Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 177/2102/26
2/212/7173/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, третя особа: ОСОБА_2 , -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що 18.10.2025 року в м. Кривий Ріг по вул. Світлогірська відбулась ДТП, тобто ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Шкода Октавіа» н. з. НОМЕР_1 порушив ПДР, здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. При цьому цивільно-правова відповідальність відповідача як особи, відповідальної за шкоду, заподіяну майну, життю та здоров`ю третіх осіб унаслідок експлуатації транспортного засобу на момент настання ДТП в порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпіла сторона звернулась до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого і надала всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону, тому відповідач, як особа, що завдала тілесні ушкодження потерпілому, в результаті чого настала смерть останнього, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду в сумі 200 000 грн. На підставі переліченого просив суд в стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 200 000 грн.
У відзиві на позов представник відповідача, адвокат Козіна Н. В., вказувала, що є передчасним подання позовної заяви без встановлення вини відповідача. Однак за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди здійснюється розгляд кримінального провадження у Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу по справі № 216/465/26 відносно ОСОБА_4 , де обвинувального вироку не було постановлено, а питання обставин ДТП та кримінально-правової оцінки дій відповідача остаточно не вирішені. За таких обставин посилання МТСБУ на те, що ОСОБА_1 порушив ПДР, є передчасними, оскільки така обставина заперечується відповідачем та підлягають встановленню судом в рамках кримінальної справи. Отже, те, що відповідач порушив ПДР та його дії перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП й смертю потерпілого не встановлено. Документи, які долучені до позовної заяви самі по собі не встановлюють провини ОСОБА_1 , а справа не містить висновку судової авто-технічної експертизи. Крім того вказувала, що МТСБУ обґрунтовує свої вимоги положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, яка на момент виникнення спірних правовідносин вже не була чинною, оскільки ДТП відбулась 18 жовтня 2025 р., коли діяв Закон України від 21.05.2024 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З урахуванням викладеного просила суд у задоволенні позову МТСБУ до ОСОБА_1 відмовити повністю.
У відповіді на відзив представник позивача зазначав, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При цьому, посилаючись на практику Верховного Суду в постанові від 21 квітня 2021 р. по справі № 450/4163/18, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та незалежно від наявності вини особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки. Також обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили покладається саме на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Натомість, під час розгляду справи не встановлено, що ДТП трапилась внаслідок умислу потерпілої особи або непереборної сили. Додавав, що письмові матеріали справи доводять обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, повідомлення про підозру ОСОБА_1 за порушення ним правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої особи, ухвалу від 20.10.2025 року про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також лікарське свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 пішохода ОСОБА_3 внаслідок зіткнення з автомобілем. При цьому відсутність у матеріалах справи документа, яким би було встановлено провину відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того вказував, що в позовної заяви малась описка щодо опису нормативно-правового акту, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року потерпіла сторона, у зв`язку із тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, отримала у МТСБУ за відповідною заявою відшкодування моральної шкоди, внаслідок чого відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу вказану суму.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача, адвокат Козіна Н. В., вказувала, що факт існування первинного обов`язку з відшкодування шкоди не свідчить про автоматичне виникнення у МТСБУ права стягнення з відповідача здійсненої регламентної виплати, оскільки МТСБУ повинен довести наявність юридичних передумов виникнення права зворотної вимоги до ОСОБА_1 . Так експертним дослідженням № 10.1/012 від 25.05.2026 року установлено відсутність порушень ПДР у діях ОСОБА_1 . Крім того за ч. 2 ст. 1193 ЦК саме груба необережність потерпілого сприяла виникненню події ДТП. Отже, посилання на повідомлення про підозру та ухвалу про застосування запобіжного заходу не підтверджують вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Додавав, що на момент здійснення МТСБУ регламентної виплати потерпілій особі вже було частково відшкодовано моральну шкоду, про що МТСБУ було достовірно відомо. Так 03.12.2025 року МТСБУ здійснило потерпілій регламентну виплату моральної шкоди, хоча до цієї дати ОСОБА_1 потерпілій були сплачені: 21.10.2025 року 50000 грн. на поховання сина; 24.10.2025 року 100000 грн. відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, 19.11.2025 року 50000 грн. відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Таким чином до здійснення МТСБУ регламентної виплати потерпіла отримала 200000 грн, із яких 150000 грн. безпосередньо визначені у розписках суми на відшкодування моральної шкоди, які були направлені до МТСБУ 06.11.2025 року до здійснення регламентної виплати 03.12.2025 року. Отже, неврахування позивачем таких розписок не може перекладати на відповідача негативні наслідки. Також після здійснення МТСБУ регламентної виплати ОСОБА_1 продовжував добровільно компенсувати потерпілій заподіяну шкоду: 29.06.2026 року 20000 грн. відшкодування моральної шкоди, 07.07.2026 року 600000 грн. відшкодування моральної та матеріальної шкоди, на підставі чого загальний розмір добровільно сплачених ОСОБА_1 коштів становить 820000 грн. При цьому в розписці від 07.07.2026 року потерпіла зазначила, що матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_1 не має, що має істотне значення при перевірці судом підстав, обсягу та співмірності заявленої зворотної вимоги позивача. Отже, відповідач заперечує розмір позовних вимог, який, враховуючи наведені обставини, не може перевищувати 5000 грн.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши заяву з проханням вирішити справу за відсутності представника МТСБУ, наполягаючи на задоволенні позову та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання також не з`явився за невідомих суду причин, будучи повідомленим про час та місце слухання справи належним чином, не надавши суду заяв з проханням вирішити спір у його відсутність.
Представник відповідача, адвокат Козіна Н. В., також не з`явилась за невідомих суду причин до судового засідання, будучи повідомленою про час та місце слухання справи належним чином, не надавши суду заяв з проханням вирішити спір у її відсутність.
Третя особа, ОСОБА_2 , також не з`явилась за невідомих суду причин до судового засідання, будучи повідомленою про час та місце слухання справи належним чином, не надавши суду заяв з проханням вирішити спір у її відсутність.
Так суд врахував, що у судові засідання по справі, призначені судом на 02.10.2026 р. об 10-30 год., на 16.10.2026 р. об 11-00 год. та на 10.11.2026 р. об 10-30 год., ані ОСОБА_1 , ані його представник, адвокат Козіна Н. В., не з`явились. При цьому на засідання призначене на 02.10.2026 р. від адвоката Козіної Н. В. було заявлене клопотання з проханням відкласти розгляд справи через зайнятість у іншому процесі, на засідання призначене на 02.10.2026 р. від адвоката Козіної Н. В. було заявлене клопотання з проханням провести його за відсутності сторони відповідачів, а на засідання призначене на 10.11.2026 р. ані від адвоката Козіної Н. В., ані від ОСОБА_1 жодних клопотань не надходило.
За ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Враховуючи, що представник ОСОБА_1 , адвокат Козіна Н. В., має кабінет в підсистемі «Електронний суд», тому останній судові повістки на судові засідання надсилались до такого електронного кабінету.
При цьому згідно із п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Крім того вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач та його представник не з`явились у судові засідання повторно без поважних причин, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
За ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Однак, визначені у ч. 2 ст. 223 ЦПК причини для відкладення розгляду справи в дному випадку відсутні, внаслідок чого суд за ч. 3 ст. 223 ЦПК розглянув справу за відсутності учасників справи, які не з`явились.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія з дозволом керування транспортними засобами категорії «В», є власником автомобіля «Шкода Октавіа» н. з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серія НОМЕР_2 , якому було повідомлено про підозру за ст. 286 ч. 2 КК в рамках кримінального провадження № 62025170030022686 від 18.10.2025 року.
Так за висунутою ОСОБА_1 підозрою було встановлено, зокрема, на підставі висновку експерта, що 18.10.2025 року відповідач, керуючи транспортним засобом «Шкода Октавіа» н. з. НОМЕР_1 в м. Кривий Ріг по вул. Волонтерів порушив ПДР, здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_3 , 2011 р. н., внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, що підтверджується протоколом огляду місця ДТП.
Суд при цьому звертає увагу на те, що відсутність провини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала шкоду смертю фізичної особи.
Так у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія завдавача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина завдавача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили, тому її називають підвищеною. Отже, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 184/1461/20-ц.
Таким чином суд не вирішує питання винуватості ОСОБА_1 в спричиненні ДТП зі смертельним наслідком від 18 жовтня 2025 року, оскільки останній відповідає без вини за наявності шкоди, протиправності його дій та причинному зв`язку між протиправною дією та шкодою.
У свою чергу доказів того, що транспортний засіб «Шкода Октавіа» н. з. НОМЕР_1 на момент ДТП, що мала місце 18 жовтня 2025 року, був застрахований матеріали справи не містять, а, напроти, вказане спростовується інформацією МТСБУ станом на 18 жовтня 2025 року.
Також встановлено судом, що на підставі повідомлення про ДТП від 18 жовтня 2025 року представника ОСОБА_2 , матері загиблого ОСОБА_3 , заяви від адвоката Гаркавого М. С., представника ОСОБА_2 , на виплату страхового відшкодування внаслідок смерті сина, ОСОБА_3 , МТСБУ на підставі наданих потерпілою стороною документів та розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди від 24.11.2025 року було здійснено на рахунок потерпілої особи в банківській установі виплату в сумі 200 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди на підставі наказу МСТБУ згідно із платіжною інструкцією від 03.12.2025 року.
При цьому позивачем було враховано розписки ОСОБА_3 про виплату їй коштів від ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди внаслідок ДТП.
Так судом було встановлено, що ОСОБА_2 було виплачено з боку ОСОБА_1 в рахунок витрат на поховання сина, ОСОБА_3 , - 50 000 грн., а також в рахунок моральної шкоди - 100 000 грн.
За ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так на підставі п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно із ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд зазначає, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 4 Закону об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
За ч. 2 ст. 7 Закону керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
На підставі ч. 1 ст. 18 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
За ч. 2 ст. 18 Закону в разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.
Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону страховик, а у випадках, передбачених ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 43 Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
Суд встановив, що матеріали справи повною мірою доводять обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, факт керування автомобілем ОСОБА_1 та порушення ним ПДР, наслідком чого стала смерть потерпілої особи, ОСОБА_3 .
Отже, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Шкода Октавіа» н. з. НОМЕР_1 , спричинив ДТП від 18 жовтня 2025 року, не маючи при цьому чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких той помер на місці пригоди, то в такому разі внаслідок того, що МТСБУ виплатило суму страхового відшкодування ОСОБА_2 в сумі 200 000 грн. 03.12.2025 року завданої моральної шкоди, тому за п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону до позивача перейшло право на регресний позов до відповідача в такій сумі.
Суд при цьому зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка провадить діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При цьому обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 184/1461/20-ц.
Однак відповідач не довів перед судом, що ДТП трапилась внаслідок умислу потерпілої особи або непереборної сили.
Крім того суд вказує, що закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діянні водія складу кримінального правопорушення не звільняє його від цивільно-правової відповідальності з відшкодування шкоди, заподіяної в результаті використання джерела підвищеної небезпеки.
Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 5 грудня 2022 року по справі № 304/936/19, від 26 квітня 2022 року по справі № 184/1461/20-ц.
Так особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 184/1461/20-ц.
Суд таким чином на підставі переліченого вмотивування відкидає посилання представника відповідача на наданий ним висновок експертизи від 25.05.2026 року та долучені до нього фото.
Крім того суд встановив, що 19.11.2025 року ОСОБА_1 сплатив в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП від 18.10.2025 року за участі ОСОБА_3 матері останнього, ОСОБА_2 , 50000 грн.
Також 29.06.2026 року ОСОБА_1 сплатив 20000 грн. на відшкодування шкоди внаслідок смертельної ДТП від 18.10.2025 року ОСОБА_2 .
При цьому 07.07.2026 року ОСОБА_1 сплатив 600 000 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди внаслідок смертельної ДТП за участі ОСОБА_3 матері останнього, ОСОБА_2 , яка зауважила, що шкода їй була відшкодована у повному обсязі та претензій майнового та немайнового характеру вона не має до відповідача.
Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 виплатив ОСОБА_2 в рахунок спричиненою останній моральної шкоди кошти 7 липня 2026 року, внаслідок чого у ОСОБА_2 наразі відсутні претензії до ОСОБА_1 у частині таких вимог.
В той же час суд вказує, що на момент виплати МТСБУ потерпілій ОСОБА_2 03.12.2025 року в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. остання мала претензії до відповідача в частині спричинених їй смертю сина моральних страждань.
Тобто лише після оплати ОСОБА_2 відповідачем коштів 7 липня 2026 року потерпіла перестала мати до ОСОБА_1 будь-яких претензій в частині відшкодування їй моральних страждань внаслідок ДТП від 18.10.2025 року.
Отже, суд відхиляє посилання представника відповідача на необхідність врахувати розписки ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 коштів для відмови у задоволенні в позові, оскільки такі кошти зараховуються у сукупності із коштами, які отримала потерпіла від МТСБУ, який виконував функцію страховика відповідача, для повного відшкодування ОСОБА_2 завданої останнім моральної шкоди внаслідок смертельної ДТП за участі її сина, тому для зменшення позовних вимог МТСБУ законних підстав немає.
Таким чином з огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов переконання, що відповідач повинен в порядку регресу здійснити виплату позивачу страхове відшкодування в сумі 200 000 грн. внаслідок ДТП при експлуатації ним не забезпеченого транспортного засобу «Шкода Октавіа» н. з. НОМЕР_1 , оскільки в судовому засіданні встановлено виникнення у ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності перед МТБСУ внаслідок зворотньої вимоги в порядку регресу.
При цьому за ст. 141 ЦПК з ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягає стягненню судові витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 3328 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, третя особа: ОСОБА_2 , - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати з оплати судового збору в сумі 3328 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 10 листопада 2026 року.
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ: 21647131, розташоване в м. Києві по бул. Русанівському 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов
Судове рішення № 141357113, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 177/2102/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: