Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 204/9816/26
Провадження № 2/204/5543/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у місті Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2026 року ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001379764701 від 14 серпня 2019 року у сумі 33 388 гривень 42 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 388 гривень 42 копійки та відсотками у сумі 0 гривень (а. с. 1-4).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 14 серпня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001379764701, за яким відповідачу було надано кредит у сумі 30 000 гривень, який у подальшому було збільшено до 33 388 гривень 42 копійок, право вимоги за яким, на підставі договору факторингу від 26 червня 2026 року № 1 перейшло до позивача. Зазначено, що на момент подання позову зобов`язання щодо повернення кредитних коштів відповідачем не виконано ані первісному кредитору, ані новому кредитору, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 33 388 гривень 42 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 388 гривень 42 копійки та відсотками у сумі 0 гривень, які позивач прохає суд стягнути з відповідача разом із судовим витратами по справі у сумі 2 662 гривні 40 копійок та витратами на правову допомогу у сумі 10 000 гривень.
Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 90), копія якої надіслана сторонам у справі за вихідним № 27084/26-вих/2/204/5543/26 від 11 вересня 2026 року (а. с. 51).
14 жовтня 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 57-60), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.
В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження переходу до нього права вимоги за вказаним кредитним договором, оскільки ним не надано підписаного сторонами реєстру боржників. Крім того, стверджує, що він не отримував від позивача жодного повідомлення про відступлення йому прави вимоги за кредитним договором № 2001379764701 від 14 серпня 2019 року у сумі 33 388 гривень 42 копійки. Також зазначає про те, що заявлений позивачем розмір правової допомоги є неспівмірним із заявленими вимогами, а також таким, що не підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами. Тому прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
22 жовтня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь представниці позивача на відзив (а. с. 65-69), в якому вона доводи відповідача вважає необґрунтованими.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що по-перше, відповідач жодним чином не спростовую та не заперечує проти укладання кредитного договору з банком, отримання за ним кредитних коштів, більш того, не заперечує суму заборгованості. По-друге, право вимоги до боржника позивач набув на підставі договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року укладеного з АТ «ПУМБ», відповідно до умов п. 3.2 та 4.1 якого, право вимоги переходять у день зарахування повної оплати на рахунок клієнта, яка ним сплачена 26 червня 2026 року у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 23, а у Витязі з реєстру боржників містяться повні ідентифікаційні дані відповідача, що підтверджує перехід до позивач права вимоги до відповідача. По-третє, зазначає, що на підтвердження витрати на професійну правову допомогу позивачем надано договір про правову допомогу від 26 березня 2026 року та акт наданих послуг правничої допомоги на 10 000 гривень, який засвідчує кінцеве волевиявлення сторін щодо обсягу та вартості наданих послуг, які повною мірою відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та реальності. Тому прохає суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Станом на день розгляду справи позивач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін учасниками справи не подавались, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, на підставі вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14 серпня 2019 року відповідач звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою № 2001379764701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 5 на звороті).
Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням цієї заяви клієнт підтвердив отримання Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).
Відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфіковану) НОМЕР_2 та встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 30 000 гривень зі сплатою, зокрема, відсотків за користування кредитним лімітом відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки; розрахунковий день 30 число місяця, платіжна дата 30 число місяця; стандартна процентна ставка 47,68 % річних, реальна річна процентна ставка 47,68 % річних (а. с. 5).
Згідно з приписами розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлена з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодна, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, … до підписання заяви отримав у письмовій формі інформацію згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви йому надано ДБКО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи».
З Довідки про збільшення кредитного ліміту (а. с. 7) вбачається, що кредитний ліміт відповідачу за вищевказаним кредитним договором було неодноразово збільшено, зокрема 20 січня 2021 року до 40 000 гривень.
З наданої позивачем виписки по особовим рахункам відповідача (а. с. 14-19) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та, частково здійснював платежі на погашення заборгованості за тілом кредиту й відсотками за його користування, що в подальшому призводило до автоматичної рекласифікація стандартної заборгованості за основним боргом в прострочену, договірне списання коштів на погашення кредитного договору, автоматичне погашення строкової заборгованості, договірне списання коштів на погашення заборгованості та надходження грошових коштів для погашення заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості АТ «ПУМБ» (а. с. 8-10), за відповідачем рахується заборгованість у сумі 33 388 гривень 42 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 388 гривень 42 копійки та відсотками у сумі 0 гривень.
26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого АТ «ПУМБ» відступило на користь позивача права грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 2001379764701 від 14 серпня 2019 року (а. с. 30-32 та на звороті).
Відповідно до вимог п. 4.1 цього договору права вимоги за реєстром боржників вважається відступленим у день надходження оплати за права вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п. 3.2 договору, за ціною, визначеною п. 3.1 договору (100 000 000 гривень). Клієнт після надходження на його рахунок коштів в сумі, зазначеній в п. 3.1 договору, передає фактору реєстр боржників.
Згідно з вимогами п. 4.2 вказаного договору факторингу права вимоги за кредитними угодами переходять до фактора в повному обсязі і на тих умовах, які існують на момент переходу прав вимоги за відповідними кредитними угодами, а також інші пов`язані з правами вимоги права, в тому числі право на отримання несплачених процентів.
Як вбачається з матеріалів справи оплата за договором факторингу позивачем проведена 26 червня 2026 року у повному обсязі у сумі 100 000 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 26 червня 2026 року (а. с. 36), після чого клієнтом, 26 червня 2026 року передано йому реєстр боржників, відповідно до витягну з якого (а. с. 6) позивач набув право вимоги до відповідача у сумі 33 388 гривень 42 копійки, яка є заборгованістю за тілом кредиту.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
На підтвердження переходу права первісного кредитора за кредитним договором № 2001379764701 від 14 серпня 2019 року позивачем надано суду договір факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, що був укладений між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» (а. с. 30-32 та на звороті); відповідно до умов п. 4.1 якого, права вимоги за реєстром боржників вважається відступленим у день надходження оплати за права вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п. 3.2 договору, за ціною, визначеною п. 3.1 договору (100 000 000 гривень), яка сплачена позивачем 26 червня 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 26 червня 2026 року (а. с. 36) витягом з реєстру боржників.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. АТ «ПУМБ» із ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, право вимоги за якими перейшло позивачу. Позичальник умови договору належним чином не виконує, тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідач заявлені позивачем вимоги не спростував.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором № 2001379764701 від 14 серпня 2019 року, у сумі 33 388 гривень 42 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 388 гривень 42 копійки, заборгованості за відсотками у сумі 0 гривень.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 26 березня 2026 року (а. с. 29 та на звороті) надавав адвокат Рудзей Юрій Володимирович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139 від 25 листопада 2019 року (а. с. 37).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом надано Акт наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року (а. с. 33) на загальну суму 10 000 гривень.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, зважаючи на обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, приймаючи до уваги заявлену позивачем ціну позову у розмірі 33 388 гривень 42 копійки, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2001379764701 від 14 серпня 2019 року, у сумі 33 388 гривень 42 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 388 гривень 42 копійки та відсотками у сумі 0 гривень.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, оф. 303; ЄДРПОУ 43696954; рахунок НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором № 2001379764701 від 14 серпня 2019 року, у сумі 33 388 (тридцять три тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 42 (сорок дві) копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 388 (тридцять три тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 42 (сорок дві) копійки та відсотками у сумі 0 (нуль) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» витрати на правову допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна
Судове рішення № 141393328, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 204/9816/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: