Рішення № 141389709, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/4571/26

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Самошиній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "АСПЕКТ 2015"

вул. Ільфа і Петрова, 18, м. Одеса, 65104; код ЄДРПОУ 39630557

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЧНИЙ МЛИН"

вул. Межигірська, 81, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 37175801

про стягнення коштів у розмірі 1 361 844, 98 грн.,

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю "АСПЕКТ 2015" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЧНИЙ МЛИН" про стягнення коштів за Договором поставки №141/п від 14.11.2025 у розмірі 1 361 844,98 грн., з яких: основна заборгованості в розмірі 1 223 831,15 грн., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 120 482, 98 грн, 3% річних в розмірі 17 530,85 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 справу №910/4571/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2026.

11.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

13.05.2026 позивачем подано відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні на 10.06.2026.

20.05.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

27.05.2026 позивачем подано докази по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01.07.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.07.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до удового розгляду по суті на 14.10.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2026 судом ухвалено відкласти розгляд справи по суті до стадії дослідження доказів на 21.10.2026.

У судовому засіданні 21.10.2026 суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача та відповідача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 21.10.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 14.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспект 2015» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний млин» (покупець) укладено Договір поставки № 141/п, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити зерно пшениці 2, 3, 4 класу та жита 1, 2, 3 класу.

За умовами Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату 86 % вартості партії товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки, а решту 14 % - протягом трьох банківських днів після реєстрації податкових накладних. Відповідно до пункту 3.1 Договору строк поставки товару встановлено не пізніше 31.12.2025.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було поставлено, а відповідачем прийнято 151,76 т пшениці загальною вартістю 1 623 831,15 грн, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, а саме:

від 15.11.2025 - 37,20 т пшениці, автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ;

від 15.11.2025 - 31,70 т пшениці, автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 ;

від 21.11.2025 - 26,26 т пшениці, автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 ;

від 21.11.2025 - 26,14 т пшениці, автомобіль MAN, державний номер НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ;

від 21.11.2025 - 30,46 т пшениці, автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_9 , причіп НОМЕР_10 .

Водночас, за доводами позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару на загальну суму 400 000,00 грн, а саме: 05.12.2025 - 100 000,00 грн, 12.02.2026 - 50 000,00 грн, 13.02.2026 - 50 000,00 грн, 20.02.2026 - 50 000,00 грн, 26.03.2026 - 50 000,00 грн та 17.04.2026 - 100 000,00 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 223 831,15 грн.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору ним на адресу відповідача направлено претензію від 02.02.2026 разом з актом звірки взаєморозрахунків та вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. За твердженням позивача, зазначену претензію вручено відповідачу 13.02.2026, що підтверджується довідкою R6503207000, при цьому відправлення здійснено 04.02.2026 за товарно-транспортною накладною № 6976. Однак відповіді на претензію позивач не отримав, а заборгованість відповідачем не погашена.

З огляду на викладене, позивач вважає, що у нього виникло право вимагати від відповідача оплати поставленого товару в розмірі 1 223 831,15 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не є належними та допустимими доказами поставки товару, оскільки підписи осіб, які нібито приймали товар від імені відповідача, не ідентифіковані, а доказів їхніх повноважень, зокрема довіреностей чи інших підтвердних документів, позивачем не надано. Крім того, на переконання відповідача, товарно-транспортні накладні підтверджують лише факт перевезення вантажу, а не його передачу та прийняття уповноваженою особою покупця, що має підтверджуватися відповідними видатковими накладними, які позивачем не надані.

Отже, спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 141/п від 14.11.2025 у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 1 223 831,15 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №141/п від 14.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспект 2015» здійснено поставку, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний млин» прийнято товар - пшеницю загальною кількістю 151,76 т, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Зокрема, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару позивачем надано такі товарно-транспортні накладні:

товарно-транспортну накладну від 15.11.2025, відповідно до якої здійснено перевезення пшениці кількістю 37,20 т автомобілем Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом НОМЕР_2 ;

товарно-транспортну накладну від 15.11.2025, відповідно до якої здійснено перевезення пшениці кількістю 31,70 т автомобілем Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , із причепом НОМЕР_4 ;

товарно-транспортну накладну від 21.11.2025, відповідно до якої здійснено перевезення пшениці кількістю 26,26 т автомобілем DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , із причепом НОМЕР_6 ;

товарно-транспортну накладну від 21.11.2025, відповідно до якої здійснено перевезення пшениці кількістю 26,14 т автомобілем MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , із причепом НОМЕР_8 ;

товарно-транспортну накладну від 21.11.2025, відповідно до якої здійснено перевезення пшениці кількістю 30,46 т автомобілем DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , із причепом НОМЕР_10 .

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11 вказаних вище Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові), перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні від 15.11.2025 та 21.11.2025 містять відомості про найменування та кількість поставленого товару - пшениці загальним обсягом 151,76 т, дати здійснення перевезень, марки та державні реєстраційні номери транспортних засобів і причепів, а також відомості про вантажовідправника та вантажоодержувача. При цьому зазначені накладні містять підписи представників ТОВ «Аспект 2015» та ТОВ «Столичний млин», засвідчені відбитками печаток відповідних товариств, що підтверджує факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Отже, суд приймає вказані товарно-транспортні накладні як належні та допустимі докази в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які підтверджують факт поставки позивачем та отримання відповідачем пшениці загальною кількістю 151,76 т на виконання Договору поставки № 141/п від 14.11.2025.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданими позивачем товарно-транспортними накладними належним чином підтверджено факт поставки та прийняття відповідачем пшениці загальною кількістю 151,76 т за Договором поставки № 141/п від 14.11.2025.

Натомість відповідач, порушуючи взяті на себе зобов`язання за Договором поставки № 141/п від 14.11.2025, не здійснив у повному обсязі оплату поставленого позивачем товару у строки, визначені умовами Договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1223831,15 грн.

Як встановлено судом, загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару становить 1 623 831,15 грн. При цьому відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 400 000,00 грн, а саме: 05.12.2025 - 100 000,00 грн, 12.02.2026 - 50 000,00 грн, 13.02.2026 - 50 000,00 грн, 20.02.2026 - 50 000,00 грн, 26.03.2026 - 50 000,00 грн та 17.04.2026 - 100 000,00 грн.

За твердженням позивача, яке відповідачем не спростовано, станом на день звернення до суду заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 223 831,15 грн залишається непогашеною.

Доказів здійснення відповідачем повної оплати поставленого товару на загальну суму 1623831,15 грн, зокрема погашення залишку заборгованості в розмірі 1 223 831,15 грн, матеріали справи не містять. Обставини наявності зазначеної заборгованості відповідачем не спростовані.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт поставки та прийняття відповідачем товару, здійснення останнім лише часткової оплати, а також відсутність доказів погашення залишку заборгованості, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 223 831,15 грн є документально підтвердженою та належним чином доведеною, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 17 530,85 грн. 3% річних, 120 482,98 грн. пені.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 17 530,85 грн 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 526 ЦК України передбачено зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно п.5.3. Договору, у випадку порушення умов вказаних у п.3.5. Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% за кожний банківський день від вартості неоплаченої партії.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору, належним чином не виконано зобов`язання щодо строків оплати поставленого Товару.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 120 482,98 грн. - пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені доводи та заперечення відповідача судом розглянуто та відхилено як такі, що не спростовують обґрунтованості позовних вимог та не свідчать про відсутність у відповідача обов`язку з оплати поставленого товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» (04080 м. Київ, вул. Міжигірська, 81, ЄДРПОУ: 37175801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСПЕКТ 2015» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, б.18, ЄДРПОУ 39630557) 1 223 831,15 грн заборгованості, 120 482,98 грн пені, 17 530,85 грн. 3% річних та 16 342,14 грн. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АСПЕКТ 2015» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, б.18, ЄДРПОУ 39630557) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 5 356,07 грн., сплачений згідно платіжного інструкції №413905 від 17.04.2026.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2026

Суддя М.О. Лиськов