості про встановлення контакту з особою, яку він називає ОСОБА_10 , обговорення незаконного перетину державного кордону, оплати, можливих напрямків руху та отримання подальших інструкцій. Ці відомості оцінюються разом із матеріалами фіксації комунікації, а не ізольовано від інших даних.
У долучених протоколах за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема аудіо-, відеоконтролю особи, відображено розмови за участю ОСОБА_4 щодо перевезень, маршрутів, домовленостей та розрахунків. Протокол огляду від 31.10.2026 із фототаблицею фіксує листування в месенджері Telegram на телефоні, яким користується ОСОБА_9 , з абонентом, віднесеним у матеріалах розслідування до ОСОБА_4 . Відомості про використання ним відповідного номера узгоджуються з даними, зазначеними свідком ОСОБА_8 , та анкетними відомостями протоколу затримання.
У протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 від 31.10.2026 зафіксовано виявлення і вилучення трьох мобільних телефонів. Сам факт вилучення пристроїв не доводить змісту підозри, однак підлягає врахуванню у зв`язку з відомостями про спосіб комунікації між учасниками подій.
Сукупність наведених даних на цьому етапі провадження дає достатні підстави для обґрунтованого припущення про можливу причетність ОСОБА_4 до організації незаконного переправлення через державний кордон за винагороду. Визначення остаточної доведеності обвинувачення, оцінка доказів для постановлення вироку та встановлення винуватості особи не є предметом цього розгляду. Висновок про обґрунтованість підозри має попередній характер і не означає визнання підозрюваного винуватим.
Доводи захисника про необґрунтованість підозри та пояснення підозрюваного про те, що він лише продав маршрут, слідчий суддя оцінює у зв`язку зі змістом долучених матеріалів. Саме по собі передання іншій особі відомостей про маршрут не доводить автоматично організації незаконного переправлення через державний кордон. Для перевірки підозри мають значення спрямованість дій, зміст домовленостей та роль особи в їх виконанні.
Водночас наведені у протоколах допитів свідків та матеріалах фіксації комунікації відомості стосуються не лише передання схеми руху, а й пропозицій перевезення до прикордонних районів, обговорення винагороди, вибору напрямку руху, узгодження доставлення ОСОБА_9 до точки початку маршруту та надання вказівок щодо проходження блокпостів. Зокрема, у протоколі допиту ОСОБА_8 від 29.10.2026 викладено відомості про узгодження з ОСОБА_4 такого доставлення та отримані від нього інструкції. Саме сукупність цих даних дає підстави для попереднього висновку про можливе виконання ним організаційних дій. Тому пояснення про продаж маршруту не усуває обґрунтованості підозри на цій стадії провадження; остаточна оцінка характеру участі особи та правової кваліфікації її дій підлягає перевірці під час подальшого кримінального провадження.
Пояснення ОСОБА_4 у цьому засіданні не ототожнюються з визнанням вини. Відповідно до ч. 5 ст. 193 КПК України твердження та заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості. Висновок про обґрунтованість підозри ґрунтується на оцінці наведених матеріалів, а не на наданні поясненню підозрюваного значення зізнання.
Оцінюючи ризик переховування, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у тяжкому злочині, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років із додатковими покараннями. Тяжкість можливого покарання оцінюється у поєднанні з конкретними відомостями про його обізнаність із позапунктовими маршрутами перетину кордону, шляхами доставлення до прикордонних районів та способами проходження блокпостів. За змістом досліджених матеріалів, така обізнаність має практичний характер і може бути використана для ухилення від органів розслідування та суду.
Наявність зареєстрованого місця проживання в м. Запоріжжі та відсутність попередніх судимостей враховуються на користь підозрюваного. Водночас ці обставини самі по собі не усувають зазначеного ризику, з огляду на відомості про можливість організації переміщень до різних прикордонних районів. Відсутність офіційного працевлаштування не розглядається як самостійна підстава тримання під вартою.
Ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя оцінює з урахуванням того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 безпосередньо спілкувалися з підозрюваним, а їхні відомості стосуються змісту домовленостей, розподілу дій, винагороди та способу організації переправлення. ОСОБА_4 відомі ці особи та канали зв`язку з ними. З огляду на їхню роль у встановленні обставин провадження, збереження можливості безконтрольного особистого або дистанційного контакту створює ризик схиляння до зміни показань чи узгодження пояснень.
Проведення досудових допитів не припиняє значення цього ризику, оскільки показання свідків підлягають безпосередньому дослідженню судом у разі розгляду обвинувачення по суті. Разом із тим сам факт знайомства зі свідками не є достатньою підставою для тримання під вартою; у цьому випадку він оцінюється у зв`язку зі змістом зафіксованих домовленостей, безпосереднім характером комунікації та значенням відповідних відомостей для перевірки підозри.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує тривалість зафіксованих контактів, обговорення різних маршрутів та відомості свідка ОСОБА_8 про пропозицію подальшого перевезення інших осіб після переміщення ОСОБА_9 . Ці обставини дають підстави оцінювати ризик продовження аналогічних дій як конкретний, пов`язаний із наявними контактами та способом дистанційної організації, а не лише з тяжкістю кваліфікації.
Посилання клопотання на можливість знищення речей і документів та перешкоджання встановленню інших осіб не можуть автоматично визнаватися доведеними лише через те, що розслідування триває. При оцінці таких доводів підлягають врахуванню вже проведені обшуки, вилучення засобів зв`язку та фіксація частини комунікації. Самостійний висновок про необхідність тримання під вартою слідчий суддя пов`язує з наведеними вище конкретними ризиками, передбаченими пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя враховує, що особисте зобов`язання не створює достатніх засобів контролю за переміщенням підозрюваного та його комунікацією. Домашній арешт обмежує перебування поза житлом, однак з огляду на встановлений у матеріалах дистанційний спосіб домовленостей сам по собі не перешкоджає підтриманню контактів, наданню вказівок іншим особам або впливу на свідків. Електронний контроль за місцеперебуванням також не контролює зміст таких контактів. Сукупність характеру ризиків, способу комунікації та практичної обізнаності із маршрутами ухилення зумовлює необхідність більш дієвого процесуального забезпечення.
Заперечення захисника щодо відсутності ризиків слідчий суддя перевірив окремо від питання обґрунтованості підозри. Обов`язок доведення підстав застосування запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення; сам факт повідомлення про підозру не підтверджує наявності ризиків. У цьому випадку висновки щодо ризиків ґрунтуються на зазначених вище конкретних відомостях про практичну обізнаність із маршрутами та способами переміщення до прикордонних районів, характер контактів зі свідками і пропозиції подальшого перевезення інших осіб. Для оцінки ризику закон вимагає достатніх підстав вважати, що відповідні дії можуть бути вчинені, а не обов`язкового встановлення вже реалізованої спроби ухилення чи впливу. При цьому загальні твердження клопотання про можливість знищення доказів або перешкоджання встановленню інших осіб не приймаються як самодостатнє обґрунтування тримання під вартою. Наведені захисником заперечення, оцінені у сукупності з дослідженими матеріалами, не усувають підстав для висновку про наявність установлених ризиків та необхідність їх процесуального обмеження.
Застосування тримання під вартою у цьому випадку не виключає можливості звільнення після внесення визначеної судом застави. Майнова гарантія в сукупності з обов`язками щодо явки, обмеження відлучення з населеного пункту, повідомлення про зміну місця проживання, утримання від спілкування зі свідками та здачі документів для виїзду за кордон становить альтернативний спосіб забезпечення належної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при застосуванні тримання під вартою слідчий суддя визначає розмір застави. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, загальні межі застави становлять від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Визначені у цій справі 80 прожиткових мінімумів перебувають у цих межах та не становлять їх перевищення.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує характер інкримінованої організаційної діяльності за винагороду, тривалість контактів, ступінь установлених ризиків, відсутність попередніх судимостей, відомості про місце проживання, сімейний стан та зайнятість підозрюваного. Застава має створювати відчутну майнову гарантію виконання обов`язків, водночас її розмір не може бути завідомо непомірним для особи.
Майновий стан підозрюваного не встановлено; відомості про розмір доходів, кошти та майно відсутні. Відсутність цих даних не розцінюється як підстава для збільшення застави та не дає підстав стверджувати, що визначена сума є для нього посильною.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн. Відповідно, розмір застави у 80 прожиткових мінімумів становить 266 240 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки, необхідні для запобігання встановленим ризикам, у межах строку, визначеного ч. 7 ст. 194 КПК України.
З урахуванням ст. 197 КПК України строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту фактичного затримання 31.10.2026. Визначення строку до 29.12.2026 включно відповідає обраному строку 60 діб та враховує час попереднього затримання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 29 грудня 2026 року включно та утримувати його в ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 31 жовтня 2026 року.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції, після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкуваннязі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин кримінального провадження № 12026110000000114 від 04 лютого 2026 року; здати на зберігання до відповідного відділу Державної міграційної служби України свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 29 грудня 2026 включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 04 листопада 2026 року об 11 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141396250, Святошинський районний суд міста Києва було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 759/30071/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: