Вирок № 141388483, 10.11.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/93/26

1-кп/706/85/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1 при секретарі: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка, кримінальне провадження № 12025250000000722 від 31.10.2025 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Веселівка Христинівського району Черкаської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм у корпорації «УКРАГРОТЕХ», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

сторони та учасники кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4 , потерпіла: ОСОБА_5 представник потерпілої ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , обвинувачений: ОСОБА_3 захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , представник цивільного відповідача ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2025 року, близько 16 години 10 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням с. Веселівка - с. Розсішки, неподалік с. Розсішки Уманського району Черкаської області, в напрямку від с. Веселівка до с. Розсішки в порушення вимог пунктів 2.3 б), 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, будучи засліпленим, не вжив заходів для зупинки керованого ним автомобіля, не змінюючи смуги руху, продовжив рух та в момент виникнення перешкоди для його руху у вигляді автомобіля «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у нерухомому стані частково на правому узбіччі та частково на смузі руху автомобіля «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зменшив швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, та здійснив наїзд на автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , поруч з яким перебував ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №05-7-02/381 від 23.12.2025 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя від яких загинув на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинному зв`язку з виявленими тілесними ушкодженнями.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Камаз» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , а саме вимог пунктів п.п. 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-25/17804-ІТ від 17.12.2025, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просив суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Йому роз`яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що 31 жовтня 2025 року, близько 16 години 10 хвилин, він керуючи автомобілем «Камаз» та рухаючись автодорогою сполученням с. Веселівка - с. Розсішки, неподалік с. Розсішки Уманського району Черкаської області, в напрямку від с. Веселівка до с. Розсішки його засліпило сонце і він допустив наїзд на автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , поруч з яким перебував ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просив суд суворо не карати та врахувати, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин, який він вчинив є ненавмисним злочином, він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, як за місцем роботи так і за місцем проживання, добровільно відшкодував шкоду потерпілим, здійснив перерахування 10000 грн. на ЗСУ, а відтак просив призначити йому мінімальне покарання із застосуванням положенням статей 75, 76 КК України, звільнивши від відбування основного покарання з випробуванням, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це його єдиний дохід.

Потерпіла ОСОБА_5 представник потерпілої ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , просили суд цивільний позов до корпорації «УКРАГРОТЕХ» залишити без розгляду, а також вказували на те, що витрати на поховання ОСОБА_10 та інші витрати були повністю відшкодовані обвинуваченим, претензій майнового та морального характеру до останнього не мають, просили призначати обвинуваченому покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Потерпіла ОСОБА_11 звернулася до суду із заявою, в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі, вказала, що претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має, просила не призначати обвинуваченому покарання пов`язане із позбавленням волі.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просила суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо процесуальних витрат та речових доказів. Учасники справи не оспорювали, а фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, йому зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 2 ст. 286 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, документів щодо процесуальних витрат.

При цьому, суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, не є складним, є одноепізодним, обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо міри покарання, суд також враховує позицію усіх учасників, які просять не позбавляти обвинуваченого волі й застосувати іспитовий строк. Обвинувачений та потерпілі просять не позбавляти права керувати транспортними засобами ОСОБА_3 , а сторона обвинувачення просить застосувати це покарання.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких необережних злочинів. Також суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв`язки, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо такі дії спричинили тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є безпосередньо пов`язаним із реалізацією особою права керування транспортними засобами, а тому вчинений із використанням такого права.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням роз`яснень, зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023, винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином; наявність кількох пом`якшуючих покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, який одружений та вперше притягується до кримінальної відповідальності за ненавмисний злочин, а також суд враховує добровільне відшкодування завданої шкоди, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, яке побудоване на критичній оцінці його протиправної поведінки, щирому каятті, повному визнанні вини і готовності нести кримінальну відповідальність за скоєне, та приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 , з метою його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі в його найнижчій межі.

При цьому, приймаючи до уваги, обставини допущення правил дорожнього руху, ставлення обвинуваченого до цього, відсутність у суду даних про те, що ОСОБА_3 , раніше допускав порушення правил дорожнього руху за що притягався до адміністративної відповідальності, а також, що керування автомобілями для обвинуваченого, є покладеним на нього трудових обов`язків з метою отримання заробітку, який є єдиними джерелом доходу його сім`ї, зважаючи на повне добровільне відшкодування шкоди завданої потерпілим, суд дійшов переконання про можливість не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думку суду, даний вид покарання обраний у відношенні обвинуваченого є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого та конкретні обставини справи, в тому числі повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття у вчиненому та усунення завданої шкоди, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 , від відбування призначеного йому покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, 3 ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді, а саме: автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , необхідно скасувати у зв`язку з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України та вважає за необхідне: визнані постановою слідчого речовими доказами автомобілі марки автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 які знаходиться на території Корпорація «УКРАГРОТЕХ», за адресою: с. Розсішки, вул. Польова, 3, залишити у власності корпорації «УКРАГРОТЕХ», верхній одяг та взуття ОСОБА_10 які зберігаються в кімнаті повернути ОСОБА_5 .

Цивільний позов у кримінальному провадженні за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Корпорації «УКРАГРОТЕХ» про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-371, 373, 374, 395, 532, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов у кримінальному провадженні за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Корпорації «УКРАГРОТЕХ» про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Речові докази: автомобілі марки «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 які знаходиться на території Корпорація «УКРАГРОТЕХ», за адресою: с. Розсішки, вул. Польова, 3, залишити у власності корпорації «УКРАГРОТЕХ», верхній одяг та взуття ОСОБА_10 які зберігаються в кімнаті речових доказів повернути ОСОБА_5 .

Накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2025 арешт на автомобілі марки «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 , «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 скасувати в повному обсязі після вступу вироку в законну силу.

Стягнути із ОСОБА_3 вартість проведених експертиз на суму 12925,30 грн. в дохід держави.

Апеляція на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_12