Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження 1-кс/754/2519/26
Справа № 754/19716/26
У Х В А Л А
Іменем України
10 листопада 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026141350000793 від 08.08.2026 щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, військовослужбовця, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Деснянського районного суду міста Києва 10.11.2026 надійшло клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що вимогами ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та який діє до сьогоднішнього часу.
20.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено для її проходження.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з 20.06.2026 солдат ОСОБА_5 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.06.2026 №178 солдата ОСОБА_5 зараховано до числа курсантів військової частини та закріплено за підрозділами відповідно до підготовки за військово-обліково спеціальністю (ВОС) на продовольче забезпечення за нормою № 1 (загальновійськова) зарахувати зі сніданку 22 червня 2026 року.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, всупереч вимогам закону, під час дії воєнного стану, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 год 30 хв 24.06.2026, у солдата ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення місця розташування 1 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , дислокованої в АДРЕСА_3 , з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби. В подальшому ОСОБА_5 реалізував зазначений умисел за таких обставин.
На виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_5 у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 24.06.2026 близько 16 годині 30 хвилин самовільно залишив місця розташування 1 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , дислокованої в АДРЕСА_3 , та до 03.11.2026 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 .
09.11.2026 солдата ОСОБА_5 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлено до Деснянського УП ГУНП у м. Києві за адресою: вул. Рональда Рейгана, буд. 9Б.
09.11.2026 у кримінальному провадженні №12026141350000793 від 08.08.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, враховуючи той факт, що він відсутній на військовій службі у військовій частині станом на теперішній час, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюється у вчинення тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Розгляд клопотання розпочато за минуванням трьох годин з моменту вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив клопотання задовольнити за наведених в ньому підстав. Наголосив, що ОСОБА_5 з червня 2026 не повертався на службу.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 просив відмовити в застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрати запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою. В разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати альтернативний запобіжний захід у виді 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає ризики зазначені слідчим не доведені, переховуватись ОСОБА_5 не буде, впливати на свідків небуде, інший злочин не вчинив та не вчинить.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вислухавши сторону обвинувачення, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя робить наступний висновок.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого; перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом; вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з наданих стороною обвинувачення матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Необхідно наголосити, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, які визначені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Разом з цим, слідчим суддею взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку. Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, та позицію захисту, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому, при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний, обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Так, слідчий суддя вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, та вважає, що такі дії є цілком вірогідними, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. А відтак вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним.
Слідчий суддя також приймає до уваги підвищену суспільну небезпеку злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а саме злочину проти встановленого порядку несення військової служби, що також дає підстави для висновку, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Щодо ризику впливу на свідків та представника потерпілого в даному кримінальному провадженні, то суд приходить до висновку, що цей ризик також доведений, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані, натомість свідки і представник потерпілого ще не допитані судом. Враховуючи обставини скоєного правопорушення, доказову вагу показань свідків для досудового розслідування та судового розгляду, - є високий ризик того, що підозрюваний може вдатися до спроб здійснення впливу на вказаних осіб шляхом залякування або вмовляння з метою зміни їх свідчень чи відмови від показань.
Щодо інших запобіжних заходів, то на думку слідчого судді, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти вищевказаним встановленим ризикам, оскільки застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як, виходячи зі змісту ст. ст. 179, 180, 181, 182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
При цьому слідчий суддя при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного враховує дані про особу підозрюваного, який молодого віку, раніше не судимий, одружений, має визначене місце проживання та міцні соціальні зв`язки.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є таким, що підлягає задоволенню, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти вказаним ризикам.
Розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативою у вигляді внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд, з огляду на майновий стан підозрюваного, відсутність офіційної роботи, вважає такий розмір застави достатнім, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також відповідає розміру застави, визначеної п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для даного виду кримінального правопорушення.
Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, застава, передбачена в статті 5 § 3 Європейської Конвенції, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.
На переконання слідчого судді необхідною та достатньою буде застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також відповідає розміру застави, визначеному п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, для даного виду кримінального правопорушення. Необхідним також є покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклики до суду, прокурора, слідчого, не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, повідомляти суд, прокурора, слідчого про зміну місця проживання, здати паспорти, та інші документи, що дають право на виїзд з України, не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні.
Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду, прокурора, слідчого, не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, повідомляти суд, прокурора, слідчого про зміну місця проживання, не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 184, 193, 194, 196-199, 202, 206, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання у кримінальному провадженні №12026141350000793 від 08.08.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 08.01.2027 (включно), у межах строків досудового розслідування.
Одночасно ОСОБА_5 визначити запобіжний захід у виді застави.
Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 256 720 (двісті пятдесят шість тисяч сімсот двадцять) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві: код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.
Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати на виклики до суду, прокурора, слідчого, не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, повідомляти суд, прокурора, слідчого про зміну місця проживання, здати паспорти та інші документи, що дають право на виїзд з України, не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні.
Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 08.01.2027 включно.
Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії ухвали - до 08.01.2027 (включно).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141376576, Деснянський районний суд міста Києва було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 754/19716/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: