Рішення № 141357661, 09.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/659/26

Провадження № 2/202/3371/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2026 року директор ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2023 року в загальному розмірі 11628,00 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 16.01.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2023 року, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Качай гроші» надало ОСОБА_1 кредитні кошти, на умовах строковості, зворотності, платності, які вона зобов`язалась повернути, сплативши проценти за користування ними, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість у розмірі 11628,00 грн., яка складається з: 7140,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4488,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року, за умовами якого ТОВ «Качай гроші» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги за договором кредитної лінії 00-6534802 від 16.01.2023 року, укладеним між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 в розмірі 11628,00 гривень. ТОВ «ФК «Ейс» після отримання права вимоги не здійснювали нарахувань за кредитним договором, однак свою заборгованість відповідач так і не погасила.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року цивільну справу № 199/659/26 за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

17 березня 2026 року цивільна справа № 199/659/26 надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 року для її розгляду визначено суддю Мачуського О.М.

27 травня 2025 року цивільна справа № 758/2267/25 надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 року для її розгляду визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 18 березня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась

29 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Трофименко В.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду заяву в якій зазначив, що 16.01.2023 між ТОВ «Качай Гроші» відповідачем було укладено кредитний договір № 00-6534802 на суму 7 140,00 грн. На переконання Відповідача, справедливими умовами зазначеного кредитного договору, є сума відсотків яка не перевищує понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (кредиту) - 3570,00 грн. В свою чергу відповідачем сплачено 12274,72 грн., тобто суму яка є більшою за суму тіла та «справедливих» відсотків разом (7140,00 + 3570,00 = 10710 грн.) Враховуючи наведене, відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Також представник відповідача зазначив, що визначена позивачем сума витрат на правничу допомогу, не відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат.

30 червня 2026 року представ ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі в яких зазначила, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Качай гроші», Відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Уклавши Договір, Позичальник підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись його умов, які викладені в чіткій, зрозумілій та доступній формі. Проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, що узгоджено сторонами в п.3.4. Кредитного договору. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача зазначила, що належне виконання наданих послуг, підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 липня 2026 року зупинено провадження у цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного Верховного Суду цивільної справи №552/672/23.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 вересня 2026 року поновлено провадження по цивільній справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, натомість директор ТОВ «ФК «Ейс» в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Трофименко В.В. у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялись належним чином згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності та ухвалити рішення суду на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції сторони відповідача, викладеній у заяві від 29.06.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00- 6534802 від 16.01.2023 року (далі Кредитний договір), у формі електронного документу, за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрових підписів.

За умовами кредитного договору: кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.1.); сума Кредитного ліміту складає: 7140,00 гривень. Тип Кредиту Кредитна лінія (п. 1.2.); 1.3 Строк дії Кредитної лінії - 120 днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю «16» травня 2023 р. або достроково (п. 1.3.); позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 05 лютого 2023 протягом дії Кредитної лінії, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти на кожний 20 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами (п. 1.3.1.); Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4.) Знижена процентна ставка становить 1,32% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного Договору (п. 1.4.1.); стандартна процентна ставка складає 2,20 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту (п. 1.4.2.); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору становить: 4977,70% (п. 1.6.); орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору складає: 24732,96 грн. (п. 1.7.); дата надання/видачі кредиту - дата перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту в сумі 7140,00 грн. на карту Позичальника № НОМЕР_1 (п. 2.2.); За надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 340,00 гривень. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми кредиту, що підлягає перерахуванню позичальнику згідно Договору. Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 6800,00 грн., за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання Кредиту. (п. 2.2.1.).

Згідно з Графіком розрахунків, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № 00- 6534802 від 16.01.2023 року, сторони погодили кількість днів в розрахунковому періоді - 120; суму платежу за розрахунковий період - 24732,96 гривень, з яких: сума кредиту - 7140,00 гривень, проценти за користування кредитом - 17592,96 гривень; реальну річну процентну ставку 4977,70 %; загальну вартість кредиту 24732,96 гривень.

Відповідно до п. 7.10., п. 7.11. Кредитного договору Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Кредитодавця в Особистий кабінет Позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису Кредитодавця, що відтворений засобами копіювання та накладенням кваліфікованої електронної печатки Кредитодавця і електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер телефону, повідомлений останнім у Заяві на отримання Кредиту. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання підписом в електронному форматі цього Договору вважається направленням Кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису Сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку Позичальника та аналог власноручного підпису Кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку Кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Качай гроші», заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, надала всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, обрала та підтвердила умови кредитування, які вважала зручними для себе. Після цього, ТОВ «Качай гроші» надіслало за допомогою засобів зв`язку на зазначений у заявці ОСОБА_1 номер телефону, одноразовий ідентифікатор «5455F», який використано, як підтвердження підписання позичальником кредитного договору.

Ідентифікація та верифікація ОСОБА_1 здійснена у спосіб, передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (п. 2.1. Кредитного договору).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2023 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

ТОВ «Качай гроші» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредитні грошові кошти в розмірі 6800,00 гривень, шляхом перерахування 16.01.2023 року на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , номер якої зазначено при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК ««Сан?Райз Фінанс» від 10.11.2023 року.

Інша частина кредитної лінії (тіло кредиту) 340,00 гривень - сума узгодженої сторонами кредитного договору комісія за надання кредиту, що у визначеному договором порядку сплачена за рахунок кредитних коштів (включено в суму тіла кредиту).

В ході розгляду справи відповідач не оспорювала та визнала факти укладення Договору кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2023 року й отримання кредитних грошових коштів за ним.

Таким чином, незважаючи на те, що надані позивачем докази надання кредиту не є первинною бухгалтерською документацією, у розумінні чинного законодавства, однак у сукупності з позицією відповідача та іншими наявними у справі доказами, зокрема, самим Договором кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2023 року, який є дійсним, в силу статті 204 ЦК України, підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, та згідно зі складеним ТОВ «Качай гроші» розрахунком за нею утворилась заборгованість за кредитним договором, розмір якого станом на 30.10.2023 року склав 11628,00 гривень, з яких: 7140,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4488,00 гривень заборгованість за відсотками.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2023 року, суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу № 30102023 від 30 жовтня 2023 року, за умовами якого ТОВ «Качай гроші» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 30 жовтня 2023 року до Договору факторингу № 30102023 від 30 жовтня 2023 року, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-6534802 від 16.01.2023 року в розмірі 11628,00 гривень, з яких: 7140,00 гривень залишок заборгованості по основному боргу (тіло кредиту); 4488,00 гривень залишок заборгованості по простроченим процентам.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Качай гроші» зі сторони ТОВ «ФК «Ейс» за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників від 30.10.2023 року до Договору факторингу № 30102023 від 30 жовтня 2023 року підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 05 грудня 2023 року № 1.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «ФК «Ейс» відповідно до укладених Договору факторингу № 30102023 від 30 жовтня 2023 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2023 року.

Після отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань. Однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконувала та згідно з Випискою з особового рахунку за кредитним договором № 00-6534802 від 16.01.2023 року, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в розмірі 11628,00 гривень, з яких: 7140,00 гривень - прострочене тіло кредиту; 4488,00 гривень - прострочені відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ході судового розгляду справи, відповідач підтвердила факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів. Також ОСОБА_1 не наводила заперечень щодо факту переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Ейс» та належність позивачу права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 7140 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником кредитодавця ТОВ «ФК «Ейс», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Окрім стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), правонаступником кредитодавця ТОВ «ФК «Ейс» пред`явлено вимогу про стягнення іншої складової боргу за кредитним договором - прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 4488,00 гривень.

Вирішуючи вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд керується наступним.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При визначенні розміру процентів що підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, може здійснюватися виключно в межах строку кредитування, що узгоджується з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Умовами п. п. 1.3. Договору № 00-6534802 віл 16.01.2023 року передбачено, що строк кредитної лінії складає 120 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю «16» травня 2023 року або достроково.

Також, Кредитним договором передбачено сплату процентів, а саме:

- знижена процентна ставка - 1,32 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного Договору (05.02.2023 року). Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п. 1.4.1.);

- стандартна процентна ставка - 2,20 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування Кредитом, починаючи з 21 дня користування Кредитом, по день повернення Кредиту.

В Графіку розрахунків Додаток 1 до Договору № 223783010 від 11.02.2021 року, сторонами узгоджено: дату платежу 16.05.2023 року; сму платежу за розрахунковий період 120 днів 24732,96 гривень, види платежів: 7140,00 гривень сума кредиту; 17592,96 гривень проценти за користування кредитом.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд враховує, що станом на 16.01.2023 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування позикою та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування позикою, в тому числі на умовах фінансового кредиту, який укладено 16.01.2023 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору позики; зміну договору позики; тлумачення умов договору позики.

Суд, без позовної вимоги споживача, може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування позикою, в тому числі на умовах фінансового кредиту, як тлумачення умов договору, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору, суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Натомість, оспорюваність умови чи договору позики в цілому, суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто, у разі якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про спорення умови чи договору позики або зміну такого договору, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування позикою.

Наведене, відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23,провадження № 61-4595сво25.

Аналіз наведених умов Договору кредитної лінії № 00-6534802 віл 16.01.2023 року, з урахуванням викладених правових норм, дозволяє зробити висновок про те, що умови договору є чіткими й не мають двозначних варіантів тлумачення щодо розміру відсотків, а тому відсутні підстави для застосування правила частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умов чи договору позики в цілому, зміну договору позики, а тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Як встановлено судом, сторонами кредитного договору погоджено сплату відсотків за весь строк кредитування (120 днів з 16.01.2023 року по 16.05.2023 року).

Згідно зі складеним первісним кредитором розрахунком заборгованості за договором, в межах строку кредитування з 16.01.2023 року по 16.05.2023 року, на суму неповернутого кредиту 7140,00 гривень, за узгодженими сторонами умовами (перші 20 днів кредитування за зниженою процентною ставкою 1,32 %/день, з 21 по 120 день кредитування за стандартною процентною ставкою), здійснено нарахування відсотків в сумі 16762,72 гривень, за періоди:

- 16.01.2023-04.02.2023 7140*1,32% (94,25 гривень)* 20 днів = 1885 гривень;

- 06.02.2023 -07.03.2023 7140*2,20% (157,08 гривень) * 29 днів = 4555,32 гривень;

- 08.03.2023-16.05.2023 7140*2,095% (149,60 гривен) * 66 днів = 9873,60 гривень;

- 17.03.2023, 06.04.2023, 07.05.2023 не нараховані відсотки за користування кредитом, донарахування їх здійснені 07.04.2023 року, 01.05.2023, 08.05.2023 року 7140*2,095% (149,60 гривен) * 3 днів = 448,8 гривень.

Отже, відсотки нараховані в межах строку кредитування, а їх загальний розмір (16762,72 гривень) є меншим, ніж попередньо узгоджений сторонами кредитного договору (17592,96 гривень). Наведене пов`язано із застосування кредитодавцем в період з 08.03.2023 р. по 16.05.2023 р., відсоткової ставки 2,095%/день, що нижча за узгоджену в кредитному договорі - 2,2%/день.. Таке нарахування є правом кредитодавця, що покращує умови виконання договору для позичальника й жодним чином не порушує його права як споживача.

В період кредитування відповідач ОСОБА_1 частково здійснювала погашення заборгованості в загальному розмірі 12274,72 гривень: 05.02.2023 року в сумі 1885,00 гривень, 25.02.2023 року - 2984,52 гривень, 17.03.2023 року - 2917,20 гривень, 09.04.2023 року - 3440,80 гривень, 16.04.2023 року - 1047,20 гривень, які зараховані в рахунок погашення заборгованості за відсотками, що відповідає порядку погашення заборгованості за кредитом, визначеному в п. 5.3. Кредитного договору, положення не суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування».

Отже, проаналізувавши умови кредитного договору, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом було здійснено в межах строку кредитування, з дотриманням умов кредитного договору, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а загальний розмір несплачених процентів за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4488,00 гривень.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи, що в установлені договором строки відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, залишок непогашеної суми заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2026 року в розмірі 11628,00 гривень, з яких: 7140,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 4488,00 гривень - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Між АБ «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року та Додаткову угоду № 25770587494 від 11.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року.

Відповідно до п. 3.6. Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Обсяг виконаних робіт визначений в Акті прийому-передачі наданих послуг від 25.12.2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року. Згідно з даним актом, позивачу надано правову допомогу на суму 7000,00 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень, не відповідає критеріям розумності, та реальності адвокатських витрат.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також доводи сторін, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 гривень.

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 32339 від 12.01.2026 року.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, залишок непогашеної суми заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-6534802 від 16.01.2026 року в розмірі 11628,00 гривень, з яких: 7140,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 4488,00 гривень - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський