Ухвала суду № 141357894, 06.11.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
203/5052/23
Номер документу
141357894
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 203/5052/23

Провадження № 6/0203/970/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі подання головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Каширіної Ірин Станіславівни, заінтересовані особи Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене подання державного виконавця, в якому зазначено, що на виконанні Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №78866981 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Кіровським районним судом м.Дніпропетровська у справі №203/5052/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 97801 грн. 39 коп. 15.08.2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації. На теперішній час декларацію боржником не надано, рішення не виконано та будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. Під час виконання рішення встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб «VOLKSWAGEN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 04.11.2025 року оголошено у розшук. Також встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , провести опис якої не можливо, оскільки вона знаходиться на тимчасово окупованій території. Боржник має відкриті рахунки у банківських установах, на які накладено арешт. Кошти на арештованих рахунках відсутні. Згідно відповіді ДПІ боржник не перебуває на податковому обліку, як ФОП, інформації про місце його роботи база даних не містить. Згідно відповіді ПФУ боржник не перебуває на обліку як особа, яка працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, інформація про останнє місце роботи відсутня, пенсію не отримує. Згідно даних Державної прикордонної служби України боржник державний кордон України не перетинав, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Посилаючись на вказані обставини, державний виконавець у поданні просив тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим листом, виданим 15.05.2025 року у справі №203/5052/23.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 28.10.2026 року було відкрито провадження за поданням державного виконавця та призначено його до розгляду в судовому засіданні.

В призначене судове засідання державний виконавець не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань по справі не подавав.

Також від представника АТ КБ «Приватбанк», що є стягувачем у виконавчому провадженні, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до положень ст.441 ЦПК України, подання державного виконавця підлягає негайному розгляду та положення цієї статті не передбачають участі у розгляді подання, крім державного виконавця, сторін виконавчого провадження (стягувача та боржника).

За вказаних обставин, а також враховуючи належне повідомлення державного виконавця, суд визнав за можливе провести розгляд подання за відсутності останнього, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи клопотання та долучені до нього матеріали, а також матеріали цивільної справи, суд враховує наступне.

З матеріалів цивільної справи №203/5052/23 вбачається, що заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування Центральний районний суд міста Дніпра) від 22.11.2023 року, яке не оскаржувалось та набрало законної сили в загальному порядку, було частково задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 97801 грн. 39 коп. та судового збору в сумі 2684 грн.

На виконання вказаного рішення судом 15.05.2025 року було видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено для примусового виконання до Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця вказаного відділу від 15.08.2025 року було відкрито виконавче провадження №78866981.

У своєму поданні державний виконавець посилався на те, що на теперішній час декларацію боржником не надано, рішення не виконано та будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

Під час виконання рішення встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб «VOLKSWAGEN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 04.11.2025 року оголошено у розшук.

Також встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , провести опис якої не можливо, оскільки вона знаходиться на тимчасово окупованій території.

Боржник має відкриті рахунки у банківських установах, на які накладено арешт. Кошти на арештованих рахунках відсутні.

Згідно отриманих запитів від ДПІ та ПФУ відсутня інформація щодо перебування боржника на обліку, як ФОП, його працевлаштування, отримання доходів та пенсії.

Згідно даних Державної прикордонної служби України боржник державний кордон України не перетинав, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Посилаючись на вказані обставини та не виконання боржником ОСОБА_1 судового рішення, державний виконавець у поданні просив обмежити останнього у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим листом, виданим 15.05.2025 року у справі №203/5052/23.

Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР №2148-VIII (2148-08) від 19 жовтня 1973 року, передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифікований Законом України №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року, визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

За умовами частини першої ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2, 3 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Натомість, влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», §35).Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури.

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...»

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон).

Положеннями пункту 5 ч.1 ст.6 цього Закону втановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч.3 ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Із системного аналізу зазначених норм права слід дійти висновку, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов`язань, за умови об`єктивної спроможності божника виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього.

Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду боржника застосовуються не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Суд враховує, що доводи подання державного виконавця та долучені до нього документи містять лише фактичні дані щодо перебігу вчинених виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду та зводяться до невиконання боржником своїх зобов`язань за виконавчий документом.

Такого обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України, на думку суду, недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника.

Враховуючи докази, долучені державним виконавцем, суд вважає, що останні не містять даних, які б свідчили про свідоме та умисне ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань за виконавчим листом, а сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, оскільки доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

При цьому, суд враховує, що згідно матеріалів цивільної справи №203/5052/23 вбачається, що боржник ОСОБА_1 є зареєстрованим у м.Маріуполі, що є тимчасово окупованою територією.

Справа розглядалась судом в заочному порядку, з повідомленням ОСОБА_1 про дати судових засідань, шляхом розміщення оголошень про виклик на сайті суду.

З огляду на реєстрацію останнього на тимчасово окупованій території, до якої поштова кореспонденція не доставляється, відсутні достатні підстави вважати про обізнаність боржника про наявність судового рішення та відкритого виконавчого провадження.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні подання державного виконавця за недоведеністю факту умисного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань за виконавчим документом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3,5,10-13,223,258-261,441 ЦПК суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Каширіної Ірин Станіславівни, заінтересовані особи Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 06 листопада 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак

Часті запитання

Який тип судового документу № 141357894 ?

Документ № 141357894 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141357894 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141357894 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141357894 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141357894, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 141357894, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141357894 відноситься до справи № 203/5052/23

Це рішення відноситься до справи № 203/5052/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141357884
Наступний документ : 141357905