Ухвала суду № 141391514, 06.11.2026, Господарський суд Сумської області

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
920/836/26
Номер документу
141391514
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.11.2026м. СумиСправа № 920/836/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Шишло Н.С.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/836/26

за позовом Заступника керівника Конотопської окружної прокуратури (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 136, м. Конотоп, Сумська область, 41601) в інтересах держави в особі позивачів:

1) Кролевецької міської ради (пл. Миру, буд. 1, м. Кролевець, Сумська область, 41300),

2) Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради (вул. Грушевського, буд. 19, м. Кролевець, Сумська область, 41300)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (вул. Терещенка Віталія, буд. 35, м. Суми, 40004),

2) Комунального підприємства Ремдільниця Кролевецької міської ради (б. Шевченка, буд. 57-А, м. Кролевець, Сумська область, 41300)

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 69 105 грн 33 коп.,

представники учасників справи:

від прокурора Хащина Т.П.;

від позивачів не з`явилися;

від першого відповідача Брага Ю.О.;

від другого відповідача не з`явився;

УСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів подав позовну заяву, в якій просить суд: визнати недійсними додаткові угоди до договору про постачання/закупівлю електричної енергії № 261360 від 14.03.2022, укладеного між Комунальним підприємством Ремдільниця Кролевецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Суми: № 2 від 29.07.2022, № 3 від 15.08.2022, № 4 від 22.09.2022; стягнути з першого відповідача на користь другого позивача 69 105 грн 33 коп. безпідставно сплачених коштів.

Ухвалою від 01.07.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/836/26; визнав справу № 920/836/26 малозначною; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав прокурору та позивачам семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачам семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.07.2026 доставлена до електронних кабінетів відповідачів 01.07.2026, що підтверджується довідками Господарського суду Сумської області.

03.07.2026 перший відповідач подав клопотання (вх. № 3165 від 03.07.2026), в якому просить суд розглядати справу № 920/836/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 07.07.2026 господарський суд призначив розгляд справи № 920/836/26 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі з повідомленням сторін на 06.08.2026, 11:30.

07.07.2026 перший відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3619 від 07.07.2026), у якому просить суд: позов залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України; у разі відмови у залишенні без розгляду позовної заяви прокурора - у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що йому не зрозуміло в чому саме полягають у даному випадку інтереси держави, якою конкретно нормою законодавства України передбачені владні повноваження Кролевецької МР та Відділу ЖКГ Кролевецької МР по захисту відповідних інтересів держави, а також чи є ці повноваження власними (самоврядними) чи делегованими. Повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг є у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Відповідач вважає, що позовна заява фактично подана не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах органів місцевого самоврядування, тому прокурор не має повноважень щодо представництва у даному випадку. Також відповідач зазначає, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. В незалежності від відтермінування втрати чинності окремими положеннями закону Конституційний Суд у своєму рішенні вже встановив неконституційність норм, тож за наявності імперативної заборони на застосування неконституційних норм, встановленої ч. 6 ст. 11 ГПК України, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися неконституційні норми абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, які надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Відповідач також не розуміє якими конкретно нормами законодавства України керувалась прокуратура та її посадові особи при проведенні вивчення стану дотримання вимог законодавства у сфері публічних закупівель; чим підтверджено те, що захист законних інтересів держави не здійснював або неналежним чином здійснював суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Відповідач зазначає, що Конотопська окружна прокуратура та її посадові особи, при перевірці дотримання вимог законодавства у сфері публічних закупівель та використання бюджетних коштів, виявленні ймовірних порушень, зверненні до суду у даній справі, вийшли за межі своїх повноважень. Що стосується безпідставності позовних вимог відповідач зазначає, що 24.06.2026 набрав чинності Закон України "Про публічні закупівлі" № 4888-IX від 27.05.2026. Цим Законом викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 2015 року у новій редакції та встановлено її ретроактивну дію. Нова редакція п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 2015 р. передбачає, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Відповідач зазначає, що з урахуванням специфіки торгівлі електричною енергією на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", яка здійснюється за біржовими механізмами на щоденній основі, підвищення ціни на електричну енергію не можливо передбачити і закласти в ціну на момент подання тендерної пропозиції наперед (як правило наперед на рік). Прокурором не доведено, що у обрані ТОВ "Енера Суми" періоди для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку не відбулося коливання ціни на електричну енергію або воно відбулося в меншому відсотковому співвідношенні, аніж збільшення ціни за одиницю товару у договорі. Відповідачі зафіксували ціну електричної енергії у двосторонніх актах приймання-передавання товарної продукції активної електричної енергії. Споживач підписав додаткові угоди до договору без заперечень, отримав за ними товар, оплатив повністю отриманий товар, не висував до першого відповідача жодних претензій, тобто вчиняв дії, направлені на визнання зобов`язання. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що вищевказані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 2015 р., а також ст. 203 ЦК України, тобто те, що вони є недійсними. Прокурор вважає, що оспорювані додаткові угоди суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, при цьому в порядку ст. 216, 1212 ЦК України просить стягнути грошові кошти з ТОВ "Енера Суми" на користь Відділу ЖКГ Кролевецької МР. Тобто прокурор обрав невірний спосіб захисту, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо порушення прокурором процесуальних норм під час подання позовної заяви відповідач зазначає, що прокурором не додано до позовної заяви документи з реквізитами рахунку Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради Сумської області в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

13.07.2026 прокурор подав відповідь на відзив першого відповідача (вх. № 3744 від 13.07.2026), у якій просить суд задовольнити позов повністю. Прокурор зазначає, що Кролевецька міська рада є органом місцевого самоврядування на території Кролевецької об`єднаної територіальної громади. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1 та 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Відповідно до Статуту комунального підприємства «Ремдільниця», вказане підприємство входить до сфери управління Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради, що є головним розпорядником коштів бюджету Кролевецької міської територіальної громади, Кролевецька міська рада є засновником комунального підприємства «Ремдільниця». Правильність зазначення у якості позивача головного розпорядника бюджетних коштів підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21. На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором направлено відповідні листи-повідомлення до Кролевецької міської ради та Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради, в яких зазначено про наявність порушення інтересів держави та запропоновано вжити заходів стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених комунальним підприємством коштів. Кролевецька міська рада спочатку повідомила прокурора про опрацювання даного питання та збір матеріалів для подання позову до суду (лист за № 01-29/365 від 26.01.2026), а майже через 4 місяці - про відсутність змоги подати такий позов до суду (лист за № 01-29/1803 від 13.05.2026). У свою чергу Відділ житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради лише повідомив прокурора, що не заперечує проти здійснення прокурором інтересів КП «Ремдільниця» в суді (лист за № 01-10/86 від 14.05.2026). Вказане свідчить про нездійснення органами захисту інтересів держави у встановленому законом порядку. Враховуючи, що уповноваженими органами необхідні заходи цивільно-правового характеру не вживалися, вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах. Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Щодо винесення Конституційним Судом України рішення від 03.12.2025, прокурор зазначає, що окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з 01.01.2027. Таким чином, на даний час органи прокуратури здійснюють функцію представництва інтересів держави в суді відповідно до приписів ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає. Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі. Щодо відсутності у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин, обмежень щодо кількості разів збільшення ціни за одиницю товару в межах 10%, а також ретроспективну дію нового Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор зазначає, що у позовній заяві не оспорюється право сторін на внесення змін до договору публічної закупівлі без обмеження будь-якими строками. Прокурором вказується на неможливість перевищення максимального ліміту у 10% для такого підвищення, що передбачено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто спір у справі стосується не строків чи частоти зміни ціни за договором, а граничного розміру, на який вона може підвищуватись. Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» набрав законної сили 24.06.2026. Відповідно до пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону, положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922VIII, в редакції нового Закону, застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922VIII. Разом із тим, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

16.07.2026 другий відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3812, 3342 від 16.07.2026), у якому просить суд: поновити строк на подання відзиву; позов залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діє редакція п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» 2015 р., яка дозволяє у договорі про закупівлю електричної енергії збільшувати ціну за одиницю товару декілька разів протягом виконання договору про закупівлю за умови, що кожне збільшення ціни за одиницю товару не перевищуватиме 10 відсотків без обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару. 24.06.2026 набрав чинності Закон України "Про публічні закупівлі" № 4888-IX від 27.05.2026. Цим Законом, зокрема, викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону 2015 р. у новій редакції та встановлено її ретроактивну дію. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Відповідач зазначає, що з урахуванням специфіки торгівлі електричною енергією на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", яка здійснюється за біржовими механізмами на щоденній основі, підвищення ціни на електричну енергію не можливо передбачити і закласти в ціну на момент подання тендерної пропозиції наперед (як правило наперед на рік). Прокурором не доведено, що у обрані ТОВ "Енера Суми" періоди для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку не відбулося коливання ціни на електричну енергію або воно відбулося в меншому відсотковому співвідношенні, аніж збільшення ціни за одиницю товару у договорі та не наводить жодної норми законодавства та умови договору, які б унормовували порядок визначення періодів, показники середньозваженої ціни за які необхідно було враховувати. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону 2015 р., а також статті 203 ЦК України, тобто те, що вони є недійсними.

17.07.2026 перший відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3826 від 17.07.2026), у яких просить суд: позов залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України; у разі відмови у залишенні без розгляду позовної заяви прокурора - у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються, серед іншого, на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, згідно з якими обмеження у 10% збільшення ціни за одиницю товару є кумулятивним і не залежить від кількості та строків внесення змін до договору. Проте, зазначені висновки сформовані судом за результатами тлумачення попередньої редакції п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 2015 р. Законом № 4888-IX законодавець реалізував своє виключне повноваження надати автентичне уточнення спірного припису, прямо вказавши, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку такого збільшення (без обмеження кількості змін), і поширив дію цього уточнення на правовідносини, що виникли з 19.02.2016, тобто й на спірні правовідносини сторін у цій справі. Ситуація, що склалася внаслідок прийняття Закону № 4888-IX, не охоплюється предметом конституційного регулювання статті 58 Конституції України, а тому застосування цієї норми із зворотною дією, прямо встановленою самим законодавцем, не може вважатися таким, що порушує конституційні права учасників справи.

20.07.2026 перший позивач подав відповідь на відзив (вх. № 3858 від 20.07.2026), у якій просить суд задовольнити позов у повному обсязі; розгляд справи проводити без участі його представника. Позивач зазначає, що договір про закупівлю електроенергії оплачений за рахунок коштів місцевого бюджету. Підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод призвело до надмірної сплати ТОВ "Енера Суми" 69105,33 грн. бюджетних коштів. Позивач є засновником та власником КП "Ремдільниця" Кролевецької міської ради, самостійно не звертався до суду із позовом, оскільки не був стороною договору, йому не було відомо про ініціативи ТОВ "Енера Суми" щодо неправомірного підвищення ціни на електроенергію.

Ухвалою від 21.07.2026 господарський суд задовольнив заяви представників першого та другого відповідачів (вх. № 3388 від 20.07.2026), (вх. № 3395 від 21.07.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/836/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.07.2026 прокурор подав відповідь на відзив другого відповідача (вх. № 3897 від 22.07.2026), у якій просить суд задовольнити позов повністю. Відповідно до пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону, положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922VIII, в редакції нового Закону, застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922VIII. Разом із тим, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

22.07.2026 перший відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3908 від 22.07.2026), у якому підтримує свою позицію по справі.

03.08.2026 перший відповідач подав пояснення (вх. № 4064 від 03.08.2026), у якому просить суд: відмовити у задоволенні позову повністю, у разі якщо суд не погодиться з доводами, викладеними у поясненнях, та визнає наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними, визнати відповідні додаткові угоди недійсними не в повному обсязі, а лише в частині перевищення підвищенням ціни, погодженим сторонами, фактичного коливання ціни товару на ринку та відповідно зменшити суму, що підлягає стягненню з першого відповідача, до розміру, що відповідає лише тій частині сплачених коштів, яка перевищує правомірне підвищення ціни. Відповідач зазначає, що станом на момент укладення спірних додаткових угод (2021 рік) ні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в жодній редакції, ні умови договору (включно з додатком 4 до нього), ні будь-який інший нормативно-правовий акт не встановлювали: переліку конкретних дат або періодів, які підлягають зіставленню для визначення факту та розміру коливання ціни товару на ринку; методики чи формули розрахунку такого коливання; вимог щодо тривалості порівнюваних періодів або кількості торгових сесій, які має охоплювати вибірка. Єдина законодавча вимога полягала в тому, що збільшення ціни за одиницю товару має бути пропорційним коливанню ціни на ринку, не призводити до збільшення загальної суми договору та бути документально підтвердженим. Кожна з додаткових угод № 2, № 3, № 4 до договору супроводжувалася офіційними даними Акціонерного товариства "Оператор ринку" щодо середньозважених цін на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку" за періодами, обраними ТОВ "Енера Суми" в межах наявних на момент укладення кожної угоди даних. 24.06.2026 набрав чинності Закон № 4888-ІХ, яким п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 2015 р. викладено в новій редакції з прямою вказівкою на те, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку такого збільшення, без обмеження кількості змін, а пунктом 7 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що ця редакція застосовується до правовідносин, що виникли з 19.02.2016, тобто поширюється на спірні правовідносини 2021 року. Ця обставина набуває особливого значення саме для цієї справи: за трьома оспорюваними додатковими угодами ціна за одиницю товару зросла з 3,30 грн до 5,139278 грн з ПДВ, кожне окреме підвищення в межах кожної додаткової угоди не перевищувало приблизно 10 %. Відповідач зазначає, що наведені прокурором розрахунки суми 69 105,33 грн, обчислені як різниця між усією сумою, фактично сплаченою за спірний період, та сумою, обчисленою виходячи з незмінної договірної ціни станом на березень 2022 року, ототожнюють 100% приросту ціни понад початковий рівень із безпідставним збагаченням, не виокремлюючи в цьому прирості частку, яка є правомірним підвищенням ціни, пропорційним об`єктивному коливанню ринку та таким, що не перевищує встановлену законом межу.

Судове засідання 06.08.2026 по справі № 920/836/26 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Вдовенко Д.В. у відпустці з 27.07.2026 до 14.08.2026.

Ухвалою від 17.08.2026 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 03.09.2026, 11:30; забезпечив участь представникам першого та другого відповідачів у судовому засіданні 03.09.2026 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою від 27.08.2026 господарський суд задовольнив заяву прокурора (вх. № 3896 від 26.08.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/836/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 03.09.2026 господарський суд залишив позовну заяву у справі № 920/836/26 без руху; надав прокурору п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви: зазначити реквізити рахунку позивача Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради, на користь якого прокурор просить стягнути кошти в сумі 69 105 грн 33 коп., в банку, небанківському надавачі платіжних послуг; подати документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

08.09.2026 прокурор подав заяву про усунення недоліків (вх. № 4621 від 08.09.2026), зокрема зазначив реквізити рахунку позивача Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради в банку; подав документ, що підтверджує наявність такого рахунку (лист Кролевецької міської ради № 01-29/3177 від 07.09.2026).

Ухвалою від 09.09.2026 господарський суд продовжив розгляд справи № 920/836/26 в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі з повідомленням сторін на 17.09.2026, 11:30; забезпечив участь прокурору та представникам першого та другого відповідачів у судовому засіданні 17.09.2026 об 11 год 30 хв в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 17.09.2026, за участю прокурора, представників першого та другого відповідачів, суд постановив протокольні ухвали про: зобов`язання прокурора подати пояснення щодо вимог про стягнення грошових коштів, зокрема щодо вказаного у пункті 4 прохальної частини позовної заяви рахунку; встановлення строку для подання пояснень до 22.09.2026 включно; відкладення підготовчого засідання на 29.09.2026 о 10 год. 00 хв.; забезпечення участі прокурору, представникам першого та другого відповідачів у судовому засіданні 29.09.2026 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

22.09.2026 прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 4936 від 23.09.2026), у якій просить суд визнати недійсними додаткові угоди до договору про постачання/закупівлю електричної енергії № 261360 від 14.03.2022, укладеного між КП Ремдільниця Кролевецької міської ради та ТОВ Енера Суми: № 2 від 29.07.2022, № 3 від 15.08.2022, № 4 від 22.09.2022; стягнути з ТОВ «Енера Суми» на користь Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради Сумської області 69 105 грн 33 коп. безпідставно сплачених коштів на рахунок Відділу ЖКГ Кролевецької міської ради. Прокурор зазначає, що у позовній вимозі про стягнення з ТОВ «Енера Суми» коштів помилково вказаний рахунок відповідача у справі КП «Ремдільниця» Кролевецької міської ради.

22.09.2026 прокурор подав пояснення (вх. № 4935 від 23.09.2026), у якому просить суд долучити до матеріалів справи № 920/836/26 копію листа Кролевецького відділу Державної казначейської служби України Сумської області № 01-09-06/688 від 22.09.2026 з додатком; задовольнити позов повністю. Прокурор зазначає, що закупівля електричної енергії КП «Ремдільниця» Кролевецької міської ради профінансована за кошти місцевого бюджету. КП «Ремдільниця» Кролевецької міської ради є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Відповідно до Статуту КП «Ремдільниця» Кролевецької міської ради є комунальним унітарним підприємством, що засноване на власності територіальної громади в особі Кролевецької міської ради. Засновником та власником підприємства є територіальна громада в особі Кролевецької міської ради. Підприємство підпорядковане засновнику та входить до сфери його управління виконавчого органу Кролевецької міської ради Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради, що є головним розпорядником коштів бюджету Кролевецької міської територіальної громади. КП «Ремдільниця» Кролевецької міської ради не сплачувало власні кошти за електричну енергію за договором, оплата здійснена за рахунок коштів бюджету Кролевецької міської територіальної громади через головного розпорядника коштів місцевого бюджету Відділ житлово-комунального господарств Кролевецької міської ради, який і поніс надмірні витрати бюджетних коштів унаслідок укладення оспорюваних додаткових угод. Листом за №01-09-06/688 від 22.09.2026 Кролевецький відділ Державної казначейської служби України Сумської області підтвердив, що фінансування за договором № 261360 від 14.03.2022 здійснювалося Відділом житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету Кролевецької міської територіальної громади. Відділ житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради є головним розпорядником коштів бюджету Кролевецької міської об`єднаної територіальної громади, до мережі якого входить КП «Ремдільниця» Кролевецької міської ради, має повноваження по здійсненню контролю за використанням бюджетних коштів КП «Ремдільницею». Кролевецька міська рада та Відділ житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради є належними позивачами у зазначеній справі.

23.09.2026 другий позивач подав пояснення (вх. №4956 від 23.09.2026), у яких просить суд, у разі задоволення позовних вимог, визначити органом, на користь якого стягуються (повертаються) зайво сплачені кошти, КП "Ремдільниця" Кролевецької міської ради. Оскільки платником (або одержувачем бюджетних коштів) виступало КП "Ремдільниця" Кролевецької міської ради, відновлення майнових прав має відбуватися шляхом зарахування коштів на казначейський рахунок КП "Ремдільниця" Кролевецької міської ради. Повернення коштів на рахунок Відділу ЖКГ Кролевецької міської ради унеможливить їх правильний бухгалтерський облік та проведення звірки розрахунків для КП «Ремдільниця» Кролевецької міської ради.

Судове засідання 29.09.2026 по справі № 920/836/26 не відбулось, у зв`язку з тимчасовим унеможливленням роботи Господарського суду Сумської області до 12.10.2026 через пошкодження будівлі внаслідок ворожого авіаудару 26.09.2026.

Ухвалою від 12.10.2026 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 22.10.2026, 14:45; забезпечив участь прокурору, представникам першого та другого відповідачів у судовому засіданні 22.10.2026 о 14 год 45 хв в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

21.10.2026 другий відповідач подав клопотання (вх. № 5349 від 21.10.2026), у якому просить суд відкласти розгляд справи на інший день. Відповідач підтримує свої пояснення щодо обрання прокурором неналежного способу захисту, Відділ ЖКГ Кролевецької міської ради не може бути позивачем по справі, а КП Ремдільниця Кролевецької міської ради не може бути відповідачем по справі.

21.10.2026 перший відповідач подав заяву (вх. № 4819 від 21.10.2026), у якій просить суд на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинити провадження у справі № 920/836/26 до прийняття відповідного рішення Верховним Судом у справі № 920/524/26.

22.10.2026 перший відповідач подав заяву (вх. № 5364 від 22.10.2026), у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення заяви про зупинення провадження у справі сторонам.

У судовому засіданні 22.10.2026, за участю прокурора та представника першого відповідача, суд постановив протокольні ухвали про: відмову у задоволенні клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 4819 від 21.10.2026); відкладення підготовчого засідання у справі на 06.11.2026 об 11 год. 00 хв. за результатами розгляду клопотання представника другого відповідача; забезпечення участі прокурору, представникам першого та другого відповідачів у судовому засіданні 06.11.2026 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

06.11.2026 другий відповідач подав пояснення (вх. № 5647 від 06.11.2026), у яких просить суд залишити позов прокуратури без задоволення. Відповідач зазначає, що пред`явлення позову до КП "Ремдільниця", яке є неналежним відповідачем за вимогою про недійсність додаткових угод та стягнення грошових коштів, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Розглянувши клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду (викладене у заявах по суті спору) суд встановив:

Відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що бездіяльність компетентного органу має місце тоді, коли такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, однак протягом розумного строку не звернувся до суду з відповідним позовом. Звернення прокурора до компетентного органу до подання позову фактично надає такому органу можливість відреагувати на ймовірне порушення інтересів держави шляхом самостійного звернення до суду, проведення перевірки, вчинення інших передбачених законом дій або надання мотивованого повідомлення про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

У категорії спорів щодо правочинів, укладених у межах публічних закупівель, визначальним для встановлення належного позивача є те, який саме суб`єкт має безпосередній інтерес у захисті публічних фінансових ресурсів та належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі", що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Водночас закон не покладає на прокурора обов`язку звертатися до суду в інтересах усіх органів, які потенційно можуть здійснювати захист інтересів держави у відповідних правовідносинах, оскільки належним є визначення позивачем компетентного органу, який має безпосередній інтерес у вирішенні спору, що відповідає правовій позиції Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Суд враховує, що рішенням від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Конституційний Суд України виходив, зокрема, з оцінного характеру понять "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", відсутності в законі чітко встановлених критеріїв визначення відповідних випадків та, як наслідок, надмірної дискреції прокурора і суду під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Водночас у рішенні Конституційний Суд України чітко визначив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року; рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим.

Аналогічне розуміння темпоральної дії Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 відображене Великою Палатою Верховного Суду в пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, у якому, звернувши увагу на визнання відповідних положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними, Велика Палата Верховного Суду водночас прямо відтворила застереження Конституційного Суду України про непоширення його рішення на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними саме по собі не є тотожним їх негайній втраті чинності з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Вирішуючи питання про наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України скористався наданим йому Конституцією України повноваженням визначити інший момент втрати чинності відповідними положеннями закону та прямо відтермінував його до 01.01.2027.

Відтак до настання визначеного Конституційним Судом України моменту втрати чинності відповідні приписи формально залишаються складовою чинного законодавчого регулювання, а оцінка правовідносин, які виникли в цей період, не може здійснюватися без врахування встановленого самим Конституційним Судом темпорального режиму дії його Рішення.

Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з врахуванням встановленого ним самим порядку втрати чинності відповідними приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом.

У постанові від 10.06.2026 у справі № 910/403/26 Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу про повернення позовної заяви та постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції у повній мірі надав оцінку наведеному прокурором обґрунтуванню та встановивши відсутність доведення прокурором наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді, дійшов заснованого на вимогах закону висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 174 ГПК України.

Верховний Суд зазначив, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Також Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

У постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 Верховний Суд, за обставин цієї справи, погодився з висновком про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, з огляду на те, що звернення прокурора до компетентних органів та подання позову відбулися після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та з урахуванням положень ч. 6, 7 ст. 11 ГПК України.

Однак наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, в якій його сформульовано та не усуває необхідності врахування правових наслідків, безпосередньо визначених Конституційним Судом України у резолютивній частині Рішення № 6-р(ІІ)/2025, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18.

Положення ч. 6 ст.11 ГПК України, за змістом яких суд у разі висновку про суперечність закону Конституції України не застосовує такий закон, не можуть тлумачитися відокремлено від положень Конституції України про юридичну силу та обов`язковість рішень Конституційного Суду України і застосовуватися у спосіб, який фактично змінює визначений самим Конституційним Судом момент втрати чинності положеннями закону, конституційність яких уже була предметом конституційного контролю.

Інше тлумачення фактично означало б надання суду загальної юрисдикції можливості самостійно змінити встановлені Конституційним Судом України темпоральні наслідки його рішення та прирівняти дату визнання норми неконституційною до дати втрати нею чинності всупереч прямій вказівці пункту 3 резолютивної частини Рішення № 6-р(ІІ)/2025.

Тому сам по собі факт ухвалення 03.12.2025 Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025, за умови, що визнані неконституційними приписи відповідно до прямо визначеного Конституційним Судом порядку втрачають чинність лише з 01.01.2027, не є безумовною та самодостатньою підставою для висновку про відсутність у прокурора представницьких повноважень у кожній справі, розпочатій до вказаної дати, а вирішення такого питання потребує оцінки конкретних обставин виникнення відповідних правовідносин, характеру інтересу держави, статусу компетентного органу та фактичної поведінки цього органу щодо захисту відповідного інтересу.

Суд встановив, що прокурор обґрунтував звернення до суду в інтересах держави в особі позивачів. Кролевецька міська рада є засновником Комунального підприємства Ремдільниця Кролевецької міської ради, наділена повноваженнями здійснення контролю за діяльністю комунального підприємства. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Комунальне підприємство Ремдільниця Кролевецької міської ради входить до сфери управління виконавчого органу Кролевецької міської ради Відділу житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради (далі уповноважений орган), який є головним розпорядником коштів бюджету Кролевецької міської територіальної громади. Відділ житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради є виконавчим органом міської ради, розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалося фінансування договору - лист Кролевецького відділу Державної казначейської служби України Сумської області від 22.09.2026, а.с. 115, том 2), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, зобов`язаний ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Прокурор повідомив позивачів про виявлені порушення законодавства під час укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів (листи від 07.01.2026, 27.01.2026, 11.05.2026). Листом від 13.05.2026 Кролевецька міська рада повідомила прокурора, що не має змоги вжити заходів для звернення до суду з позовом, через відсутність необхідних документів, звернулася з проханням до прокурора вжити заходів представницького характеру у судовому порядку. Листом від 14.05.2026 Відділ житлово-комунального господарства Кролевецької міської ради повідомив прокурору, що не заперечує проти здійснення прокурором представництва інтересів Комунального підприємства Ремдільниця Кролевецької міської ради. Докази звернення позивачів з позовом до суду в матеріалах справи відсутні. Листами від 19.06.2026 прокурор повідомив позивачів про звернення з позовом до суду.

Отже, позивачі, будучи безпосередньо повідомленими про конкретне порушення та можливість повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, фактично підтвердили, що самостійного судового захисту відповідних майнових інтересів не здійснюватимуть.

Така ситуація відрізняється від випадків, коли прокурор на власний розсуд оцінює діяльність компетентного органу як недостатню або неналежну, що, власне, було одним із ключових застережень Конституційного Суду України щодо невизначеності меж прокурорської дискреції, тоді як у цій справі нездійснення судового захисту підтверджене безпосередньою відповіддю самого компетентного органу, а тому встановлення відповідної обставини ґрунтується не на припущенні чи суб`єктивній оцінці прокурора, а на конкретних фактичних даних.

Порушення інтересів держави прокурор обґрунтував укладенням додаткових угод всупереч вимогам законодавства про публічні закупівлі, що, за його доводами, спричинило безпідставну зміну істотних умов договору, збільшення ціни за одиницю електричної енергії, надмірне витрачання бюджетних коштів. Забезпечення законності у сфері публічних закупівель, дотримання принципів максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів, а також повернення коштів, надмірно сплачених внаслідок порушення встановленої законом процедури, становлять суспільний та державний інтерес, який за наведених обставин потребує судового захисту.

Попереднє повідомлення прокурором позивачів про виявлені порушення, поінформованість останніх про необхідність захисту відповідних інтересів, прямо висловлена позиція про невжиття заходів, у сукупності підтверджують наявність визначених законом передумов для реалізації прокурором представницької функції в інтересах держави.

Оскільки прокурор належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, статус позивачів як компетентних органів, фактичні обставини нездійснення ними захисту, суд вважає, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 2, 13, 182, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми про залишення позову без розгляду відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 11.11.2026.

СуддяД.В. Вдовенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141391514 ?

Документ № 141391514 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141391514 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141391514 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141391514 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141391514, Господарський суд Сумської області

Судове рішення № 141391514, Господарський суд Сумської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141391514 відноситься до справи № 920/836/26

Це рішення відноситься до справи № 920/836/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141391513
Наступний документ : 141424994