Рішення № 141380396, 10.11.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
302/1330/26
Номер документу
141380396
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 302/1330/26

Провадження № 2/302/800/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 листопада 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі судді Повідайчика О.І., розглянувши заочно за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 12 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі Договір про надання коштів у кредит № ДП 0014610, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 4 500,00 грн строком на 98 днів із сплатою процентів з (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,9 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 30% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 350,00 грн). Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання/введення позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 2ghP31C5, що був надісланий на вказаний Відповідачем/Позичальником номер телефону - НОМЕР_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»..

ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» свої зобов`язання за цим кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов цього договору, однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань за даним кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим у виникла заборгованість у зальному розмірі 9 819,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн, нарахованих процентів - 3 969,00 грн, комісії - 1 350,00 грн.

14 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 14/10/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» відступило ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у тому числі за договором кредиту № ДП 0014610 від 12.05.2025.

Посилаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачкою від виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму у розмірі 9 819,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн, нарахованих процентів - 3 969,00 грн, комісії - 1 350 грн, а також понесених судових витрат по сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та 4 500,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою було встановлено відповідачу строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з поверненням на адресу суду без вручення відповідачу поштового відправлення, яким було надіслано ухвалу про відкриття провадження в справі - ухвалою від 26 жовтня 2026 року суд постановив продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Про час і місце судового розгляду відповідач додатково повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційній вебсторінці Судової влади.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов та будь-яких заяв чи клопотань не подавав, про причини неявки суд не повідомив. Позивач у першій заяві по суті просив розглядати справу без участі його представника в судовому засіданні, проти заочного розгляду справи заперечень не висловлював.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З врахуванням наведеного суд постановив провести заочний розгляд справи.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи й матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Суд установив, що 12 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання коштів у кредит № ДП0014610, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 було надано кредит у розмірі 4 500,00 грн, строком на 98 днів (до 08.09.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,9 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 30,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1350,00 грн). У разі затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або Процентів та/або Комісій щонайменше на один календарний місяць. Кредитодавець має право вимагати повернення Кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Цей кредитний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 5 договору. Договір містить повну інформацію щодо особи позичальниці, її персональні дані, реквізити платіжної картки, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису відповідачки у вигляді - 2ghP31C5.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626 і 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір уважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюється законом.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, установлених договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Враховуючи наведене суд висновує, що між кредитодавцем і відповідачкою 12.05.2025 було укладено кредитний договір № ДП0014610 на підставі якого між ними виникли договірні відносини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п. 10 ч. 1. Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Згідно з п. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про платіжні послуги» до фінансових платіжних послуг належать такі послуги:

4) послуги з виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), за умови що кошти для виконання платіжної операції надаються користувачу надавачем платіжних послуг на умовах кредиту, у тому числі: а) виконання кредитового переказу; б) виконання дебетового переказу; в) виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів;

5) послуги з емісії платіжних інструментів та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про платіжні послуги» еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства.

Згідно з ч. 3 Закону України «Про платіжні послуги» предметом еквайрингу можуть бути платіжні операції з переказу коштів та/або з видачі готівкових коштів з використанням платіжного пристрою.

Згідно з ч. 5 Закону України «Про платіжні послуги» порядок здійснення еквайрингу у платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з ч. 1-4, 6, 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги»

1. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

3. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.

4. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.

6. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

7. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Згідно з підп. 1, 2, 3 п. 2 розд. І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки) ця Інструкція визначає:

1) порядок ініціювання платіжних операцій з рахунків користувачів платіжних послуг (далі - користувач), що відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг);

2) обов`язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення;

3) порядок виконання надавачами платіжних послуг кредитового переказу коштів, дебетового переказу коштів за згодою платника та дебетового переказу коштів без згоди платника.

Згідно з п. 4 розд. І Інструкції про безготівкові розрахунки правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг можуть/може бути:

1) установлені додаткові реквізити платіжної інструкції для ініціювання платіжної операції, яка використовується в цій платіжній системі/у цього надавача платіжних послуг з урахуванням вимог законодавства України;

2) визначений технічний порядок ініціювання платіжної операції.

Згідно з абз. 1-9 п. 37 розд. ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Згідно з п. 38 розд. ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції в порядку, визначеному договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Указівки щодо особливостей заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі наведені в додатку до Інструкції про безготівкові розрахунки.

Згідно з підп. 8, 24 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів):

«8) документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) -документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту;

24) платіжна операція - дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього»

Згідно з п. 154 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням та нормативно-правовими актами Національного банку з питань організації касової роботи.

Згідно з п. 159 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно з п. 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів: «Квитанція повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) повне або скорочене (за наявності) найменування та ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра;

2) ідентифікатор отримувача:

для юридичної особи - найменування та код за ЄДРПОУ;

для фізичної особи-підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) та РНОКПП або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

для фізичної особи, якій надається послуга еквайрингу, - прізвище та власне ім`я, номер рахунку в форматі IBAN або РНОКПП, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

для фізичної особи - унікальний (повний) номер платіжного інструменту або номер рахунку в форматі IBAN, або номер електронного гаманця, або унікальний ідентифікатор, якщо унікальний ідентифікатор було використано під час ініціювання платіжної операції;

3) ідентифікатор платіжного термінала;

4) дату та час здійснення операції;

5) суму та валюту операції;

6) суму комісійної винагороди еквайра, яка утримується з держателя (за наявності);

7) унікальний номер платіжного інструменту держателя [зазначається унікальний (повний) номер платіжного інструменту держателя, включаючи платіжні операції, здійснені на користь фізичної особи]. Унікальний номер платіжного інструменту держателя може зазначатися у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі), у разі здійснення платіжної операції на користь торговця (платіжної операції, метою якої є оплата вартості товарів чи послуг цього торговця);

8) призначення платіжної операції або тип платіжної операції. За платіжною операцією, ініційованою на користь фізичної особи, якій надається послуга еквайрингу, має зазначатися мета такого переказу (включаючи переказ коштів за надані послуги, переказ коштів за продаж вживаних товарів);

9) унікальний код операції/у разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі;

10) код категорії діяльності отримувача.

Внутрішні документи надавача платіжних послуг та/або правила платіжних систем можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням платіжних інструментів.»

Згідно з п. 160-1 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів: «Квитанція у разі взаємодії еквайра на підставі договору з іншим надавачем платіжних послуг (надавачем платіжних послуг, який надає послугу з переказу коштів без відкриття рахунку, еквайром отримувача) повинна містити, крім реквізитів, зазначених у пункті 160 розділу VIII цього Положення, такі додаткові обов`язкові реквізити:

1) номер платіжної інструкції, що надається держателем надавачу платіжних послуг, який надає послугу з переказу коштів без відкриття рахунку;

2) повне або скорочене (за наявності) найменування надавача платіжних послуг (надавача платіжних послуг, який надає послугу з переказу коштів без відкриття рахунку, еквайра отримувача);

3) номер рахунку надавача платіжних послуг (надавача платіжних послуг, який надає послугу з переказу коштів без відкриття рахунку, еквайра отримувача) у форматі IBAN, на який еквайр перераховує кошти держателя;

4) номер рахунку отримувача у форматі IBAN (зазначається у разі переказу на користь суб`єкта господарювання);

5) сума комісійної винагороди надавача платіжних послуг, яка утримується з держателя (за наявності).»

Квитанціями еквайра, які є первинними документами, та довідкою ТОВ "ПрофітГід" (PSP Platon) підтверджується факт перерахування 12.05.2025 грошових коштів у сумі 4 500,00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , тобто доводиться факт виконання кредитодавцем взятих на себе зобов`язань в повному обсязі - надання кредиту відповідно до умов укладеного договору.

У зв`язку з виконанням кредитодавцем взятого на себе зобов`язання за кредитним договором у відповідачки виникли відповідні зустрічні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором, у відповідності до чинного законодавства та згідно з умовами кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідач свої договірні зобов`язання не виконав у зв`язку з чим, за доводами позивача, у нього перед ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» утворилася заборгованість у розмірі на загальну суму 9 819,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн, нарахованих процентів - 3 969,00 грн, комісії - 1 350,00 грн, на підтвердження чого надано розрахунок заборгованості за даним кредитним договором.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

14 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 14/10/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» відступило ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог № 14/10/25 від 14.10.2025, у тому числі і щодо відповідачки за цим кредитним договором на загальну суму заборгованості у розмірі 9 819,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн, нарахованих процентів - 3 969,00 грн, комісії - 1 350,00 грн.

Суд установив, що кредитодавцем було виконано зобов`язання за кредитним договором і надано відповідачу кредит, який не погашено відповідачем, унаслідок чого розмір кредитної заборгованості за основним боргом склав 4 500,00 грн. Суд перевірив нарахування відповідачу процентів і констатує, що такий здійснено кредитодавцем відповідно до умов договору та в межах строку кредитування. Відтак розмір заборгованості за процентами становить 3 969,00 грн. З врахуванням дійсності зобов`язання в цій частині суд висновує, що за вказаними вимогами кредитодавець вправі був переуступити право вимоги на користь позивача.

Щодо невиконаних зобов`язань у частині заборгованості за комісією в сумі 1350,00 грн суд ураховує таке. Пунктом 2.2.4 кредитного договору встановлено сплату комісії, яка нараховується за ставкою 30,00 відсотків від суми кредиту. Водночас положення кредитного договору не містять відомостей щодо додаткових, супутніх послуг, які надаються кредитодавцем і безпосередньо пов`язані з наданням кредиту.

Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Поняття зобов`язання належить до фундаментальних понять доктрини цивільного права. Розумне тлумачення законодавства можливе лише з врахуванням правової природи зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержаних процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд зауважує, що з наданих позивачем доказів не вбачається понесення кредитодавцем витрат на видачу кредиту, еквайрингових послуг чи інших платежів, які пов`язані з наданням відповідачу кредитних коштів. Водночас умова правочину щодо установлення комісії за надання кредиту в розмірі 30% від суми кредиту не узгоджується із фундаментальними засадами цивільного законодавства - справедливістю, добросовісністю та розумністю.

Оскільки Кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту, а також які послуги надаються банком за плату у виді комісії за обслуговування кредиту, беручи до уваги, що плата за користування кредитними коштами є процентами, то положення кредитного договору щодо сплати позичальником Комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак суд дійшов висновку, що у відповідачки не виник перед кредитодавцем обов`язок щодо сплати комісії за надання кредиту в сумі 1 350,00 грн.

Зважаючи на установлені судом фактичні обставини справи, враховуючи принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам", суд доходить висновку, що за укладеним договором факторингу позивачу перейшло право вимоги до відповідача стягнення заборгованості за кредитним договором в частині основного боргу на суму 4 500,00 грн та нарахованих процентів у сумі 3 969,00 грн. Водночас позивач не набув права вимоги до відповідача щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1 350,00 грн унаслідок її недійсності з підстав нікчемності відповідної умови кредитного договору.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що відповідачкою не виконано зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн та нарахованих процентів - 3 969,00 грн, право вимоги яких перейшло до позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № ДП 0014610 від 12.05.2025 у розмірі 8 469,00 грн (вісім тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень 00 коп.), яка складається з основного боргу в сумі 4 500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) та процентів - 3 969,00 грн (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 00 коп.). З наведених мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми 1 350,00 грн комісії - належить відмовити.

Із приводу стягнення з відповідачки понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).

Положеннями ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з учиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

Як установлено матеріалами справи інтереси позивача у цій справі щодо вивчення і підготовки позовних документів до суду представляв адвокатка Ткаченко Ю.О., яка діє на підставі договору про надання правничої допомоги за № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, довіреності від 18.09.2025, ордеру серії АХ № 1287256, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 6 від 03.04.2018. Відповідно до витягу з Акту № 3-ДІЛ від 08.12.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за вказаним договором про надання правничої допомоги, цією адвокаткою надано правничі послуги позивачу та їх вартість щодо відповідачки ОСОБА_1 становить 4 500,00 гривень.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

«141. У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

Також у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

[…] 36. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами [цитування частини шостої статті 137 ЦПК України].

37. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

[…] 39. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».

Подібні висновки щодо порушеного правового питання викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Згадані висновки фактично застосовані Великою Палатою Верховного Суду під час ухвалення постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Отже, з приводу заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та керуючись наведеними нормами процесуального законодавства, беручи до увагу сталу практику їх правозастосування, ураховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, ціну позову, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, суд доходить висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 гривень відповідатиме критеріям дійсності, необхідності й розумності.

Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позову (86%) з відповідачки на користь позивача слід стягнути на часткове відшкодування понесених судових витрат суму 3 149,66 грн, яка складається з 860,00 грн (1 000,00 х 86%) витрат на професійну правничу допомогу та 2289,66 грн (2 662,40 х 86%) витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 137,141, 263-265, 267,273, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область, 08205; код ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за Договором кредиту № ДП 0014610 від 12.05.2025 у розмірі 8 469,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область, 08205; код ЄДРПОУ 44280974) суму 3 149,66 грн (три тисячі сто сорок дев`ять гривень 66 коп.) на часткове відшкодування понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Повне рішення суду складено 10.11.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область, 08205; код ЄДРПОУ 44280974;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О. І. Повідайчик

Часті запитання

Який тип судового документу № 141380396 ?

Документ № 141380396 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141380396 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141380396 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141380396 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141380396, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Судове рішення № 141380396, Міжгірський районний суд Закарпатської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141380396 відноситься до справи № 302/1330/26

Це рішення відноситься до справи № 302/1330/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141357637
Наступний документ : 141380397