Рішення № 141365924, 27.10.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4779/26

Провадження № 2-о/191/105/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Форощука О.В.

за участю секретаря Рибак М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кульбашний І.О., заінтересована особа: Перша синельниківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту припинення договору позики, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кульбашний І.О., звернувся із вищевказаною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 , є власником житлового будинку та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0509 га, кадастровий номер 121300000:01:494:0018, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і які він отримав у спадщину після смерті матері ОСОБА_2 .

При отримані вищевказаних свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок і земельну ділянку йому від нотаріуса стало відомо, що відносно будинку АДРЕСА_1 накладено заборону на нерухоме майно.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 486677982 від 21.07.2026 року, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження - тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 4053313; зареєстровано: 14.11.2006 року за № 4053313 Першою синельниківською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: повідомлення 3 від 18.03.1968 року, організація Синельниківський міжколгоспдорбуд, 1 Синельниківська ДНК; об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_3 ; архівний запис № 64874-254 від 23.10.2006 року Перша Синельниківська ДНК Дніпропетровської області.

Із сповіщення про видачу позики № 3 від 18.03.1968 року заявнику стало відомо, що його мати ОСОБА_4 в лютому 1968 року взяла позичку на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 700 крб. в організації Синельниківський міжколгоспдорбуд, де вона на той час працювала.

На думку заявника його мати повернула вищезазначену позичку так як ніколи не чув від матері про будь які борги, ніхто за час її життя не пред`являв до неї боргових претензій.

З`ясувати наявність або відсутність заборгованості іншим шляхом, а саме в організації Синельниківський міжколгоспдорбуд немає можливості в зв`язку із тим, шо зазначене підприємства в ЄДРПОУ по Дніпропетровській області не значиться, що підтверджується листом ГУ статистики у Дніпропетровській області № 02.4-21/2114-26 від 30.07.2026 року.

Заявник вважає, що заборона на нерухоме майно зареєстрована в Єдиному Реєстрі заборон відчуження нерухомого майна 14.11.2006 року помилково, так як його мати погасила заборгованість перед організацією Синельниківський міжколгоспдорбуд в установлений договором позички строк, але інформація про це не була передана до нотаріальної контори.

Наразі наявність заборони на нерухоме майно перешкоджає позивачеві реалізувати свої права власника щодо вказаного нерухомого майна.

Відсутність організації Синельниківський міжколгоспдорбуд в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить, що воно було ліквідовано.

Сам заявник позбавлений можливості звернутися із заявою про реєстрацію зняття заборони відчуження та арешту майна, оскільки він взагалі не є зобов`язаною стороною за цією забороною на нерухоме майно, а нотаріус Першої синельниківської державної нотаріальної контори відмовив у знятті заборони на нерухоме майно в зв`язку зі смертю ОСОБА_4 та припиненням її правоздатності (лист завідуючої Першої синельниківської нотаріальної контори № 611 від 05.08.2026 року).

Ліквідація підприємства Синельниківський міжколгоспдорбуд виключає процесуальну можливість його залучення до справи у якості відповідача або співвідповідача.

Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення договору позички у порядку ст. 74 ЗУ «Про нотаріат» не подано.

Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд встановити факт припинення договору позички, укладений між організацією Синельниківський міжколгоспдорбуд та ОСОБА_5 , що є підставою для скасування заборони на нерухоме майно - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , накладену Першою синельниківською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 4053313; зареєстровано: 14.11.2006 року за № 4053313 Першою синельниківською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: повідомлення 3 від 18.03.1968 року, організація Синельниківський міжколгоспдорбуд, 1 Синельниківська ДНК; об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_3 ; архівний запис № 64874 -254 від 23.10.2006 року Перша Синельниківська ДНК Дніпропетровської області, які внесені на підставі договору позички (суди) від 18.03.1968 року та вилучити відповідний запис про заборону на нерухоме майно - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вилучення запису про позичку у в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року відкрито провадження за заявою та призначено її розгляд за правилами окремого провадження.

Представник заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Скіпальська І. надала суду заяву, якою просить розглядати справи без її участі, відносно вимог заявника не заперечує.

Суд розглянув заяву за відсутності представника заінтересованої особи на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника заявника, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З наданих заявником письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником житлового будинку та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0509 га, кадастровий номер 121300000:01:494:0018, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і які він отримав у спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.07.2026 року, НКН 900322, зареєстрованому в реєстрі за № 2-603 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.07.2026 року, НКН 900323, зареєстрованому в реєстрі за № 2-603; витягами з Державного реєстру речових прав № 486764344 та № 486765252 від 21.07.2026 року.

Із сповіщення про видачу позики № 3 від 18.03.1968 року вбачається, що матері позивача ОСОБА_4 в лютому 1968 року Синельниківським міжколгоспдорбуд було надано позичку на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 700 крб.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 486677982 від 21.07.2026 року, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження - тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 4053313; зареєстровано: 14.11.2006 року за № 4053313 Першою синельниківською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: повідомлення 3 від 18.03.1968 року, організація Синельниківський міжколгоспдорбуд, 1 Синельниківська ДНК; об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_3 ; архівний запис № 64874-254 від 23.10.2006 року Перша Синельниківська ДНК Дніпропетровської області.

Відповідно до листа ГУ статистики у Дніпропетровській області № 02.4-21/2114-26 від 30.07.2026 року - підприємство « Синельниківський міжколгоспшляхбуд» в ЄДРПОУ по Дніпропетровській області не значиться.

За змістом ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 598 ЦК України, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суди розглядають справи в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Отже, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Відповідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Під час розгляду справи, з досліджених документів за адресою розташування житлового будинку: АДРЕСА_1 , судом встановлено ОСОБА_4 , як особу, яка мала право на даний об`єкт нерухомості.

Обтяжувач майна Синельниківський міжколгоспшляхбуд» є припиненим, повідомлення про погашення позики, відсутні.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 по справі № 295/7291/20 було констатовано, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Відповідно, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 13.06.2024 по справі № 333/8899/21.

За ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Однак, в окремих випадках саме скасування такого запису в реєстрі є належним способом захисту прав та інтересів позивачів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (пункт 5.17), від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (пункт 74)).

Згідно ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно - правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно п. 6 постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси, крім іншого, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат", нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з пп. 5.1. п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, зважаючи, що обтяжувач майна Синельниківський міжколгоспшляхбуд» припинений, повідомлення кредитора про погашення позики та відомості про зміну, перехід прав вимоги за зобов`язанням ОСОБА_4 до іншого кредитора відсутні, наявне обтяження відносно майна, позбавляє можливості заявнику в позасудовий спосіб вжити заходи щодо зняття обтяження у вигляді заборони, а тому захист його права, як власника нерухомості, підлягає у обраний ним спосіб, в порядку окремого провадження, а не позовного, у зв`язку із неможливістю визначення сторони у справі відповідача.

Аналізуючи надані заявником письмові докази у сукупності з положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту припинення договору позики.

Керуючись ст. ст. 12, 293-294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кульбашний І.О., заінтересована особа: Перша синельниківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту припинення договору позики, задовольнити.

Встановити факт припинення договору позички, укладений між організацією Синельниківський міжколгоспдорбуд та ОСОБА_5 , що є підставою для скасування заборони на нерухоме майно - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , накладену Першою синельниківською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 4053313; зареєстровано: 14.11.2006 року за № 4053313 Першою синельниківською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: повідомлення 3 від 18.03.1968 року, організація Синельниківський міжколгоспдорбуд, 1 Синельниківська ДНК; об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_3 ; архівний запис № 64874 -254 від 23.10.2006 року Перша Синельниківська ДНК Дніпропетровської області, які внесені на підставі договору позички (суди) від 18.03.1968 року та вилучити відповідний запис про заборону на нерухоме майно - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вилучення запису про позичку у в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Форощук