Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.11.2025Справа № 911/467/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області вул. Героїв Небесної Сотні, 21, м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл.,08301 в інтересах держави в особі
1. Державної аудиторської служби України 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд.4
2. Київської обласної державної адміністрації 01196, Україна, м. Київ, площа Лесі Українки, буд. 1
до 1. Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації вул. Юрія Іллєнка, 40, м. Київ, 04119
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ" бульв. Лесі Українки, 7Б, літ.А.оф 157, м. Київ, 01133
про припинення правовідношення
Представники учасників справи:
прокурор: Буковчаник Є.І.
від позивача 1: Мартиненко Д.Ю.
від позивача 2: Новицька А.О.
від відповідача 1: не з`явився.
від відповідача 2: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Київської обласної державної адміністрації до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" про припинення правовідношення.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладений між відповідачами за результатами проведених електронних торгів Договір будівельного підряду № 3-22 від 28.01.2022 по об`єкту "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревськго, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" від 28.01.2022 та додаткові угоди до нього №№ 1-3 порушують вимоги ст.ст. 2, 23, 46, 48, 116 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", не відповідають державній бюджетній політиці та суспільним інтересам та створюють умови для неефективного витрачання бюджетних коштів, у зв`язку з чим такі правочини є нікчемними, відтак, прокурор зазначає про наявність підстав для припинення правовідносин між відповідачами, пов`язаних з виконанням робіт та їх оплати, що виникли на підставі вказаних договору та додаткових угод до нього.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2025 у справі № 911/467/25 на підставі ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України дану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/467/25 передано на розгляд судді Селівону А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/467/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2025.
Судом доведено до відома, що через систему "Електронний суд" 23.04.2025 представником Державної аудиторської служби України подано додаткові пояснення № 002500-17/5023-2025 від 23.04.2025 у справі № 911/457/25, з доказами надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, в яких позивач 1 зазначає, що за результатами проведеного моніторингу публічної закупівлі Держаудитслужба не встановила порушень законодавства в сфері публічних закупівель, питання щодо внесення змін до договору підряду від 28.01.2022 № 3-22 не були предметом моніторингу, у зв`язку з чим Держаудитслужба позбавлена можливості надати пояснення щодо суті спору.
Також, 25.04.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву б/н від 24.04.2025, з доказами надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, в якому Департамент регіонального розвитку Київської ОДА заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для звернення прокурора з даним позовом, відсутність виявлених Держаудитслужбою під час моніторингу процедури публічної закупівлі порушень та той факт, що видатки на фінансування робіт по об`єкту "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" не проводилися, отже за відсутності робіт та фінансових розрахунків відсутнє порушення інтересів держави та завдання збитків. Також відповідач 1 зазначає про намір укладення додаткової угоди про розірвання договору.
Окрім цього, в судовому засіданні 15.05.2025 представником відповідача 1 подано клопотання б/н від 15.05.2025 про долучення до матеріалів справи листа Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації № 1674/34/34.06.01/2025 від 08.05.2025 до ТОВ «І.Б.К. Девелопмент» щодо розірвання договору.
Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 11.06.2025.
Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" 19.05.2025 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву б/н від 16.05.2025, з доказами надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, зміст якого є ідентичним раніше поданому відзиву б/н від 24.04.2025, в якому Департамент регіонального розвитку Київської ОДА заперечує проти задоволення позовних вимог.
В свою чергу, 26.05.2025 через систему "Електронний суд" Бориспільською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив б/н від 09.06.2025, з доказами надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, в якій прокурор заперечує проти доводів відповідача 1 та зазначає, що позовна заява спрямована на припинення правовідношення за договором № 3-22 від 28.01.2022, тобто на попередження вибуття коштів за нікчемним правочином у зв`язку з порушеннями бюджетного законодавства, зокрема, укладення договору без відповідних асигнувань, реєстрації зобов`язань за договором в Казначействі та визначення умов про оплату «при наступних надходженнях коштів» (відкладальна обставина). Крім того, прокурор наголошує, що виконання даного договору в умовах воєнного стану на значну суму для не першочергових потреб суперечить інтересам держави.
Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні судом протокольною ухвалою від 11.06.2025 оголошено перерву до 24.07.2025.
У підготовче засідання 24.07.2025 прокурор та представники сторін не з`явились.
Судом встановлено, що до початку судового засідання представником відповідача 2 через систему "Електронний суд" подано заяву б/н від 24.07.2025, в якій просить суд провести підготовче засідання 24.07.2025 без участі представника Київської обласної державної адміністрації. Заява судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 911/467/25 та справа призначена до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 10.09.2025 з`явились прокурор, представники позивачів 1, 2 та відповідача 1, представник відповідача 2 - не з`явився.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.09.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 29.10.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 29.10.2025 з`явились прокурор та представники позивача1, відповідача 1, представники позивача 2 та відповідача 2 - не з`явились.
Судом повідомлено, що 21.10.2025 через систему "Електронний суд" Бориспільською окружною прокуратурою подано додаткові пояснення від 21.10.2025 №24-1582вих-25, які судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 29.10.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.11.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 06.11.2025 з`явився прокурор, представник позивача 1 та представник позивача 2.
Представники відповідачів 1, 2 у судове засідання з розгляду справи по суті 06.11.2025 не з`явилися.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Про дату, час і місце проведення судового засідання 06.11.2025 відповідачі 1, 2 відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 29.10.2025 про оголошення перерви, факт отримання якої 01.11.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасника справи.
Про поважні причини неявки в судове 06.11.2025 засідання представників відповідачів 1, 2 суд не повідомлено.
Окрім цього, в судовому засіданні 06.11.2025 прокурором відділу Бориспільської окружної прокуратури подано клопотання б/н від 06.11.2025 про долучення до матеріалів справи копій Додаткової угоди № 1 від 28.12.2022 до Договору №3-22 від 28.01.2022 "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області", Додаткової угоди № 2 від 29.12.2023 до Договору №3-22 від 28.01.2022 "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області", Додаткової угоди № 3 від 23.12.2024 до Договору №3-22 від 28.01.2022 "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області". Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від прокурора та сторін станом на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 06.11.2025 від сторін не надходило.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 09.04.2025, які також визначені в ухвалі суду від 15.05.2025 та від 11.06.2025, відповідач 2 мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач 2 не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на позов, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача 2 на час розгляду справи по суті 06.11.2025 до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами.
Наразі, на час проведення судового засідання 06.11.2025 від відповідача 2 до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України про неможливість та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі 1, 2 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачем 2 не надано відзив на позовну заяву, письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а також відповідачами 1, 2 не забезпечено участь своїх представників в судовому засіданні 06.11.2025, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи по суті 06.11.2025 виключно за наявними матеріалами за відсутності представників відповідачів 1, 2.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 10.09.2025, 29.10.2025 та 06.11.2025 прокурор та представник позивача 1, а також представник позивача 2 в судових засіданнях 10.09.2025 та 06.11.2025 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача 1 у судових засіданнях з розгляду справи по суті 10.09.2025 та 29.10.2025 проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора та представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, чинний на час спірних правовідносин) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект, договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Згідно частини 1 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі" рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Як встановлено судом, на онлайн-платформі Електронної системи публічних закупівель "Prozorro" 19.11.2021 відповідачем 1 - Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації було опубліковано оголошення про проведення процедури відкритих електронних торгів із закупівлі робіт з нового будівництва пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області, очікуваною вартістю 138 972 440, 40 грн. (ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-19-008942-а).
Згідно з формою річного плану закупівель на 2021 рік, опублікованого 19.11.2021 в Електронній системі публічних закупівель "Prozorro", закупівлю робіт у сумі 138 972 440,40 грн. заплановано здійснити за кошти з місцевого бюджету (код згідно з КЕКВ: 3122 - Капітальне будівництво (придбання) інших об`єктів).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, участь у процедурі закупівлі взяли 2 учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" (відповідач 2 у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ".
У подальшому, відповідно до Протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2021-11-19-008942-a від 10.01.2022, Протокольного рішення уповноваженої особи (протокол) № 3, прийнятого Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від 12.01.2022, відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" вирішено, зокрема, визначити переможцем по вказаній Закупівлі та прийняти рішення про намір укласти договір про закупівлю із відповідачем 2.
Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-11-19-008942-a від 28.01.2022, ціна пропозиції відповідача 2 - ТОВ "І.Б.К. Девелопмент" 136 338 438, 75 грн. відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
Ціна пропозиції другого учасника ТОВ "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" - 138 506 252, 06 грн. - не розглядалась.
За наслідками визначення відповідача 2 переможцем аукціону (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-19-008942-a) 28 січня 2022 року між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (замовник за договором, відповідач 1 по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" (підрядник за договором, відповідач 2 по справі) укладено Договір № 3-22 будівельного підряду "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати роботи з нового будівництва пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області (далі - об`єкт) за завданням замовника та у встановлення строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.
Роботи виконуються підрядником згідно проектно-кошторисної документації та тендерної документації в межах ціни цього Договору. Обсяги виконуваних робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2, 1.3 Договору).
Розділами 1-22 Договору сторони узгодили предмет Договору, строки виконання робіт, договірну ціну, порядок розрахунків за Договором, права та обов`язки замовника, права та обов`язки підрядника, ризики випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва, ведення виконавчої документації, контроль якості робіт і матеріальних ресурсів, організацію виконання робіт, оформлення та приймання документації та виконаних робіт, приймання-передачу закінчених робіт (об`єкта будівництва), гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва) та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів), відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, строк дії Договору та інші умови тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з пунктом 19.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022 або до передачі об`єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених Договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
З урахуванням предмету та суб`єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 317 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2 статті 875 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1.4 Договору підрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативно-правовим актам, умовам тендерної та проєктно-кошторисної документації на об`єкт.
За умовами п. 2.2 Договору місце виконання робіт: вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області.
Згідно з ч. 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або ї окремих станів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до положень п. 2.1 Договору строки виконання робіт - до 31.12.2022, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт (додаток №2, який є невід`ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкта будівництва в цілому, передбачених даним Договором. Календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає замовнику для узгодження під час підписання Договору.
Підрядник приступає до виконання робіт за Договором протягом трьох днів з дня підписання Договору при наявності дозвільної документації (за потреби) згідно чинного законодавства та незалежно від отримання авансу (п. 2.3 Договору).
Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2 статті 844 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 136 338 438, 75 грн., у тому числі ПДВ 19 280 987, 89 грн. (Додаток №1 до цього Договору).
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об`єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів.
Згідно пп. 4.1.1 Договору на об`єкті, що фінансується із залученням коштів відповідного місцевого бюджету на умовах співфінансування (Додаток № 3 до Договору), підрядник до початку оформлення актів виконаних робітна суму коштів відповідного місцевого бюджету зобов`язаний звернутись до замовника та отримати лист - повідомлення про перерахування коштів на засадах міжбюджетного трансферту з відповідного місцевого бюджету до обласного бюджету Київської області.
За умовами п. 4.3 Договору поточні та остаточні розрахунки за виконані роботи замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти приймання виконаних будівельних робіт готує підрядник і передає їх для підписання замовнику у строк не пізніше 20-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК, файл _imp.).
Також сторонами узгоджені та підписані додатки до Договору, зокрема Договірна ціна (Додаток 1 до Договору), Календарний графік виконання робіт по об`єкту (на 11 місяців), що є Додатком № 2 до Договору та Протокол погодження договірної ціни на весь період будівництва (Додаток № 3 до Договору).
Крім цього, у подальшому між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 1 від 28.12.2022 до Договору №3-22 від 28.01.2022 "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" (далі - Додаткова угода №1 від 28.12.2022), Додаткову угоду № 2 від 29.12.2023 до Договору №3-22 від 28.01.2022 "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" (далі - Додаткова угода №2 від 29.12.2023) та Додаткову угоду № 3 від 23.12.2024 до Договору №3-22 від 28.01.2022 "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" (далі - Додаткова угода № 3 від 23.12.2024), якими, зокрема, на підставі п. 20.1, 20.2 та 20.7 Договору, а також п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторонами узгоджено зміни до пункту 2.1, 19.1 Договору у новій редакції в частині зміни строку дії Договору та строків виконання робіт, а саме Додатковою угодою № 1 узгоджено дію Договору до 31.12.2023, Додатковою угодою № 2 узгоджено зміну строків виконання робіт та дію Договору до 31.12.2024, та Додатковою угодою № 3 узгоджено зміну строків виконання робіт та дію Договору до 31.12.2025.
Наразі, доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати робіт за Договором матеріали справи не містять.
Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частина 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи, інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
При цьому, як зазначає прокурор, звернення останнього з вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів в бюджетній сфері, оскільки без припинення правовідношення між відповідачами існує можливість стягнення відповідних коштів з Державного бюджету України, що перешкоджатиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, та не відповідатиме відповідно і суспільним інтересам. У свою чергу, органами, уповноваженими на захист інтересів держави, не було вжито відповідних заходів щодо усунення зазначеного порушення, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави до суду.
Водночас, як зазначає прокурор у позовній заяві, фінансування вказаного Договору протягом строку дії Договору не здійснювалось, кошти з таким цільовим призначенням на рахунки відповідача 2 - ТОВ "І.Б.К. Девелопмент" не перераховувались, на момент звернення прокурора з позовом до суду спірний Договір не розірваний та є чинним.
Окрім цього, відповідачем 1 як замовником взято бюджетні зобов`язання за Договором з порушенням вимог ст. 2, 3, 46, 48 119 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) за відсутності необхідних бюджетних асигнувань для його виконання.
Відтак, як наголошує прокурор в позовній заяві, оспорюваний Договір та додаткові угоди № 1 від 28.12.2022, № 2 від 29.12.2023 та № 3 від 23.12.2024 укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2 з порушенням вимог бюджетного законодавства, всупереч вимог ст. 2, 23, 46, 48 та 116 БК України та ст. 203, 204 ЦК України, Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим ці правочини є недійсними в силу прямої вказівки закону (нікчемними) та не потребують додаткового встановлення їх недійсності судом.
Так, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації/Київську обласну військову адміністрацію (далі - КОДА) та Державної аудиторської служби України прокурор обґрунтовував тим, що необхідність припинення правовідношення за нікчемним правочином, укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2 становить суспільний інтерес, натомість, безпідставна пролонгація строку його дії та інші дії відповідачів, спрямовані на подальше його виконання у даному випадку порушує економічні та суспільні інтереси держави, як гаранта дотримання принципів верховенства права та принципів на яких ґрунтується бюджетна система України.
При цьому, потенційно факт перерахування зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принцип щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів, а тому підриває фінансово-економічні основи держави та перешкоджає ефективному виконанню відповідних функцій бюджетної системи. Враховуючи наведене, наявний як суспільний, так і державний інтерес.
Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету.
При цьому, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (ч. 9 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Як зазначає прокурор у своїй позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, після встановлення факту взяття відповідачем 1 бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, Бориспільська окружна прокуратура Київської області на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направила на адресу КОДА лист від 29.11.2024 № 51-6246, яким повідомила КОДА про необхідність поновлення державних інтересів за фактом проведення Закупівлі UA-2021-11-19-008942-а та як наслідок укладення договору № 3-22 з порушенням вимог бюджетного законодавства.
У свою чергу, КОДА листом від 10.12.2024 №11254/05/34.01.01/2024 повідомила, що з доводами Бориспільської окружної прокуратури про наявність порушень бюджетного законодавства не погоджується та вважає, що у Бориспільської окружної прокуратури відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Водночас, відповідно до Положення про Департамент регіонального розвитку київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 31.07.2020, №367, скорочена назва - ДРР Київської ОДА (далі - Департамент) утворюється головою Київської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Київської області забезпечує виконання покладених на цей структурний підрозділ завдань.
Департамент підпорядкований голові Київської обласної державної адміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Міністерству розвитку громад та територій України та Міністерству інфраструктури України.
Отже, контроль за діяльністю Департаменту має здійснювати Київська обласна державна адміністрація на яку покладено функції контролю за витрачанням бюджетних коштів її структурними підрозділами як розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.
Пунктом 9 ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Відповідно до п. 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня. Головний розпорядник за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника, може бути відповідальним виконавцем бюджетних програм (далі - відповідальний виконавець).
Розпорядник нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.
Відповідач 1, як одержувач бюджетних коштів та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, підпорядкований КОДА.
Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КОДА є юридичною особою з організаційно-правовою формою - орган державної влади.
Отже, КОДА є органом, уповноваженим на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів Департаментом як одержувачем бюджетних коштів і розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та захисту державних інтересів у судах у спірних правовідносинах.
Враховуючи наведене, КОДА є головним розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, а отже є належним позивачем у справі.
У свою чергу, Державна аудиторська служба України, відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі - це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення №43), Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення №43).
Згідно з пп. 20 п. 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).
Так, Бориспільською окружною прокуратурою листом від 26.07.2024 № 51-3844 вих-24 поінформовано Держаудитслужбу стосовно необхідності захисту майнових інтересів держави внаслідок укладення договору № 3-22 від 28.01.2022 між КОДА та ТОВ «І.Б.К. Девелопмент» за результатами проведення публічної закупівлі UA-2021-11-19-008942-a з порушенням вимог бюджетного законодавства за відсутності бюджетних асигнувань.
У вказаному листі, серед іншого, запитувалась інформація щодо вжитих і запланованих заходів стосовно припинення правовідношення по підряду від 28.01.2022 № 3-22, укладеного між Департаментом регіонального розвитку Київської області та ТОВ «І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ», а також причини невжиття таких заходів.
У свою чергу, Держаудитслужба листом від 05.08.2024 № 003100-17/9554-2024 повідомила Бориспільську окружну прокуратуру про те, що питання, зазначені у листі, Держаудитслужба в межах повноважень будуть враховані під час планування та проведення інших заходів державного фінансового контролю у Департаменті регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації. Як зазначено в листі, за результатами проведеного моніторингу Закупівлі № UA-2021-11-19-008942-a Держаудитслужбою не встановлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, про що було складено відповідний висновок.
Крім того, Держаудитслужба вказала, що порядок проведення моніторингу процедури закупівлі та специфіка реалізації результатів моніторингу, визначені статтею 8 Закону "Про публічні закупівлі", приписи якої не передбачають вжиття таких заходів, як звернення органами державного фінансового контролю до суду чи звернення до інших правоохоронних органів щодо спонукання до вчинення певних дій.
Також Держаудитслужба повідомила Бориспільську окружну прокуратуру, що в разі подання органом прокуратури позову до суду Держаудитслужба готова взяти участь у справі в якості третьої особи.
Таким чином, Держаудитслужба як орган державного фінансового контролю уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівлі, а відтак, визначена прокурором як позивач 2 у справі.
Судом за матеріалами справи встановлено, що 31.01.2025 Бориспільською окружною прокуратурою листом №51-526вих.25 повідомлено Держаудитслужбу, а також 31.01.2025 листом №51-527вих.25 повідомлено КОДА про пред`явлення вказаної позовної заяви до суду.
В свою чергу, наведені вище обставини свідчать про невиконання вказаними органами своїх повноважень із захисту інтересів держави, незалежно від причин самостійного незвернення до суду Держаудитслужби та КОДА.
Таким чином, враховуючи, що у спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, залежно від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета та підстав позову), за висновками суду прокурором дотримано порядок, встановлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та правомірно визначено позивачами КОДА та Держаудитслужбу, які упродовж тривалого часу не звернулись до суду із відповідною позовною заявою, не вжили будь-яких заходів щодо припинення існуючих правовідносин між відповідачами з метою захисту інтересів держави, пов`язаних їх законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів.
Наведеним спростовуються твердження відповідача 1 - Держаудитслужби щодо неможливості участі останньої у даному спорі в якості позивача та наявність права звернення до суду виключно з вимогами про відшкодування збитків.
Так, Бюджетний кодекс України визначає правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
За пунктами 6 - 8 частини 1 статті 2 БК України:
- бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;
- бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;
- бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
За статтею 46 БК України стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету (1); затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів (2); взяття бюджетних зобов`язань (3); отримання товарів, робіт і послуг (4); здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань (5); використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм (6); повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету) (7).
Відповідно до частин 1-5 статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).
Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.
Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.
Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.
Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів - є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Таким чином, норми статті 23 БК України та частини 3 статті 48 БК України, що перебувають в системному взаємозв`язку, встановлюють вимогу до умов розміщення закупівлі та умов договору, що укладається за результатами цієї процедури, а саме - здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Така вимога законодавця закладає основи розрахунків у правовідносинах із публічної закупівлі товарів (робіт/послуг) за відповідним договором, наслідком недотримання сторонами якої є недійсність укладеного договору в силу закону (його нікчемність).
Так, судом за матеріалами справи встановлено, що Рішенням Київської обласної ради №038-01VIII від 24.12.2020 затверджено Програму будівництва, реконструкції та ремонту об`єктів інфраструктури Київської області на 2021 - 2023 роки (далі - Програма) та визначено головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем Програми департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації.
Пунктом 3 зазначеного Рішення доручено Департаменту фінансів Київської обласної державної адміністрації при формуванні обласного бюджету на 2021 рік та формуванні показників обласного бюджету на наступні роки, за поданням Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, передбачити потребу в асигнуваннях на реалізацію заходів Програми, виходячи з реальних можливостей бюджету та його пріоритетів.
Відповідно до п. 6 Розділу І Програми "Паспорт Програми будівництва, реконструкції та ремонту об`єктів інфраструктури Київської області на 2021 - 2023 роки" Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації є головним розпорядником коштів; термін реалізації Програми 2021-2023 роки (п. 9); загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації програми - 2021 рік - 260 165,067 тис. грн., у тому числі коштів державного бюджету, обласного, коштів інших місцевих бюджетів та коштів інших джерел (п. 11).
Водночас, відповідно до п. 5 Обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі (Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області, ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-19-008942-а), розмір бюджетного призначення погоджений на 2021 рік - 100 000,00 грн.
Разом з тим, як зазначає прокурор в позовній заяві, за умови не визначення обсягів бюджетних призначень за даним джерелом фінансування та не зазначення інших джерел фінансування Закупівлі, фінансування такого об`єкта як "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області", ні у 2021, ні у 2022 роках не передбачено.
В свою чергу, як зазначено в п.п. 6, 7 Обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі, обґрунтування розміру бюджетного призначення: відповідно до розробленої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації для реалізації заходу передбачені видатки в рамках Програми будівництва, реконструкції та ремонту об`єктів інфраструктури Київської області на 2021 - 2023 роки. Очікувана вартість предмета закупівлі становить 138 972 440, 40 грн.
Крім цього, в матеріалах справи наявне Рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 01.03.2021 № 111 "Про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д у м. Бориспіль" та Додаток до нього - Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д у м. Бориспіль Київської області", затверджені наказом Управління містобудування та архітектури міської ради 01.03.2021 № 15.
Також до матеріалів справи долучено копію Експертної оцінки (позитивної) щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом: "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д у м. Бориспіль Київської області" № 36005, виконаної на замовлення Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради та затвердженої виконавчим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТИЗА МВК" Ю.Зенченко 12.08.2021.
Між тим, відповідно до Додатку 2 до Програми "Напрями діяльності та заходи Програми будівництва, реконструкції та ремонту об`єктів інфраструктури Київської області на 2021 рік" серед напрямків діяльності (пріоритетних завдань) та переліку заходів Програми не передбачено робіт щодо будівництва пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області, очікуваною вартістю 138 972 440, 40 грн. (ідентифікатор Закупівлі UA-2021-11-19-008942-а).
Так, у своєму листі від 02.10.2023 за № 3227/34.06/34.06.01/2023 відповідач 1 зазначає, що фінансування заходів з "Нового будівництва пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" планувалось здійснювати за рахунок коштів місцевого, обласного та державного бюджетів. Однак, у зв`язку з військовим вторгненням Російської Федерації на територію України від 24.02.2022 та подальшим розгортанням бойових дій, обласний бюджет Київської області переорієнтовано на фінансування першочергових та невідкладних видатків, які спрямовуються на утримання бюджетних установ, на фінансування заходів з територіальної оборони, на ліквідацію наслідків ведення бойових дій, відновлення інфраструктури населених пунктів та інших заходів у зв`язку з наведеними вище обставинами.
Також у листі від 02.10.2023 за № 3227/34.06/34.06.01/2023 відповідач 1 зазначив, що Програмою будівництва, реконструкції та ремонту об`єктів інфраструктури Київської області на 2021 - 2023 роки, затвердженою рішенням Київської обласної ради від 24.12.2020 №038-01VIII (зі змінами), не передбачено фінансування за рахунок обласного та державного бюджетів та підтвердив, що оплата робіт за спірним Договором не здійснювалась, економічних збитків державі не нанесено.
Крім цього, бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному БК України (частина 2 статті 23 зазначеного Кодексу).
Водночас, умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, далі - Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.
За змістом п. 2.2. Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору - календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.
Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови), також передбачають наявність такої невід`ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об`єкта).
Цей план складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) (пункти 5, 83, 84 Загальних умов).
Суд зауважує, що відповідно до п. 2 Загальних умов цей нормативний акт є обов`язковим для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).
За змістом наведених положень Порядку № 309 та Загальних умов ці підзаконні акти конкретизують норму статті 23 БК України, встановлюючи однакову та обов`язкову в розумінні частини 3 статті 6, частини 1 статті 628 ЦК України вимогу до довгострокового договору (підряду), який фінансується за рахунок бюджетних коштів, а саме наявність складеного за правилами зазначених нормативних актів плану фінансування робіт (календарного плану).
Такий план може бути в вигляді додатка до договору (його невід`ємної частини) або визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.
Отже, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимоги статті 23 БК України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань - за наявності відповідного бюджетного призначення.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22.
Відтак, оскільки спірний Договір неодноразово продовжувався відповідачами шляхом укладення додаткових угод в 2022-2024 роках, якими, зокрема, продовжено його дію до 31.12.2025, такий Договір містить ознаки довгострокового.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем 1, такий фінансовий план, всупереч вимог п. 5, 83, 84 Загальних умов, з урахуванням календарного графіку виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи, на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) відповідачем 1 не складався.
Крім цього, судом за матеріалами справи встановлено, що 26.07.2024 Бориспільська окружна прокуратура звернулась до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області з листом №51-3848вих.24, в якому просила надати інформацію про те, чи реєструвались відповідачем 1 бюджетні та фінансові зобов`язання при оголошення закупівлі UA-2021-11-19-008942-а при укладенні та у ході виконання спірного Договору та на яку суму, надавши відповідні підтверджуючі документи.
У відповідь на вказаний лист Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області листом від 08.08.2024 за № 7-10-06/6906, серед іншого, повідомило, що протягом 2023-2024 Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації спірний Договір щодо виконання робіт по об`єкту "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" щодо взяття бюджетних зобов`язань та/або фінансових бюджетних зобов`язань, до Головного управління Казначейства не надавався.
Також факт відсутності фінансування спірного Договору протягом строку його дії, та відсутність факту перерахування коштів з таким цільовим призначенням на рахунки відповідача 2 ТОВ "І.Б.К. Девелопмент" підтверджується зокрема і інформацією з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (spending.gov.ua).
Крім цього, КОДА у своєму листі від 10.12.2024 за № 7961-24 також зазначає про те, що через відсутність бюджетного фінансування роботи, визначені Договором, не здійснювались, календарний графік виконання робіт, передбачених Договором, не складався.
У свою чергу, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частини перша та друга статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю «припинення договору».
За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини 1, 5 статті 216 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до положень частин першої, третьої, четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме - взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.
В силу приписів частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виконання спірного Договору в силу приписів статті 48 Бюджетного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України позбавляє Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації права на проведення закупівлі та, відповідно, права на укладання Договору за результатами її проведення.
При цьому, відповідачами з метою створення формальних ознак відповідності укладеного Договору вимогам бюджетного законодавства включено до складу правочину положення розділу 4, що обумовлюють виникнення договірних зобов`язань з оплати робіт наявністю бюджетних асигнувань.
З огляду на наведене вище, проведення Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації відкритих торгів по закупівлі робіт "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" та укладення в подальшому оспорюваного Договору з відповідачем 2 ТОВ "І.Б.К. Девелопмент" здійснювалось без бюджетних асигнувань, а також за відсутності власних коштів на вказані цілі, що, на переконання прокурора, свідчить про недійсність такого Договору.
Зазначене також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2023 року у справі № 906/86/20.
Таким чином, оскільки фінансування спірного Договору протягом строку дії Договору не здійснювалось, кошти з таким цільовим призначенням на рахунки відповідача 2 ТОВ "І.Б.К. Девелопмент" не перераховувались, при цьому відповідачем 1 як замовником взято бюджетні зобов`язання за Договором за відсутності необхідних бюджетних асигнувань для його виконання, тобто з порушенням вимог Бюджетного кодексу України, спірний Договір та додаткові угоди № 1 від 28.12.2022, № 2 від 29.12.2023 та № 3 від 23.12.2024 є недійсними в силу прямої вказівки закону (нікчемними) на підставі ст. 23, 48 БК України та ст. 203, 204 ЦК України та не потребують додаткового встановлення їх недійсності судом.
Водночас, як стверджує прокурор, оскільки відповідачі помилково вважають Договір та додаткові угоди до нього існуючими та такими, права та обов`язки за якими мають бути реалізовані, саме такий спосіб захисту як припинення правовідношення за нікчемним Договором між відповідачами сприятиме ефективному захисту і відновленню державних інтересів та відповідатиме суспільним інтересам, оскільки перешкоджатиме незаконному стягненню відповідних коштів з Державного бюджету України, зокрема, у період воєнного стану.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За результатами дослідження матеріалів справи, оцінивши доводи сторін та здійснюючи правовий аналіз підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді у даній справі суд зазначає, що особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (стаття 12 Цивільного кодексу України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року в справі № 925/1265/16).
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 року в справі № 610/1030/18).
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України. До них відносяться, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 в справі № 901/172/20, від 01.07.2021 в справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 в справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 в справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 в справі № 462/5368/16-ц, від 20.06.2023 в справі № 633/408/18 від 04.07.2023, в справі № 233/4365/18.
У такому разі спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У разі, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 в справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 в справі № 916/1415/19.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога про захист права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості поновлення-гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
У постанові від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).
У свою чергу відповідач 1, заперечуючи проти позову, вказав, що у прокурора відсутні підстави для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.
Водночас, зазначені твердження відповідача суд до уваги не бере як безпідставні, оскільки судом було встановлено наявність підстав для звернення прокурора до суду для представництва інтересів держави в суді, про що судом було детально зазначено вище.
Крім цього, відповідач також вказує, що Держаудитслужбою за результатами здійсненого моніторингу процедури публічної закупівлі "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" (інформація опублікована в електронній системі закупівель за номером UA-2021-11-19-008942-a) очікуваною вартістю 138 972 440,40 грн. порушень не було встановлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Згідно з пунктом 4 Загальних положень Порядку заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 вересня 2020 року № 552, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2020 року за № 958/35241 (далі - Порядок № 552), висновок про результати моніторингу закупівлі підписується та затверджується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
Як зазначає Держаудитслужба у своїх поясненнях від 23.04.2025 № 002500-17/5023-2025 та підтверджується матеріалами справи, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 9 Положення № 43 та на підставі наказу Держаудитслужби від 26.01.2022 № 13, остання здійснила моніторинг процедури публічної закупівлі «Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області» (інформація опублікована в електронній системі закупівель за номером UA-2021-11-19-008942-a) очікуваною вартістю 138 972 440,40 гривень.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-11-19-008942-a, затвердженого 18.02.2022 заступником Голови Держаудитслужби Шкуропат О.Г. (далі - Висновок), підставою для проведення такого моніторингу слугували виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель.
Як вбачається з Висновку, предметом перевірки у ході його здійснення були: визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації та змін до неї вимогам Закону України «Про публічні закупівлі».
Під час моніторингу проаналізовано: річний план закупівель Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на 2021 рік, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію (зі змінами), затверджену протокольним рішенням тендерного комітету від 19.11.2021 № 464 (зі змінами від 29.11.2021 № 480, 23.12.2021 № 524 та від 30.12.2021 № 532), рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі - Колегія АМКУ) від 15.12.2021 № 27705-р/пк-пз. Моніторинг закупівлі щодо тих порушень, обставин, підстав, які були предметом розгляду Колегії АМКУ, не здійснювався.
За результатами аналізу питання щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації та змін до неї вимогам Закону, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом, порушень законодавства у сфері публічних закупівель Держаудитслужба не установила.
Крім цього, як вбачається з наданого Висновку, матеріалів справи та пояснень Держаудитслужби від 23.04.2025 № 002500-17/5023-2025, питання щодо внесених змін до спірного Договору не були предметом дослідження Держаудитслужби, позаяк додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 до Договору, припинити правовідносини за якими також просить прокурор в позовній заяві, були укладені вже після проведення моніторингу Закупівлі.
Заперечуючи проти позову відповідач 1 у своєму відзиві зазначив, що видатки на фінансування робіт по об`єкту "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" не проводилися, роботи на зазначеному об`єкті не здійснювалися та фінансові розрахунки між Департаментом та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. Девелопмент" не проводилися, що свідчить про відсутність порушень інтересів держави та завдання їй збитків.
Також відповідач 1 повідомив про те, що наразі відповідачами прийнято рішення про розірвання договору по об`єкту "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області".
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 звертався до відповідача 2 ТОВ "І.Б.К. Девелопмент" з листом від 08.05.2025 № 1674/34/34.06/2025, відповідно до якого зазначив, що у зв`язку з тривалою відсутністю фінансування роботи по об`єкту фактично не виконувались, та посилаючись на положення п. 20.1, 20.3, 20.4 Договору та ст. 651, 653, 654 ЦК України просив розірвати спірний Договір.
При цьому, відповідачем 1 до матеріалів справи не надано підписану між відповідачами додаткову угоду про розірвання спірного Договору.
Водночас, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження зазначених вище обставин, позаяк станом на час розгляду справи по суті доказів укладення між сторонами відповідної додаткової угоди до Договору сторони суду не надали.
Окрім цього, суд критично оцінює посилання відповідача 1 на відсутність порушень інтересів держави та завдання їй збитків, оскільки як було встановлено судом та не заперечується сторонами, як на момент оголошення процедури закупівлі, так і станом на дату укладення спірного Договору та додаткових угод до нього, належне бюджетне фінансування відповідного об`єкта закупівлі було відсутнє, що свідчить про порушення вимог ст. 23, 48 БК України.
При цьому, враховуючи, що спірний Договір неодноразово пролонгувався, має ознаки довгострокового, між тим, у порушення Порядку №309 та Загальних умов №668, календарний/фінансовий план, узгоджений з поточними бюджетними призначеннями (наявність якого є обов`язковою), відповідачем 1 не складався, саме довгострокове зобов`язання не зареєстроване в Державній казначейській службі України.
Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що спірний Договір та додаткові угоди до нього, у порушення вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, не були спрямовані на настання реальних наслідків.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22, правовідносини за довгостроковим договором, фінансування за яким здійснюється за рахунок бюджетних коштів (довгострокові бюджетні зобов`язання), передбачають обов`язковий, встановлений актами цивільного законодавства (частиною першою статті 23 БК, Порядком № 309 та Загальними умовами) порядок розрахунків за цим договором у вигляді фінансового / календарного плану:
- який, по-перше, передбачає безумовну оплатність відповідного договору за конкретним бюджетним призначенням, затвердженим у відповідному бюджеті (поточному бюджетному періоді), а не залежно від надходження коштів у цей бюджет;
- по-друге, визначення умов цього плану здійснюється, згідно з відомостями бюджету про відповідні витрати (бюджетні призначення) на поточний рік вже на етапі розміщення замовлення з публічної закупівлі, за результатами проведення якої укладається відповідний договір.
Отже, зазначений порядок розрахунків у довгострокових правовідносинах, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, виключає можливість формулювання умов відповідного договору в частині порядку розрахунків за правилами частини першої статті 212 ЦК України - за відкладальної обставини (обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні), оскільки інакше такий договір є недійсним згідно з положеннями частини третьої статті 48 БК України.
За таких обставин суд зазначає, що визначена в Договорі умова "про здійснення розрахунків… при умові надходження коштів з джерел фінансування …" (пункт 4.3 Договору) тобто залежно від відповідних бюджетних надходжень, є такою, що суперечить правилам погодження умов щодо розрахунків за угодами зазначеної категорії, чим обумовлює недійсність Договору за частиною третьою статті 48 БК України.
Таким чином, оскільки наведенні прокурором обґрунтування та наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт недотримання відповідачем 1 та відповідачем 2 вимог ст. 23, 48 та 116 БК України, ст. 203, 204 ЦК України, Закону України "Про публічні закупівлі" на момент укладення спірного Договору № 3-22 будівельного підряду "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревського, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" від 28.01.2022 та додаткових угод № 1 від 28.12.2022, № 2 від 29.12.2023 та № 3 від 23.12.2024, зазначені правочини є нікчемними.
При цьому, факт не виявлення Держаудитслужбою за наслідками моніторингу процедури закупівлі UA-2021-11-19-008942-а порушень не спростовує встановлені судом обставини нікчемності укладеного між відповідачами Договору та додаткових угод до нього, позаяк під час такого моніторингу позивачем 1 не здійснювалась перевірка відповідності взятих розпорядниками бюджетних коштів зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми тощо.
Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачені загальні наслідки недійсного правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Отже, нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним за законом.
При цьому, наслідки вчинення правочину, недійсного з підстав, передбачених частиною третьою статті 48 БК України, законодавець визначив у спеціальних нормах частини четвертої цієї статті. Отже, у разі встановлення обставин виконання Договору застосовуються зазначені положення статті 48 БК України (постанова Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22).
Додатково, з огляду на обраний прокурором спосіб захисту, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні положень цивільного законодавства припинення правовідношення (зобов`язання, договору), як спосіб захисту цивільного права може мати місце: (1) за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом (частина 1 статті 651 ЦК України); (2) внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання (договору) повністю, як правового наслідку порушення зобов`язання (п. 1 статті 611, частина 3 статті 651 ЦК України); (3) внаслідок розірвання договору, як правового наслідку порушення зобов`язання (п. 1 статті 611, частина 2 статті 651 ЦК України). Як і зміну правовідношення, його припинення можна розглядати не лише як спосіб захисту цивільних прав судом, але і як спосіб самозахисту.
Враховуючи, що нікчемний правочин є недійсним вже в момент вчинення, незалежно від будь-чиєї волі (ipso iure), і його абсолютна недійсність діє щодо всіх (erga omnes), нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, не зумовлює набуття/зміни/ припинення прав ні для кого, в свою чергу, зміна і припинення правовідношення можуть наступати лише в разі його попереднього виникнення і в процесі існування.
Проте, зважаючи на фактичні обставини даної справи та оскільки сторони зазначеного Договору продовжують виконувати такий нікчемний правочин, зокрема, шляхом щорічного укладення ряду додаткових угод та пролонгації строку дії останнього, за відсутності інших можливих способів захисту інтересів держави в даному спорі та попередження будь - яких зловживань з боку відповідачів, а також відсутності на даний час застосування інших можливих заходів, як то двосторонньої реституції, кондиції або віндикації тощо, суд погоджується з позицією прокурора щодо необхідності застосування саме такого способу захисту як припинення правовідносин за нікчемним договором в даних правовідносинах.
При цьому, враховуючи що спірний Договір з додатковими угодами до нього є недійсним в силу закону (нікчемним), розрахунки зі сплати бюджетних коштів за ним в сумі 136 338 438, 75 грн. не проводились та роботи не виконувались, враховуючи мету звернення до суду прокурора з вказаним позовом, яка полягає в попередженні можливого незаконного вибуття бюджетних коштів за нікчемним Договором у зв`язку з наведеними вище порушеннями законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо припинення правовідношення за Договором будівельного підряду № 3-22 від 28.01.2022 по об`єкту "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревськго, 1-г, 1-д в м. Бориспіль Київської області" від 28.01.2022 та додаткових угод до нього № 1 від 28.12.2022, № 2 від 29.12.2023 та № 3 від 23.12.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Припинити правовідносини між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (вул. Юрія Іллєнка, 40, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 21467647) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ" (бульв. Лесі Українки, 7Б, літ.А.оф 157, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 40148165), які виникли на підставі Договору будівельного підряду № 3-22 від 28.01.2022 року по об`єкту "Нове будівництво пологового та лікувального відділення по вул. Котляревськго, 1-г, 1-д в м.Бориспіль Київської області" від 28.01.2022 року та додаткових угод до нього № 1 від 28.12.2022 року, № 2 від 29.12.2023 року та № 3 від 23.12.2024 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ" (бульв. Лесі Українки, 7Б, літ.А.оф 157, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 40148165) на користь Київської обласної прокуратури (бульв. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 02909996, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок UА028201720343190001000015641, МФО 820172) витрати на сплату судового збору у сумі 1514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.).
4. Стягнути з Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (вул. Юрія Іллєнка, 40, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 21467647) на користь Київської обласної прокуратури (бульв. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 02909996, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок UА028201720343190001000015641, МФО 820172) витрати на сплату судового збору у сумі 1514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.).
5. Накази видати після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 09 листопада 2026 року.
Суддя А.М. Селівон
Судове рішення № 141389468, Господарський суд м. Києва було прийнято 06.11.2025. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/467/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: