Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 521/14116/26
Номер провадження:1-кс/521/5589/26
УХВАЛА
02 листопада 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025163470000576 від 17.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з клопотання слідчого, 24122015 ОСОБА_5 стала власником квартири АДРЕСА_1 (відповідний запис про право власності був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.12.2015 та зареєстрований під №12725907).
В ході проведення досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_6 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_7 , свідоцтво, свідоцтво № 129, нотаріальна контора якої розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила ряд дій пов`язаних із набуттям ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 квартири АДРЕСА_1 .
Разом з тим, допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 пояснила, що до приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_7 , свідоцтво № 129, нотаріальна контора якої розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - не зверталась та довіреність не видавала.
Окрім того, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_7 , посвідчено довіреність від 26.03.2020 року, зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій за №83; копію запису в реєстрі нотаріальних дій за №83 від 26.03.2020 де представником виступає ОСОБА_6 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 однак ОСОБА_5 вищезазначену довіреність не видавала.
В ході проведення досудового розслідування квартира за адресою: АДРЕСА_3 , визнана речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання слідчого здійснювався у відсутність осіб у володінні яких знаходиться майно, із метою забезпечення арешту майна.
Вивчивши клопотання та матеріали додані до нього, вислухавши пояснення слідчого, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Частина 2 ст. 167 КПК України закріплює, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Так, слідчим у клопотанні зазначено, що підставою тимчасового вилучення майна згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, є те, що майно може бути підшукано, виготовлено, пристосовано чи використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди, а також є предметом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України, встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, слідчим у клопотанні зазначено, що метою накладення арешту на майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_3 , є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Пункт 2 ч. 2 ст. 173 КПК України закріплює, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст. 98 КПК України, та накладення арешту на вказане майно потрібно для позбавлення осіб можливості відчужувати вказане майно, або псування, втрати, знищення, перетворення, пересування, та його передачі.
Так, об`єкт нерухомого майна, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_3 , є важливим доказом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Зв`язок даного майна із вчиненням кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та можливого цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025163470000576 від 17.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 816700651101, яка належить ОСОБА_8 .
Заборонити користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно, на яке накладено арешт, до прийняття рішення, щодо зняття раніше накладеного арешту у встановленому законом порядку.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору, в порядку передбаченому Постановою КМ України №1104 від 19.11.2012 року.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_9
Судове рішення № 141383246, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси) було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 521/14116/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: