Рішення № 141360601, 10.11.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
522/17137/25-Е
Номер документу
141360601
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 522/17137/25-Е

Провадження №2/522/2829/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т.Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Гільтай А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (далі ТОВ «ФК АЙКОНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, 20.09.2020 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3217016480/558768 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство зобов`язалося надати клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів, а клієнт зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.

20 серпня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-20/08/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ «КУ «Європейська кредитна група», зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3217016480/558768 від 20.09.2020.

25 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК АЙКОНС» укладено договір про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021, згідно з яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором № 3217016480/558768 від 20.09.2020, укладеним з ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що станом на 28.03.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 8 400, 00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 000 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 6 400 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Також просить суд стягнути з відповідача 2422, 40 грн судового збору.

Крім того, від представника позивача - адвоката Пархомчука С. В. до суду надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОНС» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, повідомлявся про розгляд справи належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу її зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), відзиву на позовну заяву від неї до суду не надходило.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 10.11.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що 20.09.2020 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3217016480/558768.

Відповідно до п. 1.1. Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.10.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором (п. 1.2. Договору).

Відповідно до 1.3. Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Як слідує з п. 1.4. Договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

У розділі 7 «Реквізити та підписи Сторін» зазначено рахунок Позичальника №: НОМЕР_3.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором R95237.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3217016480/558768 від 20.09.2020 ідентифікована ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група». 20.09.2020 відповідачу направлено одноразовий ідентифікатор R95237 на номер телефону НОМЕР_1 .

20.08.2021 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-20/08/21, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договір факторингу №1-20/08/2021 від 20.08.2021 ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3217016480/558768 від 20.09.2020 в загальному розмірі 8 400,00 грн.

25.08.2021 між ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК АЙКОНС» укладено договір про відступлення права вимоги №1-25/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК АЙКОНС» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договір факторингу №1-25/08/2021 від 25.08.2021 ТОВ «ФК АЙКОНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3217016480/558768 від 20.09.2020 в загальному розмірі 8 400,00 грн.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 3217016480/558768 слідує, що станом на 28.03.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 8 400,00 грн, який складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6 400,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

В силу положень ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримала в борг позичальник) та заборгованість за відсотками.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як слідує з матеріалів справи, позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора R95237 отриманого від позивача на укладення кредитного договору № 3217016480/558768 від 20.09.2020 здійснила його підписання, тобто договір вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Під час розгляду справи встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомилася з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд дійшов висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Сукупність наданих позивачем доказів у достатній мірі підтверджує укладення між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 договору кредиту.

При цьому встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, кредитні кошти на умовах, визначених договором, не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 6 400 грн, суд зазначає таке.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом взято до уваги і строк кредитування, визначений умовами кредитного договору № 3217016480/558768 від 20.09.2020, а також порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Судом установлено, що сторони вищевказаного кредитного договору погодили строк кредитування 30 днів (до 19 жовтня 2020 року).

Водночас судом не встановлено пролонгацію строку кредитування, в тому числі на підставі п. 3.3.3 вищевказаного договору.

Разом з тим, досліджуючи нарахування відсотків по вищевказаному договору, пред`явлених позивачем до стягнення, суд дійшов висновку, що такі нараховані й поза межами строку кредитування. У зв`язку із цим суд зазначає, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вищевказане узгоджується із правовими висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, враховуючи вищенаведене, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст. 1048 ЦК України.

Таким чином, правомірним є нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування за період з 20.09.2020 по 19.10.2020.

Належних доказів того, що відповідач здійснювала погашення відсотків за користування кредитом матеріали справи не містять.

Так, враховуючи вищенаведене, у відповідності до умов вищевказаного договору проценти за користування кредитними коштами за період з 20.09.2020 по 19.10.2020 становлять 1 500,00 грн (2 000,00 грн х 2,5% х 30 днів).

Отже, заборгованість відповідача по процентах за користування кредитними коштами в межах строку кредитування становить 1 500,00 гривень.

Водночас, кредитодавцем нараховано проценти й після 19.10.2020, тобто поза межами строку кредитування.

Так, сторони даного правочину погодили в п. 4.3, що у разі, якщо клієнт не повернув кредиту у строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, проценти, передбачені в п. 1.3 цього договору, проценти продовжують нараховуватися за кожен день користування коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Водночас судом ураховано, що вказаний кредитний договір містить окремі розділи, що регулюють порядок нарахування процентів та відповідальність сторін.

Вищевказана умова наведена у розділі 4 договору «Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів».

Тобто у договорі сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання.

Наведене вище вказує на тлумачення нарахованих процентів поза межами строку кредитування - за період з 19.10.2020, як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи неповернення відповідачем 19.10.2020 кредитних коштів, кредитодавець мав право нарахувати проценти за неправомірне користування кредитними коштами, тобто поза межами строку кредитування, тим самим застосувавши цивільно-правову відповідальність відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Однак, звертаючись до суду із даним позовом позивач вимоги про стягнення відсотків за вищевказаним кредитним договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявляв і такі не обґрунтовував.

Крім того, розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить наведеним вище положенням Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає розмір заборгованості по відсотках за період з 19.10.2020 необґрунтованим й недоведеним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3217016480/558768 від 20.09.2020 в розмірі 3 500,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 500,00 грн - заборгованість за відсотками.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, зокрема розмір відшкодованих судових витрат визначається пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційною розміру задоволених позовних вимог сума судового збору у розмірі 1 009, 17 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму пропорційності. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження здійснення витрат, пов`язаних з розглядом справи позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 16/06/2025 від 16.06.2025, укладений між позивачем та адвокатом Пархомчуком С. В., акт про отримання правової допомоги від 21.10.2025 та квитанцію про оплату від 21.10.2025.

Згідно з пунктом 2 акта про отримання правової допомоги від 21.10.2025 згідно договору від 16.06.2025 надана правова допомога включає в себе: 1. Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості яка никла між ТОВ «ФК АЙКОНС» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 3217016480/558768 від 20.09.2020 (1 год.) 2000 грн; 2. Складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (2,5 год.) 5 000 грн; 4. Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) 3 000 грн; 5. Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500 грн.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат суд встановив, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги з «зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості», «моніторинг аналіз судової практики» мають організаційний характер та зводяться до формування правової позиції позивача та є складовою підготовки позовної заяви і за своєю суттю не може бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.

В ході розгляду справи представником позивача адвокатом Пархомчуком С. В. було подано процесуальні документи, а саме: заяву про розподіл судових витрат.

Суд вважає, що вказані послуги не є правничою допомогою позивачу у розумінні захисту його прав та інтересів у зв`язку з матеріально-правовою вимогою у справі, оскільки вчиняється з метою підтвердження та стягнення витрат за результатами такої правничої допомоги, а тому не може бути включена в загальний обсяг судових витрат, які підлягають розподілу та стягненню (заява про розподіл судових витрат). Суд враховує висновки Об`єднаної палати КГС Верховного Суду, викладені у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, відповідно до яких заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (п.6.32. постанови).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

Разом з тим, враховуючи особливості предмета спору, та те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором належить до категорії справ незначної складності, ціну позову, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн є неспівмірними із складністю справи та витраченим адвокатом часом.

Суд ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні вартості його послуг за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, ураховуючи задоволення позову частково, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги на користь позивача в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість за кредитним договором № 3217016480/558768 від 20.09.2020 в загальній сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн, яка складається з: 2 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 1 500 грн заборгованості за відсотками.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» 1 009, 17 грн судового збору та 3 000 (три тисячі) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», ЄДРПОУ: 44334170, адреса: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008,

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА

Часті запитання

Який тип судового документу № 141360601 ?

Документ № 141360601 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141360601 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141360601 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141360601 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141360601, Приморський районний суд м. Одеси

Судове рішення № 141360601, Приморський районний суд м. Одеси було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141360601 відноситься до справи № 522/17137/25-Е

Це рішення відноситься до справи № 522/17137/25-Е. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141360599
Наступний документ : 141360603