Рішення № 141392065, 10.11.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1670/26

Провадження № 2/486/1782/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи: позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», представники позивача Тимошенко А.А., Шкуренко І.В., відповідач ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ»), яке діє через свого представника Тимошенко А.А., через підсистему «Електронний суд» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 04 грудня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02698-12/2020.

Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

11 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 11082021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Таким чином ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 23660 грн, з яких 6500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 17160 грн сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з позовними вимогами не згодна в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Як вбачається з позовної заяви та доданих документів, Кредитний договір № 02698-12/2020 було укладено між нею та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» 04 грудня 2020 року. Договір факторингу № 11082021, на підставі якого Позивач набув право вимоги, укладено 11 серпня 2021 року. Позовну заяву сформовано та подано до суду лише у серпні 2026 року.

Зазначає, що з моменту укладення кредитного договору (2020 рік), виникнення першого прострочення та навіть з моменту відступлення права вимоги новому кредитору (11 серпня 2021 року) до дня звернення Позивача до суду (серпень 2026 року) минуло понад 5 років, що значно перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності. Жодних дій, які б переривали перебіг позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України, нею не вчинялося.

Вказує на те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12), право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення строку дії договору кредитор має право на стягнення сум лише на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а не на подальше нарахування договірних відсотків. Отже, тривале штучне нарахування відсотків у сумі 17160 грн є повністю неправомірним.

Щодо кабальності та суперечності принципам добросовісності зазначає, що встановлення процентних ставок фінансовою установою, за яких нараховані відсотки (17160 грн) майже втричі перевищують суму наданого тіла кредиту (6500 грн), свідчить про кабальність правочину. Такі умови суперечать ст. 233 ЦК України, оскільки є явно дискримінаційними та спрямованими на безпідставне збагачення за рахунок створення надмірного, катастрофічного боргового навантаження на споживача. Це прямо порушує базові принципи цивільного законодавства принципи добросовісності, справедливості та розумності (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Проте Позивачем не долучено до матеріалів справи жодного належного, допустимого та первинного фінансового доказу, який би підтверджував реальний рух коштів та факт їх отримання Відповідачем. Надана «довідка про перерахування» або внутрішній розрахунок Позивача є односторонніми документами колекторської компанії, які не мають сили первинного бухгалтерського документа.

Зазначає, що позивачем до суду не надано належного технічного протоколу (лог-файлів) інформаційної системи первісного кредитора ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» або довідки оператора зв`язку, які б доводили генерування коду, його надсилання на фінансовий номер Відповідача та введення цього коду саме Відповідачем. Роздруківка електронного тексту договору без належного підтвердження накладення КЕП первісного кредитора та без технічного логу споживача не є письмовим доказом у розумінні ст. 95 ЦПК України.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року витребувано докази у справі.

11 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача Шкуренко І.В. надала суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

У момент введення коду на Сайті Первісного кредитора Клієнт направляє Первісному кредитору електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним.

Тобто, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору.

Відповідно до умов Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісними Кредиторами (Позикодавцями) не було б укладено.

Також слід зазначити, що перерахування коштів на платіжні карти Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторо онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання кредиту Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористалась.

Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулась за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів.

Зазначає, що жодна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені).

В судове засідання представник позивача не з`явилась, надала суду заяву в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено договір №02698-12/2020 про надання фінансового кредиту

/а.с. 6-7/. Вказаний Договір підписано електронним підписом W26936.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору, nовариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6500 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02 січня 2021 року. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. п. 1.3, 1.4 Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803,0000000000001% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,20% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Для Клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, протягом 7 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З 8 дня користування кредитом процентна ставка для такого Клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3 договору.

Відповідно п. 2.3 Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно п. 4.3 Договору, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення Договору.

Відповідно п. 5.2 Договору, всі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються шляхом підписання Сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

04 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «ФК ІНВЕСТРУМ» з заявкою, в якій просить продовжити строк дії Договору про надання фінансового кредиту №02698-12/2020 від 04 грудня 2020 року на термін 30 днів та надала згоду на підписання Додаткової угоди до даного Договору, для продовження строку його дії на термін 30 календарних днів /а.с. 9/.

Того ж дня, між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору №02698-12/2020 про надання фінансового кредиту (далі Додаткова угода) /а.с. 9/. Додаткова угода підписана електронним підписом W13269.

Відповідно п. 1 Додаткової угоди, сторони погодили продовжити строк дії Договору на термін 30 днів (включаючи 2 днів прострочення), тобто до 2021-02-03.

Згідно п. 2 Додаткової угоди, у зв`язку з продовженням строку дії Договору, Клієнт зобов`язується здійснити повернення Кредиту відповідно до умов зміненого Графіка розрахунків: термін на який надано кредит, кількість днів 30, сума кредиту 6500 грн, фіксована процентна ставка за день користування 2,20%, сума відсотків за користування кредитом 4290 грн, відсоток пені за кожен день прострочення 0,00%, до оплати 03 лютого 2021 року10790 грн

Пунктом 4 Додаткової угоди, сторони погодили всі інші положення цієї Договору залишаються без змін.

На виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк» повідомив, що на ім`я гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 (UАН), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , а також згідно виписки по рахунку вбачається, що на рахунок останньої 04 грудня 2020 року були зараховані кошти на суму 6500 грн.

З розрахунку суми заборгованості ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, в рахунок погашення заборгованості за весь час кредитування внесла кошти лише один раз 04 січня 2021 року на суму 4576 грн, чим визнала факт укладення кредитного договору, в подальшому кошти відповідачем не вносились, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 11 серпня 2021 року (фактично на 04 травня 2021 року) за 151 день у розмірі 23660 грн, з яких 6500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 17160 грн сума заборгованості за відсотками /а.с. 17-19/.

11 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №11082021 з додатками (актами прийому-передачі), згідно якого та згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників, первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти /а.с. 10-13, 14/.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників від 11 серпня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 23660 грн /а.с. 16/.

До позовної заяви також додано статут ТОВ «ФК «ЄАПБ» нова редакція /а.с. 23-25/.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вищевказаний кредитний договір був укладений позичальником ОСОБА_1 в електронній формі та підписаний нею електронним підписом, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

При укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «ФК ІНВЕСТРУМ»» без її ідентифікації та верифікації її платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладення договору було б неможливе. Крім того ОСОБА_1 повідомила власні персональні дані, які безпосередньо містяться у долученому до позовної заяви Договорі та Додатковій угоді до Договору, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, номер банківської карти, номер мобільного телефону та паспортні данні.

З урахуванням вищенаведеного, посилання відповідача на не укладення кредитного договору, суд розцінює критично як спробу ухилитись від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ТОВ «ФК ІНВЕСТРУМ»» свої зобов`язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд приходить до наступного.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 2-1055/11.

У зв`язку з тим, що до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Копія договору факторингу та реєстру боржників, надані позивачем, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Стосовно доводів відповідача, про те, що звернення з позовною заявою значно перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності, суд приходить до наступного.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що кредитний договір було укладено 04 грудня 2020 року строком на 30 днів з можливістю пролонгації не більше 90 днів. В подальшому було укладено Додаткову угоду до Договору а саме 04 січня 2021 року, якою продовжено строк дії договору до 03 лютого 2025 року. Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 11 серпня 2021 року було укладено договір факторингу №11082021. Позивач до суду звернувся 05 серпня 2026 року.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Закон № 540-IX набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Суд, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину до 30 червня 2023 року, а згодом воєнного стану до 29 січня 2024 року, а також зважаючи на факт його зупинення з 30 січня 2024 року по 03 вересня 2025 року, вважає, що загальний строк позовної давності в три роки по вимозі про стягнення заборгованості продовжено та позивачем не пропущено при зверненні до суду із даною позовною заявою.

У даному випадку, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором поновився 04 вересня 2025 року, а відтак позивач звернувся до суду в межах установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Отже, суд критично розцінює доводи відповідача, та вважає їх недоведеними.

Як вже було зазначено вище заборгованість ОСОБА_1 за договором фінансового кредиту № 02698-12/2020 від 04 грудня 2020 року станом на 04 травня 2021 року нарахована у розмірі 23660 грн, з яких 6500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 17160 грн сума заборгованості за відсотками.

Суд погоджується з розміром заборгованості за основною сумою боргу, яка підлягає стягненню.

Стосовно доводів відповідача про незаконне нарахування відсотків, суд приходить до наступного.

Умовами Договору та Додаткової угоди сторони погодили, що строк кредитування 30 днів, тобто до 02 січня 2021 року, який було продовжено ще на 30 днів Додатковою угодою від 04 січня 2021 року та процентну ставку 2,20% на добу.

Також, як зазначалось вище відповідно п. 4.3 Договору, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення Договору.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки відповідачу нараховувались в період з 04 грудня 2020 року по 04 травня 2021 року.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо кабальності та суперечності принципам добросовісності, є безпідставними, а проценти за користування кредитними коштами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри процентної ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі; про умови договору ОСОБА_1 була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами). Договір укладений на визначений термін, за яким позичальник повинна сплатити відсотки, що є платою за користування кредитом.

Таким чином нарахування відсотків за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами договору та Додаткової угоди до Договору та доказами кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовна заява підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 23660 грн, з яких 6500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 17160 грн сума заборгованості за відсотками.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн /а.с. 34/.

Доказів понесення витрат, пов`язаних з витребуванням доказів позивачем не надано, а тому ці судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за договором №02698-12/2020 про надання фінансового кредиту від 04 грудня 2020 року у розмірі 23660 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят) гривень, з яких 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 17160 (сімнадцять тисяч сто шістдесят) гривень сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Відмовити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в частині стягнення витрат, пов`язаних з витребуванням доказів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г. А. Далматова