Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуСправа № 160/15169/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, вул. Генерала Батюка, 8, м. Словянськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
03.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії державного службовця на підставі оновлених довідок про заробітну плату;
- зобов`язати здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця станом на 2026 рік;
- зобов`язати виплатити заборгованість (різницю) за весь період з дати звернення.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач з 21.07.2014 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу». Позивач зазначає, що має необхідний стаж державної служби та набув право на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства, чинного на момент призначення йому пенсії. 16.03.2026 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою №6748 про проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною надбавки та врахуванням оновлених відомостей про складові заробітної плати державного службовця. До зазначеної заяви позивачем, зокрема, додано довідку про складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та довідку про інші складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1652/2-26, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, які містять відомості про складові заробітної плати за грудень 2023 року. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.03.2026 року №912290128223 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність законодавчих підстав для такого перерахунку після набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу». Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки пенсію державного службовця йому призначено до набрання чинності Законом №889-VIII, а тому, на його переконання, зміни пенсійного законодавства не повинні призводити до звуження обсягу раніше набутих ним прав на належне пенсійне забезпечення. На думку позивача, подані ним довідки про складові заробітної плати є належними документами, які підтверджують розмір заробітної плати державного службовця та мають враховуватися органом Пенсійного фонду України під час визначення розміру його пенсії. Крім того, позивач зазначає, що має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 07.10.2025 року №1251-7002323637. Позивач вважає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії порушує його право на належне пенсійне забезпечення та суперечить принципам правової визначеності, захисту набутих прав і недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З огляду на викладене позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області безпідставно відмовило йому в перерахунку пенсії з урахуванням оновлених довідок про заробітну плату, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/15169/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
20.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що позивач з 21.07.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу». 16.03.2026 року позивач звернувся із заявою №6748 про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною надбавки, надавши довідки про складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та №32-4-0.51-1652/2-26. Водночас відповідач наголошує, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», статтею 90 якого передбачено здійснення пенсійного забезпечення державних службовців відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому чинним законодавством не передбачено проведення перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців на підставі додатково поданих довідок про заробітну плату. З огляду на викладене відповідач вважає, що рішення від 25.03.2026 року №912290128223 про відмову у перерахунку пенсії позивача прийнято правомірно, у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
31.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. У відповіді на відзив позивач зазначає, що пенсію державного службовця йому призначено з 21.07.2014 року відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу», який на момент призначення пенсії передбачав не лише право на її отримання, а й механізм подальшого перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців. На переконання позивача, набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII не може бути підставою для звуження раніше набутого ним права на пенсійне забезпечення. Позивач посилається на положення статей 22, 58 Конституції України, статті 37-1 Закону №3723-XII, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 року №5-р/2018, від 18.06.2020 року №5-р(II)/2020 та від 23.12.2022 року №3-р/2022, яким визнано неконституційним положення Закону №889-VIII в частині унеможливлення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Крім того, позивач наголошує, що із заявою від 16.03.2026 року звертався саме щодо перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідок від 12.03.2026 року, а не щодо переведення на інший вид пенсії. З огляду на викладене позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, наполягає на протиправності відмови у проведенні перерахунку пенсії та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Васильківське об`єднане управління) та з 21.07.2014 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу».
Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, позивач протягом тривалого часу здійснював трудову діяльність, у тому числі обіймав посади, віднесені до відповідних категорій посад державної служби.
Згідно з відомостями про стаж, які містяться в матеріалах пенсійної справи, загальний страховий стаж позивача становить 43 роки 7 місяців 0 днів.
Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 31.05.2013 року №1255-ктр ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу Держземагентства у Покровському районі Дніпропетровської області з 31.05.2013 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена з 21.07.2014 року відповідно до положень Закону №3723-XII, тобто до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».
Відповідно до розрахунку заробітної плати, наявного в матеріалах пенсійної справи, для обчислення пенсії позивача враховано середньомісячний заробіток у розмірі 7220,00 грн.
Згідно з розпорядженням про перерахунок пенсії, сформованим у підсистемі Пенсійного фонду України, станом на 01.03.2026 року розмір пенсійної виплати позивача становив 7297,23 грн, з яких 6997,23 грн - основний розмір пенсії та 300,00 грн - компенсаційна виплата 70-річним особам.
При цьому у зазначеному розпорядженні відображено проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів підвищення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Отже, матеріалами пенсійної справи підтверджується, що позивач є отримувачем раніше призначеної пенсії державного службовця, розмір якої надалі змінювався внаслідок проведення передбачених законодавством підвищень та індексації.
Крім того, судом встановлено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.10.2025 року №1251-7002323637.
Відповідно до зазначеної довідки зареєстрованим місцем проживання позивача є селище Покровське Дніпропетровської області, тоді як фактичним місцем проживання зазначено селище Яворницьке Дніпропетровської області.
12.03.2026 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області видано на ім`я позивача довідку №32-4-0.51-1651/2-26 про складові заробітної плати державного службовця та довідку №32-4-0.51-1652/2-26 про інші складові заробітної плати державного службовця.
Зазначені довідки оформлено за формами, передбаченими для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, та вони містять відомості про складові заробітної плати за грудень 2023 року.
Зокрема, відповідно до довідки від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26, яка стосується інших складових заробітної плати державного службовця, за грудень 2023 року зазначено надбавку за інтенсивність праці у розмірі 10 857,14 грн та місячну премію у розмірі 635,71 грн.
Загальна сума зазначених у цій довідці виплат становить 11 492,85 грн.
У довідці також зазначено, що на всі включені до неї види оплати праці нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
16.03.2026 року позивач особисто звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою №6748 про проведення перерахунку пенсії за видом перерахунку «Зміна надбавки».
До заяви позивачем додано паспорт громадянина України, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, трудову книжку, наказ про звільнення, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також зазначені довідки про складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2026 року.
Як убачається зі змісту поданої заяви, позивач просив здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням оновлених відомостей про заробітну плату державного службовця.
Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 25.03.2026 року №912290128223 про відмову в перерахунку пенсії.
У зазначеному рішенні відповідач встановив, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з 21.07.2014 року, а на дату звернення подав довідки від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та №32-4-0.51-1652/2-26 про складові заробітної плати державного службовця за грудень 2023 року.
Обґрунтовуючи відмову, відповідач послався на положення статті 90 Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», відповідно до якої пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Також відповідач зазначив, що Законом №889-VIII не передбачено проведення перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям на підставі додатково поданих довідок про заробітну плату.
На підставі наведеного відповідач дійшов висновку про відсутність законодавчих підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідок від 12.03.2026 року та прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви від 16.03.2026 року №6748.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.03.2026 року №912290128223 про відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та №32-4-0.51-1652/2-26, вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право на пенсійне забезпечення є конституційно гарантованим правом особи, водночас умови призначення, обчислення та перерахунку пенсій визначаються законодавством, чинним на час виникнення відповідних правовідносин.
Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.03.2026 року №912290128223 про відмову у проведенні перерахунку пенсії державного службовця, призначеної позивачу з 21.07.2014 року, на підставі довідок про складові заробітної плати від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та №32-4-0.51-1652/2-26.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу».
Згідно з матеріалами пенсійної справи загальний страховий стаж позивача становить 43 роки 7 місяців 0 днів.
16.03.2026 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою №6748 про проведення перерахунку пенсії за видом перерахунку «Зміна надбавки».
До зазначеної заяви позивачем додано довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та №32-4-0.51-1652/2-26, які містять відомості про складові заробітної плати державного службовця за грудень 2023 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.03.2026 року №912290128223 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав для перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців на підставі додатково поданих довідок про заробітну плату.
Вирішуючи питання щодо правомірності зазначеного рішення, суд виходить із такого.
Щодо законодавчого регулювання перерахунку пенсій державних службовців.
До 01.05.2016 року правовідносини щодо пенсійного забезпечення державних службовців регулювалися Законом України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу».
Статтею 37 зазначеного Закону визначалися умови призначення пенсій державним службовцям, зокрема вимоги до віку, страхового стажу, стажу державної служби та порядку визначення розміру пенсійної виплати.
Водночас статтею 37-1 Закону №3723-XII у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, було передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Законом України від 28.12.2014 року №76-VIII статтю 37-1 Закону №3723-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», яким змінено правове регулювання проходження державної служби та пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII Закон №3723-XII визнано таким, що втратив чинність, крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу XI Закону №889-VIII передбачено збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII за державними службовцями, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на відповідних посадах.
Пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII передбачено збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII за особами, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Таким чином, законодавець зберіг право визначених категорій осіб на призначення пенсії державного службовця, однак не передбачив відповідного механізму перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Суд наголошує, що право на призначення пенсії та право на її подальший перерахунок є різними за своїм змістом правовими категоріями.
Призначення пенсії передбачає первинне встановлення права особи на відповідний вид пенсійного забезпечення та визначення її розміру.
Натомість перерахунок пенсії передбачає зміну розміру вже призначеної пенсії за наявності визначених законом обставин.
Відтак збереження права на призначення пенсії державного службовця не означає автоматичного збереження всіх раніше передбачених законодавством підстав та механізмів її перерахунку.
Суд звертає увагу, що пенсію позивачу призначено з 21.07.2014 року, тобто до набрання чинності Законом №889-VIII.
Проте із заявою про проведення спірного перерахунку позивач звернувся 16.03.2026 року, коли правове регулювання перерахунку пенсій державних службовців істотно відрізнялося від законодавства, чинного на момент первинного призначення пенсії.
Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для проведення перерахунку пенсії необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент звернення позивача із відповідною заявою, а не законодавство, яке діяло виключно на момент призначення пенсії.
Щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 року №3-р/2022.
Суд враховує, що у відповіді на відзив позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 року №3-р/2022, яким розглянуто питання конституційності законодавчих положень, що унеможливили перерахунок пенсій державних службовців.
Зазначеним Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII у тій частині, в якій він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
Конституційний Суд України виходив із того, що юридичний механізм індексації та перерахунку пенсій є однією з гарантій ефективної реалізації конституційного права особи на соціальний захист.
Водночас Конституційний Суд України визначив особливий порядок втрати чинності зазначеним положенням Закону №889-VIII, а саме через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану.
Крім того, Конституційний Суд України поклав на Верховну Раду України обов`язок законодавчо врегулювати питання перерахунку пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Отже, Конституційний Суд України визнав неконституційним законодавче обмеження, яке унеможливило перерахунок пенсій державних службовців, однак не встановив безпосереднього механізму проведення такого перерахунку, не визначив його умов, формули обчислення та порядку застосування нових довідок про заробітну плату.
Відтак Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 року №3-р/2022 саме по собі не створює достатньої правової підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідок від 12.03.2026 року.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 19.03.2025 року у справі №300/936/23 Верховний Суд розглянув питання щодо можливості застосування нових довідок про заробітну плату для визначення розміру пенсії державного службовця.
Верховний Суд зазначив, що Законом №889-VIII, Законом №1058-IV та статтею 37 Закону №3723-XII не передбачено підстав та умов перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку зі збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців.
У пункті 34 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності законодавчо визначених підстав та умов перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, орган Пенсійного фонду України не має правових підстав для здійснення такого перерахунку.
При цьому Верховний Суд зазначив, що нові довідки про складові заробітної плати державного службовця можуть використовуватися для первинного призначення пенсії у випадках, передбачених законом, проте їх подання не створює самостійного права на перерахунок раніше призначеної пенсії.
Крім того, Верховний Суд у пунктах 35-37 постанови від 19.03.2025 року у справі №300/936/23 надав оцінку Рішенню Конституційного Суду України від 23.12.2022 року №3-р/2022, звернувши увагу на необхідність законодавчого врегулювання механізму перерахунку пенсій державних службовців.
Таким чином, Верховний Суд фактично розмежував конституційне право особи на належне пенсійне забезпечення та можливість реалізації конкретного виду перерахунку пенсії за наявності відповідного законодавчого механізму.
Аналогічний підхід до застосування положень Закону №3723-XII та Закону №889-VIII відображено у постанові Верховного Суду від 10.09.2025 року у справі №420/25000/24.
Зазначена правова позиція полягає в тому, що сам факт призначення особі пенсії державного службовця до 01.05.2016 року не є достатньою підставою для проведення її перерахунку за правилами, які втратили чинність або не передбачені законодавством на час звернення за перерахунком.
Суд враховує наведені правові висновки Верховного Суду, оскільки вони стосуються аналогічних правовідносин щодо перерахунку пенсій державних службовців на підставі нових довідок про заробітну плату.
При цьому суд зазначає, що правовідносини щодо переведення особи з одного виду пенсії на інший, первинного призначення пенсії державного службовця та перерахунку раніше призначеної пенсії мають різний предмет правового регулювання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався із заявою про первинне призначення пенсії державного службовця або переведення на інший вид пенсії, а просив здійснити саме перерахунок пенсії, яку отримує з 21.07.2014 року.
Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки Верховного Суду щодо відсутності законодавчого механізму перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців.
Щодо доводів позивача про порушення його набутого права на пенсійне забезпечення.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що призначення йому пенсії державного службовця з 21.07.2014 року автоматично гарантує право на її подальший перерахунок відповідно до законодавства, яке діяло на момент призначення пенсії.
За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Водночас застосування законодавства, чинного на момент звернення особи за перерахунком пенсії, не є наданням йому зворотної дії в часі, оскільки відповідні правовідносини щодо перерахунку виникають у момент звернення із заявою та прийняття уповноваженим органом рішення.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії державного службовця не припинено, призначена пенсія продовжує виплачуватися, а відповідач не оспорює законності її первинного призначення.
Отже, у спірних правовідносинах не йдеться про позбавлення позивача вже призначеної пенсії або скасування набутого ним статусу пенсіонера державної служби.
Натомість предметом спору є наявність правових підстав для зміни розміру пенсійної виплати шляхом врахування нових довідок про заробітну плату.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 22 Конституції України не може тлумачитися як така, що безумовно гарантує незмінність усіх передбачених раніше законодавством механізмів обчислення та перерахунку пенсій незалежно від подальших змін правового регулювання.
Законодавець має повноваження змінювати порядок пенсійного забезпечення за умови дотримання конституційних гарантій соціального захисту, принципу правової визначеності та вимог пропорційності.
Разом із тим суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати новий порядок перерахунку пенсій державних службовців за відсутності відповідного законодавчого регулювання.
Щодо оцінки довідок про складові заробітної плати від 12.03.2026 року.
Судом встановлено, що позивачем до заяви від 16.03.2026 року №6748 додано довідку про складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та довідку про інші складові заробітної плати державного службовця від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1652/2-26.
Зазначені довідки містять відомості про заробітну плату державного службовця за грудень 2023 року.
Водночас пенсію позивачу призначено з 21.07.2014 року.
Отже, подані довідки складено через понад дев`ять років після призначення пенсії та вони відображають показники заробітної плати за інший період.
Суд зазначає, що сам факт видачі уповноваженим органом довідок про складові заробітної плати не є достатньою підставою для виникнення у пенсійного органу обов`язку здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії.
Для проведення такого перерахунку необхідна наявність відповідної норми матеріального права, яка визначає підстави, умови та порядок його здійснення.
При цьому довідки про складові заробітної плати державного службовця, оформлені для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, не можуть автоматично використовуватися для перерахунку пенсії, призначеної раніше, за відсутності передбачених законом підстав.
Матеріали справи не містять доказів того, що під час первинного призначення пенсії позивачу у 2014 році відповідачем допущено арифметичну помилку, неправильно враховано фактично отримані позивачем виплати або безпідставно виключено певні складові заробітної плати.
Крім того, заява позивача від 16.03.2026 року стосувалася саме перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною надбавки, а не виправлення помилок, допущених при її первинному призначенні.
За таких обставин суд доходить висновку, що подані позивачем довідки від 12.03.2026 року не створюють самостійної правової підстави для проведення перерахунку пенсії державного службовця, призначеної з 21.07.2014 року.
Щодо правомірності рішення відповідача від 25.03.2026 року №912290128223.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.
Судом встановлено, що відповідач розглянув заяву позивача від 16.03.2026 року №6748, дослідив подані документи та прийняв рішення від 25.03.2026 року №912290128223 про відмову у проведенні перерахунку пенсії.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив дату призначення пенсії позивачу, вид пенсійного забезпечення, перелік поданих документів та нормативно-правові підстави прийнятого рішення.
Зокрема, відповідач послався на положення Закону №889-VIII, яким не передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців на підставі додатково поданих довідок про заробітну плату.
Оцінюючи зазначені мотиви, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо відсутності законодавчого механізму перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку зі збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не вправі здійснювати перерахунок пенсії за правилами, які не передбачені чинним законодавством, навіть за наявності відповідного звернення особи та поданих нею довідок про заробітну плату.
Інше тлумачення суперечило б принципу законності, закріпленому частиною другою статті 19 Конституції України.
При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач неправильно визначив предмет заяви позивача, залишив її без розгляду або прийняв рішення поза межами наданих повноважень.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.03.2026 року №912290128223 прийнято з урахуванням чинного на момент звернення позивача законодавства, а наведені в ньому правові підстави відмови узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.
Отже, підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відсутні.
Щодо вимог про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість.
Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд у разі задоволення позову може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Водночас застосування зазначеного способу судового захисту можливе за умови встановлення порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача та наявності відповідного обов`язку відповідача, передбаченого законодавством.
Оскільки судом не встановлено протиправності рішення відповідача від 25.03.2026 року №912290128223, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідок від 12.03.2026 року №32-4-0.51-1651/2-26 та №32-4-0.51-1652/2-26.
Крім того, суд звертає увагу, що вимога позивача про виплату заборгованості у вигляді різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією, обчисленою з урахуванням нових довідок про заробітну плату, є похідною від вимоги про проведення відповідного перерахунку.
За відсутності законодавчих підстав для проведення такого перерахунку відсутні й підстави для виникнення відповідної заборгованості.
Отже, вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість з дати звернення також не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача.
Натомість наведені позивачем доводи та подані документи не підтверджують наявності передбачених чинним законодавством підстав для проведення заявленого перерахунку.
При цьому суд зазначає, що відсутність законодавчого механізму перерахунку пенсій державних службовців, на яку звернув увагу Конституційний Суд України у Рішенні від 23.12.2022 року №3-р/2022, не може бути усунута шляхом покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок за правилами, які законодавством не встановлені.
Отже, системний аналіз положень Конституції України, Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу», Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 року №3-р/2022 та правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що на момент звернення позивача із заявою від 16.03.2026 року №6748 законодавством не було передбачено правових підстав та механізму перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною заробітної плати працюючих державних службовців на підставі нових довідок про її складові.
Судом встановлено, що пенсію позивачу призначено з 21.07.2014 року, а довідки, на підставі яких він просить здійснити перерахунок, видано 12.03.2026 року та вони містять відомості про складові заробітної плати за грудень 2023 року.
Зазначені довідки не є самостійною правовою підставою для проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Відповідач, приймаючи рішення від 25.03.2026 року №912290128223, діяв у межах наданих повноважень та відповідно до законодавства, чинного на момент розгляду заяви позивача.
Суд зазначає, що право позивача на отримання раніше призначеної пенсії державного службовця не оспорюється та не припиняється, однак зазначена обставина не створює безумовного права на її перерахунок за правилами, які не передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем його прав під час прийняття оскаржуваного рішення, тоді як відповідачем підтверджено правомірність відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даної позовної заяви, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії державного службовця та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко
Судове рішення № 141355297, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/15169/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: