Вирок № 141381544, 11.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20164/26

провадження № 1-кп/753/2185/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р.

Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026100020002424 від 20.08.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Слов`янськ Донецької області, українки, з середньою освітою, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої, востаннє 07.10.2026 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

встановив:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

08.08.2026, приблизно о 19 год. 11 хв., ОСОБА_3 , прибула до супермаркету «Сільпо» за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 4, та прослідувала до торгівельної зали. В цей час, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 прослідувала до відділу алкогольної продукції та, розуміючи, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, взяла з полиці пляшку віскі «Koval», об`ємом 0,5 л. та вартістю 2079,20 грн. без ПДВ, яку помістила у сумку, що була при ній, після чого продовжила рух торгівельною залою.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 повернулася до відділу алкогольної продукції та, розуміючи, що з її діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, взяла з полиці пляшку рому «Dictator 12 y.o.», об`ємом 0,7 л. та вартістю 1839,20 грн. без ПДВ, яку помістила у сумку, що була при ній, після чого покинула відділ.

Надалі, ОСОБА_3 направилася на вихід з супермаркету та, пройшовши через касову зону, не здійснивши оплату наявного у сумці товару, покинула місце події, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 завдала ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код згідно ЄДРПОУ - 40720198) матеріального збитку на загальну суму 3918,40 грн.

Будучи допитаною у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винуватою повністю у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаялась та суду показала, що 08.08.2026 прийшла до магазину Сільпо в ТЦ Аладін, взяла пляшку віскі та пляшку рому, поклала їх до сумки, та пройшла повз касові зони з ними, не розрахувавшись, оскільки коштів не мала. Викрадений алкоголь хотіла продати. Про вчинене дуже жалкує, їй дуже соромно, завдану шкоду відшкодувала.

Показання обвинуваченої ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, нею не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції не має, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, типову тяжкість якого кримінальний закон відносить до тяжких злочинів проти власності, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують покарання.

Так, ОСОБА_3 має молодий вік 27 років, середню освіту, раніше судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

З урахуванням наведених даних про особу обвинуваченої, відшкодування завданої шкоди, незначної вартості викраденого майна, усвідомлення протиправності своєї поведінки та висловлення намірів щодо законослухняної поведінки в майбутньому, кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України призначити обвинуваченій покарання за ч. 4 ст. 185 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції означеної статті.

На думку суду, таке покарання буде пропорційним (в контексті п. 38 рішення у справі «Ізмайлов проти Росії»), необхідним, справедливим (враховуючи мінімальну межу санкції ч. 4 ст. 185 КК України та предмет злочину), і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, а також відповідатиме принципу індивідуалізації кримінального покарання.

Обґрунтовуючи дане рішення суд виходить з того, що правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні № 15-рп/2004, в якому, зокрема, зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

На думку суду, обраний вид та міра покарання є домірним вчиненому кримінальному правопорушенні та перебувають у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою обвинуваченого. Натомість, враховуючи передкримінальну поведінку обвинуваченої, яка неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, однак належних висновків для себе не зробила, суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, ОСОБА_3 вчинено кримінальне правопорушення за цим вироком 08.08.2026, тобто до ухвалення вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2026, яким її засуджено до покарання з іспитовим строком, однак з урахуванням призначеного покарання, вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та застосування принципів поглинення, часткового складання чи повного складання призначених покарань застосуванню не підлягають, а тому вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2026 необхідно виконувати самостійно.

Такий правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі №760/26543/17 відповідно до якого якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний? вирок виконується самостійно.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК і призначити їй покарання України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Покарання, призначене ОСОБА_3 вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2026 року за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік - виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 за цим вироком відраховувати з моменту фактичного затримання та поміщення до ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні: CD-R- диск залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку в день його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя ОСОБА_1