Рішення № 141387238, 27.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3169/26

381/4027/26

Заочне Рішення

Іменем України

27 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

26 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджував, що 30.01.2020 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/7031/82/804400, відповідно до якого банк відкрив картковий рахунок та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 42 600,00 грн., з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов кредитного договору становить 500 000,00 грн., строком на 48 місяців.

Банк, як кредитор, умов договору щодо надання доступу до коштів виконав, однак відповідачка, як позичальниця, умов договору порушила, не вчиняла дій щодо здійснення передбачених договором платежів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 131 708 гривень, з них: 48 591,86 гривень заборгованість за тілом кредиту, 83 116,14 гривень заборгованість за процентами.

В подальшому, внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги, право вимоги за договором № 010/7031/82/804400 від 30.01.2020 було передано іншим кредиторам, останнім з яких є позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ».

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором № 010/7031/82/804400 від 30.01.2020 в сумі 131 708 грн., з яких: 48 591,96 грн. - заборгованість за основним боргом; 83 116,14 грн. - заборгованість за процентами.

На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ», як нового кредитора.

З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свого уповноваженого представника, просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 010/7031/82/804400 від 30.01.2020 в сумі 131 708 грн.

Також представник позивача просить стягнути на свою користь понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та 11 200 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

13 липня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області зазначена позовна заява залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків, зокрема, для надання доказів надсилання відповідачці на її зареєстровану адресу проживання копій поданих до суду документів, листом з описом вкладення або доказів надсилання до Електронного кабінету відповідачки поданих до суду документів.

16 липня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору.

В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з`явився, 22.09.2026 подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують, просив позов задовольнити, у випадку неявки відповідачки не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представників позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без їхньої участі.

Відповідачка для участі в судовому засіданні повторно не з`явилася, була повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення судового засідання не заявила. Відзив на позовну заяву не подала.

З огляду на наведене, відповідачка вважається повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення за правилами заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись зі змістом позову, та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 30.01.2020 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_2 було укладено договір шляхом підписання заяви позичальника про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/7031/82/804400. Позичальницею також підписано паспорт споживчого кредиту (а. с. 28-29, 29 зворот).

За змістом пункту 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, розмір поточного ліміту встановлюється в межах максимального ліміту кредиту, який складає 500 000,00 грн., розмір поточного кредиту на дату початку кредитування становить 42 600,00 грн., строк кредиту - сукупність періодів, протягом яких банк визначає поточний ліміт та становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту, проценти - (за користування кредитом протягом строку кредиту та у разі неповернення клієнтом кредиту в останній день строку кредиту), в т.ч. за користування недозволеним овердрафтом процентна ставка фіксована 45 % річних.

Обставини щодо надання (перерахування) грошових коштів відповідачці, як позичальниці, підтверджується випискою з банківського рахунку про рух коштів по картці позичальниці за період з 30.01.2020 до 27.01.2021, в якій відображений розмір платежів, витрат та зарахувань (а. с. 56-59).

Внаслідок того, що відповідачкою не виконані умови договору щодо повернення суми боргу, виникла заборгованість, яка згідно тверджень представника позивача, становить 131 708 грн., з яких: 48 591,96 грн. - заборгованість за основним боргом; 83 116,14 грн. - заборгованість за процентами.

Позивачем до матеріалів справи долучений відповідний розрахунок заборгованості (а. с. 54-55, 55 зворот, 60).

При цьому, первісним кредитором нараховано заборгованість у розмірі 48 651,77 гривень. В подальшому, новим кредитором ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» нараховані проценти у сумі 83 116,14 гривень за період часу з 27 січня 2021 року до 07 жовтня 2025 року.

Відповідачка не заперечувала факт укладення кредитного договору № 010/7031/82/804400 та погодження істотних умов договору.

Відповідачка не заперечувала обставин щодо користування грошовими коштами в межах встановленого первісним кредитором кредитного ліміту та подальшого використання коштів поза межами цього ліміту, доказів повного виконання обов`язків за договором не надала.

В подальшому, на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-31 F від 09 квітня 2020 року з додатковими угодами, попереднього договору відступлення права вимоги № 11/09/2025 від 09 квітня 2020 року, договору відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07 жовтня 2025 року, право вимоги за договором № 010/7031/82/804400 від 30 січня 2020 року перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», а згодом і до товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», позивача у справі (а. с. 33-37, 37 зворот, 45, 45 зворот, 47-52).

До матеріалів справи також долучено реєстр боржників до договору відступлення права вимоги (а. с. 65).

Також, в матеріалах електронної страви наявне повідомлення первісного кредитора про відступлення права вимоги (цей електронний доказ окремо в паперовій формі роздрукований не був).

Відповідні докази підтверджують перехід права вимоги за договором № 010/7031/82/804400 до позивача, як нового кредитора.

Відповідачкою не надано доказів повного виконання зобов`язань та погашення існуючої заборгованості перед первісним кредитором чи новим кредитором.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору № 010/7031/82/804400 у спосіб, передбачений ЦК України та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що договір № 010/7031/82/804400 від 30 січня 2020 року був укладеним та є регулятором спірних правовідносин сторін справи. Істотні умови цього договору погоджені сторонами кредитного зобов`язання.

На думку суду, наявні в матеріалах справи докази, зокрема, виписки по банківським рахункам відповідачки в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», підтверджують факт надання відповідачці грошових коштів в борг на умовах строкового та платного користування із зобов`язанням повернення цих коштів та сплати процентів.

Зміст банківської виписки свідчить про те, що відповідачка, як позичальниця, використовувала кошти, доступ до яких було надано первісним кредитором.

При цьому, суд також враховує той факт, що відповідачка не заперечує обставини щодо укладення кредитного договору, погодження умов договору та отримання в борг грошових коштів. Доказів супротивного відповідачкою не надано, як не надано доказів і погашення заборгованості.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочинів та відсутності відомостей про нікчемність долучених до матеріалів справи договорів відступлення права вимоги, суд приходить до висновку про те, що після укладення договору відступлення права вимоги від 07 жовтня 2025 року № 1-07/10, до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором № 010/7031/82/804400 від 30 січня 2020 року.

Далі, за відсутності даних щодо повного погашення заборгованості відповідачкою, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь заборгованості за договором № 010/7031/82/804400 від 30 січня 2020 року в сумі 131 708 грн., з яких: 48 591,96 грн. - заборгованість за основним боргом; 83 116,14 грн. - заборгованість за процентами.

Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, суд погоджується з заявленою до стягнення сумою у розмірі 48 591,96 грн. (зазначена сума боргу за тілом кредиту відображена в реєстрі боржників, складеного первісним кредитором). Розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачкою не спростований.

Разом із тим, суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром заборгованості за процентами.

Так, суд зауважує, що згідно із наданою заявою про відкриття рахунку та надання кредиту, строк кредитування 48 місяців.

Договір укладено 30 січня 2020 року, отже, останнім днем кредитування є 30 січня 2024 року.

Разом із тим, проценти нараховані до 30 вересня 2025 року, тобто поза межами строку кредитування. Матеріали справи не містять доказів того, що строк кредитування було продовжено.

В силу приписів статті 1048 ЦК України та правової позиції, висловленої від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, нарахування процентів поза межами строку кредитування виключається.

Тому суд вважає, що проценти мають бути нараховані до 31 грудня 2024 року включно. Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на цю дату розмір нарахованих процентів становить 52 539,69 гривень (а. с. 55). Розрахунок заборгованості за процентами в цій частині є правильним і не спростованим відповідачкою.

Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 101 131,55 гривня, що включає: 48 591,86 гривню заборгованість за тілом кредиту, 52 539,69 гривень заборгованість за процентами.

Далі, позивачем заявлені до стягнення 11 200 гривень понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Для підтвердження обставин щодо понесених витрат позивачем надані договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, акт приймання передачі послуг з правничої допомоги № 110723 від 07.05.2026, а також ордер та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 38-41, 41 зворот, 61, 44, 46).

Аналізуючи існування підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, часткове задоволення позовних вимог та обсяг наданої правничої допомоги, суд вважає за необхідне зменшити до 4 000 гривень розмір компенсації понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнути ці кошти з відповідачки на користь позивача.

Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги були задоволеними частково, суд стягує з відповідачки на корить позивача понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 050,04 гривні (2 662,40 гривні х 77 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 010/7031/82/804400 від 30 січня 2020 року в сумі 101 131,55 гривні, що включає: 48 591,86 гривня заборгованість за тілом кредиту, 52 539,69 гривень заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» 4 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» 2 050,04 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68,69.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.