Рішення № 141357455, 13.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1694/26

Провадження № 2/202/3069/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі головуючого судді Дребот І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 28 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9000314, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти (кредит), а останній зобов`язався повернути дані кредитні кошти, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором. Всупереч умов кредитного договору, відповідач не повернув отримані кредитні кошти й не сплатив інші, передбачені договором, платежі, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість.

24 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24122025/3 від 24.12.2025 року, за умовами якого, ТОВ «Авентус Україна» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 24.12.2025 року до Договору факторингу №24122025/3 від 24.12.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9000314 від 28.04.2025 року, в розмірі 18 415,00 гривень, з яких: 5 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 580,00 грн. - заборгованості за відсотками; 6 335,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафами.

Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкцій, однак відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою судді від 16.03.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.

Сторони відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечення суду не подавали, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 28 квітня 2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9000314, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 10 Кредитного договору.

Згідно з умовами Кредитного договору, відповідач отримав кредит на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 3 500,00 грн.; кредит надається строком на 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1,0 % в день, кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи ви користування реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

29 квітня 2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту № 9000314 від 29.04.2025 року, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 000,00 грн., в зв`язку з чим погодили внести зміни до Договору та викласти п.1.3 Договору в новій редакції.

24.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24122025/3, у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 24.12.2025 року до Договору факторингу № 24122025/3 від 24.12.2025 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 9000314 від 28.04.2025 року, в розмірі 18 415,00 гривень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 9000314 від 28.04.2025 року належним чином не виконував, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку наданого повивачем, складає 18 415,00 гривень, з яких: 5 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 580,00 грн. - заборгованості за відсотками; 6 335,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафами.

Судом встановлено, що відповідач не виконав умови договору, чим порушив право позивача на кошти за кредитним договором та вважає, що виниклі спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підписуючи Договір про надання споживчого кредиту № 9000314 від 28.04.2025 року відповідач визнав надані фінансовою компанією умови отримання фінансового кредиту, з якими ознайомився до укладання договору та до яких приєднався підписавши договір. Тобто, сторонами при укладенні договору були досягнути усі істотні умови договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідач одержав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке є правонаступником кредитора, належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 9000314 від 28.04.2025 року у розмірі 12 080,00 гривень, з яких: 5 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 580,00 грн. - заборгованості за відсотками.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами за Договором про надання споживчого кредиту № 9000314 від 28.04.2025 року у розмірі 6 335,00 грн., суд зазначає, що такі нарахування є необґрунтованими та суперечать п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, де зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому, оскільки позивач не довів право нараховувати заборгованості за пенею та штрафами, суд вважає, що дані суми стягненню не підлягають.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 746,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 509, 526, 610-612, 625, 627 -629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4,13,19,141,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 9000314 від 28.04.2025 року у розмірі 12 080,00 гривень, з яких: 5 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 580,00 грн. - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 746,53 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Я. Дребот