Рішення № 141389157, 11.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026м. ДніпроСправа № 904/1830/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 61829,80 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" заборгованості в сумі 61829,80 грн, з яких: 24686,63 грн - основний борг, 3930,76 грн - пеня, 18927,61 грн - 15% річних, 14284,80 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати електричної енергії за грудень 2020 року та січень 2021 року відповідно до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", умови якого розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018.

Розгляд справи позивач просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, зокрема відповідачу для подання відзиву на позов 15 днів з дня вручення ухвали.

22.04.2026, до початку розгляду справи по суті, від представника відповідача адвоката Рака В.І. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує факт споживання електричної енергії у спірний період, однак зазначає, що розмір заборгованості за основним зобов`язанням підлягає перевірці судом з урахуванням поданих позивачем доказів. При цьому відповідач акцентує увагу на тому, що спір у даній справі стосується, насамперед, правомірності розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Зазначена позиція відповідача викладена у розділі « 1. Щодо часткового визнання позовних вимог» поданого ним відзиву, що дає підстави для висновку про визнання позову в частині вимог щодо стягнення основного боргу.

Отже, відповідач заперечує проти стягнення пені, посилаючись на пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності тривалістю в один рік, встановлений пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також вважає, що у разі незастосування судом позовної давності заявлена до стягнення сума пені є надмірною і підлягає зменшенню.

Крім того, відповідач не погоджується із заявленими позивачем до стягнення 15% річних, вважаючи їх завищеними та такими, що підлягають зменшенню до 3% річних як співмірного розміру відповідальності.

Також відповідач заперечує проти розміру інфляційних втрат, посилаючись на необхідність перевірки правильності їх нарахування, зокрема періоду та застосованих індексів інфляції.

У відповіді на відзив, поданій до суду 08.05.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, позивач не погоджується із запереченнями відповідача у зв`язку з тим, що розділом "Позовна давність" Комерційної пропозиції № 3 встановлено, що сторони домовилися встановити в договорі строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Також позивач зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14 травня 2025 року № 4434-IX, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин позивач стверджує, що під час дії карантину позовна давність продовжувалась, а на строк дії воєнного стану позовна давність зупинена.

Щодо стягнення з відповідача 15% річних позивач зазначає, що Комерційною пропозицією до договору встановлено, що позивач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

13.05.2026 відповідачем через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подано заперечення на відповідь на відзив, яке за змістом аналогічне відзиву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 (зі змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2025. Територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 1344 від 06.11.2018 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

На виконання вимог частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальником "останньої надії" на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua оприлюднено текст договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" разом із Додатком 1 до нього - Комерційною пропозицією № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Згідно з листом ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії від 04.01.2021 № 17/15, на яке покладено функції адміністратора комерційного обліку, електропостачальник ТОВ "ЕК "Укренерговугілля" та ТОВ "Газенерджитрейд" набули статусу "Дефолтний" з 30.12.2020, у зв`язку з чим відповідач з 30.12.2020 віднесений до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальник "останньої надії" (а.с. 18 - 25).

Відтак з 30.12.2020 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - постачальник, позивач) й Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі договір; а.с. 26 - 30) з урахуванням умов, викладених у Додатку № 1 до договору - Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція № 3) (а.с. 31 - 34).

Цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до договору (Комерційна пропозиція).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом усього строку постачання у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, а в перехідний період - договору між членами оптового ринку електричної енергії України, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених ПРРЕЕ (п. 3.2 договору).

Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами (п. 3.7 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до договору (п. 5.1 договору).

За змістом пункту 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженого Регулятором (п. 5.3 договору).

Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.6 договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором , у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію казані в рахунках суми відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів) (п. 5.7 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 договору).

Пунктом 5.9 договору встановлено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем. Усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної вебсторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.10 договору).

Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунка за едектричну енергію споживачу окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії (п. 5.13 договору).

Підпунктами 4, 6 - 8 пункту 6.1 договору передбачено, що споживач має право: безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показники власного споживання електричної енергії; вимагати від постачальника надання письмової форми цього договору, укладеної постачальником належним чином у передбачений законодавством спосіб; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку; вимагати від постачальника проведення звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6.2 договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з Комерційною пропозицією № 3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", що є Додатком 1 до договору, ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (п. 1.1). Ціни на електричну енергію постачальник оприлюднює на вебсайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (пункт 1.6. Порядку) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії. (п. 1.2). Постачальник оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на вебсайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії. (п. 1.3).

Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунка.

У разі не отримання рахунка споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунка) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОС) (п. 4.1).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунка до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2).

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку, або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п. 4.3).

Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акта купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний строк після отримання сканованої версії акта купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акта купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал акта купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акта купівлі-продажу в триденний строк повертається на поштову адресу постачальника.

У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, за яким є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони керуються даними, зазначеними в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляра оригіналу акта купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених у цьому розділі (п. 4.4).

Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або рахунку.

При здійснені оплати за електричну енергію споживач обов`язково зазначає у призначенні платежу номер, дату рахунка та період, за який здійснюється оплата (п. 4.5).

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника (п. 5.1).

За внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунка постачальника (п. 6.1).

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (п. 7.4).

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору (п. 13.1).

Керуючись статтю 259 ЦК України, сторони домовилися встановити в договорі збільшений строк позовної давності: ? строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; ? строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років (п. 14.1).

Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом оплати рахунка за електричну енергію, наданого постачальником. Договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п. 15.1).

Інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунка у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача (п. 16.1).

У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони домовилися використовувати наступні адреси електронної пошти:

- постачальник: pon@uie.kiev.ua;

- споживач: зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу (передачі).

Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії (п. 16.2).

На виконання зобов`язань за договором позивач у період з грудня 2020 року по січень 2021 року поставив, а відповідач спожив електричну енергію в обсязі 7035 Вт*год на суму 24686,63 грн, що підтверджується наступними доказами:

- складеними позивачем актами: № 003963 від 31.12.2020 купівлі-продажу електроенергії за грудень 2020 - 1941 кВт*год на суму 6528,00 грн; № 004124 від 31.01.2021 купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 - 5094 кВт*год на суму 18158,63 грн (а.с. 37, 42).

- виставленими позивачем рахунками: № 000023344334/26/О12/09599 від 11.01.2021 на суму 6528,00 грн; № 000023344334/26/О01/09935 від 09.02.2021 на суму 18158,63 грн (а.с. 38, 43);

- звітом Оператора системи розподілу ДП "Регіональні електричні мережі" Донецької філії, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, про фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" за грудень 2020 року (а.с. 35-36).

Зазначені акти та рахунки були направлені відповідачу 14.01.2021 та 12.02.2021 на електронну пошту відповідача zgms1995@gmail.com, що підтверджується скриншотами з поштової скриньки позивача.

Крім того, вказані акти та рахунки повторно були надіслані відповідачу на електронну пошту 08.05.2025 разом із вимогою № 44/11-010572 від 08.05.2025 про сплату штрафних санкцій на суму 35973,61 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 24686,63 грн протягом семиденного строку з дня отримання вимоги.

Відповідач заборгованість за спожиту електроенергію не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо поставки й оплати спожитої у період з грудня 2020 року по січень 2021 року електричної енергії за укладеним договором.

Правовідносини у сфері постачання електричної енергії регулюються Законом України "Про ринок електроенергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ, Правила), нормами Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Одним із видів договорів, що укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, є договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному вебсайті (ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з пунктом 6.2.4 ПРРЕЕ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному вебсайті.

З урахуванням наведених норм та за встановлених судом обставин між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії" та відповідачем 30.12.2020 виникли договірні відносини щодо постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до цього договору, що опубліковані на офіційному вебсайті позивача https://uie.kiev.ua.

Договірні відносини склалися між сторонами на підставі публічного договору шляхом укладення договору приєднання.

За частинами першою - третьою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 2).

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 3).

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України (втратив чинність 28.08.2025), чинного на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, серед іншого, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, а також на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

За змістом пункту 1.2.9 ПРРЕЕ споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у разі настання визначених законодавством України та цими Правилами випадків, за яких цей договір вважається укладеним.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання також загальних норм § 5 глави 54 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Наявними у справі доказами підтверджується факт споживання відповідачем електричної енергії, поставленої позивачем як постачальником "останньої надії" у період з грудня 2020 року по січень 2021 року.

Отже, у відповідача виник обов`язок з оплати спожитої електричної енергії.

За змістом частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" а пункту 4.1 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії (у тому числі на роздрібному ринку), між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п. 4.3 ПРРЕЕ).

Пунктом 4.7 ПРРЕЕ передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.

Відповідно до пункту 4.8 ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Згідно з пунктом 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановленого іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

За змістом пункту 4.13 ПРРЕЕ (станом на час спірних правовідносин) для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до абзаців першого третього пункту 4.14 ПРРЕЕ (станом на час спірних правовідносин) платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно.

Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За досягнутою сторонами домовленістю:

- оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п. 5.10 договору);

- остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (див. умови Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019).

Складені позивачем рахунки містять строки оплати протягом п`яти банківських (робочих) днів. З огляду на положення договору відповідач повинен був сплатити вартість поставленої електричної енергії, отриманої у грудні 2020 року - до 21.01.2021 включно; у січні 2021 року - до 19.02.2021 включно.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Доказів сплати заявленого до стягнення основного боргу в сумі 24686,63 грн відповідач не надав. Строк оплати є таким, що настав.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24686,63 грн є законною та обґрунтованою. Визнання відповідачем позову в цій частині судом приймається.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків здійснення платежів, відповідно до пунктів 6.1, 13.1 Комерційної пропозиції № 3 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 3930,76 грн, з яких: 1009,96 грн - із заборгованості на суму 6528,00 грн за період з 22.01.2021 по 22.01.2022; 2920,80 грн - із заборгованості на суму 18158,63 грн за період з 19.02.2021 по 19.02.2022.

За результатом перевірки судом встановлена невідповідність визначеного позивачем періоду нарахування пені на заборгованість у сумі 18158,63 грн: враховуючи встановлений договором строк здійснення платежу, першим днем прострочення виконання грошового зобов`язання є 20.02.2021.

За результатом здійсненого судом перерахунку:

- порушень розрахунку пені за період з 22.01.2021 по 22.01.2022 на заборгованість у сумі 6528,00 грн не виявлено;

- фактичний розмір пені із заборгованості на суму 18158,63 грн за період з 20.02.2021 по 19.02.2022 становить 2914,83 грн.

Отже, загальний розмір пені становить 3924,79 грн (1009,96 + 2914,83 = 3924,79), у зв`язку з чим заявлена позивачем до стягнення сума пені підлягає зменшенню на 5,97 грн (3930,76 - 3924,79 = 5,97).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Комерційною пропозицією № 3 до договору передбачений інший розмір процентів за прострочення виконання зобов`язання з оплати електроенергії, а саме 15% річних.

Заявлені позивачем до стягнення 15% річних - 18926,61 грн, з яких:

5062,34 грн - із заборгованості на суму 6528,00 грн за період з 22.01.2021 по 23.03.2026;

13865,27 грн - із заборгованості на суму 18158,63 грн за період з 20.02.2021 по 23.03.2026.

Перевіркою розрахунку 15% річних судом виявлено арифметичну помилку.

За результатом перерахунку 15% річних фактично становлять 18917,42 грн, з яких:

5059,65 грн - із заборгованості на суму 6528,00 грн за період з 22.01.2021 по 23.03.2026;

13857,77 грн - із заборгованості на суму 18158,63 грн за період з 20.02.2021 по 23.03.2026.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати - 14284,80 грн, з яких: 3825,43 грн - із заборгованості на суму 6528,00 рн за період з 01.02.2021 по 31.03.2026; 10459,37 грн - із заборгованості на суму 18158,63 грн за період з 01.03.2021 по 31.03.2026.

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

За результатом перевірки розрахунку інфляційних втрат (з урахуванням індексів інфляції за визначений позивачем період та розмір) правових підстав для зменшення заявленої до стягнення суми інфляційних втрат судом не встановлено.

Отже, загальна сума похідних вимог становить 37127,01 грн (3924,79+18917,42+14284,80 = 37127,01).

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені та 15% річних суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Під час вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (див. постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17 та ін.).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказано на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

За приписом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку обставинам порушення відповідачем грошових зобов`язань, суд враховує законодавчо визначені умови постачання/споживання електричної енергії, за яких обидві сторони безакцептно (без попередньої згоди) прийняли на себе права й обов`язки за публічним договором приєднання, укладеному на основі типового договору, умови якого обов`язкові для всіх споживачів та які не підлягають, як правило, зміні.

Так, за частиною другою статті 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача щодо зміни розміру передбачених договором річних за вказаних законодавчих умов та обставин та й не посилається у своїх запереченнях на їх наявність.

Крім того, маючи відповідно до частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електроенергії" та глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ право на вибір електропостачальника, відповідач свідомо прийняв запропоновані позивачем умови споживання електроенергії, не відмовився від споживання електроенергії та не обрав іншого електропостачальника.

При цьому відповідач протягом тривалого періоду, а саме більше ніж п`ять років (з 22.01.2021 та 20.02.2021) не виконує свого обов`язку за договором/законом щодо сплати коштів за спожиту електроенергію, що є очевидним проявом недобросовісності та не допускається у цивільних/господарських правовідносинах, оскільки саме добросовісність є одним із елементів засад зобов`язання, передбаченого частиною третьою статті 509 ЦК України.

За таких обставин посилання відповідача не тривалу бездіяльність позивача щодо захисту свого порушеного права, яка вплинула на розмір похідних вимог, є неприйнятною, оскільки звернення позивача до суду є його правом, яке реалізоване в межах визначеного законом строку позовної давності. Дієвим способом запобігання нарахуванню штрафних санкцій та компенсаційних виплат мала б бути своєчасна оплата відповідачем спожитої електроенергії, яка за своїм розміром є вкрай незначною - 24686,63 грн.

Надаючи оцінку розміру заявленої до стягнення пені, яка за розрахунком суду становить 3924,79 грн, суд доходить висновку, що ця неустойка за тривале (більш ніж 5 років) невиконання договірного зобов`язання не є надмірною. У процентному співвідношенні до основного боргу пеня становить лише 15,9% (3924,79х100/24686,23 = 15,89) та є адекватною мірою забезпечення виконання договірного зобов`язання.

Що стосується 15% річних, то грошовий її еквівалент за нарахований період - 18917,42 грн та визначена відповідно до умов договору й закону і як окремо, так і в поєднанні з основним боргом й іншими нарахуваннями не є здатною набути характеру каральної санкції, спричинити надмірний фінансовий тягар чи спровокувати банкрутство відповідача.

Відповідач не надав жодного доказу існування у нього поважних причин несплати коштів, а також доказів, здатних підтвердити, що випадок із нарахуванням йому 15% річних, який за розрахунком суду становить 18917,42 грн, є тим самим винятковим випадком, що заслуговує на увагу для висновку про необхідність зменшення нарахування за обставин явного нехтування відповідачем своїми договірними/законними обов`язками щодо сплати коштів.

Розмір неустойки та річних після перерахунку судом, щодо яких відповідач заявляє клопотання про їх зменшення, не порушує баланс інтересів сторін.

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 61813,64 грн, з яких: 24686,63 грн - основний борг, 3924,79 грн - пеня, 18917,42 грн - річні, 14284,80 грн - інфляційні втрати.

Щодо посилань відповідача про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, господарський суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За змістом пункту 14 Комерційної пропозиції № 3 строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості, штрафних санкцій (штраф, пеня) становить п`ять років.

Позивач про порушення свого права відповідачем довідався, починаючи з 22.01.2021, 20.02.2021 (див. п. 5.10 договору у поєднанні з пунктом 4.2 Комерційної пропозиції щодо остаточного строку оплати за розрахунковий період).

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.03.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Тобто в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Тому, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а потім до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) (п.п. 86 - 96).

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Отже, в умовах дії карантину та воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

З огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, пункт 12, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду - 02.04.2026 та дату виникнення прострочення зі сплати заборгованості, суд доходить висновку, що строк позовної давності у справі позивачем за вимогами про стягнення пені не пропущений.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

За змістом частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна за своїм змістом норма міститься у частині першій статті 130 ГПК України.

За вказаних обставин позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору із позовних вимог про стягнення 24686,63 грн основного боргу, а саме 531,50 грн (24686,63х2662,40/61829,80 = 1063,00; 1063,00х50% = 531,50).

Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 2130,20 грн (2662,40-1063,00 = 1599,40; 61829,80-24686,63 = 37143,17; 37127,01х1599,40/37143,17 = 1598,70; 1598,70+531,50 = 2130,20) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 0,70 грн (2662,40 - 2130,20 - 531,50 = 0,70) покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" про стягнення 61829,80 грн, з яких: 24686,63 грн - основний борг, 3930,76 грн - пеня, 18927,61 грн - 15% річних, 14284,80 грн - інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (ідентифікаційний код 23344334; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вулиця Ганни Світличної, будинок 59Л) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ідентифікаційний код 19480600; місцезнаходження: 04080, Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85) основний борг у сумі 24686,63 грн, пеню в сумі 3924,79 грн, 15% річних у сумі 18917,42 грн, інфляційні втрати в сумі 14284,80 грн, судовий збір у сумі 2130,20 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір у сумі 0,70 грн покладається на позивача.

Повернути Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ідентифікаційний код 19480600; місцезнаходження: 04080, Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 531,50 грн, сплачений у складі судового збору в сумі 2662,40 грн за платіжною інструкцією № 367 (внутрішній номер 498365340) від 01.04.2026.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.11.2026.

Суддя І.І. Колісник