Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/25257/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) щодо обмеження з 01.02.2022р., з 01.02.2023р. з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. перерахованої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026р. по справі № 420/16387/25 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) максимальним розміром;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахованої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026р. по справі № 420/16387/25 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.02.2022р., з 01.02.2023р., з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи та отримує пенсію, обчислену у розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Після проведення перерахунків пенсії відповідач, на думку позивача, неправомірно застосував обмеження її максимального розміру, внаслідок чого виплата пенсії здійснювалася не в повному розмірі, визначеному з урахуванням належних складових грошового забезпечення, підвищень та індексації.
Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної йому відповідно до Закону України №2262-XII, під час її перерахунку з 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026.
Ухвалою від 20.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою від 22.10.2026 року судом було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду належним чином засвідчені копії перерахунків пенсії позивача з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року та з 01.03.2026 року, з вказанням здійснення підстав такого перерахунку.
Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що положення статті 2 Закону України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) за Законом України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним, неконституційним у цій частині не визнавався. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки воно стосувалося іншої редакції закону (№ 911-VIII), тоді як норма Закону № 3668 залишилася чинною. З огляду на це, пенсія позивача правомірно обмежена максимальним розміром. Крім того, з 1 січня 2026 року перерахунок та виплата спеціальних пенсій здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025, ухваленої на виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок війни, що підтверджується посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_2 , виданим 11.04.2022 Управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 420/36368/24 ІНФОРМАЦІЯ_1 складено довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.
У подальшому, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 420/16387/25 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням відповідних складових грошового забезпечення та передбачених законодавством індексацій.
З наданих до матеріалів справи розрахунків пенсії за пенсійною справою № 1501024774 вбачається, що розмір пенсії позивача з урахуванням установлених надбавок та підвищень становив: з 01.02.2022 38 458,60 грн; з 01.02.2023 54 015,95 грн; з 01.03.2024 55 998,15 грн; з 01.03.2025 57 873,15 грн; з 01.03.2026 61 210,50 грн.
Разом із тим відповідач визначив до виплати пенсію у менших розмірах, застосувавши обмеження до обчисленої суми пенсійного забезпечення.
Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача при її виплаті за визначені ним періоди та наявність підстав для зобов`язання відповідача виплачувати пенсію без застосування відповідних обмежень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частина п`ята статті 17 Конституції України встановлює, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за правилами спеціального закону, який визначає умови обчислення, перерахунку та виплати відповідних пенсій.
Статтю 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якою передбачено обмеження пенсійних виплат десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Оцінюючи ці доводи, суд ураховує, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії визнано неконституційними. Зазначені положення втратили чинність із дня ухвалення цього рішення.
У рішенні № 7-рп/2016 Конституційний Суд України виходив із того, що встановлення максимального обмеження пенсій особам, право на пенсійне забезпечення яких визначене Законом № 2262-XII, не узгоджується з конституційними гарантіями соціального захисту військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється цей Закон.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII. Конституційний Суд України визначив особливий порядок втрати чинності відповідними приписами, пов`язавши її з припиненням або скасуванням воєнного стану та спливом установленого рішенням строку.
Водночас у постанові від 25 січня 2024 року у справі № 300/2754/23 Верховний Суд зазначив, що Закон № 2262-XII є спеціальним нормативно-правовим актом у відповідних пенсійних правовідносинах, а застосування положень Закону № 3668-VI для обмеження пенсій військовослужбовців фактично нівелює правові наслідки рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016.
Аналогічний правовий підхід відображено в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2026 року у справі № 460/10039/24, у якій суд підтвердив відсутність підстав для обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, з посиланням на положення Закону № 3668-VI.
Суд бере до уваги, що пенсія позивача призначена відповідно до спеціального Закону № 2262-XII, а отже, під час її виплати відповідач має дотримуватися передбачених цим Законом гарантій у системному зв`язку з рішеннями Конституційного Суду України та правовими висновками Верховного Суду.
Саме по собі посилання відповідача на статтю 2 Закону № 3668-VI не є достатньою правовою підставою для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, оскільки такий підхід не узгоджується з наведеними рішеннями Конституційного Суду України та правовою позицією Верховного Суду щодо застосування спеціального законодавства.
За таких обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, є протиправними.
У постанові від 11.03.2025 року у справі № 240/25897/23 Верховний Суд, зокрема, врахував рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 та № 7-р(ІІ)/2022 і зазначив про необхідність застосування відповідних норм з урахуванням правових позицій органу конституційної юрисдикції.
При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення факту реального застосування обмеження пенсії, а не лише припущення позивача про його наявність.
На відміну від обставин зазначеної справи, у цій справі факт застосування обмеження підтверджується безпосередньо розрахунками пенсії, наданими відповідачем, у яких зазначено як обчислений розмір пенсії, так і меншу суму, визначену до виплати.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач фактично застосував обмеження максимального розміру пенсії позивача за періоди з 01.02.2022 року, 01.02.2023 року, 01.03.2024 року та 01.03.2025 року.
Посилання відповідача на те, що Закон № 3668-VI є чинним, не спростовує наведеного висновку, оскільки суд зобов`язаний враховувати рішення Конституційного Суду України та їх правові наслідки, а не лише формальну наявність відповідної норми у тексті закону.
Щодо застосування обмежень з 01.03.2026 року суд зазначає таке.
З 01.01.2026 року набрав чинності Закон України від 03.12.2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», статтею 30 якого встановлено особливий порядок виплати пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-XII, у разі перевищення їх розміру десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 затверджено порядок застосування відповідних коефіцієнтів до суми перевищення.
Таким чином, зазначеним законодавчим регулюванням запроваджено окремий механізм зменшення фактичної пенсійної виплати, який необхідно відмежовувати від обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого статтею 2 Закону № 3668-VI.
Суд враховує, що постановою Пленуму Верховного Суду від 15.05.2026 року № 10 порушено питання конституційності статті 30 Закону № 4695-IX та постанови № 1778 у частині обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.
Водночас зазначена постанова Пленуму Верховного Суду не є рішенням Конституційного Суду України про визнання відповідних положень неконституційними та сама по собі не припиняє їх дії.
Однак відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України суд у разі встановлення суперечності закону Конституції України має право не застосовувати відповідні положення закону та застосувати норми Конституції України як норми прямої дії.
Оцінюючи конституційність застосування до пенсії позивача спеціальних коефіцієнтів, суд ураховує, що пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, регулюється спеціальним законом, який містить окремі гарантії щодо стабільності умов пенсійного забезпечення.
Зокрема, частина 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII передбачає виключний порядок внесення змін до умов і норм такого пенсійного забезпечення.
Застосування тимчасового механізму зменшення фактичного розміру військової пенсії шляхом встановлення коефіцієнтів до її частини, що перевищує визначений розмір, фактично змінює умови реалізації права на пенсійне забезпечення, встановлені спеціальним законом.
При цьому суд бере до уваги особливий правовий статус позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни II групи, пенсійне забезпечення якого здійснюється відповідно до Закону № 2262-XII.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що застосування до пенсії позивача обмежувального механізму, передбаченого ст. 30 Закону № 4695-IX та постановою № 1778, у встановлених судом обставинах суперечить конституційним гарантіям соціального захисту осіб, які проходили військову службу та виконували обов`язок щодо захисту Вітчизни, закріпленим у статтях 17 та 46 Конституції України.
За таких обставин суд, керуючись частиною четвертою статті 7 КАС України, вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин безпосередньо положення Конституції України та не застосовувати положення статті 30 Закону № 4695-IX і постанови № 1778 у частині обмеження пенсії позивача.
Суд також зазначає, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни II групи підтверджує спеціальний правовий статус позивача, однак саме по собі не підтверджує наявності винятку, передбаченого пунктом 2 постанови № 1778, оскільки такий виняток пов`язаний із безпосередньою участю в заходах, визначених цією нормою, та підтвердженням відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.
Водночас наведена обставина не усуває обов`язку суду надати самостійну оцінку конституційності застосованого до позивача механізму обмеження пенсії.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій щодо обмеження розміру пенсії та зобов`язання відповідача здійснити її виплату без застосування відповідних обмежень є належним та ефективним способом відновлення порушеного права.
При цьому зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії не означає визначення судом нового розміру грошового забезпечення або перегляду встановлених складових пенсії, а спрямоване виключно на усунення неправомірного зменшення вже обчисленого розміру пенсії.
Під час здійснення виплати відповідач має врахувати раніше виплачені позивачу суми, що унеможливлює повторне отримання одних і тих самих пенсійних виплат.
З метою ефективного поновлення порушеного права належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року та з 01.03.2026 року пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 75, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, місто Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням надбавок, підвищень, доплат та індексації, починаючи з 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року, 01 березня 2024 року, 01 березня 2025 року та 01 березня 2026 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням усіх установлених надбавок, підвищень, доплат та індексацій, без обмеження її максимальним розміром з 01 лютого 2022 року; з 01 лютого 2023 року; з 01 березня 2024 року; з 01 березня 2025 року; з 01 березня 2026 року, без застосування обмежувальних коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, з урахуванням раніше виплачених сум.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
Судове рішення № 141362305, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/25257/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: