Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 486/992/26
Провадження № 2/486/1290/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.07.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 604055186 на суму 23250 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 28.01.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/19 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди в тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. 30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 30/0925-01 (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Право вимоги по Кредитному договору відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги/ Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, які оформлені належним чином та вже після укладення Кредитного договору. Розрахунки заборгованості, підготовлені Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у Первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» відповідно наведено у додатках до позовної заяви. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 19987,02 грн, яка складається з: 14134,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5852,12 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
З огляду на викладене ТОВ «Юніт Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 19987,02 грн, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та за клопотанням представника позивача витребувано докази, які є банківською таємницею.
02.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги про стягнення заборгованості залишити без задоволення. У відзиві посилається на те, що наявність у минулому окремих фінансових правовідносин сама по собі не підтверджує ані правильність заявленого позивачем розрахунку, ані наявність саме у ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги у заявленому обсязі, ані належне доведення факту укладення електронного договору та отримання коштів у спосіб, на який посилається позивач. Позивач посилається на кредитний договір, укладений в електронній формі. Сам по собі текст договору або його паперова копія не підтверджують належним чином, що саме відповідач здійснив акцепт оферти, отримав одноразовий ідентифікатор, ввів його у відповідне поле інформаційно-комунікаційної системи, мав реальну можливість ознайомитися з усіма істотними умовами договору, паспортом споживчого кредиту, правилами надання кредиту та тарифами на момент укладення договору. Для перевірки факту укладення електронного договору необхідні технічні дані інформаційної системи первісного кредитора: дата та час реєстрації/авторизації, номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, факт його надсилання та введення, IP-адреса, device ID / user-agent, лог дій користувача, а також конкретна редакція правил і умов, чинна саме на 22.07.2024. Без таких доказів неможливо перевірити, чи дійсно електронний правочин був вчинений відповідачем, чи дотримано порядок укладення електронного договору, чи був електронний підпис одноразовим ідентифікатором використаний саме відповідачем, а також чи були погоджені істотні умови договору. Вказує, що без первинних документів та повного руху коштів поданий позивачем розрахунок не може вважатися достатнім доказом розміру заборгованості. На думку відповідача, позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості у розмірі 19 987,02 грн, з яких 14 134,90 грн нібито є тілом кредиту. Для стягнення процентів позивач повинен довести період їх нарахування, ставку, базу нарахування, строк дії кредитного договору, момент прострочення, порядок зарахування здійснених платежів, а також правову підставу для нарахування процентів після закінчення строку користування кредитом, якщо такі нарахування мали місце. За відсутності такого розрахунку і доказів суд не має об`єктивної можливості перевірити правильність заявленої суми. Ухвалою суду від 22.06.2026 року вже витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо картки НОМЕР_1 , факту зарахування 23 250,00 грн у період з 22.07.2024 по 27.07.2024, належності картки відповідачу, фінансового номера телефону та первинних документів/банківських виписок або інших документів, які можуть підтвердити відповідні обставини. Сам факт необхідності витребування таких доказів підтверджує, що на момент відкриття провадження ключові обставини щодо отримання коштів і прив`язки картки/телефону потребують додаткового доказування. До надходження, дослідження та оцінки відповіді банку ці обставини не можуть вважатися належно доведеними. Зазначає, що позивач повинен довести належний перехід до нього права вимоги саме за договором №604055186 від 22.07.2024 та саме в тому обсязі, який заявлений у позові. Для цього недостатньо загального договору факторингу без належного реєстру боржників, акта приймання-передачі, ідентифікації конкретного договору, суми права вимоги на дату відступлення та доказів того, що право вимоги не було передане іншій особі або припинене. Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн відповідач вважає його неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично виконаних робіт та шаблонним характером спору. Справа є типовою справою про стягнення заборгованості за мікрокредитним договором. Для вирішення питання про розподіл витрат позивач повинен довести не лише наявність договору з адвокатом, а й реальний обсяг виконаних робіт, їх необхідність, фактичну оплату або обов`язок оплатити, співмірність суми зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторін. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення таких витрат, відповідач просить зменшити їх до мінімального, розумного та співмірного рівня. Крім того, відповідач у відзиві заявив клопотання про витребування доказів.
06.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача викладених у ньому, а також просить клопотання відповідача про витребування доказів залишити без задоволення.
06.07.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
06.07.2026 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких вважає доводи представника позивача необґрунтованими, також, у разі задоволенні позову повністю або частково, просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до мінімальних розмірів. Просить витребувати у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Юніт Капітал» докази що підтверджують зарахування коштів, розрахунок заборгованості та акт приймання-передачі прав вимоги до договорів факторингу.
07.07.2026 відповідач надав також заперечення на додаткові пояснення позивача.
07.07.2026 відповідач надав заперечення на додаткові пояснення позивача від 06.07.2026.
07.07.2026 відповідач надав заперечення на додаткові пояснення позивача у справі, в яких зазначив, що якщо саме через комісію в розмірі 6 975,00 грн позивач визначає розмір кредиту як 30 225,00 грн і надалі від цієї суми формує розрахунок боргу, то правова природа, обґрунтованість та вплив такої комісії на боргову базу прямо стосуються предмета доказування у справі, оскільки не була фактично отримана відповідачем як грошові кошти. Також відповідач посилається на те, що позивач не надав детального розрахунку заборгованості з урахуванням сплачених відповідачем платежів з зазначенням конкретності розподілу кожного платежу між тілом кредиту, процентами та іншими платежами. Загальне посилання на пункт договору не є достатнім розрахунком заборгованості. Фактично позивач просить суд прийняти на віру, що після отримання відповідачем 23 250,00 грн і сплати 25 778,12 грн у нього все одно залишилося ще 19 987,02 грн боргу.
08.07.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо обґрунтованості комісії, в яких останній посилається на пункт 6.24 Договору, де визначено, що сума комісії у розмірі 6975 грн. нараховується та сплачується в день надання кредиту шляхом утримання із суми кредиту, а зустрічні однорідні грошові вимоги на зазначену суму припиняються шляхом зарахування. Зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий при поданні позовної заяви, є належним доказом відповідно до ст. 76-80 ЦПК України та підтверджує розмір заявлених позовних вимог.
08.07.2026 відповідач надав заперечення на додаткові пояснення представника позивача, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у разі недоведеності позивачем належними та достатніми доказами факту, складу та розміру заявленої заборгованості.
27.07.2026 відповідач надав додаткові пояснення у справі, в яких просить судове засідання, призначене на 09.09.2026 та подальший розгляд справи здійснювати без його участі. Врахувати відзив, клопотання про витребування доказів, заперечення та письмові пояснення в сукупності. В задоволенні позову відмовити за недоведеністю. Відмовити або зменшити до мінімального розміру витрати, пов`язані з наданням професійно-правничої допомоги.
28.07.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких надав розрахунок суми судових витрат, що включає витрати на професійну правничу допомогу, просить задовольнити позовні вимоги та судові витрати.
29.07.2026 до суду від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані ухвалою суду від 22.06.2026 року докази.
31.07.2026 від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивача в яких просив у задоволенні позову відмовити, розгляд справи здійснювати без його участі.
31.07.2026 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо відповіді АТ «Універсал Банк» від 29.07.2026.
04.08.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача.
Ухвалою суду від 09.09.2026 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у ТОВ «Юніт Капітал» докази направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги та зміну кредитора.
17.09.2026 від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.
23.09.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі щодо заяви позивача про виконання ухвали суду від 09.09.2026 щодо відсутності доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та зміну кредитора. Також просив про розгляд справи без його участі.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позовній заяві зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з`явився, у додаткових пояснення у справі просив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 604055186 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, підписаного одноразовим ідентифікатором HCVP, відправлено 22.07.2024 13:21:42, введено 22.07.2024 13:22:06.
