Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 486/1869/26
Провадження № 2/486/1930/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 05.07.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №2989543 за умовами якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути разом із процентами за користування ним. 14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов`язалося прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти. Відповідно до Реєстру боржників №37 від 26.11.2024 до Договору факторингу №14/06/21 вд 14.06.2021 позивач набув право вимоги за договором позики №2989543 до відповідача в сумі 22207,79 грн., з яких: 7500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн. сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 11332,79 грн. сума заборгованості за пенею, 3353,25 грн. комісія за надання кредиту.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05.10.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. На думку відповідача, позивач не довів факт укладення кредитного договору, факт отримання ним кредитних коштів, а також не надав допустимих, достатніх доказів підтвердження набуття ним прав вимог до відповідача, окрім цього заперечує проти нарахованих комісії та процентів, які нараховані поза межами строку кредитування.
13.10.2026 представник позивача надала відповідь на відзив, в якій зауважила про необґрунтованість доводів відповідача, вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження підстав позову, а тому просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у відзиві представник відповідача просила здійснювати розгляд справи без її участі та без участі відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.07.2024 року між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики (з фіксованою диференційною процентною ставкою) №2989543.
Згідно з п. 1 вказаного договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики та Комісію за надання позики. Поняття грошових зобов`язань, які використовуються у Договорі:
1.1. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, яка розраховується за формулою: ДПС = (ЗВСК/ ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка? ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом? ЗРК - загальний розмір кредиту? t - строк кредитування у днях.
1.2. Комісія за надання Позики грошові кошти, які згідно умов Договору Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю за надання та користування Позикою в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом, котра включає в себе Проценти за користування Позикою та Комісію за надання Позики.
1.3. Проценти грошові кошти, що нараховуються на Суму Позики і є платою за користування такою Позикою. Договором передбачено фіксовану процентну ставку.
1.4. Пеня грошові кошти, що нараховуються на залишок Суми Позики у передбачених Договором випадках за невиконання Позичальником умов Договору.
1.5. Проценти за понадстрокове користування Позикою грошові кошти, що нараховуються на залишок Суми Позики у передбачених Договором випадках за невиконання Позичальником умов Договору.
Згідно з п. 2. договору сума позики 7500 грн. Строк позики 30 днів. Денна процентна ставка (фіксована) 1,50%, процентна ставка за понадстрокове користування 5,00%. Дата повернення позики 03.08.2024. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 10640,17%, орієнтовна загальна вартість позики 10875 грн. Комісія за надання позики становить 44,71% від суми наданої позики, що складає у грошовому виразі 3353,25 грн. Дата надання позики 05.07.2024, дата повернення 03.08.2024.
Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У випадку укладення додаткової угоди про зміну строку, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору, розрахунок денної процентної ставки здійснюється станом на день внесення таких змін до Договору. Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 3375.00 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Позики): 7500.00 грн.) / (строк дії договору: 30 днів) ? 100% = 1.50 % відсотків в день. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку Позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору. Параметри, порядок і графік повернення Позики, сплати Процентів та Комісії за надання Позики визначено в додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору позики №2989543 від 05.07.2024 року дата видачі кредиту 05.07.2024 дата повернення 03.08.2024, тобто строк кредитування 30 днів. Чиста сума кредиту за рахунковий період 10875 грн., сума кредиту 7500 грн., проценти за користування 21,75, комісія за надання кредиту 3353,25 грн., реальна річна ставка 10640,17 грн., загальна вартість кредиту 10875 грн.
Договір позики разом з додатком підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 482070, які також містять особові дані позичальника ОСОБА_2 , а також номер мобільного телефону та електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачу можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується інформацією ТОВ "Фінекспрес" про успішну транзакцію щодо зарахування коштів у сумі 7500 грн. на банківську карту позичальника, вказану у кредитному договорі (№ НОМЕР_1 ).
Крім того, суд враховує, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, який, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Враховуючи те, що товариство не є банківською установою, а отже, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.
Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Враховуючи вищезазначені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 на умовах укладеного між сторонами договорі.
14.06.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено договір факторингу №14/06/21.
За цим договором Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою ( плату за процентною ставкою, процент за порушения грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту-Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку N?l та с невід?ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2. договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно додатку 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборовиностей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється Персхід від Клієнта до Фактора Прав Вимоти Заборгованості до Боржників. Клієнт зобов?язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку N?5 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток N? 6)
Згідно з п. 1.3. договору фактор протягом 30 (гридцяти) робочих днів з дня підписання Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників зобов?язуються направити, простою кореспонденцією через вілділення УКРПОШТИ або за допомогою інших компаній, які займаються адресною доставкою кореспонденції, підготовлені за формою згідно Додатку N? 3 до цього Договору. письмові повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Прав Вимоги Заборгованості Фактору. Сторони домовились, що для територій АРК, Донецької та Луганської областей, що на дату підписання відповідного Реєстру Боржників не знаходяться під контролем України чи контроль над яким був втрачений, повідомлення будуть направлені протягом 10 (десяти) календарних днів після відновлення контролю з боку офіційної влади України. Фактор протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту Переходу до Фактора Права Вимоги готує письмові повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Прав Вимоги Заборгованості Фактору та передає їх Клієнту. Клієнт, після отримання від Фактора письмових повідомлень забезпечус їх підписання повноважними представниками Клієнта скріплює печаткою Клієнта та повертас такі повідомлення Фактору не пізніше п?ятого робочого дня з дня їх отримання від Фактора, для забезпечення їх подальшого направлення (вручення) Боржникам. Фактор зобов?язується забезпечити надіслання від імені Клієнта письмових повідомлень Боржником про відступлення письмових повідомлень Боржникам про відступлення Клієнтом Прав Вимоги Заборгованості Фактору. Разом із повідомленням, отриманим від Клієнта, Фактор мас право направити Боржнику будь-яке повідомлення, претензію, вимогу тощо адресовані від свого імені.
За умовами п. 1.4. договору наступне відступлення Фактором права грошової вимоги за цим Договором до третіх осіб допускається.
Згідно з п. 1.5. договору клієнт гарантує та відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором.
Відповідно до п. 1.6. договору Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників (Додаток N?2).
До вказаного договору факторингу позивачем додано додаткову угоду №2 до договору, якою сторони погодили внести зміни до п. 1.3. Договору та викласти його в наступній «1.3. Клієнт зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.». Решта положень Договору залишаються без змін та діют в частині, що не суперечить даній Додатковій угоді.
Позивачем також додано додаткову угоду №44 до договору від 14.06.2021, а також акт прийому-передачі реєстру боржників №37 від 26.11.2024 за договором факторингу разом з платіжною інструкцією №551 від 29.11.2024, яка підтверджує факт сплати за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №44 від 26.11.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників № 37 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 позивач отримав від первісного кредитора право вимоги за договором позики №2989543 від 05.07.2024 в загальному розмірі 22207,79 грн., з яких: 7500 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн. - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. за відсотками за понадстрокове користування, 11332,79 грн. за пенею, 3353,25 грн. комісія за надання позики.
Вищевказаний договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цього договорору матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Надана копія договору факторингу, а також реєстр права вимоги містять підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта до фактора.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 14.06.2021 №14.06.2021 чи додаткових угод до нього недійсними.
За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, суд вважає, що копія договору факторингу, реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
При цьому, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 06 лютого 2019 року в справі N 361/2105/16-ц.
Отже, суд вважає доведеним факт переходу до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права кредитора за кредитним договором від 05.07.2024 №2989543.
Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.11.2024 становить заборгованість залишок за тілом кредиту становить 7500 грн., за відсотками 21,75 грн., за пенею 11 332,79 грн. та за комісією 3353,25 грн.
Суд погоджується з сумою заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7500 грн., отриману, яка відповідачем не сплачена, а також з відсотками у розмірі 21,75 грн., розрахованими в межех строку кредитування за погодженою сторонами відсотковою ставкою, розмір яких зазначено в таблиці обчислення загальної вартості кредиту, та вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Щодо стягнення комісії з надання кредиту, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Відповідно до п.2.4 договору позики сторони погодили, що комісія за надання позики 44,71% (фіксована) від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 3353,25 грн.), відповідач, підписуючи договір ознайомився з вказаною умовою, тому заборгованість в частині стягнення комісії підлягає задоволенню.
Отже, включення до тексту вищевказаного кредитногоо договору умови про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту, а також подальше витребування позивачем нарахованої комісії з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
При цьому суд враховує передбачену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та те, що відповідачем не заявлено вимог про визнання договорів в частині нарахування одноразової комісії за надання кредиту недійсними.
За такого не є слушними доводи представника відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем комісії, якою наведено судову практику Верховного Суду та ВП.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану у та тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію воєнного стану продовжено і він діє в Україні по теперішній час.
Згідно з розрахунком заборгованості розмір пені у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання становить 11 332,79 грн.
Однак, враховуючи період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, який включає період дії воєнного стану, то суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, вважає, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею слід відмовити.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 05.07.2024 №2989543 у загальному розмірі 10875 грн., яка складається з: 7500 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 21,75 грн. суми заборгованості за відсотками, 3353,25 грн. заборгованості з комісії за надання кредиту. В частині стягнення пені вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за договором у розмірі 1 304,6 грн. (49,0%).
Керуючись ст. ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2) заборгованість за договором позики №2989543 від 05.07.2024 у розмірі 10875 (десять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 7500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн. заборгованість за відсотками, 3353,25 грн. заборгованість з комісії за надання кредиту.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1304 (одна тисяча триста чотири) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 02.11.2026.
Суддя О.О. Волощук
Судове рішення № 141392055, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області) було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 486/1869/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: