Рішення № 141376626, 28.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
28.05.2026
Номер справи
757/38455/15-ц
Номер документу
141376626
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/38455/15-ц

пр. 2-751/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вовка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання формулювання причини звільнення неправильним та зобов`язання змінити формулювання причини звільнення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив визнати незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 561-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», визнати неправильним формулювання причини звільнення, викладене у зазначеному розпорядженні, та зобов`язати Кабінет Міністрів України змінити його, виклавши причину звільнення у редакції: «у зв`язку з переходом на виборну посаду».

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 22 липня 2005 року його було призначено на посаду першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз України».

18 червня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 561-р про його звільнення із зазначеної посади.

На виконання цього розпорядження НАК «Нафтогаз України» видало наказ від 24 червня 2014 року № 135-к про звільнення позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності.

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки, на його думку, відсутні належні докази безперервної тимчасової непрацездатності протягом чотирьох місяців.

Зокрема, позивач заперечує належність та допустимість копії листка непрацездатності серії АГД № 155038, виданого 28 квітня 2014 року, посилаючись на наявність у ньому помилок, відсутність оригіналу або дубліката документа, а також відсутність належного підтвердження тимчасової непрацездатності за період із 28 квітня 2014 року до 16 травня 2014 року.

Крім того, позивач зазначає, що у листках непрацездатності за окремі періоди були визначені дати виходу на роботу, у зв`язку з чим періоди тимчасової непрацездатності не можуть вважатися безперервними.

Також позивач вважає, що звільнення мало бути пов`язане з його переходом на виборну посаду.

Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. від 23 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області цивільної справи № 442/2658/17 за позовом про визнання дій лікаря неправомірними та скасування листка непрацездатності серії АГД № 155038 від 28 квітня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 1 серпня 2017 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року про зупинення провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність такого взаємозв`язку між справою № 757/38455/15-ц та справою № 442/2658/17, який би унеможливлював розгляд першої до вирішення другої, а тому визнав висновок суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження помилковим.

У подальшому справа передавалася для повторного автоматизованого розподілу у зв`язку зі змінами в організації роботи суду та перебуванням судді у довгостроковій відпустці.

Відповідно до розпорядження від 28 вересня 2017 року № 519 справу передано на повторний автоматизований розподіл та розподілено судді Підпалому В.В.

Надалі, відповідно до розпорядження від 8 травня 2025 року № 226, у зв`язку з перебуванням судді Підпалого В.В. у довгостроковій відпустці справу передано на повторний автоматизований розподіл та розподілено судді Вовку С.В.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. На обґрунтування клопотання зазначено про складність справи, значний обсяг доказів, необхідність дослідження обставин звільнення та заслуховування пояснень учасників справи.

Позивач також подав додаткові пояснення, у яких наполягає на відсутності безперервного періоду тимчасової непрацездатності понад чотири місяці та вважає, що відповідач не довів наявності передбачених пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України підстав для звільнення.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи розпорядження від 18.06.2014 № 561-р про звільнення позивача законним та обґрунтованим. Зазначив, що звільнення відбулося на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з безперервною тимчасовою непрацездатністю понад чотири місяці, що підтверджується лікарняними листками та обставинами, встановленими судовими рішеннями у справі № 757/23855/14-ц. Також відповідач заперечив проти зміни формулювання причини звільнення на «у зв`язку з переходом на виборну посаду», оскільки на момент звільнення позивач ще не був обраний народним депутатом України. Крім того, заявив про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, зазначивши, що про звільнення йому було відомо ще у 2014 році, а поважних причин пропуску строку та клопотання про його поновлення позивач не надав.

Третя особа - НАК «Нафтогаз України» - подала письмові пояснення, у яких заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні.

На обґрунтування заперечень третя особа послалася, зокрема, на судові рішення у справі № 757/23855/14-ц, якими вже досліджувалися обставини та підстави звільнення позивача, а також встановлено факт його безперервної відсутності на роботі понад чотири місяці внаслідок тимчасової непрацездатності.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, водночас позивачем подано заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України у судове засідання не з`явився, водночас подав заяву про розгляд справи за його відсутность, проти позову заперечував, просив відмовити

Представник НАК «Нафтогаз України» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 40 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез`явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

З аналізу наведеної норми вбачається, що необхідними умовами для припинення трудових відносин на цій підставі є нез`явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд саме внаслідок тимчасової непрацездатності та відсутність законодавчо встановленого тривалішого строку збереження за ним місця роботи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

18 червня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 561-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

На виконання зазначеного розпорядження НАК «Нафтогаз України» видало наказ від 24 червня 2014 року № 135-к, яким позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності.

Як убачається з матеріалів справи, позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності та був відсутній на роботі з 30 січня 2014 року до 13 червня 2014 року.

При цьому період тимчасової непрацездатності позивача підтверджувався листками непрацездатності, зокрема за період з 30 січня 2014 року до 25 квітня 2014 року, а також з 28 травня 2014 року до 13 червня 2014 року.

Окремим предметом заперечень позивача є лист непрацездатності серії АГД № 155038, виданий 28 квітня 2014 року Дрогобицькою міською поліклінікою, яким позивача було звільнено від роботи на період з 28 квітня 2014 року до 27 травня 2014 року.

Позивач наполягає, що зазначений документ не може вважатися належним та допустимим доказом тимчасової непрацездатності, оскільки містив помилки, оригінал документа або його дублікат роботодавцю не було надано, а отже, відсутні підстави вважати доведеним факт безперервної тимчасової непрацездатності протягом більш як чотирьох місяців.

Разом із тим суд враховує, що зазначені обставини вже були предметом судового розгляду у цивільній справі № 757/23855/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ НАК «Нафтогаз України», третя особа - Кабінет Міністрів України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 757/23855/14-ц у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року касаційну скаргу представника позивача відхилено, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

Під час розгляду зазначеної справи судами досліджувалися обставини перебування позивача на лікарняному, зокрема питання належності оформлення листка непрацездатності серії АГД № 155038.

Зокрема, апеляційним судом встановлено, що листок непрацездатності серії АГД № 155038 був наданий позивачем роботодавцю, однак у зв`язку з наявністю в ньому трьох помилок повернутий для оформлення дубліката.

Водночас із листа Дрогобицької міської поліклініки від 24 червня 2015 року № 1060, наданого на запит Печерського районного суду міста Києва, вбачається, що позивачу видавався листок непрацездатності серії АГД № 155038 за період з 28 квітня 2014 року до 27 травня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції у справі № 757/23855/14-ц дійшов висновку, що факт тимчасової непрацездатності позивача у спірний період підтверджувався сукупністю досліджених доказів, а відсутність належним чином оформленого дубліката листка непрацездатності мала наслідком його неоплату, проте сама собою не спростовувала факту тимчасової непрацездатності.

При цьому суд касаційної інстанції, залишаючи судові рішення без змін, не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається з матеріалів справи, обставини перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності, його відсутності на роботі та видачі листка непрацездатності серії АГД № 155038 вже були предметом дослідження судів під час розгляду цивільної справи № 757/23855/14-ц.

Судові рішення у зазначеній справі набрали законної сили, а позивач та Кабінет Міністрів України брали участь у її розгляді.

За таких обставин установлені у зазначеній справі фактичні обставини мають преюдиційне значення в межах, визначених частиною четвертою статті 82 ЦПК України.

Водночас суд враховує, що преюдиційне значення мають установлені судами фактичні обставини, а не правова оцінка відповідних обставин, надана під час вирішення іншого спору.

Отже, суд самостійно оцінює правомірність оспорюваного розпорядження Кабінету Міністрів України з урахуванням установлених фактичних обставин та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Також судом враховується, що позивач посилається на розгляд Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області цивільної справи № 442/2658/17 за його позовом до Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради про визнання неправомірними дій лікаря щодо видачі листка непрацездатності серії АГД № 155038 та його скасування.

Однак ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача та його представника в судове засідання без повідомлення поважних причин неявки.

Таким чином, зазначеним судовим рішенням не встановлено неправомірності дій лікаря щодо видачі листка непрацездатності серії АГД № 155038, не визнано його недійсним та не скасовано.

Крім того, залишення позовної заяви без розгляду не є вирішенням спору по суті та не встановлює фактичних обставин щодо законності видачі відповідного медичного документа.

За таких обставин саме по собі посилання позивача на наявність судового провадження у справі № 442/2658/17 не свідчить про спростування обставин, встановлених під час розгляду справи № 757/23855/14-ц.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність безперервного періоду тимчасової непрацездатності понад чотири місяці, суд зазначає, що відповідно до встановлених у справі № 757/23855/14-ц обставин позивач був відсутній на роботі з 30 січня 2014 року до 24 червня 2014 року, а період з 28 квітня 2014 року до 27 травня 2014 року підтверджувався виданим йому листком непрацездатності серії АГД № 155038.

Доводи позивача про відсутність оригіналу або належним чином оформленого дубліката листка непрацездатності серії АГД № 155038 самі по собі не спростовують факту його видачі та перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності у відповідний період.

При цьому суд враховує, що під час розгляду цивільної справи № 757/23855/14-ц судами було досліджено зазначений листок непрацездатності, встановлено обставини його надання роботодавцю та повернення для оформлення дубліката у зв`язку з наявністю помилок.

Також було досліджено лист Дрогобицької міської поліклініки від 24 червня 2015 року № 1060, яким підтверджено факт видачі позивачу листка непрацездатності серії АГД № 155038 за період з 28 квітня 2014 року до 27 травня 2014 року.

Отже, відсутність належним чином оформленого дубліката зазначеного документа мала значення для вирішення питання про оплату відповідного періоду тимчасової непрацездатності, однак не спростовує встановлених обставин щодо факту видачі документа та перебування позивача на лікарняному.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Водночас для застосування зазначеної підстави припинення трудового договору необхідним є встановлення факту відповідного переходу працівника на виборну посаду на момент припинення трудових відносин.

Як убачається з матеріалів справи, на дату прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 18 червня 2014 року № 561-р позивач ще не був обраний народним депутатом України.

Сам факт подальшого обрання позивача народним депутатом України не створює підстав для ретроспективної зміни юридичної підстави припинення трудових відносин, оскільки законність звільнення оцінюється виходячи з обставин, які існували на момент його здійснення.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо зміни формулювання причини звільнення на «у зв`язку з переходом на виборну посаду».

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов`язкові для виконання акти.

Крім того, відповідно до положень Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747, призначення та припинення повноважень керівництва Компанії належало до компетенції Кабінету Міністрів України.

Отже, прийняття розпорядження від 18 червня 2014 року № 561-р відбулося в межах повноважень Кабінету Міністрів України як органу, уповноваженого приймати рішення щодо припинення повноважень заступника голови правління НАК «Нафтогаз України».

При цьому суд враховує, що позивач фактично пов`язує незаконність зазначеного розпорядження з відсутністю підстав для його звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП України. Однак, як зазначено вище, доводи позивача щодо відсутності безперервної тимчасової непрацездатності не знайшли належного підтвердження.

Самостійних доказів перевищення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень або порушення встановленого порядку прийняття розпорядження позивачем суду не надано.

Відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник міг звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено 24 червня 2014 року, а про факт звільнення він був повідомлений листом від 15 липня 2014 року.

Водночас із позовом про оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 561-р позивач звернувся лише у жовтні 2015 року.

Таким чином, позивач звернувся до суду після спливу встановленого законом місячного строку.

Відповідно до статті 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Однак позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду, та не подано належного клопотання про поновлення строку із зазначенням поважних причин його пропуску.

Суд також враховує, що позивач ще у серпні 2014 року звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що свідчить про обізнаність позивача щодо факту звільнення та можливості судового захисту своїх трудових прав.

Водночас суд зазначає, що пропуск строку звернення до суду не може бути єдиною підставою для відмови в позові без належного з`ясування обставин справи, а тому судом також перевірено доводи позивача по суті заявлених вимог.

Оцінивши всі наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 561-р прийняте в межах наданих повноважень, а підстав для визнання його незаконним не встановлено.

Також суд не встановив правових підстав для визнання неправильним формулювання причини звільнення позивача та зобов`язання відповідача змінити його на формулювання «у зв`язку з переходом на виборну посаду».

З огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для покладення на відповідача судових витрат немає.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 36, 40, 233, 234 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання формулювання причини звільнення неправильним та зобов`язання змінити формулювання причини звільнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Вовк С.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141376626 ?

Документ № 141376626 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141376626 ?

Дата ухвалення - 28.05.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141376626 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141376626 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141376626, Печерський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141376626, Печерський районний суд міста Києва було прийнято 28.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141376626 відноситься до справи № 757/38455/15-ц

Це рішення відноситься до справи № 757/38455/15-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141352518
Наступний документ : 141376627