За вказаним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 30225 грн 00 коп. (тридцять тисяч двісті двадцять п`ять грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Кредитодавця (далі Правила) (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору сума Кредиту, що зазначена в п. 2.1. Договору, складається з двох частин: одна частина в розмірі 23250 грн 00 коп. (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят грн. нуль коп.) видається Позичальнику в порядку, передбаченому Договором (Чиста сума Кредиту), а інша частина в розмірі 6975 грн 00 коп. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. нуль коп.) утримується Кредитодавцем із суми Кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати Комісії.
Згідно з п. 2.3. договору кредит надається строком на 184 (сто вісімдесят чотири) днів, що складає 6 (шість) місяці, з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (на споживчі цілі).
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці, як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення електронного Договору та строк кредитування (кількість платежів).
Відповідно до п. 3.2. договору позичальник підтверджує що вказав в Заявці повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання Кредиту, а також бажаний спосіб отримання Кредиту. Позичальник зобов`язується оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
Згідно з п. 3.3. договору з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних, під час заповнення Заявки, проставляючи відповідну відмітку у спеціальному полі на першій сторінці Заявки, Позичальник підтвердив, що ознайомлений з повідомленням про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права Позичальника, визначені законодавством про захист персональних даних, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються персональні дані враховуючи також інформацію про транскордонну передачу персональних даних, про спосіб обробки персональних даних, а також про те, що Кредитодавець має право передавати персональні дані Позичальника, повністю або частково, третім особам без повідомлення про це Позичальника з метою належного виконання цього Договору та відповідно до норм чинного законодавства України.
За користування Кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, в розмірі, визначеному в цьому Договорі та Комісію за надання Кредиту. Розмір Комісії та процентна ставка за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору зобов`язання Позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 164,250 (сто шістдесят чотири цілих двадцять п`ять сотих) відсотків річних, що становить 0,450 відсотків в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. Загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту за Договором, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка наведені в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).
Згідно з п. 4.3. договору в день надання Кредиту з суми Кредиту Позичальником утримується Комісія за надання Кредиту. Вартість Комісії за надання Кредиту 6975 грн 00 коп. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. нуль коп.), внаслідок чого Позичальник отримує лише Чисту суму Кредиту.
Відповідно до п. 4.4. договору загальна вартість кредиту може зрости у зв`язку з оплатою чергового ануїтентного платежу в розмірі меншому ніж це передбачено Графіком платежів чи не здійснення такого платежу, оскільки проценти нараховуються щоденно на суму Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні Позичальника. Проценти нараховані в сумі більшій ніж це передбачено Графіком платежів є процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
За умовами п. 5.1. договору кредит за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11XX-XXXX-9856, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору. Порядок зазначений у цьому пункті є способом перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту.
Відповідно до п. 5.2. договору за затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе.
Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми Кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума Кредиту буде зарахована на його власний рахунок (п. 5.3. договору).
Згідно з п. 6.1. договору сума Кредиту, процентів за користування Кредитом, неустойки та інших платежів, передбачених цим Договором підлягають безготівковому переказу грошових коштів на поточний рахунок Кредитодавця у строки, встановлені Договором, Графіком платежів та чинним законодавством України. Графік платежів містить розрахунок всіх платежів за Договором (в тому числі суми Кредиту, процентів за користування Кредитом та Комісії) та оновлюється в Особистому кабінеті і є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 6.2. договору повернення частини Кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється один раз у місяць того ж числа, якого укладено цей Договір, що є 22 (двадцять другим) днем місяця, починаючи з першого дня користування Кредитом. У разі якщо у місяці в якому вноситься платіж відсутнє вказане вище число, то днем платежу вважається останній день цього місяця. Рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).
Графік платежів складений таким чином, що на дату кожного чергового платежу Позичальнику необхідно повернути частину наданого в користування тіла Кредиту та всі нараховані проценти за користування Кредитом (п. 6.3. договору).
Пунктом 6.4. договору передбачено, що проценти за користування Кредитом в розмірі, передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня користування Кредитом, відповідно до суми Кредиту, яка ще не сплачена Позичальником. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми Кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку розділу 4 цього Договору, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні.
Згідно з п. 6.5. договору у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені Графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений Графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника.
За умовами п. 6.6. договору позичальник підтверджує, що він буде здійснювати погашення Заборгованості за цим Договором за рахунок власних коштів та джерелом коштів для виконання зобов`язань з погашення Заборгованості за Договором, не буде джерело коштів, що має іноземне походження.
Згідно з п. 6.7. договору збільшення розміру загальних витрат за кредитом, що не визначений цим Договором в односторонньому порядку Кредитодавцем без згоди Позичальника в сторону погіршення для Позичальника не допускається.
Відповідно до п. 6.8. у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості:
- у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту та прострочені проценти за користування Кредитом;
- у другу чергу сплачуються сума Кредиту та нараховані проценти за користування Кредитом;
- у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.
За умовами п. 6.9. договору дострокове повернення Кредиту може бути здійснено після сплати Позичальником нарахованих процентів за фактичні дні користування Кредитом, неустойки та інших платежів за Договором строк оплати яких настав.
Згідно з п. 6.24. договору сума Комісії за надання Кредиту нараховується та сплачується в день надання Кредиту, шляхом утримання суми Комісії із суми Кредиту, що надається Позичальнику за цим Договором. Зобов`язання Позичальника перед Кредитодавцем, по оплаті Комісії в розмірі 6975 грн 00 коп. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. нуль коп.) та зобов`язання Кредитодавця перед Позичальником, щодо надання Позичальнику Кредиту в розмірі 6975 грн 00 коп. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. нуль коп.) припиняються шляхом зарахування однорідних грошових вимог. Цей договір є заявою Позичальника на зарахування однорідних грошовий вимог на зазначену вище суму, що проводиться Кредитодавцем в день надання Кредиту.
Відповідно до п. 9.1. договору строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дії Договору діють до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.
Згідно з п. 9.2. договору у Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткової угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
Пунктом 9.3. договору визначено, що Кредитодавець не має права в односторонньому порядку продовжувати строк кредитування, установлений Договором, та строк дії Договору
До договору сторони підписали додаток №1 з Графіком платежів, в якому зазначено, що загальна вартість Кредиту складає 53409 грн 64 коп. (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`ять грн. шістдесят чотири коп.) та включає в себе витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом в розмірі 16209 грн 64 коп. (шістнадцять тисяч двісті дев`ять грн. шістдесят чотири коп.), Комісію за надання Кредиту 6975 грн 00 коп. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. нуль коп.) та суму Кредиту в розмірі 30225 грн (тридцять тисяч двісті двадцять п`ять грн. нуль коп.). Денна процентна ставка, розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на момент укладення Договору розраховується наступним чином: (Загальні витрати: 23184 грн 64 коп.) / (Суму Кредиту за Договором: 30225 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 184 днів) ? 100% = 0,42 % в день. У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично зміщується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту, та становить 184 (сто вісімдесят чотири) днів користування Кредитом починаючи з дати отримання Кредиту Позичальником. Сторони погодили, що у разі якщо повернення Кредиту здійснюється Позичальником не у відповідності до Графіку платежів, вказаного в п. 1 цього Додатку № 1, а саме: у разі часткового дострокового повернення Кредиту чи прострочення будь-якого чергового платежу, Кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», надає Позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Цей Додаток є невід`ємною частиною Договору №604055186 від 22.07.2024.
Крім того, 22.07.2024 ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту продукту «ТРЕНД» до Договору № 604055186 від 22.07.2024 одноразовим ідентифікатором 2342, відправленим 22.07.2024 13:21:42, введений 22.07.2024 13:22:06, в якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту кредит, сума/ліміт кредиту за договором 30225 грн., чиста сума кредиту 23250 грн., строк кредитування - 184 днів, мета отримання кредиту на споживчі потреби (не цільовий кредит), спосіб та строк надання кредиту цілодобово (24/7), шляхом переказу грошових коштів Позичальнику, після заповнення заявки на сайтах www.moneyveo.ua, www.moneyveo.com.ua, www.moneyveo.co або в мобільному додатку (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів.
Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 29.07.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано картку № НОМЕР_3 , окрім цього, відповідно до доданої виписки руху коштів, в період з 22.07.2024 по 27.07.2024, вбачається зарахування коштів 22.07.2024 у розмірі 23250 грн.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.
Статтею ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов`язання, згідно зі ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, яка була чинною станом на час створення спірного договору позики) вказано, що електронний підпис- електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
Стаття 100 ЦПК України визначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У постанові Верховного Суду у справі № 758/14925/23 від 04.02.2026 вказано, що за своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.
Загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.
Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.
Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.
Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.
У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.
Якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.
Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.
За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.
Відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали у суду обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.
Потреби у дослідженні технічних доказів (логин системи, довідки від мобільного оператора, роздруківки технічних файлів з метаданими), які б підтверджували надсилання SMS з кодом на номер телефону, який належить відповідачу, та введення цього коду з IP-адреси чи пристрою відповідача, у даному випадку не має, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами справи підтверджується долученими до позовної заяви паперовими копіями електронних доказів.
Отже, за доведення укладення кредитного договору, суд відхиляє посилання відповідача про сумнівність наявного у справі договору, адже у такому разі кредитні кошти фактично відповідачу не були б перераховані на вказані ним у кредитному договорі банківські реквізити.
На спростування наявної у справі виписки по особовому рахунку відповідача, яка свідчить про наявність у відповідача рахунку та № НОМЕР_3 , а також підтверджує факт зарахування на вказану картку кредитних у розмірі 23250 грн., відповідачем будь-яких доказі не надано.
Доказів відсутності у відповідача в банках, розташованих на території України, карткового рахунку № НОМЕР_3 або виписки по особовому рахунку про рух коштів, яка б спростовувала зарахування коштів на його рахунок на виконання умов договору, відповідачем не надано.
Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що позивачем надано докази на підтвердження укладення первісним кредитором з відповідачем договору кредитної лінії №604055186 від 22.07.2024 та отримання останнім коштів у розмірі 23250 грн. 22.07.2024.
Слід також зазначити, що згідно з п.1.1.10 Кредитного договору сторони погодили, що комісія за надання кредиту є платою за додаткову та/або супутню послугу Кредитодавця, що полягає у наданні фінансових послуг дистанційними каналами зв`язку в цілодобовому режимі. Договором прямо передбачено, що така комісія сплачується Позичальником шляхом її утримання із суми кредиту при його видачі, а також встановлено, що Позичальник не має права відмовитися від її оплати.
Пунктом 6.24 Кредитного договору сторони погодили конкретний механізм виконання цього зобов`язання. Зокрема, визначено, що сума комісії у розмірі 6975,00 грн нараховується та сплачується в день надання кредиту шляхом утримання із суми кредиту, а зустрічні однорідні грошові вимоги Кредитодавця та Позичальника на зазначену суму припиняється шляхом зарахування. Сам договір містить пряму умову про те, що він є заявою Позичальника на проведення такого зарахування.
Крім того, п.4.3 Кредитного договору передбачено, що в день надання кредиту із суми кредиту утримується комісія за надання кредиту у розмірі 6975,00 грн, унаслідок чого Позичальник отримує лише чисту суму кредиту.
Отже, сторони укладаючи договір погодили, що загальний розмір кредиту становить 30225 грн., з яких 23250,00 грн. фактично наданні кошти (чиста сума кредиту) та 6975,00 грн. комісія, яка нараховується позичальнику та автоматично списується з його рахунку.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 22.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 19987,02 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 14134,90 грн; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 5852,12 грн.
Аналізуючи розрахунок заборгованості, судом встановлено, що відповідачем частково вносилися платежі на погашення заборгованості.
Так, відповідачем було здійснено три платежі, які зараховано кредитодавцем на погашення тіла кредиту в загальному розмірі 16090,1 грн. (платіж 13.08.2024 у розмірі 7325,78 грн., платіж 21.09.2024 у розмірі 3711,11 грн., платіж 22.10.2024 у розмірі 5053,21 грн.).
Також в розрахунку заборгованості в графі "нараховано тіло кредиту" зазначено 30225 грн., в графі "Інші нарахування" зазначено, що нараховано 6975 грн. та сплачено 6975 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за тілом кредиту становить 7159,9 грн, тоді як позивач просить стягнути 14134,90 грн., тобто включивши в залишок заборгованості за тілом кредиту, розмір комісії, який було утримано при зарахуванні відповідачу на рахунок кредитних коштів у розмірі 6975 грн., що не відповідає умовам договору.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 7159,9 грн.
Щодо заборгованості за відсотками.
Як зазначено вище, умовами договору сторони погодили, що строк кредитування становить 184 дні, сума кредиту 30225 грн., відсоткова ставка 0,42 % в день. Згідно графіку платежів, загальний розмір відсотків становить 16209,64 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на погашення відсотків також здійснювалися платежі, а саме: 13.08.2024 у розмірі 2992,22 грн., 21.09.2024 у розмірі 4018,95 грн., 22.10.2024 у розмірі 2676,85 грн., які зараховано кредитодавцем на погашення тіла кредиту в загальному розмірі 9688,02 грн.
Враховуючи, вище викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність у відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 5852,12 грн.
Щодо правонаступництва, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Встановлено, що 28.01.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/19, на виконання умов якого було підписано Реєстр прав вимоги №Б/Н від 28.01.2025, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №604055186 від 22.07.2024.
30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №30/0925-01, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №604055186 від 22.07.2024, на загальну суму 19987,02 грн.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Надані копії договорів факторингу №МВ-ТП від 28.01.2025, №30/0925-01 від 30.09.2025, а також акт прийому-передачі реєстру прав вимоги від 30.09.2025 та реєстри прав вимог, містять підписи сторін, які підтверджують укладення договорів та перехід права вимоги від клієнта до фактора.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договорів факторингу №МВ-ТП від 28.01.2025, №30/0925-01 від 30.09.2025 недійсними. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, суд вважає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Слід зазначити, що згідно з вимогами статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, слідує, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
При умові, що ОСОБА_1 з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення прав вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості.
Отже, відсутність доказів повідомлення позичальника про перехід права вимоги не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості за договором.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №604055186 від 22.07.2024 у розмірі 13012,02 грн., з яких: 7159,9 грн. заборгованість за тілом кредиту та 5852,12 грн. заборгованість за відсотками.
Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Відповідач у своїх запереченнях не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі, вважає їх неспівмірними зі складністю справи.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 та ч.ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», копію додаткової угоди №25771388830 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, копію акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 20.03.2026, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див.: пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги час розгляду справи, яка не є складною, час витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову та заперечення відповідача, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000 грн.
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1733,2 грн. (65,1%).
Керуючись ст. ст. 247, 263-265, 273, 279, 280-281 ЦПК, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором №604055186 від 22.07.2024 у розмірі 13012 (тринадцять тисяч дванадцять) гривень 02 копійки, яка складається з: 7159,9 грн. заборгованості за тілом кредиту; 5852,12 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір у розмірі 1733 (одна тисяча сімсот тридцять три) гривні 20 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі ) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 02.11.2026.
Суддя О.О. Волощук
Судове рішення № 141392068, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області) було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 486/992/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: