Рішення № 141363548, 26.10.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 367/1380/26

Провадження № 2/675/849/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явилася,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (по тексту рішення ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором №102791455 від 31.08.2021 в сумі 55545,00 грн та договором №75117195 від 31.08.2021 в сумі 17031,50 грн, понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3328,00 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 31.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75117195, за яким відповідач отримав кошти у сумі 5000,00 грн у позику, зі сплатою 1,99 % за день користування позикою.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Строк повернення грошових коштів за договором позики настав, але відповідач не виконав свої зобов`язання, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплатив.

27.01.2022 укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами до позичальників, у тому числі за договором позики №75117195.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договорами до позичальників, у тому числі за договором позики №75117195.

Загальний розмір заборгованості відповідача становить 17031,05 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом) - 5000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11940,00 грн, інфляційні збитки 80,00 грн, нараховані 3% річних 11,50 грн, які позивач, як особа, що наділена правом вимоги, просить стягнути з відповідача.

Також зазначає, що 31.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102791455, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав кредит у розмірі 7000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги договорами до позичальників, у тому числі за договором №102791455.

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за договором №102791455.

Загальний розмір заборгованості відповідача становить 55545,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом) - 7000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 47775,00 грн, заборгованість за комісіями 770,00 грн, які позивач, як особа, що наділена правом вимоги, просить стягнути з відповідача.

Процесуальні дії у справі

18.05.2026 ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області у даній справі відкрито провадження та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання 26.10.2026 не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, у письмовій заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився 26.10.2026, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подававав, заяв про відкладення розгляду справи, який неодноразово на підставі його клопотань вже відкладався, не подавав.

Разом з цим, 01.10.2026 подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26.10.2026, є дата складення повного судового рішення, - 02.11.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №75117195 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4E0C7zSSOP.

Відповідно до п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.

Згідно з п. 2 договору позики, сума позики 5000,00 грн, строк договору 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99 % в день (фіксована).

Згідно п. 5.2. вбачається, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно правил надання грошових коштів у позику, затверджених директором товариства (наказ №12/08/2021 від 12.08.2021) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. На виконання умов договору позики позичальник також доручає овариству ініціювати списання коштів в період автоматичного подовження строку позики, з метою повного погашення наявної заборгованості. Сторони домовились, що у разі якщо після спливу строку позики позичальником не було подовжено строк користування позикою/строк такого подовження закінчився та/або автоматичне подовження строку позики припинилось (відповідно до умов розділу 7 Правил) але, при цьому, позичальник продовжує користуватися позикою [її частиною), товариство має право нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими правилами та договором позики.

Також, відповідач підписав одноразовим ідентифікатором додаток №1 до договору позики №75117195 таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Укладаючи кредитний договір відповідач та первісний кредитор вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується матеріалами справи.

31.08.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» через ТОВ «ФК «Фінекспрес» здійснило переказ коштів в сумі 5000,00 грн на картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000094142/ТНПП від 15.12.2025.

Крім цього встановлено і те, що 27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу №27/01/2022, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за договором позики №75117195 на загальну суму заборгованості 16940,00 грн, що підтверджується договором факторингу №27/01/2022, актом приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №27/01/2022, платіжним дорученням про оплату лоту згідно договору факторингу №27/01/2022, реєстром боржників №1 до договору факторингу №27/01/2022, витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №27/01/2022.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зокрема до боржника ОСОБА_1 за договором позики №75117195 на загальну суму заборгованості 17031,50 грн, що підтверджується договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, витягом з додатку №3 - реєстром боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 27.01.2022 загальна сума становить 16940,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 11940,00 грн заборгованість за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.3023 загальна сума становить 17031,50 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 11940,00 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 11,50 грн 3% річних за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 (включно).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спірним договором позики станом на 08.01.2026 становить 17031,50 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом) 5000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату розрахунку 11940,00 грн, нараховані 3% річних 11,50 грн, інфляційні збитки 80,00 грн.

Також судом встановлено, що 31.08.2021 відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» про отримання кредиту, з огляду на що подав ТОВ «Мілоан» в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 102791455.

В анкеті-заяві відповідача зазначена сума кредиту 7000,00 грн; строк кредитування - 30 днів, починаючи з 30.08.2021, дата повернення кредиту 29.09.2021, сума до повернення 10395,00 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 770,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 2625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

31.08.2021 на мобільний номер телефону відповідача був наданий одноразовий ідентифікатор J15574, що стверджується довідкою про ідентифікацію.

Тим самим 31.08.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №102791455, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 7000,00 грн, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору).

Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 31.08.2021; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 30.09.2021.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 2625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Також, відповідач підписав додаток №1 за договором про споживчий кредит №102791455 від 31.08.2021 графік платежів за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за укладеним договором, надавши відповідачу грошові кошти за договором в сумі 7000,00 грн, а останній їх отримав 31.08.2021, що підтверджується квитанцією ФК «Елаєнс» №a922d06d-a838-4b93-9503-b3a4d6c04e24_637659702958661279.

Згідно відомісті про щоденні нарахування та погашення заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» становить 31395,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 23625,00 грн заборгованість за відсотками, 770,00 грн заборгованість по комісії.

17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №102791455 від 31.08.2021 в загальному розмірі 31395,00 грн, що підтверджується договором факторингу № 17/12-2021-62, платіжним дорученням, актом приймання-передавання реєстру боржників, реєстром боржників до договору факторингу,

За розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 заборгованість відповідача за договором №102791455 становить 55545,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом) 7000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 23625,00 грн, заборгованість з комісії 770,00 грн, нараховані відсотки згідно договору з 14.12.2021 по 23.02.2022 (включно) 24150,00 грн.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зокрема до боржника ОСОБА_1 за договом про споживчий кредит №102791455 від 31.08.2021 в загальному розмірі 55545,00 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спірним договором позики становить 55545,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом) 7000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату розрахунку 47775,00 грн, заборгованість з комісії 770,00 грн.

Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за даними кредитними договорами.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог судом враховано також наступні обставини та застосовано наступні норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином вбачається, що кожен укладений договір між первісним кредитором та відповідачем відповідає установленій формі, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від кредитодавця кошти на виконання умов кожного кредитного договору.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, відповідачем було укладено договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги.

Під час укладання договорів, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з їх укладенням, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, при цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем в частині укладення, підписання кредитних договорів.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконав свої зобов`язання за договорами, тому позивач, якому перейшло право вимоги за вказаним договором, отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості.

З огляду, що кредитором нараховано 3 % річних на суму не виконаного грошового зобов`язання за договором №75117195 від 31.08.2021 за період з 27.01.2022 по 23.02.2022, вимоги щодо яких відступлені 10.01.2023 на користь ТОВ «Коллект Центр», суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині.

На переконання суду, всі нарахування та перехід право вимоги до позивача, зокрема за договором №102791455 від 31.08.2021 та договором №75117195 від 31.08.2021 здійснювались правомірно, однак тільки у межах строку кредитування та строку пролонгації, що не перевищував 60 днів, що відповідачем спростовано не було.

Разом з цим суд враховує, що згідно умов кредитного №102791455 від 31.08.2021 випливає, що пунктом 1.3 договору визначено, що кредит надавався строком на 30 днів, однак оскільки позичальник у встановлений строк кредитні кошти не повернув, тому ТОВ «Мілоан» пролонгувало строк дії договору, відповідно до п 2.3.1.2, при цьому в загальному строк пролонгації договору не перевищив 60 днів.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» після закінчення максимального строку пролонгації договору на 60 днів припинило нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом.

Крім того, п. 4.2. договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Необхідно врахувати, що навіть за буквального тлумачення умов вказаного вище договору можливість стандартної пролонгації не є безстроковою та не надає кредитодавцю права нараховувати проценти після спливу первісного строку кредитування.

Відповідно до пункту 2.3.2 цього договору розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини, яка полягає, зокрема, у здійсненні платежів позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах або у продовженні користування кредитними коштами після спливу строку кредитування.

Після настання таких обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, термін повернення кредиту та сплати винагороди, змінюються пропорційно строку пролонгації, а нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, який розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів того, що після 28.11.2021 за договором №102791455 від 31.08.2021 та подальшим відступленням права вимоги спочатку 17.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал», а потім вже 10.03.2023 й позивачу - ТОВ «Коллект Центр», строки кредитування були продовжені на весь період, за який нараховано проценти.

Позивачем не надано доказів погодження відповідачем оновлених графіків платежів, доказів здійснення ним платежів з метою пролонгації, доказів належного повідомлення про нові строки повернення кредиту, а також доказів того, що строк кредитування за договором був правомірно продовжений до дати, станом на яку позивач здійснив нарахування процентів.

Сам факт неповернення кредитних коштів після закінчення строку кредитування не може вважатися належним і достатнім доказом волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування, оскільки після спливу строку повернення кредиту поведінка боржника набуває ознак прострочення виконання грошового зобов`язання, а не правомірного користування кредитом у межах регулятивного договірного правовідношення.

Такий висновок узгоджується з пунктом 2.4.1 договору, відповідно до якого позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Отже, умови вказаного договору розмежовують два різні правові режими: правомірне користування кредитними коштами у межах строку кредитування або належної пролонгації та прострочення виконання грошового зобов`язання після завершення такого строку.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, має право нарахувати проценти за стандартною базовою ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. У разі нарахування таких процентів ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а обов`язок позичальника щодо їх сплати настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Разом з цим позивачем не доведено, що заявлена до стягнення сума процентів з 30.11.2021 по 23.02.2022, яка складає 24150, 00 грн., є саме процентами відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не процентами за користування кредитом у межах статті 1048 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять належної вимоги кредитодавця про сплату процентів саме як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за пунктом 4.2 договору, а також окремого розрахунку таких процентів із визначенням їх правової природи, періоду, бази нарахування та моменту виникнення обов`язку їх сплати.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, як звичайної плати за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки, фіксована або змінювана, та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку правовідносини сторін переходять з регулятивної площини у сферу охоронних правовідносин, пов`язаних із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, після спливу строку кредитування кредитодавець не позбавлений права на захист свого майнового інтересу, однак такий захист повинен здійснюватися у спосіб, передбачений для охоронних правовідносин, а не шляхом подальшого нарахування договірних процентів за користування кредитом як плати за правомірне користування коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що приписи статті 1048 Цивільного кодексу України щодо сплати процентів за користування позикою застосовуються у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку поведінка боржника не є правомірним користуванням коштами, а тому подальше невиконання грошового зобов`язання врегульовується нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20 зроблено висновок про те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. За період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми кредиту як плата за користування кредитом, а за період після прострочення проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Щодо факту переходу права вимоги за кожним кредитним договором до позивача судом враховано наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У частині кредитного договору №102791455 від 31.08.2021 необхідно вказати і на те, що згідно з умовами укладеного договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», клієнтом (ТОВ «Мілоан») було відступлено фактору (ТОВ «Вердикт капітал») право вимоги лише щодо наявних грошових вимог, які визначені в реєстрах боржників, (п. 2.3.), і має право вимагати від боржника належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається, відтак нарахування та, відповідно в подальшому відступлення ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» прав вимоги щодо процентів за даним кредитним договором в сумі 24150, 00 грн є неправомірним, тому стягненню вказана сума з відповідача на користь позивача не підлягає і з цих підстав.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеним ним договором №102791455 від 31.08.2021 та договором №75117195 від 31.08.2021.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

При цьому суд вказує, що повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦКУ.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, тому позивач, якому перейшло право вимоги за вказаними договорами, отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості.

При цьому суд вказує, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних з 21.01.2022 по 23.02.2022 нараховані й заявлені внаслідок невиконання грошового зобов`язання, а тому є правомірними, як власне і інфляційні збитки за лютий 2022.

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №102791455 від 31.08.2021 в сумі 31395 грн 00 коп та заборгованості за договором позики №75117195 від 31.08.2021 в сумі 17031 грн 50 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2220, 44 грн. (66, 72 %).

У частині заявлених витрат на правничу допомогу, суд врахував наступне.

Як вбачається з п. 1.1. договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеним між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги передбачено, що адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

В п.п. 3.1.4. п. 3.1. договору про надання правової допомоги визначено, що клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору про надання правової допомоги вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги. Клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання.

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги №842 від 01.12.2025, ТОВ «Коллект Центр» за договором про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 ТОВ «Коллект Центр» замовило надання наступних правових (юридичних) послуг виконавцем клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : усна консультація - 2 години, вартість однієї години 2000,00 грн, всього 4000,00 грн; письмова (вивчення документації) 1 година, вартість однієї години 3000,00 грн; складання позовної заяви - 6 годин, вартість однієї години 3000,00 грн, всього 18000,00 грн.

Як вбачається з витягу з акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, підписаного керуючим партнером адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», сторони за договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 склали цей акт про те, що відповідно до заявки виконавцем були надані наступні послуги: усна консультація - 2 години, вартість однієї години 2000,00 грн, всього 4000,00 грн; письмова (вивчення документації) 1 година, вартість однієї години 3000,00 грн; складання позовної заяви - 6 годин, вартість однієї години 3000,00 грн, всього 18000,00 грн.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання ТОВ «Коллект Центр» правової допомоги за договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024.

Зважаючи на той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, однак враховуючи складність справи (справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допопогу, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку розміром витрат на професійну правничу допомогу буде сума, що складає 6000,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Тим самим, з урахування часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 4003, 20 грн. (66,72 %), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ - 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит №102791455 від 31.08.2021 в сумі 31395 (тридцять одна тисяча триста дев`яносто п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ - 44276926) заборгованість за договором позики №75117195 від 31.08.2021 в сумі 17031 (сімнадцять тисяч тридцять одна) грн 50 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ - 44276926) судовий збір у розмірі 2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн 44 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4003 (чотири тисячі три) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності у часників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення з урахуванням ч. 5 ст. 268 ЦПК України складено 02.11.2026.

Суддя Олександр Король