Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.09.2026 Справа №607/11004/26 Провадження №2/607/5353/2026місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанас», позивач) звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 54574531 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 20 199,92 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 8 000,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 02 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 (далі відповідач) та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанас» був укладений кредитний договір № 54574531 (надалі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанас» та ОСОБА_1 не був би укладений.
Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, що підтверджується платіжним дорученням.
Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору, цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит на потрібну йому суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.
Сума заборгованості ОСОБА_1 становить 20 199,92 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 13 599,92 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 600,00 грн; прострочена заборгованість за штрафами 2 000,00 грн.
Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 1328/23981325 від 02 березня 2026 року, яка залишена ОСОБА_1 задоволення, що і стало причиною звернення ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанас» за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою судді від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі № 607/11004/26 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанас» не з`явився, у прохальній частині позову просив судові засідання проводити за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з`являвся, хоча про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
02 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанас» було укладено Договір про споживчий кредит № 54574531 (далі Договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 4 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Згідно п. 1.2. Договору, сума кредиту становить 4 000,00 грн.
Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 02.10.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3. Договору).
Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 27.09.2025 (п. 1.4. Договору).
Відповідно до п. 1.5. Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 14 232,00 гривень в грошовому виразі та 2700 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 18 232,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів.
Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0,8 % в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору (п. 1.5.2. Договору).
Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання Кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 600,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених п. 1.4.1. цього Догвору. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії до 01.11.2024 та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: 27.09.2025 (п.п. 1.4.1., 1.5.1. Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350.4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору (п. 1.6. Договору).
Згідно п. 2.2.3. Договору, за користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується Стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.
За змістом п. 4.6. Договору, у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного договору на 1 (один) календарний день, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту.
У разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п. 4.6.1. Договору).
Також сторонами погоджено Графік платежів, де загальна вартість Кредиту складає 18 232,00 грн та включає в себе витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом в розмірі 13 632,00 грн та суму (тіло) Кредиту в розмірі 4 000,00 грн
Договір та Графік платежів, який є невід`ємною частиною Договору № 54574531 від 02 жовтня 2024 року, підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором ui611WQU / ОСОБА_1 / 02.10.2024 20:23:52.
Паспорт споживчого кредиту продукту «54574531» Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчи кредит (Стандартизована форма) підписана ОСОБА_1 02.10.2024 20:23:51 a2Wvsymc.
За змістом довідки ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» № 1328/1 від 09 березня 2026 року, ОСОБА_1 ідентифікований позивачем: одноразовий ідентифікатор - ui611WQU; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 02.10.2024 20:22:56; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - +380689630685.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» листом від 16 лютого 2026 року Вих. № 144055-1485335907-16022026, підтвердило успішність операції, згідно договору з ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» № 070524/АІ-1909 від 07 травня 2024 року, № Транзакції 1485335907, сума 4 000,00 грн, дата виконання платіжної операції 02 жовтня 2024 року 20:24, номер картки НОМЕР_1 .
Відомість про щоденні нарахування та погашення, сформована представником ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» станом на 26 вересня 2025 року, містить інформацію про заборгованість ОСОБА_1 за Договором 54574531 від 02 жовтня 2024 року, де: 4 000,00 грн тіло кредиту; 13 599,92 грн проценти; 2 000,00 грн штраф; 600,00 грн комісія.
ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» надсилало ОСОБА_1 претензію Вих. № 1328/23981325 від 02 березня 2026 року про необхідність погашення виниклої заборгованості за Договором 54574531 від 02 жовтня 2024 року, яка відповідачем не була виконана, що стало причиною звернення позивача за захистом своїх прав до суду.
Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційноправові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційнотелекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційнотелекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд встановив, що Договір № 54574531 від 02 жовтня 2024 року був укладений між сторонами спірних правовідносин в електронній формі, сума наданого кредиту склала 4 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, орієнтована загальна вартість кредиту 18 232,00 грн, з яких розмір процентів 14 232,00 грн. Відтак, у межах строку кредитування до 27 вересня 2025 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти, однак ОСОБА_1 не виконував умов Договору.
Водночас волевиявлення позичальника на час укладення Договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу, які підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Про виникнення зобов`язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на вказану ним банківську карту.
Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» заборгованості за Договором про споживчий кредит №54574531 від 02 жовтня 2024 року в загальній сумі 17 599,92 грн, з яких: 4 000,00 грн тіло кредиту; 13 599,92 грн проценти.
Щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 600,00 грн, яка виникла з умов описаного вище Договору, а сума обґрунтована розрахунком заборгованості, то суд звертає увагу на наступне.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (справа № 204/224/21 від 06 листопада 2023 року).
Виходячи з вищезазначеного, умови Договору про споживчий кредит №54574531 від 02 жовтня 2024 року про сплату позичальником на користь кредитора комісії, які описано вище, суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними з моменту укладення договору, а тому заявлена до стягнення сума комісії судом відхиляється.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 2 000,00 грн заборгованості за штрафами, то суд зазначає таке.
17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, було внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.
Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23, від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22, від 01 квітня 2026 року у справі №761/18405/23.
З огляду на вказане та те, що з 24 лютого 2022 року і по даний час в Україні діє воєнний стан, врахувавши положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що відсутні підстави стягувати з ОСОБА_1 штрафи у розмірі 2 000,00 грн, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», в цій частині також до задоволення не підлягають.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не повернув отримані ним від ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» кредитні кошти, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 54574531 від 02 жовтня 2024 року в загальній сумі 17 599,92 грн, з яких: 4 000,00 грн тіло кредиту; 13 599,92 грн проценти.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 319,71 грн (17 599,92 * 2 662,40 : 20 199,92), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Судом встановлено, що 02 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207, відповідно до умов якого, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно п. 2.3 вказаного Договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредиту справу складає 8 000,00 грн без ПДВ.
09 березня 2026 року АО «Апологет», на виконання вимог договору, надало детальний опис наданих послуг в т.ч. усна консультація, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання позову до суду, на що витрачено 6 год. 30 хв. часу. Згідно акта № 1328 наданих послуг від 09 березня 2026 року, ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» зобов`язане здійснити оплату за надані послуги у повному обсязі у сумі 8 000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, заявлений розмір витрат, з врахуванням клопотання сторони відповідача про їх зменшення, суд вважає, що до стягнення з відповідача ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 970,29 грн (17 599,92 * 8 000,00 : 20 199,92), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 54574531 від 02 жовтня 2024 року в загальній сумі 17 599 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять),92 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 970 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят),29 грн та 2 319 (дві тисячі триста дев`ятнадцять),71 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», код ЄДРПОУ: 43561909, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79000.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя О. Я. Герчаківська
Судове рішення № 141363271, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області було прийнято 30.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 607/11004/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: