Вирок № 141380720, 11.11.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

11 листопада 2026 рокуСправа № 337/1545/25 Номер провадження 1-кп/337/102/2026 В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м.Запоріжжя

Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді- ОСОБА_1 ,

за участю секретаря- ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

потерпілих- ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження №12025080000000020 від 10.02.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця станиці ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Російської Федерації, командира 3-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону 141-го спеціального моторизованого полку НОМЕР_1 окремої бригади оперативного призначення ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_2 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання не встановлено,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт,викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту, 24 лютого 2022 року президент Російської Федерації оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення Збройних Сил Російської Федерації, інших збройних формувань Російської Федерації та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.

Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою Російської Федерації, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської Федерації та ін.)».

Відповідно до статті 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни,у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Женевської Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до ст. 27 Конвенції (IV), особи, що перебувають під захистом,мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі,права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту,під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.

Відповідно до положень ст. 29 Конвенції (IV), сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Згідно з положеннями ст. 31 Конвенції (IV), жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Відповідно до ст. 32 Конвенції (IV), забороняються застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб,що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Крім того, згідно з положеннями ст. 33 Конвенції (IV), жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчиняла особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються. Пограбування забороняються. Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна забороняються.

Відповідно до ст. 47 Конвенції (IV), особи, що перебувають під захистом, які знаходяться на окупованій території не будуть у жодному разі та жодним чином позбавлені переваг цієї Конвенції у зв`язку з будь-якими змінами,запровадженими стосовно керівних установ чи управління цією територією внаслідок її окупації, або у зв`язку з будь-якою угодою, укладеною між властями окупованої території та властями окупаційної держави, або у зв`язку з анексію окупаційною державою всієї або частини окупованої території.

Згідно з приписами ст. 147 Конвенції (IV) серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії,якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Згідно з положеннями ст. 50 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08 червня 1977 року, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18.08.1989 «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)» (далі за текстом - Протокол I), цивільною особою є будь-яка особа,що не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у статті 4 А, 1, 2, 3 та 6 Третьої конвенції та у статті 43 цього Протоколу. У разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа цивільною особою, вона вважається цивільною особою.

Цивільне населення складається з усіх осіб, які є цивільними особами. Присутність серед цивільного населення окремих осіб, які не підпадають під визначення цивільних осіб, не позбавляє це населення його цивільного характеру.

Крім того, згідно з п.п. 1-3 ст. 51 Протоколу І, цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.

Відповідно до положень ст. 75 Протоколу I, тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження,майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі,переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.

Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб,зокрема:a. 1) вбивство;a. 2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;a. 3) тілесні покарання;a. 4) каліцтво;b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;c) взяття заручників;d) колективне покарання;e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Будь-яка особа, що піддається арешту, затриманню або інтернуванню за дії,пов`язані зі збройним конфліктом, має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини вжиття таких заходів, за винятком випадків арешту або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути звільнені у найкоротший строк і в будь-якому разі, як тільки обставини, що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними.

Відповідно до ст. 8(2)(a)(ii) Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду, катування або нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти є воєнним злочином.

Також воєнним злочином, відповідно до ст. 8(2)(a)(iv) Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду, є широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо.

Статтею 8(2)(a)(vii) Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду,передбачено, що воєнним злочином є незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі.

Згідно з наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій,на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», населені пункти Молочанської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією з 26.02.2022.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 08.04.2022, громадянин Російської Федерації ОСОБА_8 ,будучи командиром 3-го взводу ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_2 ) та водночас займаючи посаду так званого заступника військового коменданта у АДРЕСА_2 ,використовуючи свою військову посаду та незаконно отримані у результаті збройної агресії Російської Федерації по відношенню до суверенітету та територіальної цілісності України владні повноваження на тимчасово окупованій території Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи фактичні обставини,що свідчать про наявність збройного конфлікту, діючи в умовах такого конфлікту і в безпосередньому зв`язку з ним, в порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, за попередньою змовою з невстановленими особами з числа представників збройних формувань Російської Федерації та інших громадян Російської Федерації та України, які надають сприяння окупаційній владі у проведені підривної діяльності проти України,розробили злочинний план, направлений на запровадження політики держави-агресора - Російської Федерації на тимчасово окупованій території Запорізької області, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом вчинення дій, що посягають на людську честь та гідність, пов`язаних із застосуванням насильницьких дій небезпечних для життя і здоров`я особи, до виконання якого залучили невстановлених осіб.

З метою реалізації зазначеного злочинного плану, задля зменшення спротиву місцевого населення, виявлення та переслідування проукраїнськи налаштованих громадян, осіб, що раніше проходили військову службу у збройних формуваннях України, політично нейтрального цивільного населення, яке перебуває під захистом згідно з положеннями ст. 4 Конвенції (IV) та ст. 51 Протоколу І, а також реалізації окремих рішень представників окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території Запорізької області, ОСОБА_8 спільно з іншими невстановленими особами, з числа представників збройних формувань ІНФОРМАЦІЯ_7 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на другому поверсі організували так звану військову комендатуру та розмістили підпорядкованих військовослужбовців, а в підвальних кімнатах цього ж приміщення - місце утримання осіб, де, цивільні особи утримувались без доступу до свіжого повітря, без належного освітлення, у задушливому просторі, в холоді, без належного забезпечення питною водою та їжею, без надання медичної допомоги.

Судом встановлено, що 08.04.2022 приблизно о 09 годині 00 хвилин, невстановлені під час досудового розслідування особи з числа представників збройних формувань Російської Федерації, одягнуті у військову форму, маючи шеврони з написами « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та «Росгвардія», озброєні вогнепальною зброєю, діючи на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи на території с. Виноградне Молочанської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, прибули до домоволодіння АДРЕСА_3 зазначеного населеного пункту, де постійно мешкала цивільна особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який в період часу з 2014 до 2015 року проходив військову службу, зокрема в зоні проведення Антитерористичної операції. Повідомивши ОСОБА_6 про необхідність його опитування, зазначені невстановлені особи наказали йому прослідувати з ними,після чого, надягнувши йому на голову балаклаву, посадили до автомобілю невстановленої в ході досудового розслідування моделі та марки, після чого відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_10 ,що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Того ж дня, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , використовуючи свою військову посаду та незаконно отримані у результаті збройної агресії Російської Федерації по відношенню до суверенітету та територіальної цілісності України владні повноваження на тимчасово окупованій території Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи фактичні обставини, що свідчать про наявність збройного конфлікту, діючи в умовах такого конфлікту і в безпосередньому зв`язку з ним, в порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, за попередньою змовою з невстановленими особами з числа представників збройних формувань Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , дізнавшись про те, що ОСОБА_6 раніше проходив військову службу та приймав участь у проведенні Антитерористичної операції, без повідомлення об`єктивних причин та пред`явлення обвинувачень, за відсутності необхідності вжиття заходів стосовно зазначеної особи через причини збереження безпеки окупаційної держави,інтернування чи застосування запобіжних заходів в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, під час законного кримінального переслідування державою на окупованій нею території, достовірно усвідомлюючи,що потерпілий є захищеною цивільною особою, надав вказівку підлеглим невстановленим особам, з числа представників збройних формувань Російської Федерації, помістити ОСОБА_6 до підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 , тим самим незаконно позбавив волі захищену цивільну особу.

Того ж дня, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним умислом, спільно з іншою невстановленою під час досудового розслідування особою, з числа представників збройних формувань Російської Федерації, яка була у вдягнена у військову форму та балаклаву, з метою приховування обличчя, прибули до підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 , де на той момент знаходився ОСОБА_6 . Після цього, зазначена невстановлена особа нанесла один удар правою рукою в обличчя ОСОБА_6 .

Після цього, приблизно об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_8 розпочав проведення «допиту» ОСОБА_6 з метою отримання інформації щодо місцезнаходження інших осіб, що проходили службу в зоні проведення Антитерористичної операції, а також відшукання зброї, яку нібито зберігав потерпілий. Не отримавши від потерпілого необхідної інформації, зазначена невстановлена особа почала погрожувати ОСОБА_6 фізичною розправою.

Після проведення «допиту» ОСОБА_8 разом з невстановленою особою покинули приміщення, залишивши ОСОБА_6 одного.

Того ж дня, приблизно о 12 годині 00 хвилин, невстановлена особа, з числа представників збройних формувань Російської Федерації, яка була вдягнена у військову форму, супроводила ОСОБА_6 для іншого «допиту», що проводився в одному з кабінетів на другому поверсі ІНФОРМАЦІЯ_10 . Зазначений «допит» проводився невстановленою особою з числа представників збройних формувань Російської Федерації, що представилась як начальник штабу військової комендатури.

Під час «допиту», до кабінету зайшов ОСОБА_8 , який демонструючи ніж,що мав при собі, погрожуючи ОСОБА_6 фізичною розправою, наказав надати інформацію про обставини проходження ним військової служби.

В подальшому, приблизно о 19 годині 00 хвилин 08.04.2022 потерпілого звільнили та дозволили направляться за місцем мешкання, при цьому повідомивши, що кожного дня він зобов`язаний з`являтись на відмітку до ІНФОРМАЦІЯ_10 .

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням день, але у проміжок часу з 20 по 25 травня 2022 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин,невстановлені під час досудового розслідування особи з числа представників збройних формувань Російської Федерації, вдягнуті у військову форму, маючи шеврони з написами «Росгвардія», озброєні вогнепальною зброєю, діючи на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи на території с. Виноградне Молочанської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, прибули до домоволодіння АДРЕСА_3 зазначеного населеного пункту, де постійно мешкала цивільна особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який в період часу з 2014 до 2015 року проходив військову службу. Повідомивши ОСОБА_6 про необхідність опитування його, зазначені невстановлені особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 наказали йому прослідувати з ними, після чого посадили до автомобілю невстановленої в ході досудового розслідування моделі та марки та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_10 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де, без повідомлення об`єктивних причин та пред`явлення обвинувачень, за відсутності необхідності вжиття заходів стосовно зазначеної особи через причини збереження безпеки окупаційної держави, інтернування чи застосування запобіжних заходів в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, під час законного кримінального переслідування державою на окупованій нею території, достовірно усвідомлюючи,що потерпілий є захищеною цивільною особою, помістили до підвального приміщення, тим самим незаконно позбавили волі захищену цивільну особу.

Того ж дня, приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_8 , використовуючи свою військову посаду та незаконно отримані у результаті збройної агресії Російської Федерації по відношенню до суверенітету та територіальної цілісності України владні повноваження на тимчасово окупованій території Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи фактичні обставини, що свідчать про наявність збройного конфлікту, діючи в умовах такого конфлікту і в безпосередньому зв`язку з ним, в порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою, з числа представників збройних формувань Російської Федерації, яка була вдягнена у військову форму,прибули до підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де на той момент знаходився ОСОБА_6 .

Після цього, зазначена невстановлена особа нанесла потерпілому один удар ногою в область коліна та скориставшись тим, що ОСОБА_6 присів, нанесла один удар ногою в грудну клітину, від чого потерпілий впав на спину.

Після того,перевернувши потерпілого та завівши його руки за спину, із використанням металевої проволоки, яку надав ОСОБА_8 зазначена невстановлена особа скрутила руки потерпілого та посадила на стілець.

Після того, приблизно о 12 годині 10 хвилин того ж дня, ОСОБА_8 розпочав проведення «допиту» з метою отримання інформації щодо місця знаходження зброї, яку нібито зберігав потерпілий. В цей час невстановлена особа під`єднала дроти до пальців рук потерпілого та облила його водою.

Оскільки потерпілий повідомив, що в нього відсутня зброя, з метою покарання ОСОБА_6 за відмову від надання інформації, ОСОБА_8 , надав вказівку зазначеній невстановленій особі здійснити удар електричним струмом потерпілого, від чого останній відчув сильний біль.

Після цього, через декілька хвилин, ОСОБА_8 знову запропонував ОСОБА_6 надати інформацію з приводу зберігання зброї. Оскільки потерпілий не володів такою інформацією та не міг її надати, ОСОБА_8 з метою покарання ОСОБА_6 за відмову від надання інформації, знову надав вказівку невстановлені особі, здійснити удар електричним струмом потерпілого, від чого останній відчув сильний біль та фізичні страждання та впав зі стільця, тим самим ОСОБА_8 та невстановлена особа вчинили катування захищеної цивільної особи, з метою покарання його за відмову від надання інформації та примусу до співпраці.

Далі зазначена невстановлена особа підняла потерпілого та знову посадила його на стілець. ОСОБА_8 знову наказав потерпілому надати необхідну йому інформацію, погрожуючи повторним застосуванням електричного струму. Узв`язку з відмовою потерпілого надати таку інформацію, ОСОБА_8 дістав ніж,невстановленого в ході досудового розслідування зразка, з довжиною леза приблизно 20 см, який мав при собі, та наніс один удар ножем в ліву колінку потерпілого.

Після цього, ОСОБА_8 приблизно протягом хвилини прокручував ніж в різні сторони в рані ОСОБА_6 змушуючи його надати інформацію про місцезнаходження зброї, яку нібито зберігав потерпілий, чим спричинив сильного фізичного болю та психічних страждань, тим самим вчинив катування захищеної цивільної особи. Далі ОСОБА_8 вийняв ніж та надав вказівку невстановленій особі розв`язати потерпілого.

Далі ОСОБА_8 повідомив потерпілого, що в нього є час на роздуми та разом з невстановленою особою вийшов з підвального приміщення. При цьому ОСОБА_8 лишив ОСОБА_6 в підвальному приміщенні без доступу до свіжого повітря, без належного освітлення, у задушливому просторі, в холоді, без належного забезпечення питною водою та їжею, без надання медичної допомоги,не дивлячись на те, що потерпілий мав відкриту рану, що є нелюдським поводженням відносно захищеної цивільної особи. У зазначеному приміщенні ОСОБА_6 перебував до приблизно 07 години 00 хвилин наступного дня,після чого його звільнили.

Відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №1733п від 08.10.2024, рани по ходу надбрівної дуги, у ділянці лівого колінного суглобу по передній поверхні, у нижній третині правої гомілки по переднє-внутрішній, слідом загоєння яких стали рубці у ОСОБА_6 самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, давність утворення яких становить більше 1,5 років.

Таким чином, ОСОБА_8 в порушення приписів ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 33,47, 147 Женевської Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. ст. 50, 51, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року вчинив протиправні дії, які полягали у незаконному позбавленні волі, катуванні та нелюдському поводженні відносно захищеної цивільної особи ОСОБА_6 .

Крім того, 13.04.2022 приблизно о 06 годині 30 хвилин, не менше 60 невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників збройних формувань Російської Федерації, вдягнених у військову форму,озброєних вогнепальною зброєю, діючи на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи на території с. Долине Молочанської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, прибули до домоволодіння АДРЕСА_4 зазначеного населеного пункту, де постійно мешкала цивільна особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який раніше в період часу з 2014 до 2015 року проходив військову службу, зокрема в зоні проведення Антитерористичної операції. Під приводом відшукання зброї, яку нібито зберігав потерпілий, зазначені невстановлені особи наказали йому прослідувати з ними, після чого, посадили до автомобілю невстановленої в ході досудового розслідування моделі та марки та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_10 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де помістили до підвального приміщення.

У вказаному підвальному приміщенні ОСОБА_5 знаходився без доступу до свіжого повітря, з постійно увімкненим освітленням, без надання спального місця, без належного забезпечення питною водою, без надання медичної допомоги до 16 квітня 2022 року, після чого був звільнений.

При цьому, невстановлені особи, з числа представників збройних формувань Російської Федерації, вдягнені у військову форму, частина з яких використовувала балаклави для приховування обличчя, протягом усього часу незаконного утримання потерпілого, тобто в період часу з 13.04.2022 до 16.04.2022 проводили «допити» ОСОБА_5 з метою отримання інформації щодо проукраїнські налаштованих громадян України, осіб, що раніше проходили військову службу,власників зброї. При цьому, з метою примусу ОСОБА_5 до надання інформації, наносили йому тілесні ушкодження із застосуванням пляшок з водою,пластикових та резинових труб.

В подальшому, 05.05.2022 приблизно о 12 годині 00 хвилин, не менше 4 невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників збройних формувань Російської Федерації, одягнених у військову форму,озброєних вогнепальною зброєю, діючи на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи на території с. Долине Молочанської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, прибули до домоволодіння АДРЕСА_4 зазначеного населеного пункту, де постійно мешкала цивільна особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та наказали йому прослідувати з ними, після чого, посадили до автомобілю невстановленої в ході досудового розслідування моделі та марки та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_10 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , де, без повідомлення об`єктивних причин та пред`явлення обвинувачень, за відсутності необхідності вжиття заходів стосовно зазначеної особи через причини збереження безпеки окупаційної держави, інтернування чи застосування запобіжних заходів в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, під час законного кримінального переслідування державою на окупованій нею території, помістили до підвального приміщення,тим самим незаконно позбавили волі захищену цивільну особу.

Далі, приблизно о 15 годині 00 хвилин того ж дня, до підвального приміщення, де на той момент незаконно утримувався ОСОБА_5 разом з іншою цивільною особою, прибули не менше 6 невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників збройних формувань Російської Федерації, вдягнених у військову форму. Після цього, розмістивши ОСОБА_5 поруч з іншою цивільною особою, до пальців правої руки потерпілого під`єднали дроти та розпочали проводити «допит», з метою отримання інформації про місцезнаходження зброї, яку нібито зберігав ОСОБА_5 . Далі інша невстановлена особа, з числа представників збройних формувань Російської Федерації, наказала ОСОБА_5 зняти взуття та вдягла на ноги потерпілого калоші, наповнені водою.

Після чого, змусивши цивільну особу спостерігати за протиправними діями,одна з невстановлених осіб, з числа представників збройних формувань Російської Федерації розпочала застосовувати електричний струм до ОСОБА_5 та продовжувала це робити протягом двох годин.

Не отримавши від потерпілого ОСОБА_5 необхідну інформацію,невстановлені особи, з числа представників збройних формувань Російської Федерації залишили його у вказаному підвальному приміщенні без доступу до свіжого повітря, з постійно увімкненим освітленням, без надання спального місця,без належного забезпечення питною водою, без надання медичної допомоги, де він перебував до 06.05.2022. Після цього, 06.05.2022, вранці ОСОБА_5 перевели до іншого підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 , де він перебував без доступу до свіжого повітря, з недостатнім освітленням, без надання спального місця, без належного забезпечення питною водою, без надання медичної допомоги до 09.05.2022.

При цьому, 07.05.2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_8 , займаючи посаду так званого заступника військового коменданта у АДРЕСА_2 , діючи без попередньої змови групою осіб, спільно з невстановленими особами, з числа представників збройних формувань Російської Федерації, які 05.05.2022 незаконно позбавили волі ОСОБА_5 та в період часу з 05.05.2022 до 07.05.2022 утримували його в неналежних умовах, використовуючи свою військову посаду та незаконно отримані у результаті збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи на території подвір`я ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно усвідомлюючи, що потерпілий є цивільною особою та незаконно позбавлений волі, без повідомлення об`єктивних причин та пред`явлення обвинувачень, за відсутності необхідності вжиття заходів стосовно зазначеної особи через причини збереження безпеки окупаційної держави, інтернування чи застосування запобіжних заходів в порядку,встановленому кримінальним процесуальним законодавством, під час законного кримінального переслідування державою на окупованій нею території, зустрівши ОСОБА_5 , якого на той час вивели у двір з метою виконання робіт,запропонував потерпілому обійняти посаду у незаконно створеному правоохоронному органі м. Молочанськ Пологівського району Запорізької області. Отримавши від ОСОБА_5 відмову, ОСОБА_8 в ході розмови впевнився, що потерпілий є цивільною особою та ставив питання щодо джерел його доходів. Після чого ОСОБА_5 знову був поміщений до підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто незаконно позбавлений волі, де він перебував без доступу до свіжого повітря, з недостатнім освітленням, без надання спального місця, без належного забезпечення питною водою, без надання медичної допомоги до 09.05.2022, що є нелюдським поводженням.

Далі, 09.05.2022 приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , діючи умисно, спустившись до підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 , в якому незаконно утримувався ОСОБА_5 повідомив потерпілому про те, що для його звільнення необхідно сплатити грошові кошти у сумі 2000 доларів США. Усвідомлюючи, що у випадку відмови передати зазначені грошові кошти, він залишиться там та до нього будуть знову застосовуватись катування, ОСОБА_5 був вимушений погодитись та домовився з ОСОБА_8 про те, що передасть зазначені грошові кошти протягом чотирьох днів.

Після цього ОСОБА_8 , отримавши від ОСОБА_5 згоду на передачу 2000 доларів США за звільнення з підвального приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 особисто прийняв рішення про його звільнення, провів його по декільком кабінетам, в тому числі повз озброєних осіб, які здійснювали охорону підвальних приміщень, після чого вивів його з ІНФОРМАЦІЯ_10 , тим самим звільнив його.

В подальшому в період часу з 11.05.2022 до 12.05.2022, більш точна дата та час під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_5 ,зателефонувавши за номером, який йому надав ОСОБА_8 , домовився про зустріч з останнім та перебуваючи біля одного з гаражних приміщень, що розташований на території Молочанської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, передав ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 2000 доларів США, купюрами по 100 доларів США, які станом на 09.05.2022,відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентні 58 509 гривень 80 копійок за його звільнення. Таким чином, ОСОБА_8 , використовуючи незаконно узурповані владні повноваження на тимчасово окупованій території, умисно створивши для ОСОБА_5 такі умови, в яких останній відчував себе безпорадно, знаючи, що потерпілий є захищеною цивільною особою, яку незаконно позбавили волі, утримали в нелюдських умовах та застосували до нього катування, вимагав та отримав грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, тобто вчинив привласнення майна цивільної особи, не виправдане військовою необхідністю, за припинення протиправних дій відносно потерпілого, чим спричинив ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 58 509 гривень 80 копійок.

Таким чином, ОСОБА_8 в порушення приписів ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 33, 47, 147 Женевської Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. ст. 50, 51, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року вчинив протиправні дії, які полягали у незаконному позбавленні волі, нелюдському поводженні та привласненні майна, що не викликане військовою необхідністю и вчинене незаконно та безглуздо, вчинених відносно захищеної цивільної особи ОСОБА_5 .

Крім того, в період часу з 25.08.2022 до 30.08.2022, більш точна дата під час досудового розслідування не встановлена, приблизно о 12 годині 00 хвилин,невстановлені під час досудового розслідування осіб з числа представників збройних формувань Російської Федерації, які представились співробітниками незаконно створеного на тимчасово окупованій території правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_8 , перебуваючи на території м. Молочанськ Пологівського району Запорізької області, прибули до домоволодіння АДРЕСА_6 зазначеного населеного пункту, де постійно мешкала цивільна особа - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та наказали йому прослідувати з ними, після чого, посадили до автомобілю невстановленої в ході досудового розслідування моделі та марки та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_10 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, того ж дня, приблизно о 12 годині 10 хвилин, ОСОБА_8 , займаючи посаду так званого заступника військового коменданта у АДРЕСА_2 , використовуючи свою військову посаду та незаконно отримані у результаті збройної агресії Російської Федерації по відношенню до суверенітету та територіальної цілісності України владні повноваження на тимчасово окупованій території Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи фактичні обставини, що свідчать про наявність збройного конфлікту, діючи в умовах такого конфлікту і в безпосередньому зв`язку з ним, в порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , дізнавшись анкетні дані ОСОБА_7 , достовірно усвідомлюючи, що потерпілий є захищеною цивільною особою, наніс один удар рукою в обличчя потерпілого, від чого останній втратив рівновагу та упав на підлогу.

Після чого, ОСОБА_8 , з метою покарання потерпілого за нібито вчинення ним кримінального правопорушення - крадіжка запчастин з автомобілю, а також з метою отримання інформації щодо сина ОСОБА_7 , який проходить службу в Збройних Силах України, користуючись безпорадним станом потерпілого, який лежав на підлозі обличчям до низу, наніс йому не менше 20 ударів ногами по ребрам, бокам та в область живота, чим спричинив сильного фізичного болю та страждань.

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, ОСОБА_8 , наступив лівою ногою, взутою у військові черевики, на пальці правої руки потерпілого та через деякий час, правою ногою наступив на пальці лівої руки ОСОБА_7 , чим спричинив сильного фізичного болю та страждань, тобто вчинив катування захищеної цивільної особи.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого, ОСОБА_8 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_4 , яка була забезпечена державою з ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Крім того , повістки про виклик обвинуваченого до суду надсилались ОСОБА_8 стороною обвинувачення на його офіційну сторінку в соціальній мережі Instagram,що підтверджується скріншотами екрана, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_8 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри,яка перекладена на російську мову, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_8 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, вважає, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню , зазначила, що сторона захисту виходить із позиції повної невинуватості ОСОБА_8 . Досліджені в судовому засіданні матеріали та безпосередньо допитані потерпілі й свідки не просто не довели винуватість ОСОБА_8 , а навпаки - повністю спростували кваліфікуючі ознаки інкримінованих йому діянь.Сторона обвинувачення вибудувала конструкцію порушення законів та звичаїв війни на твердженні, що потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були захищеними цивільними особами, які перебували під захистом ст. 4, 27, 147 IV Женевської конвенції та ст. 50, 51 Додаткового протоколу І. Обвинувальний акт вказує, що їх позбавили волі «за відсутності безпекової необхідності та законних підстав».Однак під час судового слідства ця версія сторони обвинувачення не знайшла свого підтвердження.Потерпілий ОСОБА_6 безпосередньо в судовому засіданні повідомив суду, що вони не були нейтральними цивільними спостерігачами. ОСОБА_9 , зокрема, зазначив, що входив до групи з 4 осіб (включно із ОСОБА_5 ), вони мали автомат АК-74, «партизанили», збирали та передавали ЗСУ координати розміщення ворожої ППО для завдання вогневих ударів.Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю підтвердив цей факт, зазначивши: «На початку, потім був зв`язок, ми передавали, де знаходяться окупанти», визнав зберігання автомата АК-47, чотирьох споряджених магазинів та бойового гранатомета.Свідок ОСОБА_10 (син) у судовому засіданні показав: «Вони думали, що у нас люди зі зброєю, що ми роздаємо зброю. У нас був обшук».Орган досудового розслідування інкримінував ОСОБА_8 жорстоке поводження, катування ОСОБА_5 електричним струмом, тримання в нелюдських умовах та привласнення 2000 доларів США.У судовому засіданні сам потерпілий ОСОБА_5 зазначив: « ОСОБА_11 мене не бив». Щодо епізоду із застосуванням струму 04-05 травня 2022 року ОСОБА_10 пояснив суду: «ОСОБА_31 при цьому присутній не був, але здалеку було чутно, як він когось допитує». Допити з насильством, як слідує з показань потерпілого на слідстві, здійснював зовсім інший військовий - «худорлявий старший лейтенант 25 років, зростом 1,6 м». Тоді як ОСОБА_11 , згідно з орієнтуваннями слідства, має зріст близько 1,9 м та спортивну масивну статуру. У діях ОСОБА_11 відсутнє фізичне насильство над ОСОБА_5. ОСОБА_5 у суді спростував твердження обвинувального акта про умисне катування спрагою, холодом та відсутністю медичної допомоги. Потерпілий зазначив: до туалету виводили у супроводі чергового; воду брали без перешкод; щоранку приходили родичі та передавали домашню їжу без будь-яких обмежень («Їжу приносили з дому, і охоронці спускали мені»); у разі погіршення стану викликали швидку («Якщо хтось втрачав свідомість, то йому викликали швидку»).ОСОБА_5 пояснив у суді: кошти він передавав уже після того, як був відпущений додому. Більше того, потерпілий прямо заявив: «Я не розмірковував, чи була можливість не віддавати гроші. Мені не погрожували. Гроші віддавав наодинці». Відсутність погроз та вимог насильницького характеру виключає склад вимагання або незаконного привласнення за ст. 438 КК. ОСОБА_10 стверджував на досудовому слідстві, що після звільнення зателефонував на наданий ОСОБА_11 номер зі свого телефону НОМЕР_3 або телефону дружини. Однак стороною обвинувачення було витребувано та оглянуто протоколом від 12.03.2025 інформацію ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». У файлі «FINANCE» за період 09-14 травня 2022 року міститься відмітка: «Дані не знайдено», у файлі з`єднань зафіксовано лише побутовий інтернет-трафік та поодинокі вхідні дзвінки, жоден із яких не належить ОСОБА_11 чи іншим військовим РФ. Це спростовує слова потерпілого.Обвинувачення стверджує, що ОСОБА_11 наніс потерпілому ОСОБА_12 удар у груди, не менше 20 ударів ногами по ребрах та животу, наступав берцями на кисті рук.Удари військовими черевиками не менше 20 разів по ребрах та наступи на пальці неминуче залишають сліди - переломи, тріщини, деформації кісток, рубці, хронічні гематоми. Проте у висновку судово-медичного експерта КУ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » № 357п від 14-24.02.2025 зазначено: «Будь-яких видимих зовнішніх тілесних ушкоджень та слідів їх загоєння стосовно зазначеної травми на момент огляду не виявлено». Таким чином, судово-медична експертиза спростовує факт заподіяння ОСОБА_12 будь-яких тілесних ушкоджень. ОСОБА_7 на допиті сам зазначив, що приводом для виклику та розмови була побутова крадіжка автозапчастин із автомобіля «ВАЗ-2101» на залізничній станції («раскурочили машину, украли аккумулятор, оторвали выхлопную»). Навіть за версією потерпілого, конфлікт виник на ґрунті підозри у розкраданні майна залізниці. Побутове правопорушення, позбавлене нерозривного зв`язку зі збройним конфліктом, не може кваліфікуватися як воєнний злочин за ст. 438 КК України. ОСОБА_7 прямо заявляв на допиті, що прізвища військових йому не були відомі: спершу він вважав, що його бив комендант ОСОБА_13 , а про ОСОБА_11 дізнався значно пізніше від своєї куми та з випадкових розмов на вулиці. Це ставить під сумнів правильну ідентифікацію особи.Під час первинного допиту 10.09.2024 ОСОБА_9 стверджував, що всі насильницькі дії та катування струмом вчиняв виключно військовий «ОСОБА_32», ОСОБА_11 жодних вказівок не давав: «ОСОБА_31 не давал никаких указаний, ОСОБА_32 сам это делал». Проте 05.11.2024 слідчий раптово передопитує ОСОБА_9 , і той діаметрально змінює позицію, стверджуючи, що удари струмом наносилися за прямою командою «ОСОБА_31».Висновок експерта № 1733п від 08.10.2024 констатує наявність легких рубців, але категорично підкреслює: встановити знаряддя, механізм утворення та точний час травм неможливо; виявлені пошкодження повністю доступні для заподіяння власною рукою потерпілого. Жодних слідів електротравми експертизою не зафіксовано взагалі.Обвинувачення стверджує, що ОСОБА_11 є командиром 3-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону 141-го полку Росгвардії. Звідки взялися ці відомості? ІНФОРМАЦІЯ_16 у відповіді від 20.01.2025 зазначила, що не володіє даними про причетність конкретних військових. ІНФОРМАЦІЯ_36 зазначив: «ОСОБА_11 - ймовірно військовослужбовець ЗС РФ (станом на 2016 рік)». Єдиним джерелом, з якого слідство переписало посаду, звання та підрозділ ОСОБА_11 до обвинувального акта, став протокол огляду закритого анонімного телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_17 » від 15.01.2025. Анонімний пост в інтернеті, автор якого не встановлений і не допитаний, не є належним процесуальним джерелом доказів (ст. 84 КПК України) та не може підтверджувати офіційний статус військовослужбовця. ОСОБА_14 масово тиражувався в регіональних інтернет-каналах та соцмережах з 14 січня 2025 року. Після цього слідчий проводить «впізнання» зі свідками та потерпілими ( ОСОБА_12 - 16.01.2025, ОСОБА_15 - 13.01.2025, ОСОБА_16 - 03.01.2025).У фототаблицях особи-статисти грубо відрізняються від зображення ОСОБА_11 за ракурсом, якістю, віком. Більше того, у фотодобірках серед статистів присутня особа з явно вираженою очною пов`язкою / дефектом обличчя, що штучно привертає увагу та є прямим порушенням ч. 2 ст. 228 КПК України щодо недопустимості різких відмінностей.Тимчасовий доступ до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, здійснено за постановою прокурора від 14.02.2025 на підставі п. 20-7 Перехідних положень КПК України. Норма п. 20-7 є екстраординарною і застосовується виключно за умови об`єктивної неможливості звернення до слідчого судді. ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » зареєстроване та розташоване у АДРЕСА_7 ). У місті Києві суди працювали та працюють у штатному режимі. Отримання даних мобільних операторів без судового контролю за наявності діючих судів порушує ст. 31 Конституції України та ст. 87 КПК України.Показання свідка ОСОБА_17 , яка прямо зазначила в судовому засіданні, що особисто нічого не бачила, а все знає лише з чуток та зі слів ОСОБА_18 , а також досудові показання свідка ОСОБА_17 і показання сина ОСОБА_10 є показаннями з чужих слів. Вони не підтверджують обставин справи та не можуть бути покладені в основу обвинувачення.У спеціальному судовому провадженні суд позбавлений можливості безпосередньо заслухати обвинуваченого, саме тому вимоги до бездоганності доказів обвинувачення мають бути найвищими. У цій справі обвинувачення ґрунтується на припущеннях та взаємовиключних показаннях. Самі потерпілі визнали в судовому засіданні ведення партизанської розвідки та передачу військових координат ЗСУ, що виключає кваліфікацію їхнього затримання як свавільного позбавлення волі мирного населення за МГП.Просила суд визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України щодо потерпілого ОСОБА_5 , та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.Визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України щодо потерпілого ОСОБА_7 , та виправдати його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України - у зв`язку з недоведеністю, що вчинено подію кримінального правопорушення.Визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України щодо потерпілого ОСОБА_6 , та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього діяння поза розумним сумнів

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши потерпілих,свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.28, ч.1ст.438 КК України, повністю підтверджується такими доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_6 ,який в судовому засіданні пояснив, що на момент вторгнення мешкав у Запорізькій області.Військовим на момент вторгнення не був, форму військову не носив, зброї не носив.ОСОБА_31 перший раз побачив коли перший раз забрали 8 квітня 2022 року.Я був вдома, під?їхали два 'Камази' і 'Урал' . Питали чи є хто. Я сказав що є. Але перед цим сусіда забрали. Поки я зібрався, вийшов. Вже чоловік 10 було на дворі зі зброєю.Вийшов старший і запитав хто це і те що треба їхати з ними. Нас погрузили у машину. Потім ми поїхали на верхню вулицю, і забрали ОСОБА_19 . Він теж з АТО. І відвезли нас до Молочанської громади. І коли ми сиділи, на першому поверсі на стільчиках, то в перший раз я його запитав. В 2014 році я проходив службу. Ті військові були вдягнуті у російську форму, без знаків. Коли вже посадили у Камаз, і в балаклаві доїхали до Молочанської громади. Нас завели, і я шапку взагалі взимку не ношу. Водій сам дав. Бо у мене була кофта без капюшона, без нічого. Бо цей старший сказав, капюшон дайте хоча б на голову. У мене немає капюшона. І водій дав свою ОСОБА_20 коли мене привезли туди, і з Камаза вивели, то водій забрав свою балаклаву. Виходить,що ОСОБА_22 був в шапці, у нього своя шапка була на очі натягнена. І його заводили в приміщення в шапці.Коли нас привезли, то ОСОБА_23 підійшов, і запитав, кого привезли. Атошників. Він сказав, це добре. Потім він пішов. Нікого не було. Спустився з другого поверху і сказав, цього в підвал,а цього на другий поверх.Він мене спустив в підвал, а ОСОБА_24 на другий поверх. Це підвальне приміщення.Ну, в підвалі цегла там. Стіл стояв, лампочка горіла. І стільці стояли. Я в підвалі був один.Там сидів майор і почав допитувати.Де служив, що робив, в яких військах я служив у 14-тому році. Під час допиту, ОСОБА_31 заходив і просто стаояв. Каже, всі ці поводовози, всі ці грішники. Треба з ними по іншому. Цей грішник, цей грішник. І мене допросили. І сказали йому відпустити мене в підвал,нехай й далі сидіти. Мене звідси відпустили в підвал.Часа через півтори зайшов комендант. Вони завжди з ОСОБА_23 разом ходили. Дав одним ударом мені по обличчю. Каже, я також про тебе добре думав. Він розвернувся і пішов.А через деякий час зайшов « ІНФОРМАЦІЯ_18 » і забрав мене на допит знов. Я в нього спитав, що не сходиться. Типу у вас же всі дані є. Він каже немає твого воєнника, і немає УБД. Він сказав,що якби у нас був твій воєнний, то ми б тебе відпустили. Кажу, коли почалася повномасштабна війна, у мене забрали його у воєнкоматі. Не вистачило місця в автобусі, і нас відпустили там. Сказали, чекайте майбутніх наказів. Ну, звісно, ми повернулися. Він сказав, воєнник, і УБД залишилося там. Ну, такі правила. Перевіримо, а потім тебе відпустим. Потім зайшов до ОСОБА_23 , все його просив, щоб ми йдемо в його кабінет. Вони забрали паспорт. Один телефон сенсорний не віддали. І на вечір звідси, ,відпустили мене до підвалу. Десь через пів години зайшов «505-тий». Сказав, йди додому,завтра вранці прийдеш. Десь о 8 чи 9 годині мене відпустили.Я пішов додому. Коли другий раз мене забрали «505-тий» просив щоб я скаргу написав на ОСОБА_31. Я так зрозумів, що вони не дістали воєнний квиток. Бо деякі хлопці знімали статус УБД, ну, хто там був. Деякі, взагалі, пропадали. Ну їх вивозили кудись, і все. Одного ще шукають. ОСОБА_31, ще на його машині постійно катався. Хлопець сам зник, а ОСОБА_23 на його машині. В травні 20-того чи 25-того 22 року я вдома був, я приїхав з роботи, коли працював на комбайні. Ну, коли вже попросили, щоб я почав роботу. Приїхав вдома, після роботи. Вранці ми поїхали на роботу, прийшов вночі. Я приїхав додому близько 9 години. Вийшло два дагестанці. Теж, в подвір`ї. Спитали ОСОБА_25 кажу ну так. І вони кажуть що треба проїхати з ними. Я кажу в мене мала дитина вдома.Кажуть попроси сусідів подивитися. Я кажу, чому попросити сусідів, якщо жінка робить.Коли я вийшов з медпункту, мене посадили в машину і повезли. Зразу ми заїхали на завод, вони там базувалися. Там, не знаю, може годину були. Може менше. Потім мене повезли на меблевий завод.Теж там стояли. Вийшов ось цей старший. Пішов на прохідну. І вийшли всі з нами. Щось вони довго балакали і потім мене знов відвезли до Молочанської громади.Виїхали через задній порт. Виїхали. І одразу цей старший сказав, у підвал його. Десь через 20-30 хвилин. Зайшов ОСОБА_23 . І зразу почалося все. Збив з ніг, скрутив руки, посадили на стілець. ОСОБА_31 одразу сказав, що у нього питання, що робити.І каже, що ти з себе дурачка робиш, чим швидше скажеш, тим для тебе краще буде. Я кажу типу ви в мене постійно бачите. Я у вас постійно у полі зору.Він мені каже, що у них є інформація, що у мене є зброя.Я кажу, що не маю ніякої зброї.Каже, признаватися не будеш. Я кажу, що немає у чому признаватися. Зараз будуть телефони діставати і дзвонити. Вони взяли такий військовий кабель, прив`язали два проводи до пальців. Руки водою полили . І той каже ну давай, дзвони ОСОБА_26 . І вдарили струмом.Перший раз я подзвонив до ОСОБА_26 . Він спросив. Що ОСОБА_26 нам сказав? Нічого відповів.Він каже. Давай ще раз. Подзвонив я до ОСОБА_28 . Той не відповів. Кажу, все. Кажу, не бийте,не стріляйте. Більше, звісно кажу, я нічого не знаю. Кажу, стріляйте, убивайте. Потім вони вийшли. Їх не було, мабуть, 15 чи 20 хвилин. І кажуть, будеш дзвонити? Кажу, дзвонити не буду.А я йому відразу сказав, стріляйте. А сусіду через дорогу він ногу прострелив. Каже,тоді вже його три місяці тримали підвалі. І коли його випустили, я йому розказував,показував. Каже, що його хотіли застрелити. Він каже, тобі повезло. Я йому кажу, стріляйте одразу, бо я не знаю яку зброю ви шукаєте. Він достав ніж і ліве коліно мені проткнув. І каже, що типу він все одно до вечора признається. П`ятсот п?ятий зайшов в кабінет з майором дагестанцем, що перший раз мене тоді забрав. Він встав і заспокоївся. І забрали мене в кабінет. Ми години дві там сиділи з «505-тим» і дагестанцем. А в цього дагестанця мала бути ротація, і каже типу будеш сам займатися, тому що у мене завтра ротація і я виїжджаю і коли заходив ОСОБА_31 в кабінет «505-тий» його завжди виганяв. Потім вони зайшли з комендантом. Комендант тоді теж був не російської національності. Щось вони там розмовляли з «505-тим». «505-тий» постійно вночі приходив з дагестанцем перевіряти. Потім прийшов на наступний день. Дав листочок і ручку і каже пиши. Типу заяву на ОСОБА_31. Каже я сюди приїхав не щоб красти і вбивати. Мене ця війна також не влаштовує. Я хочу справедливості. Каже ти сьогодні-завтра вийдеш. Потім каже типу звертайся, якщо що. Кажу, добре.Він викликав машину. Мене довезли до першого блокпоста, і там висадили. Відпустили.Сказав, завтра приїдеш. Мабуть, ще дня-два я їздив відмічатися. Потім десь п`ятсот п`ятий зник, його не було. Під кінець літа він з`явився. А на їх бік перейшов ОСОБА_29 . Я з ним в армії служиві. Ми з ним були потім на зв`язку. Місцевий він, коротше кажучи. А він колишній дільничий. Ну і перейшов. Йому ОСОБА_23 запропонував, і він пішов типу в народну поліцію. Потім ОСОБА_30 ввечері під`їхав. Кінець літа було. Сказав, мені завтра з`явитися в кабінет до «505-того». Я з`явився. Я під`їхав, і «505-тий» віддав паспорт і каже у тебе максимум тиждень, щоб звідси поїхати. Каже типу ти вже сюди на рідні землі не повернешся. Забрав паспорт і вийшов. Виїхав перший ОСОБА_5. Ми тоді домовилися, що перший їде він, якщо буде нормально, то проходить 2-3 дні. І потім я їду. Тоді ще був по телеграму зв?язок. Звичайний зв`язок не ловив. Другий раз добу тримали. Ввечері забрали і на наступний день ввечері відпустили. Після ушкоджень « ІНФОРМАЦІЯ_19 » мені чимось ногу намазав. Потім прийшов ОСОБА_31 с комендантом і сказали , що не треба мені нічого. «505-й» приносив їжу і воду. Коли забирали, ОСОБА_31 почали катувати вони хотіли дізнатися за зброю. Я так зрозумів, що хтось наклеп написав. Я не знаю. Казали, що в мене є сховок. А я казав, що ну немає. Дома був коли війна почалася, бо до цього я працював далекобійником. Я з 2014 до 2015 в АТО перебував. Три дні коли ми відмічалися в 505-того,він до нас нормально ставився. А потім нас ОСОБА_23 почав відмічати. Треба о 8 годині ранку бути вже біля ради, і він відмічав і потім нас відправляли на роботу. Чорну роботу робити змушували. Блокпости робити, окопи їм копати.В основному чистили посадки, щоб їм гору було видно. Приїжджали екскаватори, копали, потім робили окопи і потім чистили їх. Бо не вірили. Я їм казав, що служив в 55-тій в артилерії. І був водієм водовозу. А в них була інформація, що в мене типу є медаль 'За звільнення Маріуполя. В них там вже інформація вся була. Вони сказали, що я брешу. Їм треба було впевнитися. «505-тий» каже, типу я тобі вірю, але мені треба впевнитися. Бо він запитував, типу як ти купив. Чи не купив, як ти медаль отримав. Я кажу в сенсі. А він каже, що в наші часи можна було за пляшку кон`яку все купити. ОСОБА_31 один раз, по обличчю вдарив. Другий раз ОСОБА_32 звалив з ніг і руки проволокою зв?язав і струмом бив. Два рази. А ОСОБА_23 ніж в коліно увігнав і потім прокручував. Перший раз протягом дня був в підвалі, і другий раз протягом доби. Інформацію для ЗСУ збирали. В мене був товариш, але він загинув. Йому передавав інформацію,де що стояло, нас було 4 людини.Один зник безвісти, а потім нас по черзі почали забирати на допити. Зброя в мене була. АК-74. Ну партизанили. ОСОБА_10 виїхав, один зник. ОСОБА_10 теж потерпілий, йому прийшлося там не добре.

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який суду пояснив, що знає ОСОБА_23 . Коли знаходився в полоні другий раз дізнався про нього.Проходив раніше службу в 14-му році на території проведення антитерористичної операції. Є відповідне посвідчення учасника бойових дій. Станом на початок повномасштабного вторгнення військовослужбовцем не був. Проживав в АДРЕСА_4 . Я займався господарством. В мене земля, техніка. Вирощував пшеницю. Після початку окупації частини Запорізької області форму не носив і не казав, що є військовим.Російські військовослужбовці не знали, що я служив в АТО. Першій раз позбавили волі 13 квітня. Тримали п`ять діб до 18-го квітня в 22-му році.Утримували в приміщенні підвалі Молочанської громади. Перший раз коли затримали тільки застосовували фізичне насильство. Ножем на голову кидали і штрикали, наносили побої руками по голові. Вони питали, кого я знаю, у кого є зброя, хто патріотично налаштований, ну, хто де брав участь, в яких діях. Другий раз мене затримали,приїхали «БТР». Коли мене привезли в міськради туди, вони допитували, чи є в мене зброя. Це було 4 травня 22-го року. Перший раз тримали 4 доби, а другий раз 5.Було звільнено 9-го травня. Познайомився з ОСОБА_23 коли бачився з ним там. Коли я виходив в туалет або попити воду. Коли він до мене, 8-го він пройшов в підвал і сказав, ти хочеш на волю? Я сказав,звісно, хочу. Він сказав заплатити 2000 доларів щоб додому попасти. Я згодився, і мене випустили. Я вже 11-го передав гроші. І в другий раз і струмом били, і в колоші набирали води, щоб сильніше було і наносив удари пляшкою із водою по голові. При цьому був присутній ОСОБА_33 .Вдруге те саме приміщення, тільки другий підвал. Там під цим приміщенням підвал розділений на 4. І це друге, де всі утримувалися. Ті, що були охоронники воду, їсти пропонували, але ми не брали її, з дому привозили то їв, а воду брали, коли виходили в туалет. Туалет знаходився на другій стороні підвір?я, через увесь двір треба було проходить. Тільки з охороною. Ми стукали і нас вели. Там і вперше побачив ОСОБА_23 . Іноді не пускали і казали, що треба почекати. Тобто нас коли випускали, ми мали попити води,вмитися, руки помити і все. Ніякого купання, нічого не було. Утримували нас у воповерховому приміщені. Кімнати десь 10 на 5. У нас там було 5 людей. Ми клали двері і доски на стільці, на таких стільцях і спали. Нічого не видавалося . Родичі могли передати їжу тільки вранці. Ну, просто в пунктах передати поїсти. Допомога не надавалася там, поки ти ще з відкритими очима, ніякої допомоги немає.Коли втрачали свідомість, тоді викликали швидку. Це бачив я, коли третій раз був.Я погодився заплатити гроші ,бо боявся там знаходитися. І будь-якими шляхами хотів би, щоб мене звільнили і поїхали додому. Це було 8-го травня, 9-го і 10-го травня я не передавав,бо у мене хоч вдома були гроші , але я 2 дні почекав, щоб зробити вигляд ніби я їх збираю. Я поїхав машиною, ОСОБА_23 залишив мені номер телефон на свій. Я подзвонив йому, і в початку міста передав йому гроші. Місце зустрічі призначив він. Я що знаю, мені розказували про нього. Тобто ми сиділи там, що він завідував всім,набирав людей в поліцію. Завідував цим усіма. І що він непростий якийсь. Він міг на коменданта накричати, показати, що він непростий був. Ні, ніхто не знав хто він . Він погано розмовляв російською. Якщо мене випустять, тоді я йому дам гроші.Він ж мене вивів с підвалу. І заходив до начальника штабу і мій телефон склав. Щоб його одразу не знайшли. А коли я привіз гроші, то він телефон віддав мені. Десь у коменданта був чи начальника штабу.Ми ходили шукали по кабінетам, ну я за ним ходив. Коли я там був мене три дні підряд били. Один раз це, мабуть, рос.гвардія була, а другий раз військові, які жили в цьому приміщенні. ОСОБА_11 не бив. Три рази незаконно позбавляли волі. Односельці знали, що я був в АТО, а ці руські окупанти вони не знали. Коли вони мене запитували, ти знаєш, чого тебе забрали? Я думав, мене забрали як АТО. По ним видно було, що вони не знали. Я думав, що мене за цього забрали. Так, я просто сказав на питання, чого мене забрали, я відповідав, що мабуть за те, що я служив в АТО. В березні 2022 дзонили наші знайомі і ми казали де російські військові знаходяться. ОСОБА_11 ходив у військовій формі мультикам.Без знаків, без шевронів, без нічого. І носив на нозі пістолет, за формою не могли зрозуміти до чого він відносився. Знаків відмінності не було. Коли я був у підвалі мені їсти не хотілося.Мені з дому ОСОБА_34 приносила, і я її не їв. Коли нікого не було у підвалі, то могли поїсти. Мною керував страх. Я думав, якщо заплачу, мене більше брати не будуть. Два рази били струмом. Телефонні ці проводи. Я коли виїхав в Запоріжжя, ходив до лікарні тому що в мене був шум в голові постійно. Це з?явилося після катувань. І це відобразилося на здоров`ї.

-показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який суду пояснив, що він знає ОСОБА_11 ОСОБА_31.В серпні 2022 року, перебуваючи в місті Молочанськ, мене з дому забрали і відвезли до комендатури. Приміщення комунальне, і там були комендант і російські військові там були. Я зайшов, там темно було.Я проживаю в АДРЕСА_9. Я приїхав на роботу на своїй машині. Я прцював залізничником на станції. Мені сказали,що хтось хоче мене бачити. І сказали, якщо я не приїду, то вони приїдуть за мною.Я приїхав і там був мер Молочанська. Прізвище не пам?ятаю. Він був мером вже під час окупації. В той період, коли я їздив якраз туди, він якраз був мером. Зараз наче в Токмак поїхав. Вони там теж опитування зробили. Взяли свідчення з мене. Відпустили. З приводу того, що ось там хтось розкомплектував чи розібрав машину, двоє робітників. Я її не бачив. Мені сказали, що там акумулятор вкрали, номера познімали. Ключі забрали, скло повибивали. Він мені сказав,що це я міг зробити, тому що я людина на роботі. А людям на роботі не дозволяли виходити. І якось там логічний ланцюг зробили, і типу крім мене ніхто більш не міг цього зробити. І лякали, звісно, щоб я признався і сказав, хто був за роботою. Він був з поліцією, двоє поліцейських. Потім відпустили, я поїхав додому. Ні, вони там писали якісь свідчення з мене. Я не підписав, я нічого не бачив. Потім вже коли приїхав додому, вже знову приїхали і забрали, привезли мене до комендатури. Нічого не сказали. Це якраз вже десь було близько 12 дня. Ну, привезли мене, там російського військового зустрів і я повинен бути на другомуповерсі. Там людей було багато в комендатурі і потім вийшов якись. Він пішов, відчинив кабінет, потім погукав. Він там говорить, я навіть не зрозумів. Це був ОСОБА_36 думав, що він комендант. Він мене нікуди не забрав, а прото одразу почав бити.Вдарив по низу і я впав. Я встав і він мене бив, я подумав, що краще не вставать, але він потім почав ногами мене бити ,щоб я встав.Я матюкався, і вийшов комендант і сказав, що хто голосно тут розмовляє звідси не виходить. Ну я підіймався і ОСОБА_31 мені став ногами на руки, я так і стояв на моїх руках. Я голову не підіймав, думаю, буде бити. А потім пройшло трохи часу, і я не знаю, скільки разів мене там бив він, що я впав. Потім вийшов комендант. І почав питати типу, а де твій син, а він в мене служив. Вийшов комендант, ОСОБА_33 став збоку і вже нічого не робив. Йому комендант не робив зауваження, тільки мені. Що я голосно розмовляв. Спитали спочатку, де він, а що він? Вони знали, що син служив. Ну я вийшов і поїхав додому.Документи ніякі не підписував.Я одразу не відчув що нога болить бо з хлопцями сіно косили, я трохи п`яний був,а потім вранці, я не міг з дивану встати, у мене усе боліло.Так, ребра боліли. Ну, тиждень, мабуть, боліли. до лікаря не звертались. Коли слідчий брав свідчення, я казав, що оцей схожий. Так, я казав, що схожий на фото. Я виїхав у кінці листопада, 28 листопада, 23-го року. До того, як забрали в комендатуру, я не зустрічався з цим ОСОБА_23 . Я вам казав, що я думав,що це комендант, а потім у вас тут дізнався. Мені сказали, що коменданта ОСОБА_13 називають, а його помічника ОСОБА_23 . ОСОБА_31 при коменданті весь час знаходився. І він же інших бив не тільки мене. Сам він мені не представлявся. Він там кричав на своїй мові. Я його не розумів.Між нами діалог не відбувався. В комендатурі якось стало відомо про сина. Ну, я не знаю чи було це пов`язано з моєю дотичність до ЗСУ , раз мене потягнули в комендатуру, значить, їм щось треба було дізнатися. Про ЗСУ розпитували. На той час я допомогу для ЗСУ не здійснював. З сином не спілкувався.Не сказав,щоб задіяний був. Ну, можна сказати, що задіяний. Чисто, щоб задіяний там як-то був.Тобто, що там.знав, міг передати. Ні, відомі, мабуть, не були. Бо тоді би забрали.

- показаннями свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні пояснила, що станом на 24 люти 22-го року я мешкала в селі Виноградному, Пологівський район Запорізької області. Працювала і працюю секретар ІНФОРМАЦІЯ_20 . Фактичне місце моєї роботи - це місто Молочанськ. Це поряд 5 кілометрів від мого села. Рада за адресою АДРЕСА_2 . Так, там було підвальне приміщення ліворуч.Ні, вікон я там не пам`ятаю. Коли заходиш в міську раду, ліворуч були сходинки вниз,підвальне це приміщення. Таке невеличке спершу приміщення. У нас там було приміщення,де лежали наші насоси, бо у нас наше КП во дворах було, на першому поверсі. Це коли ми там працювали ще.І там було ще два приміщення, які замикалися, такі двері металеві там були. Тобто два окремих приміщення з цього коридора. Тому що коли війна почалася, там були бомбосховища, там ми ставили стільці, і люди приходили типу, як в укриття.Познайомилася я з ним, коли це був вже 31 березня 2022 року. Мене теж затримали російські військові і тримали чотири дні. Вони мене відпустили 3 квітня. ОСОБА_11 , так як я розуміла, був заступник, або права рука коменданта по нашому місту. 31 березня 2022 року вони ІНФОРМАЦІЯ_21 , і там сів їхній комендант, в тому числі і цей ОСОБА_31. І я так розумію, що він був права рука, заступник, не знаю, яка там у нього посада, але він був значущою людиною, скажімо так, у коменданта.Тому що він затримував людей. І це були люди фермера, люди з грошима, і він вимагав у них гроші. Плюс він тримав звичайних хлопців, когось за п`янку забирали, ізмушував їх працювати, безкоштовно, звісно. Тому я знаю, що такими займався справами. Так, я з ним особисто бачилась, тому що мене ж коли випустили, вони ж теж розуміли, хто я, яка в мене посада, і я так розумію, ми ж теж були у них під наглядом. Тому були випадки, коли я їхала на своїй машині, він знав мою машину, у мене Ланос. Він перед цим, забрав машину у моєї начальниці.Я знала цю машину. І він міг зупинити мене прямо в місті зупинити, відкриває вікно, і там, зі святом тебе. Тобто, такі моменти були. Він знав, хто я. Завжди вдягнутий у військову форму завжди. ОСОБА_31 ходив з пістолетом. Він приймав участь у допитах, в катуваннях. ОСОБА_11 затримував та катував ОСОБА_37 , це учасник АТО з моєї території, ОСОБА_38 , з села Долина, ОСОБА_39 , це учасник АТО з мого села. ОСОБА_40, забула фамілію, він зараз за кордоном. ОСОБА_40 , його місяць взагалі тримали вони. . ОСОБА_42 я особисто бачила, вони 4 квітня перекрили село, де живу я і ОСОБА_41 . І вони перекрили це село, не давали виїзд та в?їзд, і пішли спочатку з села, з двору в двір, типу вхід. І я побігла відкрити двері, щоб вони не зламали їх, не вибили.І я коли находилася на тій вулиці де ОСОБА_42 , і бачила машина їхня, ну військових російських. Я не знаю чи був там присутній ОСОБА_23 в цей час, але вони їздили по спершу по учасникам АТО. Тобто, я бачила, як вони стояли навпроти ОСОБА_9 і ОСОБА_43 ,вони навпроти живуть . І от ці машини приїхали саме за ними спочатку. І їх забирали в першу чергу. Про ОСОБА_44 мені повідомила моя колега ОСОБА_45 . Вона жителька того ж села. Ну, вона дуже добре знає цю родину ОСОБА_46 з ОСОБА_47 вона мені повідомила про те, що його було затримано там перший, другий, третій. Його три рази взагалі забирали. Коли забрали ОСОБА_48 , до мене приходила його дружина і дуже просила сходити в комендатуру і дізнатися, що з її чоловіком. То я заходила в цю комендатуру, в приміщення нашої міської ради АДРЕСА_5 , і я бачила на першому поверсі, ОСОБА_66, він теж з села Долине.Ну, тобто, цивільну особу бачила. Ну, особисто ОСОБА_9 там я не бачила. Ні, ОСОБА_10 особисто ні. 4 квітня, коли їхня машина їздила по селу, то мені сказали, і до учасників АТО, то люди сказали потім, що ОСОБА_9 , ОСОБА_49 забрали і ОСОБА_48 забрали. І ще у нас забрали були ОСОБА_50 , це мій сусід. Його дружина також колись мені зателефонувала, що його затримано. І казала піди узнай, тобто я ще ходила узнавати, що і як, скажімо так.

- показаннями свідка ОСОБА_51 , який в судовому засіданні пояснив, що станом на 24 лютого 22-го року, перебував в Запорізькій області, Пологівський район, село Виноградне. На той момент працював водієм ІНФОРМАЦІЯ_22 .Перший раз, коли я його побачив, я не знав, що це ОСОБА_23 . Приїжджали військові російські.Ну, коли мене з дому забрали, то він був там. І коли допитували в кабінеті, він раз у трьох заходив в кабінет. Він погрожував фізично, і морально. Ну, він такий великий, спортивної статури.А потім мене відпустили. . А після 25-го квітня перший був приліт на жд в Молочанськ.І він тоді нас знову атошників почав заставляти ходити в комендатуру відмічатися. ОСОБА_31 сидів в кабінеті в бувшій будівлі Токмацького райвідділку.І ми заходили, відмічатися. Ну, він там розмови вів із нами. Він змушували працювати. Російські військові називали його ОСОБА_31.Ну, так я й знав, що це ОСОБА_31. Військового звання на ньому не було. От коли я був на допиті,він заходивтак просто. Ну, його потім, звісно, виганяли. Ну, все одно, куди захотів, туди і заходив. І їздив по селам. Тож, військові буянили їхні. Він приїжджав розбиратися з ними. І, може, їх забирав. Забрали мене 8 квітня 22-го року. Ну, я думаю, одного. А коли привезли в Молочанськ, не знав,куди везли.Я сидів у будці, в машині. А другий був ОСОБА_41 , мій сусід. А його в кабіні в 'Камазі' везли. Ну, це нас двох забирали. Восьмого квітня.Ну, так він був. Це ж потім я дізнався, що це був ОСОБА_23 . Коли я вже вийшов з машини, зняли пакет, я зрозумів, що я на території, у дворі адміністрації Молочанської. Спочатку хотіли мене у підвал, а ОСОБА_9 на допит, а потім один каже, давай на допит спочатку цього, а ОСОБА_9 в підвал, на другий поверх підняли, в кабінет завели,посадили на стул посередині кабінету.Їх там було чоловік шість, і вони ж задавали питання. Одні виходили,інші заходили, і знову задавали питання, одне питання, інше питання. Задавали, є зброя чи немає, чому пішов в АТО, де бандеровці, де ЗСУ, де партизани. Багато було дагестанців. Спочатку хотіли ОСОБА_9 на допит, а потім сказали, ні,давай спочатку, на мене показала, і повели мене. А ОСОБА_9 в підвал.Ну потім вже я його вдома чекав, коли він приїхав додому, розповів. Ну я десь був, часа три, може чотири, ну він, тому може теж так, я сидів біля його будинку, чекав.Відпустять, не відпустять, якщо, щось лишнє сказав, то по мене знов приїдуть, переживав. Погрожував, фізично застосовував силу. Вдарив з кулака по ребрах, по голові , а коли наступні рази заходив, вже пістолет достав, ну погрожував, казав, я йому зараз коліном прострелю, і він нам все розкаже, і пістолетом, стволом теж бив. А потім, вже останній раз, коли він заходив, доставав ніж, і взяв за ухо, каже, йому зараз треба ухо відрізати,якщо він нас не чує, то треба так, щоб в нього взагалі не було нічого. Я так зрозумів, там був «п`ятисотий», це їхні позивні, він був фсбшник, і він один був руський, а то всі були кавказці. Він ОСОБА_23 виганяв.Вибіг, каже, його не можна ламати, бо буде зараз у нас 200-й. Я після інфаркту, коли з дому мене забрали, я брав свої ліки. Мені кажуть, що це таке, ну, тому що я живу на них.І це ж тоді, коли ОСОБА_23 починав, то каже, заспокойся, бо буде зараз у нас 200-й. Ті всі, ну, навіть не вставали зі своїх стільців, тільки, мінялися.Один уходив, другий приходив, задавали питання.Про ОСОБА_10 чув. Після першого разу як його забрали від нього. ОСОБА_5 це мій кум, я його добре знаю. А також з розмов. Йому дуже дісталося, його сильно били та катували. Я його бачив тільки після першого затримання.

- показаннями свідка ОСОБА_52 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_53 її чоловік. ЇЇ чоловіка забрали приблизно 22 серпня 2022 року. Мешкали вони в місті Молочанськ. Зазвичай, щодня мій чоловік, це вихідний чи не вихідний, він їздить на роботу. Навіть тоді, коли зайшли окупаційні війська у місто Молочанськ, він щодня їздив. Тому що там знаходився на території інвентар для роботи, яким вони працювали. Він працював на залізниці у Молочанську, територія №6, працював бригадиром. І, як відповідальна особа, він завжди їздив, перевіряв,чи не зламані двері, бо там дуже багато було інвентаря. В той день, дату не пам`ятаю десь в серпні мабуть 20-ті числа, чоловік також поїхав на роботу і через годину приїхав додому.Приблизно о 12 годині приїхала поліцейська машина ОСОБА_54 і ОСОБА_55 , вони приїхали і без пояснень сказали, що чоловіка викликають і забирають до комендатури.Мені ніхто не пояснив чому і вони забрали і поїхали. Я через хвилин 15, поїхала до комендатури за АДРЕСА_10. Колишня Молочанська міська рада, там було багато військових рашистьких. І коли я була вже близько, побачила , що чоловік виходить з будівлі і переходить дорогу. По дорозі він не хотів нічого казати , а вдома він розповів. Казав, що його побили і питали за сина. Потім розповів, що його били і коли він там наче хотів встати,казали, що він у віці і не та особа яка потрібна. Він кульгав, і потім через декілька днів біль почала посилюватися. Коли вийшов я не бачила так ушкоджень, але на ногу кульгав. Тиск під ребрами був. З чуток чула, що то якийсь Осман чи ОСОБА_31. Деякі казали, що він комендант, а потім що зам коменданта. Вони знали, хто мій чоловік конкретно, але вони сплутали їм`я сина. Він казав, що там на роботі була якась машина і з нею щось зробили.

-показаннями свідка ОСОБА_56 , який суду пояснив, що на момент 2022 лютого він знаходився в місті Молочанськ , на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, за адресою АДРЕСА_5 . В будівлі є підвальне приміщення, я там був. Там знаходилося обладнання комунального господарства, там насоси, кабелі, лічильники, такі особливі матеріали, які були потрібні для роботи комунального господарства.Під час війни, коли вже по вулиці Педенка17, з 30 березня чи з 1 квітня сиділи військові російської федерації, там знаходилося комендатура в цьому приміщенні. І в підвалах я сам бачив, як знаходилися наші мешканці в виді заручників. Нічого там не було не переобладнано.Вікон і спальних місць не було.Тут як лава лежала, так вона там і лежала. Я так не був часто в отих кімнатах.Ми виносили потрібні обладнання свердловини, камери і насос, і я туди спускався.Тоді побачив людей, які знаходилися в підвалах. На той час я не бачив, що було обладнання.Була охорона, але вона вже знаходилася зверху. Тобто, коли заходиш в міську раду, по коридору, приміщення, і ліворуч спускався в ці підвали. Зверху були ті військові, які здійснювали вхід в приміщення, і також охорона в ці кімнати в підвальному приміщенні. Хочеш, не хочеш, але для безпечної життєдіяльності громади мені приходилося бути на території Педенка17 . Там не тільки була міськрада, а і ще території комунального господарства. І після того, як з`явилася комендатура, в цьоиу приміщенні міськради, ми прийняли рішення, що будемо знаходитися і працювати на території школи. І там я зустрічав ОСОБА_23 , він заступник коменданту був. У ОСОБА_23 була зброя, пістолет, автомат і військовий одяг. Комендатура була на 1 і 2 поверхах. ОСОБА_31 давав вказівки, катував, питав і був упереджений. Оскільки я мешканець міста Молочанськ, і в нас маленьке місто, і інформація доходить миттєво між собою розходиться.Наскільки я розумів, що діяльність ОСОБА_23 знаходити людей, які виступали за Україну, які могли б залишатися в якійсь диверсійній роботі, вони були здатні, отакі люди. Можливо, у когось,скажімо так, були гроші, ті самі фермери, або там якийсь підприємець, для того, щоб його знайти і якимось чином взяти на гачок. Тобто вимагання грошей. З приводу ОСОБА_5, його брали три рази. Три рази він знаходився і в міській раді, і в приміщенні, це чув від людей. Потім, як я приходив, мене викликали військові з комендатури, мене дівчата, просили, а де можна знайти ОСОБА_5, щоб принести поїсти, рідня передала. Тобто запитували, а де він знаходиться, в міський раді,або в мебельному комбінаті, куди їсти принести, таблетки. Тобто я розумів, що я ризикую, але людяність, вона має бути присутня. Тим паче, я також був в полоні. Тільки нас тримали в Токмаке, а їх тримали в Молочанську. І за того самого ОСОБА_5 я просив, я знаю ОСОБА_46 . Він порядний хлопець. Одна із ситуацій, як його забрали, це його здав рідний брат, зробив наклеп на ОСОБА_46 , що в нього начебто там є якась зброя. Тобто брат на таких пагубних стосунках до свого брата вчинив такий поступок, що зробив наклеп у комендатуру, військову і ОСОБА_46 забрали.Начебто його більше місяця тримали.За ОСОБА_9 я не знаю. Ув`язнених бачив. ОСОБА_58 . Але прізвище я точно не пам`ятаю. Він зараз в Німеччині живе.Бачив трьох, чотирьох. Очима, трьох бачив. В кожній кімнаті була людина.В підвалі приміщення були чотири кімнати. Дві мали двері, а дві кімнати не мали дверей. От у цих трьох кімнатах, виходить, знаходилися люди, де є дві двері, і без дверейтам знаходилися люди. Я переміщувався під супроводом військових.

-показаннями свідка ОСОБА_16 ,який суду пояснив, що момент повномасштабного вторгнення мешкали у селі Долина. Село було окуповане з перших днів повномасштабного вторгнення.Перший раз я почув про цього чоловіка ОСОБА_23 від батька. Дати точно не пам`ятаю .Перший раз військові батька забирали у квітні. Забрали з дому. Вдома був я, батько та мати. Це було вранці, тоді до нас приїхали військові. Військові російської федерації. Ми вийшли на вулицю, нас поставили обличчям до стіни. Батька вивели з двору. Один військовий сказав мені йти з ним, я перед ним відкривав двері, оскільки вони думали, що у нас знаходяться люди зі зброєю. І інші військові проводили обшуки у дворі та вдома. Вони сказали, що ми роздаємо зброю, та у нас тут є люди з зброєю. Далі проводився обшук.Частина у дворі, частина вдома. Військовий ще зі мною був. Я відкривав двері в літню кухню та на горище.Другий раз, коли батька забрали, я не був там присутній. ОСОБА_31 я особисто побачив, коли батька забирали третій раз.І я тоді бачив у себе перед двором. Вдруге забрали в травні 22-го року.Його не було може дня 3-4, а може трохи більше. Його утримували в Молочанську. Перший раз і другий раз. Це була міська рада чи щось таке, мати їздила йому передавати їжу. Мати кожного дня їздила передавати їжу. Я пам`ятаю побої, які були на батьку після того, як його забрали. Не пам`ятаю саме після якого разу, і які саме побої були. Були синяки на ребрах.Відомо про передачу грошових коштів зі слів мами та батька.Щоб його відпустили вимагали дві тисячі доларів. В травні, після того, як його відпустили, щоб він передав гроші. Коли саме точно не відомо.Батько проходив раніше військову службу.В період з 2013 або 2014, а по який саме рік я не пам`ятаю. Коли військова техніка їхала, вона їхала по трасі повз нас, ми з батьком рахували кількість одиниць техніки, та яка саме, та передавали знайомим, які вже служать та знаходяться в території не під окупацією. І також розміщення техніки. Один з прикладів,це коли у нас на лугу була розміщена техніка і батько також цю інформацію передавав.Це було до травня 2022 року.Односельцям було відомо про те, що батько проходив службу в АТО.

- показаннями свідка ОСОБА_17 яка суду пояснила, що знає ОСОБА_31.Я проживала в місті Молочанськ. Працювала в молочанській міські раді начальником відділу з питань АПР. За адресою АДРЕСА_5 . В приміщенні є підвал, я була там. Це підвальне приміщення, вікон нема, там немає спальних місць. Його більше використовували як склади для комунальних підприємств , зберігалися насоси, паливомастильні матеріали. Коли на початок війни ми облаштували одне приміщення під бомбосховище. Занесли туди стільці, встановили там мультиварку, люди туди на ніч приходили, як бомбосховище. Там спальних місць, каналізації та туалету не було.Ну, я вже не згадаю, при таких обставинах я потім перший раз побачила і дізналася, що це дійсно ОСОБА_23 . Знаю, що на території, призначили коменданта, він був його помічником, він його, як то, усюди возив. Так казали, що помічники, вони постійно були вдвох, він їздив по місту. Коли брали людей цивільних на управні роботи, він їздив по місту,контролював, за порядками дівився, щоб всі ходили на роботу, звозили, розвозили. Не розмовляла з ним особисто. Зброю не бачила, а вдягнений він був у військовий камуфляж. ОСОБА_16 три рази брали в полон, і другий раз, коли його затримали ОСОБА_23 вимагав кошти з його родини, щоб його звільнити. Я безпосередньо спілкуюся з його дружиною, спілкувалася на той момент. Вони працювали як фермера на нашій території, безпосередньо, і вона розповідала після звільнення. Мова йшла про 2000 доларів. Я знаю, що у них на той момент таких коштів не було, і вона їх позичила у своїй сестри.Бачила потерпілого після другого позбавлення волі і це було до того, як його втретє позбавили волі.Ну, на лиці був синець, знаю, що дуже боліли ребра у нього, він був перетягнутий, якоюсь тканиною, плотною, щоб, легше було ходити. За інших потерпілих невідомо.

- заявою ОСОБА_5 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення військовослужбовцями російської федерації під час перебування в с.Долина Пологівського району Запорізької області;

- протоколом слідчого експерименту від 04.11.2024, за участю потерпілого ОСОБА_5 , під час якого ОСОБА_5 продемонстрував, як військовослужбовці рф наносели йому удари ногами по обличчю, в область грудної клітини та живота ,били пластиковою пляшкою з водою по голові, били коліном по спині. Один з віськовслужбовців тикав йому у коліно правої ноги ніж.Застосовували відносно нього тортури у виді биття струмом, а саме примотували дріт на мізинець правої руки та вмикали струм.При цьому вони вдягали йому на ноги гумові калоші та заливали туди воду, щоб більше проводився струм (т.2, а.с.87-103);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2024, за участю потерпілого ОСОБА_5 , згідно якого останній впізнав на фото №2 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с. 104-107);

-висновком експерта № 1139 п від 28.06.2023, про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 ,1975 р.н. ,згідно якого ,згідно наданої медичної документації та при огляді лікарем неврологом консультантом КУ « ІНФОРМАЦІЯ_23 » ЗОР у гр. ОСОБА_5 , 1975 р.н. виявлено : ЗЧМТ,струс головного мозку,який кваліфікується, як легке тілесне ушкодження,що спричинило короткочасний розлад здоров`я,виявлені тілесні ушкодження в п.1 у гр. ОСОБА_5 зазвичай утворюються від дії тупого(их) предмета (ів).Давність утворення тілесного ушкодження не суперечить строку вказаному освідуваним та в наданій медичній документації.( т.2 а.с. 110-113);

-висновком експерта (експертизи за матеріалами справи) №21/к від 10.01.2025, згідно якого судово-медична комісія доходить наступних висновків,за даними висновку експерта № 1139 п від 28.06.2023 у гр. ОСОБА_5 , 1975 р.н., були зафіксовані залишки закритої черпно-мозкової травми (струс головного мозку), отриманої у 2022-2023 роках, у вигляді розсіяної неврологічної симптоматики, вираженого лікворно-гіпертензивного ,астено-церебрального синдромів та помірної вестибулоатаксії. Струс головного мозку це різновид закритої черпно-мозкової травми, який зазвичай виникає внаслідок травматичного впливу (впливів) тупого предмету в ділянки голови і обличчя.Згідно даних допитів потерпілого від 02.02.2024, 31.08.2024, 04.11.2024 та слідчого експерименту за його участю від 04.11.2024 , встановлено, що у 2022 році ОСОБА_5 отримав один удар ногою у середню частину обличчя, а також удари дволітровою пластиковою пляшкою з водою у потилочну ділянку голови.Порявнянням механізму виникнення струсу головного мозку, наведеного у п.2 даних підсумків, з механізмом завдання травматичних впливів тупини предметами в ділянки обличчя та голови потерпілого п.3 підсумків встановлено їх загальне співпадіння. Отже, виникнення струсу головногоь мозку у ОСОБА_5 внаслідок одного з описаних ударів чи їх сукупності, не виключається.(т.2 а.с.122-130);

- протоколом прийняття заяви про вчиненне кримінальне правопорушення (або таке що готується) від 10.09.2024, згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив про вчинення відносно нього кримінального правопорушення військовослужбовцями рф на початку березня 2022 року та другого разу на початку травня 2022 року , а саме незаконно затримали його, після чого почали незаконно утримувати у ІНФОРМАЦІЯ_24 , де спричинили йому тілесні ушкодження. (т.2 а.с.135);

- протоколом слідчого експерименту від 05.11.2024, за участю потерпілого ОСОБА_6 , під час якого ОСОБА_6 продемонстрував, як у період з 20 по 25 травня 2022 військовослужбовець рф на ім`я « ОСОБА_32 », перебуваючи у підвалі адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_25 , наніс йому один удар кулаком правої руки в область обличчя. ОСОБА_6 продемонстрував, як військовослужбовець рф на ім`я « ОСОБА_32 », перебуваючи у підвалі адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_25 , наніс йому один удар ногою по нозі,наніс удар коліном правої ноги в область грудної клітини, після якого він впав на підлогу.Також продемонстрував як військовослужбовець рф на ім`я « ОСОБА_32 », перебуваючи у підвалі адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_25 , зв`язував йому руки проволокою, примотував до його середніх пальців дроти, за допомогою яких катував струмом.Крім того, ОСОБА_6 продемонстрував, як у період з 20 по 25 травня 2022 військовослужбовець рф на ім`я « ОСОБА_23 », перебуваючи у підвалі адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_25 , тримаючи ніж у правій руці штиркнув у праве коліно потерпілому, після чого повільно прокручував.(т.2 а.с. 147-153);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2024, за участю потерпілого ОСОБА_6 , згідно якого останній впізнав на фото №2 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с. 156-159);

-висновком експерта судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 , №1733п від 08.10.2024, згідно якої рани по ходу лівої надбрівної дуги, у ділянці лівого колінного суглобу по передній поверхні у нижній третині правої гомілки по переднє-внутрішній, слідом загоєння яких стали виявлені при огляді (08.10.2024р.) рубці у гр. ОСОБА_6 , 1985 р.н. самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження . У зв`язку з тим, що огляд тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 був проведений після повної регенерації (загоєння та утворення рубців), достовірно встановити механізм їх утворення не є можливим .Давність утворення рубців у гр. ОСОБА_6 більше 1,5 роки на момент огляду (08.10.2024 р.).Враховуючи давність утворення рубців у гр. ОСОБА_6 достовірно встановити чи нанесені ушкодження в один і то же час, чи в різний час, в тому числі їх послідовність експерту не видається можливим.Враховуючи локалізацію кількість та взаєморозташування наявних рубців у ОСОБА_6 вважаю, що йому було спричинено не менше 3-х травматичних впливи в ділянки лівої надбрівної дуги, лівого колінного суглобу та правої гомілки.Виявлені ушкодження у гр. ОСОБА_6 розташовані в ділянках, що є доступними для спричинення власною рукою.(т.2 а.с. 162-163);

-висновком експерта (експертизи за матеріалами справи) №22/к від 10.01.2025, згідно якого судово-медична комісія доходить наступних висновків,за даними висновку експерта № 1733 п від 08.10.2024 у гр. ОСОБА_6 , 1985 р.н., зафіксовані рубці в ділянках лівої надбрівної дуги ,лівого коліна, нижньої третини правої гомілки по передньо-внутрішній поверхні.Дані рубці є наслідками загоєння ран, які мали місце у зазначених ділянках більш ніж 1,5 роки до огляду потерпілого (08.10.2024 р.), що виникли внаслідок травматичних впливів знарядь, встановити характер яких натепер не видається можливим.За даними копій протоколів допитів потерпілого ОСОБА_6 від 10.09.2024 р. та 05.11.2024 р., протоколу слідчого експерименту за його участю від 05.11.2024р., встановлено, що йому були спричинені травмативні впливи: кулаком в ділянку лівої брови, ногою по правій нозі (згідно фото №5-по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки), вістрям клинка ножа в ділянку лівого коліна.Порівнянням механізму спричинення ушкоджень потерпілому за протоколами виданих слідчих дій зі слідами ушкоджень на його тілі у вигляді наявних рубців встановлено збіг за травмованими ділянками, що не виключає можливості спричинення ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 за вказаним ним механізмом. (т.2, а.с.167-171);

- протоколом прийняття заяви про вчиненне кримінальне правопорушення або іншу подію від 16.01.2025, згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 повідомив про вчинення відносно нього кримінального правопорушення в період часу з 25 по 31 серпня 2022 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_25 , яка розташована за адресою АДРЕСА_2 військовослужбовець рф на ім`я ОСОБА_23 вчинив бійку під час якої спричинив йому тілесні ушкодження. (т.2 а.с.176);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.01.2025, за участю потерпілого ОСОБА_7 , згідно якого останній впізнав на фото №2 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с. 181-182);

- протоколом слідчого експерименту від 16.01.2025, за участю потерпілого ОСОБА_7 , під час якого ОСОБА_7 продемонстрував, як військовослужбовець рф на ім`я ОСОБА_23 наніс йому один удар кулаком правої руки в область грудної клітини, внаслідок чого він впав на підлогу.Також ОСОБА_7 продемонстрував, як військовослужбовець рф на ім`я ОСОБА_23 наносив йому правою ногою удари по ребрам з лівого боку, наносив йому правою ногою удари по ребрам з правого боку, наніс йому удар лівою ногою по лівій нозі, наступав ногою на праву руку, наступав ногою на ліву руку. (т.2 а.с. 185-199);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.01.2025, за участю свідка ОСОБА_16 , згідно якого останній впізнав на фото №5 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.218-221);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2025, за участю свідка ОСОБА_17 , згідно якого остання впізнала на фото №5 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.222-225);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.01.2025, за участю свідка ОСОБА_51 , згідно якого останній впізнав на фото №5 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.226-228);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2025, за участю свідка ОСОБА_56 , згідно якого останній впізнав на фото №3 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.226-228);

-протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2025, за участю свідка ОСОБА_17 , згідно якого остання впізнала на фото №5 військовослужбовця рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.231г-232б);

-протоколом огляду від 20.01.2025 року, згідно якого спеціалістом ОСОБА_60 було проведено огляд інформації розміщеної в Всесвітній мережі Інтернет, проведеним оглядом встановлено відомості за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_26 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_27 »,інформацію по « ІНФОРМАЦІЯ_28 » громадянина російської федерації ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_29 ,номер НОМЕР_4 . (т.3 а.с.52-58);

-протоколом огляду від 20.01.2025 , згідно якого спеціалістом ОСОБА_60 було проведено огляд інформації розміщеної в Всесвітній мережі Інтернет, а саме фото та відеозаписи розміщені у соціальній мережі «Однокласники», в ході якого було виявлено профіль користувача « ОСОБА_61 », який доступний за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_30 Після переходу до альбому «Личные фотографии» виявлено фотографію візуально схожого на військового російської армії « ІНФОРМАЦІЯ_31 » від 12.11.2013 року.(т.3 а.с.59-65);

- протоколом огляду від 15.01.2025 , згідно якого спеціалістом ОСОБА_60 було проведено огляд інформації розміщеної в Всесвітній мережі Інтернет, а саме фото та відеозаписи розміщені у Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_32 (Пологи) в ході якого виявлено опубліковану 14.01.2025 о 1503 публікацію зі змістом про військового російської федерації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_33 «!! Допоможіть !Необхідно максимальний розголос!!! Хочемо розповісти всім про ще одного нелюда, катівника, який спустився з гір і приїхав «асвабаждать». Знайомтеся: ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця потвора з початку війни обіймала посаду заступника коменданта міста Молочанськ але прославився «ОСОБА_31» тим, що катував людей, бив та знущався , використовуючи електричний струм. Більше десятканаших земляків були ним закатовані, а деякі назавжди залишилися інвалідами. «ОСОБА_31» дочекається свого часу і відповість за кожну каплю пролитої крові, за кожну жіночу сльозу. І якби ця потвора не замітала сліди, ми все про нього знаємо:Зареєстрований: АДРЕСА_1 де його дарма чекають дружина і п`ятеро діточок))).Станом на квітень 2022 року був командиром 3 взвода 4 роти 1 батальйона 141-й спеціальний моторизований полк,що дислокується в АДРЕСА_8 .(т.3 а.с.66-71);

- протоколом огляду від 20.01.2025 , згідно якого спеціалістом ОСОБА_60 було проведено огляд інформації розміщеної в Всесвітній мережі Інтернет, а саме фото та відеозаписи розміщені у Telegram-bot « ІНФОРМАЦІЯ_34 » в ході якого встановлено інформацію з баз даних рф відносно громадянина російської федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_29 .(т.3 а.с. 72-81);

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду, вказані досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України.

Вищевказані показання потерпілих ,свідків та дані протоколів впізнання особи за фотознімками, протоколів огляду узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Разом з тим, суд не бере до уваги надані стороною обвинувачення протокол впізнання за фотознімками від 13.01.2025 за участю свідка ОСОБА_62 та протокол впізнання за фотознімками від 23.01.2025 за участю свідка ОСОБА_63 , оскільки зазначені свідки під час судового розгляду відповідно до ст.23 КПК України не допитувалися, а можливість їх перехресного допиту стороною захисту була відсутня, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд не приймає у якості належного доказу досліджений під час судового розгляду висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_64 , 1963 р.н. №357п від 24.02.2025, відповідно до якого, при судово-медичному огляді ОСОБА_7 ,будь яких видимих зовнішніх тілесних ушкоджень та слідів їх загоєння стосовно зазначеної травми (з 25 по 30.08.2022 р) на момент огляду не виявлено та протокол огляду від 12.03.2025 диску з файлами та які отримані в ході тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »,згідно якого інформації яка б мала інтерес для досудового розслідування не встановлено , так як цей висновок та протокол огляду не є доказами та не мають правового значення для справи, тому суд виключає їх із загального обсягу доказів.

Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було. Надані стороною обвинувачення документи: витяг з ЄРДР, постанову про визначення групи прокурорів, постанови про визначення слідчих, повідомлення про підозру та виклик до слідчого, постанови про оголошення у розшук підозрюваного, тощо, які своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами, суд в обґрунтування провини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України не покладає.

Доводи сторони захисту про недоведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України не заслуговують на увагу, як безпідставні та не підтверджені, з огляду на таке.

Так, порушення законів та звичаїв війни воєнний злочин, що характеризується подвійною протиправністю: діяння, заборонені нормами як національного так і міжнародного кримінального права.

Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, є регламентоване міжнародним правом ведення війни. Потерпілими у війні можуть бути військовополонені та цивільні особи. Військовополоненими визнаються комбатанти, які потрапили до рук противника. Режим військовополонених поширюється також на: некомбатантів, названих у ст. 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1929 (медичний персонал, служителі культу, військові юристи, інтенданти Збройних сил сторони, що перебуває у збройному конфлікті); цивільне населення - мирних мешканців воюючої сторони, які не беруть участі у воєнних діях і опинилися під владою противника на окупованій ним території.

Закінченим склад злочину може бути при вчиненні хоча б однієї з таких дій: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення, що передбачені міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких дала Верховна Рада України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

На відміну від традиційної структури складу злочину (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна сторона та об`єктивна сторона), для воєнних злочинів притаманна інша структура, яка передбачена нормативними документами Міжнародного кримінального суду: матеріальний елемент, ментальний елемент і контекстуальний елемент (або контекстуальні обставини). Зокрема, має бути встановлена наявність збройного конфлікту, усвідомлення особою, яка притягується до кримінальної відповідальності, того, що вона порушує норми міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).

Відповідно до Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, учасниками якої є, зокрема, Україна та російська ф(далі за текстом Конвенція), сторони домовилися, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються дотримуватися та забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин.

Згідно ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (поза боєм) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Згідно з положеннями ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.

Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

У силу положень ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Відповідно до ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Згідно зі ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Статтею 11 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Додаткового протоколу I) від 8 червня 1977 року передбачено, що фізичному і психічному стану здоров`я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності.

Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу I встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.

Будь-яка особа, що піддається арешту, затриманню або інтернуванню за дії, пов`язані зі збройним конфліктом, має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини вжиття таких заходів, за винятком випадків арешту або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути звільнені у найкоротший строк і в будь-якому разі, як тільки обставини, що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними.

Згідно з ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу I заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі.

Отже, під час досудового розслідування було встановлено всі складові кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, з урахуванням нормативних документів Міжнародного кримінального суду. Зокрема, встановлено наявність збройного конфлікту та усвідомлення ОСОБА_8 того, що ним, в складі збройних сил російської федерації, порушуються норми міжнародного гуманітарного права.

Так, 24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.

У подальшому, цього ж дня збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.

Для реалізації злочинного наміру щодо спроб окупації території України, серед інших, було залучено військовий підрозділ збройних сил російської федерації, а саме 3 взвод 4-ї роти 1-го батальйону 141-го спеціального моторизованого полку НОМЕР_1 окремої бригади оперативного призначення ІНФОРМАЦІЯ_35 (в/ч НОМЕР_2 ) в якому проходив службу військовослужбовець російської федерації ОСОБА_8 .

Будучи допитаним в якості потерпілого ОСОБА_5 суду пояснив, що на початок повномасштабного вторгнення військовослужбовцем не був. Проживав в АДРЕСА_4 ,вирощував пшеницю. Після початку окупації частини Запорізької області форму не носив.Російські військовослужбовці не знали, що я служив в АТО.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив що військовим на момент повномаштабного вторгнення не був, форму військову не носив, зброї не носив.ОСОБА_31 перший раз побачив коли перший раз забрали 8 квітня 2022 року.Він був вдома, під?їхали два 'Камази' і 'Урал' . Питали чи є хто. Він сказав що є. Поки зібрався, вийшов,вже чоловік 10 було на дворі зі зброєю.Вийшов старший і запитав хто це і те що треба їхати з ними. Нас погрузили у машину.

З огляду на показання потерпілих, не приймаються до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 втратили свій статус цивільної особи, адже були звинувачені у співпраці зі Збройними Силами України.

Статус захищених осіб (ст. 4, 27 IV Женевської конвенції, ст. 50, 51 Додаткового протоколу I): Потерпілі є цивільними мешканцями окупованої території. Згідно зі ст. 51(3) Протоколу I, цивільні особи втрачають захист лише на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях (in direct participation in hostilities). На момент затримань у їхніх домівках вони не чинили збройного спротиву і перебували у цивільному статусі.

Навіть якщо окупаційні сили підозрювали осіб у передачі даних чи зберіганні зброї, МГП (ст. 31, 32, 75 Протоколу I, ст. 147 IV Конвенції) та ст. 8 Римського статуту Міжнародний Кримінальний Суд категорично забороняють катування, застосування струму, ножові поранення, нелюдські умови утримання та вимога грошового викупу. Затримання без пред`явлення звинувачень та поза встановленою правовою процедурою є воєнним злочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Протоколу I, у разі сумніву щодо статусу особа вважається цивільною. Минула служба в АТО (2014-2015) не позбавляє статусу цивільної особи під час повномасштабного вторгнення 2022 року.

Щодо причетності ОСОБА_8 до протиправних дій відносно портерпілого ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

ОСОБА_8 обіймав посаду так званого «заступника військового коменданта» м. Молочанськ, контролював підвальні приміщення та утримання бранців.

Саме ОСОБА_8 09.05.2022 особисто спустився до підвалу, де ОСОБА_5 незаконно утримувався після катувань, та висунув вимогу сплати 2000 доларів США за звільнення. Після отримання згоди ОСОБА_11 особисто вивів потерпілого з комендатури та звільнив.

Отримання ОСОБА_8 2000 доларів США (58 509,80 грн) 11-12.05.2022 є незаконним привласненням майна цивільної особи, не виправданим військовою необхідністю (ст. 33, 147 IV Конвенції, ст. 8(2)(a)(iv) Римського статуту МКС). Посилення переконливості показань потерпілого підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_17 , яка зазначила, що ОСОБА_8 затримував саме фермерів та людей з грошима і вимагав у них кошти.

Щодо доводів сторони захисту про те що Судово-медична експертиза № 357п від 14-24.02.2025 не виявила у ОСОБА_7 видимих тілесних ушкоджень або рубців від побиття ногами та наступання на кисті рук. Крім того, приводом для затримання була побутова крадіжка автозапчастин, що не пов`язано зі збройним конфліктом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 Протоколу I та Конвенції ООН проти катувань, катування охоплює заподіяння сильного фізичного болю або моральних/психічних страждань. Нанесення чисельних ударів по ребрах та наступання військовими черевиками на пальці рук спричиняє сильний біль, який не обов`язково залишає кісткові деформації через 2,5 роки ( експертиза проводилася у лютому 2025 року за подіями серпня 2022 року).

ОСОБА_7 був доставлений до військової комендатури окупаційними силами. Під час знущань комендант та ОСОБА_8 випитували дані про його сина, який проходить службу в Збройних Силах України. Застосування насильства представником окупаційних військ із використанням військових повноважень під час окупації безумовно утворює склад воєнного злочину за ст. 438 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_6 змінив показання під час досудового слідства (спочатку казав про військового «ОСОБА_67», потім про вказівки ОСОБА_11), Висновок експерта № 1733п констатує, що ушкодження коліна належать до легких, виявлені пошкодження могли бути заподіяні власною рукою, а слідів електротравми не виявлено, суд находить хибними, з огляду на таке.

У судовому засіданні ОСОБА_6 чітко і детально описав розпутувану картину: ОСОБА_8 особисто був присутній при катуванні струмом, віддавав вказівки, а також особисто простромив ліве коліно ножем та прокручував його в рані. Показання потерпілого в суді є первинним джерелом доказів (ст. 23 КПК України). Висновок СМЕ № 1733п від 08.10.2024 об`єктивно підтвердив наявність рубця в ділянці лівого колінного суглоба по передній поверхні та надбрівної дуги, давність утворення яких відповідає подіям весни 2022 року. Відсутність слідів електротравми через 2,5 роки є природною фізіологічною властивістю загоєння поверхневих уражень струмом.

Щодо доводів сторони захисут про недопустимість доказів військового статусу ОСОБА_8 , оскільки єдиним джерелом став протокол огляду з закритого анонімного телеграм-каналу та анонімний пост , автор якого не встановлений суд зазначає що статус ОСОБА_8 як заступника військового коменданта у м.Молочанськ підтверджується послідовними показаннями потерпілих та свідків ( ОСОБА_17 , ОСОБА_51 , ОСОБА_65 , ОСОБА_17 ), які особисто бачили ОСОБА_8 у військовій формі зі зброєю та підтвердили його керуючу роль у затриманнях та вимаганні коштів.

Дододи сторони захисту про порушення пред`явлення для впізнання за фотознімками (ст.228 КПК України) , оскільки фотознімок ОСОБА_8 масово тиражувався в регіональних інтернет-каналах та соцмережах з 14.01.2025 року, у фототаблицях особи-статисти грубо відрізняються від зображення ОСОБА_8 ,спростовуються тим що потерпілі та свідки тривалий час перебували в контакті з ОСОБА_8 під час перебування в підвальному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_20 .

Доводи сторони захисту про незаконність отримання даних від ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » за постановою прокурора на підставі п. 20-7 Перехідних положень КПК України , оскільки суди в м. Києві працювали у штатному режимі суд находить безпідставними оскільки відповідно до п. 20-7 Перехідних положень КПК України: В умовах воєнного стану прокурор уповноважений виносити постанови про тимчасовий доступ до речей і документів під час розслідування воєнних злочинів.

Доводи сторони захисту про те, що показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 не можуть покладені в основу обвинувачення, оскільки вони є показаннями з чужих слів, суд до уваги не бере, так як достовірність зазначених показань з чужих слів підтверджується сукупністю інших об`єктивних у кримінальному провадженні доказів ,які узгоджуються між собою та не суперечать інформаціїї наданої свідками.

Стороною захисту у даному кримінальному провадженні доказів не надано.

Передбачених законодавством України підстав для визнання доказів неналежними та недопустимими у судовому засіданні не встановлено.

Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (зокрема, рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведеною поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.1 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, тобто у порушенні законів та звичаїв війни, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою та ч. 2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України , тобто у порушенні законів та звичаїв війни, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Суд вважає встановленим та доведеним у судовому засіданні відповідно до вимог КПК України, що ОСОБА_8 як військовослужбовець ЗС РФ під час вчинення злочину був комбатантом, вчинення даного злочину становить серйозне порушення МГП, є воєнним злочином, що відбувся проти захищених осіб - цивільного населення, яке проживало на тимчасово окупованій території, під час міжнародного збройного конфлікту, було пов`язано з ним, а обвинувачений розумів фактичні обставини, які свідчили про існування на території України міжнародного збройного конфлікту, діяв умисно, з усвідомленням суспільної небезпечності власних дій, які становлять об`єктивну сторону жорстокого поводження з цивільним населенням, і бажанням їх вчинити.

Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні умисних, особливо тяжких злочинів, передбачених ч.1,2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, а саме порушення законів та звичаїв війни.

Обставин, що пом`якшували чи обтяжували б покарання обвинуваченого згідно із вимогами ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.

Вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою ( п.2 ч.1 ст.67 КК України ) судом не враховується як обставина, що обтяжує покарання, оскільки вказана ознака включена до правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст.438 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376,615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28 ,ч.1 ст.438, ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України та призначити йому покарання :

-за ч.1 ст. 28 ,ч.1 ст.438 КК України у вигляді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 28 ,ч.1 ст.438 КК України у вигляді 12 (дванадцяти ) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі .

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя: ОСОБА_1