Ухвала суду № 141380743, 10.11.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9612/26

Провадження №: 1-кс/336/824/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя 10 листопада 2026 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Запорізькій області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 12026087080000187 від 01.08.26, за якою вказує, що під час його допиту ним було заявлено ряд клопотань, які не розглянуто. Просить зобов`язати виконати вимоги ст. 220 КПК України.

Дослідивши подану скаргу, перевіривши її відповідність вимогам кримінально-процесуального закону України, слідчий суддя вважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження за поданою скаргою на підставі нижче наведеного.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року), воно може бути піддане обмеження дозволеним за змістом.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Частиною 2 статті 303 КПК передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді, згідно із правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

Таким чином передбачений ч.1 ст.303 КПК перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження, є вичерпним.

При цьому бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

Суд констатує, що фактично підставою для звернення ОСОБА_2 зі скаргою є бездіяльність слідчого, на думку скаржника, у певному кримінальному провадженні - скаржник заявляє, що не вирішено ряд його клопотань, які ним було заявлено під час його допиту слідчим. При цьому, скаржник не вказує ані зміст заявлених клопотань, ані свій статус у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, така скарга з викладеними у ній загальними обґрунтуваннями та вимогами, зокрема щодо ігнорування клопотань заявника, не відноситься до переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК, що відповідно до ч.4 ст.304 КПК є підставою для відмови у відкритті провадження.

Згідно із ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 55, 303, 304 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Запорізькій області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копію ухвали негайно надіслати скаржнику р азом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Слідчий суддя ОСОБА_1