Єдиний державний реєстр судових рішень УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 576/2200/24 1-кп/335/284/2026
02 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , процесуального прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 9 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22024000000000363 від 26.04.2024, за обвинувальним актом відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, є самозайнятою особою адвокатом, раніше не судимого,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 209, ч.5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не праюючого, раніше не судимого,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 209, ч.2 ст.28 ч.4 ст.110-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (станом на 01.05.2025 перейменованого на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя), відповідно до визначеної Верховний Судом підсудності, надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2024000000000363 від 26.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 209, ч.5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 28 ч.4 ст.110-2 КК України.
Ухвалою судді від 18.09.2024 у даному кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання на 09.10.2024, яке було неодноразово відкладено з різних підстав.
Ухвалою судді від 18.11.2024 клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про здійснення кримінального провадження колегіально у складі трьох суддів задоволено. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч.5 ст. 191, ч.3 ст.209 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 28 ч.4 ст.110-2 КК України, вирішено здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
Відповідно до ухвали суду від 24.12.2024 призначено судовий розгляд цього кримінального провадження.
09.09.2026 надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах його підзахисного ОСОБА_6 щодо скасування арешту, який був накладений відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 02.07.2024 у справі №761/5604/24 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в частині зняття заборони на вчинення реєстраційних дій щодо вказаної квартири виключно щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 118, виданого 28.01.2004.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження №22024000000000363 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №22023000000000774 (первісне провадження, з якого були виділені матеріали зазначеного кримінального провадження) ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2024 у справі № 761/5604/24 накладено арешт на майно ОСОБА_6 , зокрема, на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.07.2024 таке рішення було скасовано та накладено арешт на квартиру із забороною відчуження та розпорядження, а також проведення щодо неї будь-яких реєстраційних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Вважали, що в подальшому арешті квартири, а саме в частині накладення заборони на вчинення щодо неї будь-яких реєстраційних дій, відпала потреба з огляду на наступне.
Так, 20.06.2026 внаслідок обстрілу з боку країни-агресора по м. Запоріжжя було суттєво пошкоджено арештовану квартиру.
Відповідно до державної програми «є Відновлення» ОСОБА_6 має право на отримання компенсації для відновлення своєї квартири. Однак, наявність заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири позбавляє законного права ОСОБА_6 отримати таку компенсацію.
Далі зазначили, що подальша заборона вчинення будь-яких реєстраційних щодо квартири ОСОБА_6 та неможливість отримання компенсації суперечитиме принципу пропорційності та практиці ЄСПЛ.
Разом з тим, зняття заборони на вчинення державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на квартиру - не суперечитиме меті накладення такого арешту.
Більше того, отримання компенсації та відновлення квартири за її рахунок - сприятиме збереженню вартості майна та, як наслідок, тільки сприятиме меті накладення арешту.
На переконання захисника, вказане підтверджується наступним. 20.06.2026 РФ завдала понад 840 ударів по 50 населених пунктах Запорізької області, в тому числі по м. Запоріжжю. Внаслідок ворожої атаки було суттєво пошкоджено квартиру ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними фотографіями. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_6 звернувся із відповідною заявою до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до державної програми «є Відновлення», ОСОБА_6 має право на отримання компенсації для відновлення своєї квартири, пошкодженої внаслідок обстрілу з боку країни-агресора.
Однак, у зв`язку із накладенням арешту на квартиру ОСОБА_6 не може реалізувати своє право на отримання компенсації з огляду на таке.
21.04.2023 Постановою КМУ № 381 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «є Відновлення» (надалі Порядок, програма «є Відновлення»).
Відповідно до п. 2 Порядку окремими категоріями об`єктів нерухомого майна є, зокрема, квартири (житлові приміщення) у багатоквартирному будинку.
Так, відповідно до п. 6 Порядку компенсація надається у разі, якщо відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 14 Порядку підставою для відмови в наданні компенсації є, зокрема, відсутність інформації про пошкоджений об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відтак, для отримання компенсації за пошкоджену внаслідок ворожої атаки квартиру право власності має бути зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, оскільки право власності на квартиру зареєстровано у 2004 році - відомості про це відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки такий реєстр був введений в дію тільки з 01.01.2013. При цьому, право власності ОСОБА_6 на квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданим 28.01.2004. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого до 01.01.2013.
З метою внесення відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 звернувся до державного реєстратора. Однак, Рішенням державного реєстратора від 29.07.2026 ОСОБА_6 було відмовлено у вчиненні реєстраційної дії у зв`язку із наявністю судового рішення щодо заборони на вчинення таких дій.
Таким чином, наявність рішення Київського апеляційного суду від 02.07.2024 у справі № 761/5604/24 фактично позбавляє самого ОСОБА_6 законного права на отримання компенсації за пошкоджене внаслідок бойових дій майно.
Окремо зазначили, що як зазначено вище подальше збереження заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири ОСОБА_6 фактично позбавить його можливості на отримання передбаченої законодавством компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р.).
У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Суд вказав, що продовження заходів забезпечення кримінального провадження (зокрема арешту) має бути виправданим та не повинно покладати на особу «індивідуальний та надмірний тягар».
Збереження абсолютної заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій покладає на ОСОБА_6 такий надмірний тягар.
Через наявність заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій ОСОБА_6 позбавлений можливості реалізувати своє соціальне право на отримання компенсації за пошкоджене житло.
Усунення наслідків збройної агресії та забезпечення особи придатним житлом має безумовний пріоритет. Формальне залишення в силі абсолютної заборони на реєстрацію права власності не переслідує жодної легітимної мети кримінального провадження.
Далі вказали, забезпечення права ОСОБА_6 на компенсацію не суперечитиме меті накладення арешту та не несе ризиків його відчуження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Так, вказаними вище рішеннями судів накладено арешт на квартиру ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Тобто, метою накладення арешту та відповідних заборон, в тому числі на вчинення реєстраційних дій, є недопущення відчуження майна та зміни його власника.
Однак, у даному випадку скасування арешту виключно в частині зняття заборони на проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на підставі правовстановлюючого документа 2004 року - не призведе до зміни власника, відчуження чи розпорядження майном.
Вказане необхідно виключно для реалізації права ОСОБА_6 на отримання компенсації за пошкоджене майно. Більше того, проведення реєстрації є єдиним шляхом для отримання компенсації за програмою «є Відновлення».
Спрямування цих коштів на ремонт пошкодженої квартири прямо сприятиме її збереженню, відновленню її вартості та запобіганню подальшому руйнуванню. Відтак, задоволення цього клопотання не лише не суперечить завданням кримінального провадження, а й навпаки безпосередньо сприяє збереженню арештованого майна.
За вказаних обставин, вважали, що існує необхідність у скасуванні такого арешту, а саме в частині зняття заборони на вчинення реєстраційної дії - державної реєстрації права на нерухоме майно.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали клопотання про скасування арешту майна наполягали на його задоволенні за тих обставин, які в ньому викладені.
Прокурор щодо заявленого клопотання заперечувала, вважала, що скасування арешту зашкодить меті такого заходу, а саме подальшій конфіскації майна як виду покарання.
Інші учасники кримінального провадження підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 та вважали його таким, яке підлягає задоволенню.
Заслухавши думки учасників провадження, вивчивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд доходить наступного висновку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна - відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 22023000000000774 (первісне провадження, з якого були виділені матеріали зазначеного кримінального провадження) ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2024 у справі № 761/5604/24 накладено арешт на майно ОСОБА_6 , зокрема, на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.07.2024 таке рішення було скасовано та накладено арешт на квартиру із забороною відчуження та розпорядження, а також проведення щодо неї будь-яких реєстраційних дій.
20.06.2026 РФ завдала понад 840 ударів по 50 населених пунктах Запорізької області, в тому числі по м. Запоріжжю. Внаслідок ворожої атаки було суттєво пошкоджено квартиру ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними фотографіями. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_6 звернувся із відповідною заявою до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Право власності ОСОБА_6 на квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданим 28.01.2004.
З метою внесення відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 звернувся до державного реєстратора. Однак, Рішенням державного реєстратора від 29.07.2026 ОСОБА_6 було відмовлено у вчиненні реєстраційної дії у зв`язку із наявністю судового рішення щодо заборони на вчинення таких дій.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, псування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою конфіскації майна як виду покарання.
За приписами статей 131, 132 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості такого провадження.
Відповідно до державної програми «є Відновлення», ОСОБА_6 має право на отримання компенсації для відновлення своєї квартири, пошкодженої внаслідок обстрілу з боку країни-агресора.
Однак, у зв`язку із накладенням арешту на квартиру ОСОБА_6 не може реалізувати своє право на отримання компенсації з огляду на таке.
21.04.2023 Постановою КМУ № 381 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «є Відновлення» (надалі Порядок, програма «є Відновлення»).
Відповідно до п. 2 Порядку окремими категоріями об`єктів нерухомого майна є, зокрема, квартири (житлові приміщення) у багатоквартирному будинку.
Так, відповідно до п. 6 Порядку компенсація надається у разі, якщо відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 14 Порядку підставою для відмови в наданні компенсації є, зокрема, відсутність інформації про пошкоджений об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відтак, для отримання компенсації за пошкоджену внаслідок ворожої атаки квартиру право власності має бути зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, оскільки право власності на квартиру зареєстровано у 2004 році - відомості про це відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки такий реєстр був введений в дію тільки з 01.01.2013. При цьому, право власності ОСОБА_6 на квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданим 28.01.2004. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого до 01.01.2013.
Подальше збереження заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири ОСОБА_6 фактично позбавить його можливості на отримання передбаченої законодавством компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р.).
У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Суд вказав, що продовження заходів забезпечення кримінального провадження (зокрема арешту) має бути виправданим та не повинно покладати на особу «індивідуальний та надмірний тягар».
Збереження абсолютної заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій покладає на ОСОБА_6 такий надмірний тягар.
Через наявність заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій ОСОБА_6 позбавлений можливості реалізувати своє соціальне право на отримання компенсації за пошкоджене житло.
Таким чином, наявність рішення у виді ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2024 з врахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 02.07.2024 у справі № 761/5604/24 фактично позбавляє самого ОСОБА_6 законного права на отримання компенсації за пошкоджене внаслідок бойових дій майно.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у п.4 ч.1 ст.4 передбачає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають реєстрації обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, зокрема арешт.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 Кодексу.
Під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд (ст.173, 174 Кодексу).
Разом з тим, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст.174 Кодексу).
При накладенні чи тривалому збереженні арешту суд зобов`язаний дотримуватися принципу пропорційності. Обмеження прав власника є виправданим лише тоді, коли існує розумне співвідношення (баланс) між публічним інтересом суспільства (завданнями кримінального провадження) та захистом прав людини.
В клопотанні сторони захисту ініційовано питання щодо скасування арешту майна тільки в частині можливості вчинення реєстраційних дій щодо права власності обвинуваченого ОСОБА_6 та задля отримання останнім компенсації за державний кошт для відновлення такого майна. Тому, на переконання суду, зазначене не буде перешкоджати меті такого арешту як конфіскація майна, а навпаки слугувати належному оформленню права власності обвинуваченого та відновленню самого об`єкта нерухомого майна, який у випадку ухвалення обвинувального вироку стане предметом конфіскації.
Тому, суд зазначає, що у разі пошкодження внаслідок воєнних дій нерухомого майна, на яке накладено арешт для забезпечення конфіскації, виникає специфічне перетинання кримінально-процесуального та цивільного (компенсаційного) права. Накладення арешту не позбавляє особу права власності на майно, тому обов`язки щодо його фіксації та право на майбутнє відшкодування збитків залишаються за власником, якщо інше не встановлено вироком суду.
Також, судом враховується те, що арешт, накладений з метою конфіскації майна як виду покарання, продовжує діяти на об`єкт у його поточному (пошкодженому) стані. Оскільки цінність майна зменшилася, це безпосередньо вплине на обсяг того, що держава зможе фактично конфіскувати в майбутньому за вироком суду.
Разом з тим, відповідно до Закону України № 2923-IX, право на компенсацію мають власники майна.
За наведених обставин суд вбачає підстави для задоволення клопотань про часткове скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 322, 369-372, 376 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у справі № 761/5604/24 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в частині зняття заборони на вчинення реєстраційних дій відносно вказаної квартири виключно щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради від 28.01.2004.
Оголосити в судовому засіданні перерву до 10 год. 30 хв. 08 грудня 2026 року.
Викликати у судове засідання учасників судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.
Повний текст ухвали складено та проголошено 06 листопада 2026 року о 15.30 год..
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3
Судове рішення № 141358858, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 576/2200/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: