Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження 2/754/10002/26
Справа №754/8850/26
РІШЕННЯ
Іменем України
11 листопада 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення безпідставно збережених (утриманих) коштів, ціна позову: 25 500,00 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН
14.05.2026 представник ОСОБА_1 (надалі - Позивач), адвокат Канарський Володимир Сергійович, подав через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву до двох відповідачів: Державної казначейської служби України (надалі - Відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Відповідач 2), який не є юридичною особою, про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені (утримані) кошти в сумі 25 500,00 грн.
09.06.2026 представник Позивача на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 08.06.2026 про залишення позовної заяви без руху подав через підсистему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків та уточнену редакцію позовної заяви. В уточненій позовній заяві Позивач змінив процесуальний статус учасників справи: визначив єдиним відповідачем Державну казначейську службу України, а ІНФОРМАЦІЯ_1 просив залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що 08.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 3764 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн.
25.10.2025 на виконання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2025 № 3764 ОСОБА_1 добровільно сплатив штраф у розмірі 25 500,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 25.10.2025.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2026 у справі № 754/17810/25 постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2025 № 3764 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.
Позивач стверджує, що з набранням судовим рішенням законної сили правова підстава для сплати та утримання коштів відпала, у зв`язку з чим кошти у розмірі 25 500,00 грн підлягають поверненню з Державного бюджету України на підставі статті 1212 ЦК України.
02.04.2026 Позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про повернення коштів.
Листом від 17.04.2026 № 11-11-11/10629 Державна казначейська служба України повідомила Позивача про необхідність звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для повернення зазначених коштів відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Позивач вважає відмову у поверненні коштів незаконною, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, тому просить Суд позов задовольнити, стягнути з Державного бюджету України на свою користь безпідставно збережені (утримані) кошти в сумі 25 500,00 грн, а також судові витрати.
Відповідач, Державна казначейська служба України, у поданому до суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись, що на момент сплати коштів 25.10.2025 юридична підстава для такого платежу існувала, оскільки була чинною постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2025 № 3764 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн
Відповідач вважає, що оскільки кошти в сумі 25 500,00 грн були сплачені Позивачем добровільно за наявності чинного на той час правового акта, вони не можуть вважатися безпідставно набутими або утримуваними в розумінні статті 1212 ЦК України
Відповідач посилається на постаову Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 201/1311/19, зазначаючи, що кондикційні норми застосовуються лише тоді, коли майно набуте за відсутності правової підстави, тоді як спірні кошти сплачувалися на виконання встановленого державою стягнення
Також Відповідач стверджує, що повернення коштів має відбуватися виключно у спосіб, визначений спеціальним бюджетним законодавством, а саме: Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 787 та статті 45 Бюджетного кодексу України повернення таких платежів здійснюється органами Казначейства виключно за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідач вказує, що згідно з платіжним документом кошти в сумі 25 500,00 грн зараховано до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", листа Міністерства оборони України від 10.04.2025 № 220/6235 та листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.12.2025 № 116/14/3/113277 контроль за справлянням надходжень до бюджету за вказаним кодом (у частині штрафів, накладених ІНФОРМАЦІЯ_1) покладено на підпорядковані обласні центри комплектування, а в даному випадку - саме на ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, обов`язок щодо формування електронного подання до органу Казначейства про повернення коштів покладено на ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач також наголошує, що листом від 17.04.2026 № 11-11-11/10629 Державна казначейська служба України не відмовляла Позивачу у поверненні коштів, а роз`яснила встановлену процедуру та необхідність звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 для отримання відповідного подання. У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Позивача до органу, що здійснює контроль за справлянням надходжень бюджету ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), вирішення цього питання в судовому порядку є передчасним, а позов - необґрунтованим і безпідставним
Крім того, Відповідач зазначив про безпідставність вимог щодо покладення на Казначейство судових витрат, оскільки належним відповідачем у спорах щодо коштів державного бюджету є держава Україна, а Казначейство не порушувало прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача.
У зв`язку з наведеним Державна казначейська служба України просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалася.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
08.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 3764 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн.
25.10.2025 ОСОБА_1 у передбачений законом 15-денний строк для добровільної сплати штрафу (стаття 307 КУпАП) сплатив штраф у розмірі 25 500,00 грн на казначейський рахунок № UA128999980313080106000026004 за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", що підтверджується копією платіжної інструкції від 25.10.2025.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2026 у справі № 754/17810/25 (провадження № 2-а/754/72/26) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2025 № 3764, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2026 у справі № 754/17810/25 набрало законної сили 23.01.2026.
02.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про повернення сплачених коштів у розмірі 25 500,00 грн, додавши оригінал рішення суду та докази сплати штрафу у добровільному порядку.
Листом від 17.04.2026 № 11-11-11/10629 Державна казначейська служба України за підписом заступника начальника управління - начальника відділу електронного адміністрування податків Управління бюджетних надходжень та електронного адміністрування податків ОСОБА_3 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2026, зареєстрованої в Казначействі 13.04.2026 за вх. № А-11-1404, повідомила Позивача про неможливість повернення коштів безпосередньо органом Казначейства та роз`яснила встановлений законодавством механізм повернення платежів з бюджету.
У зазначеному листі Державна казначейська служба України зазначила, що відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, виключно за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідач вказав, що механізм такого повернення регламентовано Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Як зазначило Казначейство, згідно з наданою Позивачем квитанцією кошти у сумі 25 500,00 грн були перераховані на рахунок № UA128999980313080106000026004, відкритий у Казначействі на ім`я Головного управління Казначейства у м. Києві для зарахування надходжень до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" повноваження щодо здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету коштів за кодом класифікації доходів бюджету 21081100, а також ведення їх обліку в розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, покладено, зокрема, на органи державної влади та інші державні органи, у тому числі на Міністерство оборони України.
Крім того, у листі наголошено, що Міністерство оборони України листом від 10.04.2025 № 220/6235 повідомило Казначейство про доручення ІНФОРМАЦІЯ_4 організувати роботу щодо визначення підпорядкованих обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки органами, що контролюють справляння надходжень до бюджету коштів за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 (у частині штрафів, накладених ІНФОРМАЦІЯ_1), та забезпечують ведення їх обліку в розрізі платників з метою здійснення повернення коштів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.12.2025 № 116/14/3/113277 Казначейству було надано перелік обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (їх уповноважених структурних підрозділів, відповідальних осіб), до яких платники мають звертатися з метою повернення помилково або надміру сплачених штрафів за порушення правил військового обліку.
З огляду на викладене Державна казначейська служба України у листі від 17.04.2026 № 11-11-11/10629 констатувала, що для повернення зазначених коштів у розмірі 25 500,00 грн ОСОБА_1 необхідно звернутися безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_3 для формування та подання уповноваженим органом відповідного електронного подання про повернення коштів до органу Казначейства.
У матеріалах справи повністю відсутні будь-які докази звернення Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 (як і докази звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із заявою про формування подання за формою Додатка 1 до Порядку № 787. Позивач посилався на те, що процедура, визначена Порядком не поширюється на спірні правовідносини, оскільки сплата коштів не була помилковою чи надмірною, а правова підстава платежу відпала з моменту скасування постанови про накладення штрафу рішенням суду, яке набрало законної сили. При цьому Позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, де суд відступив від правового висновку щодо необхідності дотримання позасудового порядку повернення коштів за Порядком № 787 та визнав належним способом захисту безпосереднє стягнення суми з бюджету на підставі статті 1212 ЦК України.
Суд встановив, що сплачені Позивачем грошові кошти у розмірі 25 500,00 грн зараховані до Державного бюджету України і на час розгляду справи Позивачу не повернуті.
МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, пункт 6.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, пункт 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави (пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникає не лише у разі первісної відсутності правової підстави для його отримання, але й у випадках, коли така підстава існувала на момент передачі майна (коштів), проте в подальшому відпала.
Водночас Відповідач безпідставно посилається на нерелевантні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 201/1311/19 (провадження № 61-15241св21). Обставини справи № 201/1311/19 та обставини справи, що розглядається судом, є різними.
У зазначеній постанові від 14.02.2022 у справі № 201/1311/19 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли у зв`язку зі стягненням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, зазначивши, що такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки постанови приватного виконавця про їх стягнення у встановленому законом порядку боржником не оскаржувалися, скасовані не були, а дії приватного виконавця щодо їх винесення не визнавалися протиправними.
Натомість у справі, що розглядається, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2025 № 3764, яка стала безпосередньою підставою для сплати Позивачем коштів штрафу у розмірі 25 500,00 грн, була скасована в судовому порядку рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2026 у справі № 754/17810/25, яке набрало законної сили, а отже правова підстава утримання цих коштів у розумінні частини першої статті 1212 ЦК України відпала.
Щодо доводів Відповідача стосовно необхідності повернення коштів виключно у позасудовому порядку на підставі Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, Суд ураховує, що дійсно за висновком Верховного Суду, на який посилається Позивач, Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
Задля гарантування юридичної визначеності у подібних правовідносинах стосовно повернення з бюджету коштів, які утримуються без достатньої правової підстави (після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про накладення штрафу), Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого у постанові КЦС ВС від 10.07.2019 у справі № 489/6624/15-ц, за змістом якого повернення цих коштів має відбуватися тільки згідно з Порядком № 787, тобто у позасудовому порядку (пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)), і зробила висновок, що суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку № 787 не поширюються (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
Водночас Суд зауважує, що після ухвалення вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду нормативно-правове регулювання зазнало суттєвих змін.
Наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2023 № 725, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.02.2024 за № 245/41590, внесено зміни до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Вказаними змінами нормативно врегульовано та деталізовано адміністративну процедуру взаємодії органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів Казначейства та платників, спрямовану на повернення коштів, стягнутих (сплачених) на виконання рішень органів державної влади, які надалі були скасовані, визначивши спеціальний порядок формування електронного подання відповідним органом.
Зокрема, Наказом Міністерства фінансів України від 26.12.2023 № 717 "Про затвердження Змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.01.2024 за № 53/41398 (із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 15.01.2024 № 16, чинним з 16.02.2024), розділ І Порядку № 787 було доповнено новими приписами, якими прямо врегульовано правовідносини щодо повернення коштів у разі судового скасування рішень про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зокрема, пункт 5 розділу І Порядку № 787 доповнено положенням такого змісту: "У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України "Про виконавче провадження", такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви".
Надалі наказом Міністерства фінансів України від 01.08.2024 № 382 "Про затвердження Змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2024 за № 1260/42605 (чинним з 11.09.2024), пункт 5 розділу І Порядку № 787 викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 787 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.08.2024 № 382) у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов`язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці сьомому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.
При цьому абзацом п`ятнадцятим пункту 5 розділу I Порядку № 787 встановлено, що орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Отже, прийняттям наказу Міністерства фінансів України від 26.12.2023 № 717 держава на підзаконному рівні врегулювала спеціальну адміністративну процедуру повернення сум грошових стягнень за адміністративні правопорушення у випадках їх скасування в судовому порядку, встановивши обов`язкову взаємодію між платником, органом, що контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації, та органами Державної казначейської служби України шляхом формування відповідного подання.
Водночас цей Наказ регулює виключно питання повернення тих сум штрафів, які були примусово стягнуті та перераховані до бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у межах відкритого виконавчого провадження.
Саме такій спір розглядався у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 320/15981/23, де кошти штрафу списувалися державним виконавцем у межах виконавчого провадження, і Верховний Суд зробив висновок, що повернення суми штрафу, стягнутого в межах виконавчого провадження на підставі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яку в подальшому було скасовано судом, відбувається шляхом звернення платника (боржника) до органів, що контролюють справляння надходжень бюджету з відповідною заявою. Ураховуючи, що позивачка не зверталася із такою заявою, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків щодо передчасності вимог позивачки щодо повернення коштів, стягнутих в межах виконавчого провадження (пункти 51-54 постанови).
Отже, приписи абзаців дванадцятого - п`ятнадцятого пункту 5 розділу І Порядку № 787, які регулють правовідносини у разі наявності платіжної інструкції державного чи приватного виконавця, не поширюються на випадок добровільної сплати штрафу особою.
У справі, яка розглядається, Суд встановив, що штраф у сумі 25 500,00 грн був сплачений ОСОБА_1 добровільно, самостійно та безпосередньо через відділення банку на казначейський рахунок, відкритий для зарахування надходжень до державного бюджету, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією від 25.10.2025.
Зі змісту вказаного платіжного документа встановлено, що платником коштів є особисто ОСОБА_1 , а призначенням платежу визначено сплату адміністративного штрафу за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» на виконання постанови начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.10.2025 № 3764.
Матеріали справи не містять жодних доказів звернення постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2025 № 3764 до примусового виконання, відкриття органами державної виконавчої служби чи приватними виконавцями виконавчого провадження, винесення постанов про арешт чи списання коштів, так само як і доказів фактичного примусового стягнення та перерахування спірної грошової суми до Державного бюджету України органами примусового виконання рішень.
Ураховуючи викладене, у Позивача об`єктивно відсутня платіжна інструкція органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, реквізити та відомості якої згідно з імперативними вимогами абзаців одинадцятого та п`ятнадцятого пункту 5 розділу І Порядку № 787 є обов`язковою підставою для заповнення контролюючим органом електронного подання до органу Казначейства.
Отже, оскільки спірний платіж перераховано до бюджету не в порядку примусового виконання рішень за виконавчим документом, а внесено платником добровільно, зазначені приписи Порядку № 787 до спірних правовідносин застосуванню не підлягають
Суд також відхиляє аргументи Відповідача щодо неналежного складу учасників справи з огляду на таке.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України) (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина перша статті 42, частина друга статті 48 ЦПК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України) (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (пункти 8.5, 8.6), від 08 серпня 2023 року в справі № 910/5880/21 (пункти 34, 35)].
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету (пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)). Натомість Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду) (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
Водночас те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22)).
Суд встановив, що у даній справі беруть участь як Державна казначейська служба України, яка здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, так і ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальник якого виніс протиправну постанову про притягнення до відповідальності, що свідчить про повноту представництва інтересів держави Україна у даних правовідносинах.
Отже, оскільки Позивач заявив вимогу про стягнення коштів безпосередньо з Державного бюджету України, а не з власних коштів Державної казначейської служби України чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки, права та обов`язки держави у спірних правовідносинах визначені правильно, а кошти підлягають стягненню саме з Державного бюджету України
Таким чином, ураховуючи те, що постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано за рішення суду, правова підстава сплати та утримання зазначених грошових коштів відпала. Відповідно, грошові кошти у розмірі 25 500,00 грн утримуються у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави, тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Позивача на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Суд відхиляє заперечення Відповідача щодо передчасності позову з посиланням на відсутність попереднього звернення Позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки право на судовий захист майнового інтересу не може бути обмежене обов`язком дотримання адміністративної процедури повернення помилково сплачених коштів, норми якої на спірні відносини не поширюються.
Водночас неповернення органом Казначейства коштів за безпосередною заявою Позивача про повернення після скасування постанови судом свідчить про наявність невирішеного майнового спору, що дає Позивачу право на судовий захист у порядку статті 1212 ЦК України, що узгоджується з принципом доступу до суду, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України коштів у сумі 25500,00 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 328,00 грн (відповідно, мінімальний розмір судового збору становить 1 331,20 грн).
Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд", застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8 (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, підтверджені доказами витрати Позивача зі сплати судового збору у сумі 1 064,96 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, статтями 2, 15, 16, 167, 170, 174, 326, 1212 ЦК України, Суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_6) до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ: 37567646; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), про стягнення безпідставно збережених (утриманих) коштів задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені (утримані) кошти у сумі 25 500,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 11.11.2026.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО
Судове рішення № 141381560, Деснянський районний суд міста Києва було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 754/8850/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: