Рішення № 141391653 від 28.10.2026 , Господарський суд Хмельницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2026 р. Справа № 924/1131/24 (924/1240/25)

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" Хмельницька область, Шепетівський район, м. Полонне, а також отримані матеріали

За заявою ліквідатора у справі № 924/1131/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" м. Полонне, Шепетівського району Хмельницької області - арбітражного керуючого Ляшка О.В.

до ОСОБА_1 , м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, зобов`язання повернути транспортний засіб та витребування транспортного засобу

Представники учасників :

Позивача : арбітражного керуючого Ляшка О.В. (в режимі відеоконференції)

Відповідача : не з`явилась

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

17.12.2025р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява ліквідатора у справі № 924/1131/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" м. Полонне, Шепетівського району Хмельницької області - арбітражного керуючого Ляшка О.В. до ОСОБА_1 , м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025р., заяву передано для розгляду судді Грамчуку І.В.

Ухвалою суду від 18.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/1131/24 (924/1240/25) за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 год. "15" січня 2026 р.

15.01.2026 розгляд справи № 924/1131/24 (924/1240/25) постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12 год. "12" лютого 2026 року.

Ухвалами суду від 12.02.2026, 12.03.2026, 21.04.2026 підготовче засідання у справі № 924/1131/24 (924/1240/25) призначено відповідно на 12 год. 12 березня 2026 р., 06.04.2026, 20.05.2026, 25.06.2026. зважаючи на повторність витребування у гр. ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) оригіналу квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року.

Ухвалою суду від 25.06.2026 заяву ліквідатора ТОВ "Таміріз Групп" - арбітражного керуючого Ляшка О.В.(вх. № 05-06/700/26 від 12.03.2026р.) про зміну предмета позову в справі № 924/1131/24 (924/1240/25) задоволено, підготовче провадження у справі № 924/1131/24 (924/1240/25) закрито, розгляд справи призначено до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 10 год. "15" липня 2026р.

Ухвалами суду від 15.07.2026, 11.08.2026, 09.09.2026 справу № 924/1131/24 (924/1240/25) за позовом ліквідатора ТОВ "Таміріз Групп" - арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 м.Київ про

- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 8041/2022/3361945 транспортного засобу від 29.08.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "ЕМКО" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) та ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 );

- зобов`язання ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТамірізГрупп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз.(шасі) НОМЕР_2 ;

- витребування у ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТамірізГрупп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. (шасі) НОМЕР_2 , призначалось до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 10 год. "11" серпня 2026р., 10:00 год. 09.09.2026, на 11:00 год. 12.10.2026.

У відзиві на позов (вх.№05-06/27/26 від 07.08.2026) ОСОБА_1 проти позовних вимог наразі заперечує.

Звертає увагу на те, що позивач отримав від неї грошові кошти в розмірі 342 000 грн за відчуження вживаного автомобіля, який понад 3 роки перебував у користуванні позивача на момент відчуження. При цьому вважає безпідставним припущення позивача про відчуження автомобіля за цінами нижчими від ринкових.

У відповіді на відзив (вх. №05-22/279/26 від 12.01.2026) позивач повідомив, що вартість спірного автомобіля у гривні порівняно з вартістю нового автомобіля зросла не лише на дату оцінки, але й на дату розгляду спору.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідачем було придбано автомобіль за ціною, втричі нижчою від ринкової.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 05-06/701/26 від 12.03.2026) просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Під час судового розгляду ліквідатор - арбітражний керуючий Ляшко О.В. наполягав на задоволенні позовних вимог, тоді як повноважний представник відповідача, заперечила проти задоволення позову з посиланням на його невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Зокрема, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 року відкрито провадження у справі № 924/1131/24 про банкрутство ТОВ "Таміріз Групп" (код ЄДРПОУ 40172418) та введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року у справі № 924/1131/24 ТОВ "Таміріз Групп" (код 40172418) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Таміріз Групп" призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.

Згідно ч.1 ст.61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Під час виконання своїх повноважень, ліквідатором ТОВ "Таміріз Групп" Ляшко О.В. було встановлено наступне.

Попередня назва ТОВ "Таміріз Групп" - ТОВ "ВП "ЕМКО" (код ЄДР 40172418, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 99).

04.04.2019 року ТОВ «ВП «ЕМКО» за договором фінансового лізингу № 4523-AR-FL придбало транспортний засіб: Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 загальною вартістю 998 541,80 грн

25.04.2020 року до ТОВ «ВП «ЕМКО» перейшло право власності на вказаний вище транспортний засіб, що підтверджується Актом переходу у власність предмету лізингу до договору фінансового лізингу № 4523-AR-FL від 04.05.2019 року.

02.07.2020 року в ТСЦ (ТСЦ 8043) було здійснено перереєстрацію на нового власника - ТОВ «ВП «ЕМКО» транспортного засобу - TOYOTA RAV 4 1987, (2019), Червоний, № двиг. НОМЕР_7, № куз. (шасі) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_4 . Новий власник - ТОВ «ВП «ЕМКО», м. Київ, вул. Виборзька, 99 (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_5 ).

29.08.2022 року між ТОВ «ВП «ЕМКО» та ОСОБА_1 в ТСЦ № 8041 укладено договір купівлі-продажу № 8041/2022/3361945 транспортного засобу - Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 .

У відповідності до п. 3.1 цього Договору за домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 342 000,00 грн

29.08.2022 року було здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 8041) - TOYOTA RAV 4 1987, (2019), Червоний, № двиг. НОМЕР_7, № куз.(шасі) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_5 . Новий власник - ОСОБА_1 , нар. ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2 , (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_6 ).

Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) від 27.11.2025 № 31/26/17-12403 транспортний засіб - TOYOTA RAV 4 2019 року випуску зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 , не відчужувався та належить даній особі.

Ознайомившись із наявними документами, а саме інформацією з ТСЦ МВС, виписками наданими АТ «Ощадбанк», АТ «ОПТ Банк» та АТ КБ «ПриватБанк», висновком оцінювача на підставі проведеної незалежної оцінки ліквідатор дійшов висновків, що оскаржуваний договір укладено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі № 924/1131/24 про банкрутство ТОВ «Таміріз Групп» та підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ, ст.ст. 3, 13 ЦК України, оскільки:

1. боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, що призвело до порушення прав боржника та його кредиторів;

2. боржник безоплатно здійснив відчуження майна;

3. оскаржуваний договір не відповідає засадам добросовісності та розумності.

На переконання ліквідатора, фактичні обставини, які свідчать про недійсність договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8041/2022/3361945 від 29.08.2022 року полягають у наступному :

29.08.2022 року ТОВ «ВП «ЕМКО» відчужено транспортний засіб - Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 8041/2022/3361945.

Ціна продажу склала 342 000,00 грн. Згідно рахунку ТОВ «ВП «ЕМКО» від 11.08.2022 № 317, наданого Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС, зазначена ціна включала в себе податок на додану вартість (ПДВ) 20%.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Ощадбанк», АТ «ОПТ Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» (виписки додаються), гроші від продажу вищезазначеного майна боржника на рахунки ТОВ «ВП «ЕМКО» не надходили.

Таким чином Боржник безоплатно здійснив відчуження майна на користь ОСОБА_1 .

Окрім того, листом від 26.11.2025 № 889/ІРР ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» надало інформацію про перелік оголошень про продаж автомобіля марки TOYOTA RAV 4, 2018-2020 років випуску, які розміщувались користувачами сайту AUTO.RIA.com в період з 01.07.2022 по 31.08.2022.

Згідно отриманої інформації про суми продажу ліквідатор ТОВ «Таміріз Групп» дійшов висновку, що продаж боржником Автомобіля Toyota RAV 4 було здійснено за заниженими цінами.

Додатково вартість зазначеного автомобіля на дату його відчуження визначалась ліквідатором за допомогою довідника «Бюлетень автотоварознавця», при цьому визначена вартість також значно перевищувала вартість продажу автомобіля ОСОБА_1 .

З метою підтвердження таких висновків, ліквідатором було замовлено проведення незалежної оцінки.

За результатами проведеної оцінки, було встановлено, що ринкова вартість Автомобіля Toyota RAV 4 станом на дату продажу- 29.08.2022 року складала 1 281 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Таким чином ціна продажу Автомобіля Toyota RAV 4 за договором купівлі-продажу від 29.08.2022 № 8041/2022/3361945 виявилась значно нижчою від ринкових цін, які існували в цей період.

Зважаючи на викладене ліквідатор виснував, що розмір занижених податкових зобов`язань, які підлягали сплаті боржником до бюджету, на дату продажу спірного автомобіля перевищували вартість власних активів ТОВ «ВП «ЕМКО». Отже, в момент відчуження автомобіля майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів з урахуванням податкових зобов`язань, які підлягали сплаті згідно Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві № 3906/Ж5/26-15-07-01-02/40172418 від 24.01.2022.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його власні активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна боржника. Такі дії, як правило, спрямовані на шкоду правам та інтересам кредиторів, оскільки позбавляють їх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника.

Частиною першою статті 42 КУзПБ визначено, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав :

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

На переконання ліквідатора, внаслідок укладення зазначеного вище правочину, відбулося зменшення активів ТОВ "Таміріз Групп", оскільки боржник за договором купівлі-продажу безоплатно, за заниженою ціною, передав спірне майно заінтересованій особі, що безперечно призвело до порушення прав як боржника, так і його кредиторів.

Отже, укладаючи 29.08.2022 року договір купівлі-продажу транспортного засобу TOYOTA RAV 4, № кузова (шасі) НОМЕР_2 за цінами, значно нижчими від ринкових та без отримання оплати, ТОВ «ВП «ЕМКО» істотно зменшило розмір належних йому активів, а тому, враховуючи встановлену приписами Кодексу України з процедур банкрутства презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, вважає, що наявні правові підстави для визнання вищезазначеного договору недійсним на підставі частин першої та другої ст. 42 КУзПБ.

З огляду на викладені обставини, ліквідатор також вважає, що оскаржуваний договір укладено з порушенням принципів добросовісності та розумності.

Так, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Юридична особа, якою є ТОВ "Таміріз Групп", є учасником цивільних відносин та наділено цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які мають діяти відповідно до вимог закону та установчих документів товариства.

Так, частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

Отже, продаж майна згідно оскаржуваного договору за заниженою ціною, без отримання оплати, в період існування зобов`язань перед кредиторами та державним бюджетом у розмірі, що перевищує вартість активів боржника, не відповідає основним засадам цивільного законодавства - добросовісності і розумності.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Ліквідатор зазначив у позові, що 29.08.2022 року між ТОВ «ВП «ЕМКО» та ОСОБА_1 в ТСЦ № 8041 укладено договір купівлі-продажу № 8041/2022/3361945 транспортного засобу - Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 .

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вилучення у покупця придбаного майна із-за дій недобросовісного продавця (відповідача), порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання в право на мирне володіння майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, втручання в право власності добросовісного набувача не може бути правомірним, якщо не буде дотримано принципу пропорційності (балансу суспільних та приватних інтересів).

З урахуванням обставин справи, ліквідатор вважає, що єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права Позивача з дотриманням балансу суспільних та приватних інтересів, є визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання та витребування у ОСОБА_1 відчуженого транспортного засобу - TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. (шасі) НОМЕР_2 .

Щодо розгляду цього позову в межах справи № 924/1131/24 про банкрутство ТОВ "Таміріз Групп" ліквідатор акцентував увагу суду на наступному:

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

У свою чергу, ч.ч 1, 2 ст. 7 КУзПБ, передбачено, що, зокрема, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Таким чином, у разі відкриття провадження в справі про банкрутство, усі спори, стороною яких є боржник, вирішується господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство, відтак ця позовна заява підлягає розгляду в межах справи № 924/1131/24 про банкрутство ТОВ "Таміріз Групп".

З врахуванням викладеного, ліквідатор ТОВ "Таміріз Групп" арбітражний керуючий Ляшко О.В. керуючись ст.ст. 3, 13 ЦК України, ст.ст. 7, 42 Кодексу України з питань банкрутства, ст.ст. 162-164 ГПК України, просив: - визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8041/2022/3361945 транспортного засобу від 29.08.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "ЕМКО" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А,ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) та ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ); - зобов`язати ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500,Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTARAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. (шасі) НОМЕР_2 ; - витребувати у ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. (шасі) НОМЕР_2 .

В отриманому судом (вх. № 05-06/27/26 від 07.01.2026р.) відзиві Відповідач не визнає позовні вимоги позивача, а також не погоджується з твердженнями позивача, викладом фактичних обставин справи та обґрунтуванням позовної заяви.

На думку представника, фактичні обставини справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Таміріз Групп» (попередня назва ТОВ «ВП «ЕМКО» код ЄДРПОУ 40172418) за договором фінансового лізингу № 4523-AR-FL від 04.04.2019 року придбало транспортний засіб: легковий автомобіль Toyota RAV4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 (далі - автомобіль). Загальна вартість нового автомобіля станом на 04.04.2019 року згідно Додатку №2 до Договору фінансового лізингу № 4523-AR-FL від 04.04.2019 становила 998 541,80 гривень, в т.ч. ПДВ. (копія Додатку №2 додана Позивачем до позовної заяви)

Зазначена сума підтверджується також копією Видаткової накладної № 8466 від 11 квітня 2019 року. Тобто, вартість нового автомобіля станом на 04.04.2019 року становила 998 541,80 гривень, в т.ч. ПДВ. Згідно Акту приймання-передачі від 11.04.2019 року до договору фінансового лізингу № 4523-AR-FL від 04.04.2019 до ТОВ «ВП «ЕМКО» перейшло право володіння та користування автомобілем з моменту підписання вказаного акту (копія Акту долучена Позивачем до позовної заяви).

Тобто, позивач почав користуватися автомобілем починаючи з 11.04.2019 року. 25.04.2020 Автомобіль перейшов у власність ТОВ «ВП «ЕМКО» згідно Акту переходу у власність предмету лізингу до договору фінансового лізингу № 4523-ARFL від 04.04.2019. (копія Акту долучена Позивачем до позовної заяви).

« 11» серпня 2022 року Протоколом засідання дирекції №1 Позивачем було прийнято рішення та надано згоду на реалізацію автомобіля. (копія протоколу додається). Тоді ж « 11» серпня 2022 року Позивачем було видано Наказ № 03 про вилучення з експлуатації основних фондів, яким вилучено з експлуатації автомобіль та призначено відповідальну особу за реалізацію автомобіля - ОСОБА_2 (копія наказу додається), видано довіреність, якою уповноважено ОСОБА_2 відчужувати автомобіль (копія довіреності додається), а також виставлено Рахунок на оплату № 317 на ім`я ОСОБА_1, товар: автомобіль загальною вартістю 342 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. (копію рахунку долучено Позивачем до позовної заяви).

Згодом « 29» серпня 2022 року Відповідачем було здійснено оплату згідно Рахунку № 317 від 11.08.2022 року, через касу Позивача на загальну суму 342 000,00 грн., про що Позивачем Відповідачу було видано касовий ордер № 1 від « 29» серпня 2022 року (копія ордеру додається)

« 29» серпня 2022 року після здійснення оплати за автомобіль Відповідач разом із уповноваженою особою Позивача уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8041/2022/3361945 в Територіальному сервісному центрі МВС 8041 в м. Києві (копію договору долучено Позивачем до позовної заяви). Положення пункту 2.1. вказаного договору підтверджують, що передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюються після повної оплати вартості майна. Таким чином, Позивач отримав грошові кошти від Відповідача в розмірі 342 000,00 грн. за відчуження вживаного автомобіля, який понад три роки перебував в користуванні Позивача на момент відчуження.

У Запереченнях представник відповідача акцентував увагу суду на тому, що Позивач обґрунтовує позовні вимоги припущенням про відчуження автомобіля за цінами, нижчими від ринкових; припущенням стосовно безоплатної передачі автомобіля на користь Відповідача, а також невідповідністю оскаржуваного договору засадам добросовісності та розумності.

Відповідач не погоджується з вказаними Позивачем твердженнями, виходячи з наступного :

Стосовно припущення Позивача про відчуження автомобіля за цінами, нижчими від ринкових.

Позивач посилається на лист від 26.11.2025 року № 889/ ІРР ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» про перелік оголошень про продаж автомобіля марки TOYOTA RAV4, 2018-2020 років випуску, які розміщувались користувачами сайту AUTO.RIA.com в період з 01.07.2022 по 31.08.2022.

Відповідач звертає увагу суду, на те, що вказана інформація є неофіційними даними, містить інформацію про ціни пропозицій, а не про ціни укладених правочинів, та не містить характеристик об`єктів порівняння, що унеможливлює коректне зіставлення. Отже, лист від 26.11.2025 року № 889/ ІРР ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» може вважатися лише припущенням, а не належним та допустимим доказом ринкової вартості автомобіля.

Позивач посилається на звіт з незалежної оцінки майна А 12/03, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП Олійник Оленою Олександрівною та оцінювачем Олійником Б.В., однак Відповідач вважає наданий доказ сумнівним та недостовірним зважаючи на істотні порушення Національного стандарту №1, без фактичного огляду об`єкта, з використанням недостовірних вихідних даних, що унеможливлює використання такого звіту як доказу ринкової вартості автомобіля. Враховуючи наведені пояснення, Відповідач вважає поданий Позивачем доказ «Звіт з незалежної оцінки майна» неналежним, недопустимим, недостовірним.

За таких обставин, твердження Позивача про відчуження автомобіля за цінами, нижчими від ринкових, є безпідставними та недоведеними.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2024 року у справі № 914/3740/21, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно із положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Щодо припущення Позивача стосовно безоплатної передачі автомобіля на користь Відповідача.

« 11» серпня 2022 року Позивачем було виставлено Рахунок на оплату № 317 на ім`я ОСОБА_1, товар: автомобіль загальною вартістю 342 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. (копію рахунку долучено Позивачем до позовної заяви), тоді як « 29» серпня 2022 року Відповідачем було здійснено оплату згідно Рахунку № 317 від 11.08.2022 року, через касу Позивача на загальну суму 342 000,00 грн., про що Позивачем Відповідачу було видано касовий ордер № 1 від « 29» серпня 2022 року. (Копія ордеру додається)

Надалі « 29» серпня 2022 року після здійснення оплати за автомобіль Відповідач разом із уповноваженою особою Позивача уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8041/2022/3361945 в Територіальному сервісному центрі МВС 8041 в м. Києві. (копію договору долучено Позивачем до позовної заяви). Положення пункту 2.1. вказаного договору підтверджують, що передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюються після повної оплати вартості майна.

Твердження Позивача спростовуються фактичними обставинами та доказами Відповідача.

Після набуття у власність автомобіля, 12 жовтня 2022 року Відповідачем було здійснено перевірку вартості транспортного засобу на сайті Міністерства економіки України з метою з`ясування, чи підлягає автомобіль оподаткуванню транспортним податком. В результаті перевірки на сайті, вартість була визначена в розмірі 545 664,60 грн. (копія додається), що спростовує результат замовленої Позивачем оцінки в розмірі 1 281 120,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%. (копія додається)

Таким чином, Відповідач є добросовісним набувачем та набув право власності на автомобіль за оплатним договором.

Відповідно до ст.41 Конституції України «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості».

Стаття 388 Цивільного Кодексу України (ЦК України) регулює правовідносини щодо витребування майна від добросовісного набувача.

Щодо дотримання справедливого балансу інтересів та непропорційності втручання у право власності (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ)

Позивач у своїй позовній заяві апелює до наявності легітимної мети - збереження ліквідаційної маси - як до достатньої підстави для витребування майна.

Однак, такий підхід є вибірковим та неповним, оскільки Позивач свідомо ігнорує ключовий елемент аналізу, який є обов`язковим при будь-якому втручанні у право власності, - тест на пропорційність.

Встановлення легітимної мети є лише першим етапом у трискладовому тесті, розробленому в практиці Європейського суду з прав людини та імплементованому в національне судочинство.

Другим, не менш важливим, етапом є перевірка, чи дотримано «справедливого балансу» між інтересами суспільства (в даному випадку - інтересами кредиторів у справі про банкрутство) та фундаментальними правами особи.

У даній справі виникає необхідність у збалансуванні двох конкуруючих інтересів. З одного боку, це майновий інтерес кредитора, спрямований на максимальне наповнення ліквідаційної маси. З іншого боку - фундаментальне право Відповідача на мирне володіння своїм майном, гарантованим Конституцією та ЄКПЛ.

Відповідач вважає, що витребування майна покладене на неї - «індивідуальний та надмірний тягар».

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На думку Відповідача, зміст договору купівлі-продажу автомобіля не суперечить нормам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особи, які укладали правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, сторони не заперечують добровільне укладення ними договору купівлі-продажу, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки його умови виконані, відбулась передача права власності на автомобіль від продавця до покупця, і продавець отримав обумовлену суму грошей.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 914/127/20, системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов".

В отриманій судом (вх. № 05-22/279/26 від 12.01.2026р.) Відповіді на відзив, керуючись ст.166 ГПК України, Позивач вважає заперечення проти позову, викладені у відзиві ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.

1. Щодо відчуження автомобіля за цінами, нижчими від ринкових

З метою визначення ринкової вартості відчуженого автомобіля Позивачем було надано наступні докази:

Копія листа ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 № 889/ІРР;

Копія виписки з Бюлетеня Автотоварознавця №125.

Копія звіту з незалежної оцінки майна від 08.12.2025 № А12/03;

1) Щодо листа ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 № 889/ІРР. Відповідач у Відзиві зазначає: «Відповідач звертає увагу суду, на те, що вказана інформація є неофіційними даними, містить інформацію про ціни пропозицій, а не про ціни укладених правочинів, та не містить характеристик об`єктів порівняння, що унеможливлює коректне зіставлення. Отже, лист від 26.11.2025 року № 889/ ІРР ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» може вважатися лише припущенням, а не належним та допустимим доказом ринкової вартості автомобіля».

З цього приводу слід зазначити наступне. Згідно ч.1 ст.73, ч.2 ст.86 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, лист ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 № 889/ІРР не є доказом, який самостійно дозволяє встановити ринкову вартість спірного автомобіля, однак зазначений доказ: по-перше, дозволяє суду скласти уявлення про ціни на ринку автомобілів відповідної марки, моделі, року випуску та об`єму двигуна на дату відчуження спірного автомобіля (всупереч доводам Відповідача містить основні характеристики об`єктів порівняння); і по друге, зазначений доказ було надано оцінювачу і використано ним для проведення незалежної оцінки спірного автомобіля на дату його відчуження.

При цьому, як свідчить звіт з незалежної оцінки майна А 12/03 (арк.21), під час використання для порівняння об`єктів продажу, наведених у листі ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 № 889/ІРР, «Під час розрахунку до об`єктів порівняння були застосовані наступні коригування: 1. Знижка на торг, яка обумовлює можливість торгу з продавцем. Поправка на торг приймається на рівні середньовживаного (у період воєнного часу показник дещо більший ніж у мирний час) показника для подібних КТЗ рівною -15%, коефіцієнт коригування 0,85…).

Отже, той факт, що лист ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 № 889/ІРР містить ціну пропозицій, а не ціну укладених правочинів, враховано оцінювачем під час проведення незалежної оцінки відповідно до встановленої методики.

Додатково ліквідатор зазначив, що визначаючи ринкову вартість спірного автомобіля, оцінювачем було обрано результат, отриманий в результаті використання інформації, отриманої з Бюлетеня автотоварознавця, інформація ж, отримана з листа ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 № 889/ІРР - не вплинула на результат проведеної оцінки.

Так, у відповіді на запит арбітражного керуючого, оцінювач Олійник Борис Володимирович зазначив: «Розрахунок, проведений на базі інформації від ТОВ «Інтернет-реклама РІА», в якості кінцевого результату не прийнятий з-за обмеженого об`єму характеристик автомобілів у пропозиціях, що формується у велику похибку при порівнянні з об`єктом оцінки».

2) Щодо виписки з Бюлетеня Автотоварознавця №125. Вказаний доказ входить до «Переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням», та наведено у Додатку 8 до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. Наведена у виписці інформація враховує найбільшу кількість характеристик оцінюваного автомобіля, проте не враховує окремі індивідуальні особливості його стану та місцезнаходження на момент продажу, з урахуванням яких визначено ринкову вартість спірного автомобіля під час проведення незалежної оцінки. Наразі Відповідач не заперечував у відзиві проти належності та допустимості зазначеного доказу.

3) Щодо звіту з незалежної оцінки майна від 08.12.2025 № А12/03. У відзиві Відповідачем наведено низку зауважень щодо звіту про незалежну оцінку майна, які, на його думку, «унеможливлюють використання такого звіту як доказу ринкової вартості автомобіля».

З метою з`ясування обґрунтованості зауважень Відповідача, ліквідатор ТОВ «Таміріз Групп» звернувся до оцінювача Олійника Бориса Володимировича із запитом арбітражного керуючого щодо надання інформації (пояснень) щодо зауважень до Звіту з незалежної оцінки майна А 12/03, зазначених у Відзиві на позовну заяву у справі №924/1131/24 (924/1240/25) від 06.01.2026.

Надані пояснення свідчать про необґрунтованість наведених у відзиві зауважень щодо звіту з незалежної оцінки майна від 08.12.2025 № А12/03, зокрема: місцезнаходження об`єкту оцінки, адреси реєстрації Замовника оцінки та Оцінювача у різних міста України на результати оцінки не впливають; зазначення у тексті Звіту А 12/03 про те, що Оцінювач провів «огляд об`єкту оцінки», є технічною помилкою оформлення, про що свідчить примітка у Висновку про вартість майна на стор. 2 Звіту: «Оцінювач не мав можливості оглянути автомобіль, оскільки оцінка здійснювалась у ретроспективному періоді. Розрахунок вартості проводився на припущенні, що об`єкт оцінки в доброму робочому стані». Оцінювач не мав можливості оглянути об`єкт оцінки, оскільки її завданням було встановлення ринкової вартості автомобіля у ретроспективному періоді, на 29.08.2022. Тому огляд автомобіля у грудні 2025 року не міг дати ніякого уявлення про стан майна, яким воно було на вказану дату три роки тому, отже, наявна у звіті з незалежної оцінки майна від 08.12.2025 № А12/03 описка про огляд об`єкту оцінки ніяким чином не вплинула на результат оцінки; щодо непрацюючих посилань у лист ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 №889/ІРР та відсутності скрін-шотів, копій оголошень, за якими пропонувалися об`єкти порівняння, взяті оцінювачем для розрахунку, пояснення надано у розділі 1 цієї відповіді на відзив - інформація, отримана з листа ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» від 26.11.2025 № 889/ІРР - не вплинула на результат проведеної оцінки; щодо прийнятих оцінювачем показників одометра. Відповідну інформацію взято з сайту CARVIN-INFO.COM (стор. 46-49 Звіту) яка дає можливість виконати умови п.п. 4.1, 5.1 Методики та встановити комплектність; укомплектованість; технічний стан, наявність пошкоджень (потрапляння у ДТП); орієнтовний пробіг за одометром, а також технічні характеристики, умови зберігання та обслуговування транспортного засобу, що в свою чергу дає змогу припустити, що автомобіль на дату оцінки знаходиться в доброму робочому стані, у ДТП не був, своєчасно проходив сервісне обслуговування. При цьому Таблиця на стор. 47 Звіту містить дані про відсутність зареєстрованих ДТП та дані одометра, які при кожному зверненні до авторизованого сервісу знімаються з електронного блоку управління (ЕБУ) автомобіля. Оцінювач використав для розрахунків дані одометра у 25906 км пробігу, зафіксовані на 14.10.2022, що незначною мірою відрізняються від дати оцінки та можуть бути прийняті як достовірні. Слід зазначити, що Відповідач не надав у Відзиві інших підтверджених даних пробігу на дату оцінки автомобіля; щодо перевищення визначеної в результаті незалежної оцінки ринкової вартості автомобіля на 282 578,20 грн. в порівнянні з первинною вартістю нового автомобіля в 2019 році. Як відомо, ринок автомобілів в Україні склався так, що ціна пропозицій продажу завжди орієнтована на курс долара США, хоча інколи й публікується в оголошеннях на вторинному ринку в гривні. Чому автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, колір червоний, VIN код НОМЕР_3 , після трьох років експлуатації став дорожчим в порівнянні з його первинною вартістю в гривні, можна побачити, простеживши за його ціною в валюті.

11.04.2019 (дата придбання автомобіля): ціна 998541,80 грн., що дорівнює 37307 долл. США за курсом 26,7652 грн./долл.

29.08.2022 (дата оцінки): ціна 1067600,00 грн. що дорівнює 29194 долл. США за курсом 36,5686 грн./долл.

Таким чином, автомобіль, втративши в ціні за три роки майже вісім тисяч доларів, в національній валюті став дорожчим.

Додатково ліквідатор зазначив, що вартість спірного автомобіля у гривні порівняно з вартістю нового автомобіля зросла не лише на дату оцінки, але й на дату розгляду спору.

Так, станом на 12.01.2026 року на сайті https://auto.ria.com розміщено 12 оголошень з продажу автомобілів TOYOTA RAV4, 2019 року випуску з об`ємом двигуна 2,0 л., вартість яких варіюється від 20 800 долл. США (904 176 грн) до 33 000 долл. США (1 434 510 грн). При цьому вартість єдиного з пропонованих на сайті автомобілів, зазначена комплектація якого співпадає з комплектацією спірного автомобіля (Lounge - одна з найповніших комплектацій) - складає 29 900 долл. США (1 299 753 грн). Посилання:https://auto.ria.com/uk/search/?search_type=2&category=1&all[0].any[0].brand=79&all[0].any[0].any[0].model=715&all[0].any[0].year[0]=2019&all[0].any[0].year[1]=2019&engine_volume[0]=2&engine_volume [1]=2&abroad=0&customs_cleared=1&page=0&limit=20

Наведене є додатковим доказом, який підтверджує, що навіть після трьох років з дня придбання автомобіля Відповідачем, його ринкова вартість в рази перевищує вартість продажу за спірним правочином 9 352 долл. США (342 000,00 грн).

Крім того, у відповідності до ст.4, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна).

З метою з`ясування обґрунтованості зауважень Відповідача щодо звіту з незалежної оцінки майна від 08.12.2025 № А12/03, ліквідатор ТОВ «Таміріз Групп» звернувся до ТОВ "Укрбізнес Капітал" із запитом про рецензування звіту про оцінку.

Згідно висновку, наведеного у рецензії, «Звіт, у цілому, відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має окремі недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Відтак, зауваження Відповідача щодо звіту з незалежної оцінки майна від 08.12.2025 № А12/03 є безпідставними. З огляду на викладене, Позивач вважає, що ним доведено належними, допустимими та достовірними доказами обставину відчуження автомобіля за цінами, нижчими від ринкових.

Згідно ст.79 ГПК України, на яку посилається Відповідач, Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

При цьому слід зазначити, що Відповідач стверджує, що Позивачем не надано доказів на підтвердження відчуження автомобіля за цінами, нижчими від ринкових, проте Відповідач не надає доказів, які спростовували б зазначену обставину і навіть не висловлює незгоду з нею. Заперечення Відповідача спрямовані проти доведеності зазначеної обставини Позивачем та доказів, які її підтверджують, але не проти самої обставини.

Згідно ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

На підтвердження наведеного ліквідатор зазначив, що Відповідачем надано разом з відзивом копію роздруківки з сайту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яка містить розрахунок вартості транспортного засобу Toyota Rav4 2019 року випуску станом на 12.10.2022 року.

Попри сумнівність зазначеного доказу, який не враховує ні об`єм двигуна, ні вид пального, ні модифікацію та комплектацію автомобіля, вартість якого визначена (а спірний автомобіль має одну з найдорожчих комплектацій, про що свідчить специфікація до договору фінансового лізингу № 4523-AR-FL від 04.04.2019 року), він також підтверджує обставину придбання спірного автомобіля за ціною нижче ринкової, оскільки згідно зазначеного доказу середньоринкова вартість автомобіля складає 545 664,60 грн (що вище ціни продажу спірного автомобіля).

2. Щодо оплатності відчуження автомобіля

В якості доказу оплати придбаного автомобіля Відповідачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від « 29» серпня 2022 року на суму 342 000,00 грн. Разом з тим арбітражний керуючий Ляшко О.В. вважає, що зазначений доказ не може бути прийнятий судом оскільки є неналежним та недопустимим доказом, що підтверджується наступним.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 (далі - Положення), визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

За змістом підпункту 2 пункту 6 Положення (в редакції на дату оплати), суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: з фізичними особами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. …Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

За змістом підпункту 1 пункту 7 Положення, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 578/970/22 зазначив: «При цьому не підтверджує належного виконання відповідачкою зобов`язань за договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року надана нею квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 28 грудня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_2 прийняв від неї 5 430 000 грн в якості повернення фінансової допомоги згідно з договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року з огляду на таке.

Умовами договору № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року визначено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів підприємству у касу або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підприємства в установі банку.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року № 148, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

За змістом підпункту 1 пункту 7 указаного Положення фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно. Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Згідно з пунктом 25 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Враховуючи те, що відповідачка мала повернути позивачу грошові кошти в розмірі, який перевищує 50 000 грн, а саме 5 430 000 грн, то відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29 грудня 2017 року № 148, вказаний платіж мав проводитися через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять».

Згідно ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

З урахуванням викладеного, надана Відповідачем копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від « 29» серпня 2022 року на суму 342 000,00 грн не є належним та допустимим доказом здійснення Відповідачем оплати за придбаний автомобіль згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8041/2022/3361945 від 29 серпня 2022 року, оскільки вона отримана з порушенням закону (в результаті здійснення незаконної операції з готівкою) та не є відповідним закону засобом доказування обставини оплати за автомобіль.

3. Щодо добросовісності Відповідача як набувача спірного автомобіля

У відзиві Відповідач стверджує, що він є добросовісним набувачем та набув право власності на автомобіль за оплатним договором, однак твердження представника Відповідача спростовується фактичними обставинами справи.

Зокрема, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Відповідачем було придбано автомобіль за ціною, втричі нижчою від ринкової. Відповідач міг безперешкодно довідатись про ринкову ціну відповідного автомобіля звернувшись до численних сайтів та організацій, які здійснюють продаж автомобілів. Отже, факт придбання майна за ціною втричі нижче ринкової спростовує як добросовісність Відповідача, так і його доводи про відповідність договору з продажу майна засадам розумності та добросовісності.

Крім того, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати придбаного автомобіля, відтак твердження про оплатність придбання спірного майна як про підставу, що виключає можливість його витребування, є безпідставним.

Додатково позивач відзначив (вх. № 05-22/3348/26 від 11.05.2026р.), що 06.01.2026 року від Відповідача - ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, до якого, зокрема, було додано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року.

У зв`язку з наявністю сумнівів щодо відповідності поданої Відповідачем копії квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року оригіналу, Позивачем було подано клопотання про витребування оригіналу зазначеного доказу.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 р. у справі № 924/1131/24 (924/1240/25) витребувано у Відповідача оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 р. у справі № 924/1131/24 (924/1240/25) повторно витребувано у Відповідача оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року.

05 березня 2026 року представником Відповідача було подано до Господарського суду Хмельницької області клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого було додано оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року.

Проте в результаті огляду поданого представником Відповідача оригіналу квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року було встановлено, що додана Відповідачем до відзиву копія зазначеного доказу не відповідає наданому Відповідачем оригіналу :

1. Відріз квитанції здійснено по іншій лінії, внаслідок чого на копії квитанції зліва містяться частини літер ордера, які відсутні на оригіналі.

2. Прізвище та ініціали головного бухгалтера та касира ОСОБА_3 , зроблені від руки, та її підписи на оригіналі та на копії квитанції візуально відрізняються та мають різне розташування відносно друкованого тексту.

3. Відтиск штампу ТОВ «ВП «ЕМКО» на оригіналі та на копії квитанції має різне розташування.

4. Відтиск печатки ТОВ «ВП «ЕМКО» на оригіналі та на копії квитанції має різне розташування.

5. На оригіналі та на копії квитанції містяться відтиски різних печаток - відтиск печатки на квитанції містить символ та цифру «№1», в той час як відтиск печатки на оригіналі квитанції такого символу та цифри не містить.

Наведені вище обставини свідчать, що Відповідачем на вимогу суду не подано оригінал письмового доказу, копію якого ним було подано до суду разом з відзивом.

Натомість Відповідачем подано оригінал іншого документу, копія якого в матеріалах справи відсутня.

Згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України, «Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги».

На підставі викладеного, у зв`язку з неподанням Відповідачем оригіналу доказу, копію якого ним було подано до суду, керуючись ст.ст. 42, 91 ГПК України, ТОВ «Таміріз Групп» просило не брати до уваги поданий Відповідачем доказ - квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року ТОВ «ВП «ЕМКО».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 року відкрито провадження у справі № 924/1131/24 про банкрутство ТОВ "Таміріз Групп" (код ЄДР 40172418) введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.

04.04.2019 року ТОВ «ВП «ЕМКО» за договором фінансового лізингу № 4523-AR-FL придбало транспортний засіб: Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер шасі НОМЕР_3 загальною вартістю 998 541,80 грн

02.07.2020 року в ТСЦ (ТСЦ 8043) було здійснено перереєстрацію на нового власника - ТОВ «ВП «ЕМКО» транспортного засобу - TOYOTA RAV 4 1987, (2019), Червоний, № двиг. НОМЕР_7, № куз. НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_4 . Новий власник - ТОВ «ВП «ЕМКО», м. Київ, вул. Виборзька, 99 (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_5 ).

Згідно п. 3.1 цього Договору за домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 342 000,00 грн

29.08.2022 року було здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 8041) - TOYOTA RAV 4 1987, (2019), Червоний, № двиг. НОМЕР_7, № куз. НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_5 . Новий власник - ОСОБА_1 , нар. ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2 , (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_6 ).

Ознайомившись із наявними документами, ліквідатор дійшов висновків, що оскаржуваний договір укладено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі № 924/1131/24 про банкрутство ТОВ "Таміріз Групп", а тому даний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ, ст.ст. 3, 13 ЦК України, оскільки :

2. боржник безоплатно здійснив відчуження майна;

3. оскаржуваний договір не відповідає засадам добросовісності та розумності.

29.08.2022 року ТОВ «ВП «ЕМКО» було відчужено транспортний засіб - Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер шасі НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 8041/2022/3361945.

Ціна продажу склала 342 000,00 грн згідно рахунку ТОВ «ВП «ЕМКО» від 11.08.2022 № 317, наданого Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС, зазначена ціна включала в себе податок на додану вартість (ПДВ) 20%.

Листом від 26.11.2025 № 889/ІРР ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» надало інформацію про перелік оголошень про продаж автомобіля марки TOYOTA RAV 4, 2018-2020 років випуску, які розміщувались користувачами сайту AUTO.RIA.com в період з 01.07.2022 по 31.08.2022.

Згідно отриманої інформації про суми продажу ліквідатор ТОВ «Таміріз Групп» дійшов обґрунтованого висновку, що продаж боржником Автомобіля Toyota RAV 4 було здійснено за заниженими цінами.

Крім того, ліквідатором було визначено вартість зазначеного автомобіля на дату його відчуження за допомогою довідника «Бюлетень автотоварознавця», що свідчить на підтвердження того, що визначена вартість також значно перевищувала вартість продажу автомобіля ОСОБА_1 .

З метою підтвердження таких висновків, ліквідатором було замовлено проведення незалежної оцінки.

За результатами проведеної оцінки, було встановлено, що ринкова вартість Автомобіля Toyota RAV 4 станом на дату продажу- 29.08.2022 року складала -1 281 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Таким чином, ціна продажу Автомобіля Toyota RAV 4 за договором купівлі-продажу від 29.08.2022 № 8041/2022/3361945 являлась значно нижчою від ринкових цін, які існували в цей період.

Продаж спірного майна за договором купівлі-продажу від 29.08.2022 № 8041/2022/3361945 було здійснено в період, коли у ТОВ «ВП «ЕМКО» була наявна заборгованість перед Державою в особі Державної податкової служби.

Зокрема, 24.01.2022 ГУ ДПС у м. Києві було складено Акт перевірки № 3906/Ж5/26-15-07-01-02/40172418 за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВП «ЕМКО» в період з 2019-2020 рр.

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «ВП «ЕМКО» у 2019-2020 роках низки положень Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5 136 683 грн, а також податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5 707 427 грн (разом- 10 844 110 грн) - арк.100 акту перевірки.

На підставі вказаного Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 01.08.2023 № 0516010701 щодо сплати ПДВ в сумі 7 134 284,00 грн. та № 0516000701 щодо сплати податку на прибуток в сумі 5 367 756,00 грн.

Згідно даних фінансових звітів ТОВ «ВП «ЕМКО», на початок звітного кварталу, в якому було продано спірний автомобіль ОСОБА_1 (30.06.2022) вартість чистих активів боржника, тобто різниця між вартістю всіх активів та вартістю всіх зобов`язань, складала 8 232,6 тис.грн, на кінець кварталу (30.09.2022) -8 251,3 грн.

Розмір занижених податкових зобов`язань, які підлягали сплаті боржником до бюджету, на дату продажу спірного автомобіля перевищували вартість власних активів ТОВ «ВП «ЕМКО». Отже, в момент відчуження автомобіля майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів з урахуванням податкових зобов`язань, які підлягали сплаті згідно Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві № 3906/Ж5/26-15-07-01-02/40172418 від 24.01.2022.

Враховуючи обставини продажу майна та укладення договору купівлі-продажу від 29.08.2022 року, Позивач дійшов висновку, що боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, що призвело до порушення прав боржника та його кредиторів; боржник безоплатно здійснив відчуження майна; оскаржуваний договір не відповідає засадам добросовісності та розумності.

Враховуючи викладене, позивач просить суд: - визнати недійсним договору купівлі-продажу № 8041/2022/3361945 транспортного засобу від 29.08.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "ЕМКО" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) та ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 );

- зобов`язати ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТамірізГрупп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. НОМЕР_2 ;

- витребувати у ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТамірізГрупп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. НОМЕР_2 .

Аналізуючи фактичні обставини справи із врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне :

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

При обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Господарський суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом б частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання зловживання правом передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник мас уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.З, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(П)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку Індустріалбанк щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку, Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати, як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Судом встановлено, що 04.04.2019 року ТОВ «ВП «ЕМКО» за договором фінансового лізингу № 4523-AR-FL придбало транспортний засіб: Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 загальною вартістю 998 541,80 грн.

02.07.2020 року в ТСЦ (ТСЦ 8043) було здійснено перереєстрацію на нового власника - ТОВ «ВП «ЕМКО» транспортного засобу - TOYOTA RAV 4 1987, (2019), Червоний, № двиг. НОМЕР_7, № куз.(шасі) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_4 . Новий власник - ТОВ «ВП «ЕМКО», м. Київ, вул. Виборзька, 99 (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_5 ).

Згідно п. 3.1 цього Договору за домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 342 000,00 грн.

Згідно отриманої інформації про суми продажу ліквідатор ТОВ "Таміріз Групп" дійшов висновку, що продаж боржником транспортного засобу було здійснено за заниженими цінами.

Також, ліквідатором було визначено вартість зазначеного автомобіля на дату його відчуження за допомогою довідника «Бюлетень автотоварознавця», що підтверджує значне перевищення вартості автомобіля відчудженого ОСОБА_1 .

За результатами проведеної оцінки, що ринкова вартість Автомобіля Toyota RAV 4 станом на дату продажу - 29.08.2022 року складала -1 281 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Таким чином Відповідач вчинив дії з незаконного відчуженням майна Банкрута з невигідними для підприємства умовами дешевше вартості продажу транспортного засобу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації, наданої АТ «Ощадбанк», АТ «ОПТ Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» (виписки додані ліквідатором), гроші від продажу вищезазначеного майна боржника на рахунки ТОВ «ВП «ЕМКО» не надходили.

Тоді як витребуваний судом і поданий представником ОСОБА_1 оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 29 серпня 2022 року не відповідає доданій Відповідачем до відзиву копії вказаного документу, суперечить вимогам статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1 пункту 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року № 148, а тому не являється належним та допустимим доказом на підтвердження отримання ТОВ «ВП «ЕМКО» оплати за відчужене у підозрілий період авто.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач та Боржник діяли спільно, очевидно недобросовісно, умисно укладали спірний договір. Вказані дії хоча формально не порушували існуючих норм права, проте були спрямовані на завдання шкоди третім особам - реальним кредиторам, що у розумінні норм ЦК України є зловживанням правом.

Також законодавством про банкрутство (частина перша статті 42 КУзПБ) кредитор у справі про банкрутство наділений повноваженнями на звернення до суду у справі про банкрутство про визнання недійсними окремих угод боржника, вчинених у підозрілий період (за три роки до моменту відкриття провадження у справі та під час процедури банкрутства). У такому випадку кредитор діє на захист прав боржника, маючи похідний інтерес (постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадженням 14-122цс20, пункт 78)) щодо задоволення грошових вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника (якщо за наслідком укладення фраудаторного правочину було відчужено гроші, рухоме або нерухоме майно, яке підлягало включенню до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів боржника).

КУзПБ є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є велика кількість учасників провадження, на відміну від позовного провадження, яке учасниками справи визнає сторін і третіх осіб (частина перша статті 41 ГПК України). Так, абзацами двадцять другим і двадцять четвертим частини першої статті 1 КУзПБ до учасників у справі про банкрутство віднесено сторін (конкурсних кредиторів (представника комітету кредиторів), забезпечених кредиторів, боржника (банкрута)), а також: арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Відтак у справі про банкрутство в ході провадження можуть заявлятися (чи вибувати) нові учасники справи.

Також, частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавством про банкрутство розширено межі щодо можливості залучення до провадження у справі різних осіб (учасників провадження) задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство та прискорення самого провадження у справі про банкрутство, яке часто зупинялося для розгляду спорів окремих учасників у різних провадженнях у судах різних юрисдикцій.

Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними угод боржника, укладених за три роки до порушення справи про банкрутство або у процедурі банкрутства (підозрілі правочини), зазначаючи про недобросовісність дій боржника, кредитор фактично діє в інтересах боржника, оскільки його недобросовісний орган управління вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду всім кредиторам неплатоспроможного боржника (частина перша статті 42 КУзПБ). Такий позов є подібним до інституту похідного позову, характерного для позовного провадження (стаття 54 ГПК України).

Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод - обов`язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина третя статті 42 КУзПБ).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам. При цьому, фраудаторним правочином може бути і правочин, вчинений з порушенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, і фіктивний правочин, і правочин, який сторони не встигли виконати чи відклали виконання з якихось інших міркувань.

Фраудаторним може визнаватися правочин як на підставі спеціальних норм законодавства (у провадженнях про банкрутство чи виконавчих провадженнях тощо), так і з посиланням на загальні норми законодавства, зокрема статті 3, 13, 203 ЦК України.

Оскільки способів незаконної діяльності особи всупереч принципів добросовісності та з метою використати право на зло для шкоди інтересів інших осіб може бути необмежена кількість (бо власне йде мова про протиправну поведінку в господарсько-правовому аспекті, що межує із кримінальними чи адміністративними правопорушеннями), то встановити вичерпний перелік формально виражених критеріїв, за якими можна було б ідентифікувати фраудаторний правочин - неможливо. Тому не виключено поєднання фраудаторного правочину із іншими самостійними підставами для визнання цього ж правочину недійсним. Наприклад, фраудаторний правочин може поєднуватися із п. 2 статті 203 ЦК, коли він вчиняється особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи під впливом обману (ст. 230 ЦКУ) чи насильства (ст. 231 ЦКУ). В наявності в одному правочині ознак і фраудаторності, і недійсності, що передбачена іншими підставами, немає внутрішньої суперечності.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 8041/2022/3361945 від 22.04.2022 транспортного засобу - Автомобіль Toyota RAV 4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 .

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Способом поновлення порушеного права Позивача з дотриманням балансу суспільних та приватних інтересів, є зобов`язання набувача повернути відчужений боржником транспортний засіб із витребуванням у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таміріз Групп» легкового автомобіля Toyota RAV4 2019 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 16, 80, 91, 92, 203, 215, 387, 388, 623, 1212, 1213 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд :

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договору купівлі-продажу № 8041/2022/3361945 транспортного засобу від 29.08.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "ЕМКО" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) та ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТамірізГрупп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. (шасі) НОМЕР_2 .

Витребувати у ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТамірізГрупп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) транспортний засіб - Автомобіль TOYOTA RAV4, 2019 року випуску, Червоний, № куз. (шасі) НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТамірізГрупп" (місцезнаходження юридичної особи: 30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9А, ідентифікаційний код юридичної особи: 40172418) судовий збір у розмірі 18 636,64 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять шість гривень 64 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.11.2026 р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - боржнику (ТОВ "Таміріз групп" 30500 Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Полонне, вул. Привокзальна, буд. 9-а) 40172418"UKR.NET;

3 - Арбітражному керуючому Ляшко О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )

4 - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ). реком. з повідомл. про вруч.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141391653 ?

Документ № 141391653 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141391653 ?

Дата ухвалення - 28.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141391653 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141391653 ?

В Господарський суд Хмельницької області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141391653, Господарський суд Хмельницької області

Судове рішення № 141391653, Господарський суд Хмельницької області було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141391653 відноситься до справи № 924/1131/24 (924/1240/25)

Це рішення відноситься до справи № 924/1131/24 (924/1240/25). Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141391652

Наступний документ : 141391654

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 141391653, 28.10.2026, Господарський суд Хмельницької області