Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуСправа № 160/15450/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
05.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у встановленні при обчисленні пенсії ОСОБА_1 індивідуального коефіцієнта заробітку в розмірі 1,01944, який, за твердженням позивача, було встановлено йому з 01.02.2025 року відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після набуття відповідного страхового стажу;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення індивідуального коефіцієнта заробітку ОСОБА_1 з 1,01944 до 0,90896 під час виконання постанови Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 та коефіцієнта збільшення 1,121 з 01.03.2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, з виплатою недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.03.2025 року.
- збов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу та індивідуального коефіцієнта заробітку 1,01944 станом на 16.01.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.04.2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що при первинному призначенні пенсії у квітні 2020 року відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. У подальшому між сторонами виник спір щодо проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, який був предметом судового розгляду в адміністративній справі №160/19743/24. Постановою Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24 вирішено питання щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2021-2024 роки, а саме 1,11 з 01.03.2021 року, 1,14 з 01.03.2022 року, 1,197 з 01.03.2023 року та 1,0796 з 01.03.2024 року. За твердженням позивача, 15.07.2025 року відповідачем на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії, за результатами якого показник середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, станом на 01.03.2024 року становив 12 694,74 грн. Водночас позивач стверджує, що під час здійснення зазначеного перерахунку відповідачем без належних правових підстав зменшено індивідуальний коефіцієнт його заробітку з 1,01944 до 0,90896, що, на його переконання, призвело до неправильного визначення розміру пенсійної виплати. При цьому позивач наголошує, що індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,01944 був визначений під час перерахунку пенсії як працюючому пенсіонеру відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням набутого після попереднього перерахунку страхового стажу. На підтвердження наведених обставин позивач посилається на відомості індивідуального обліку застрахованої особи за формою ОК-5 від 16.01.2025 року, довідки про заробітну плату, враховану при перерахунку пенсії, від 20.01.2025 року та 17.11.2025 року, а також інші матеріали електронної пенсійної справи. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 з 01.03.2025 року передбачено проведення індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,115. Також постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 з 01.03.2026 року передбачено проведення відповідного перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта 1,121. На переконання позивача, зазначені коефіцієнти повинні застосовуватися послідовно до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, з урахуванням раніше проведених перерахунків на виконання постанови Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24. Позивач вважає, що неврахування зазначених коефіцієнтів при проведенні індексації пенсії за 2025 та 2026 роки суперечить положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV та порушує його право на належний розмір пенсійного забезпечення. З метою врегулювання спірних правовідносин позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами щодо проведення перерахунку пенсії, відновлення індивідуального коефіцієнта заробітку та здійснення належної індексації. Зокрема, 24.11.2025 року позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою №ВЕБ-04001-Ф-С-25-296504, в якій порушив питання щодо виправлення індивідуального коефіцієнта заробітку та донарахування недоотриманих сум пенсії з 01.02.2025 року. Листом від 23.12.2025 року №76957-58174/К-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на зазначене звернення, повідомивши про порядок обчислення пенсії, врахований страховий стаж та показники, використані при визначенні її розміру. Надалі 05.03.2026 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою 10.03.2026 року за вхідним №25079/К-0400-26, в якій порушив питання щодо проведення індексації пенсії з 01.03.2025 року та 01.03.2026 року із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. Листом від 13.04.2026 року №43220-25079/К-01/8-0400/26 відповідач надав відповідь на звернення позивача, в якій виклав свою позицію щодо проведення перерахунку пенсії та застосування відповідних показників середньої заробітної плати. За доводами позивача, зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що відповідач не здійснив індексацію пенсії у спосіб, на якому наполягав заявник, посилаючись на те, що відповідний перерахунок може призвести до зменшення розміру пенсійної виплати. Позивач не погоджується із такою позицією пенсійного органу, вважаючи, що застосування передбачених законодавством коефіцієнтів індексації повинно забезпечувати підвищення розміру раніше призначеної пенсії, а не створювати підстави для відмови у проведенні її перерахунку. Також позивач вказує, що під час виконання постанови Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24 відповідач не мав правових підстав для зменшення індивідуального коефіцієнта заробітку, визначеного раніше під час перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV. На думку позивача, зменшення зазначеного коефіцієнта фактично нівелювало результати попереднього перерахунку пенсії з урахуванням додатково набутого страхового стажу та призвело до заниження належних йому пенсійних виплат. Позивач наголошує, що обов`язок правильного обчислення розміру пенсії, застосування відповідних показників заробітної плати та проведення передбачених законом перерахунків покладається на орган Пенсійного фонду України, який повинен діяти відповідно до вимог чинного законодавства. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні належної індексації пенсії за 2025-2026 роки, невідновлення індивідуального коефіцієнта заробітку 1,01944 та його зменшення до 0,90896 протиправними і такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Зокрема, позивачу запропоновано надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
16.06.2026 року від представника позивача, адвоката Сікачова Сергія Юрійовича, до суду надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У поданих заявах представник позивача зазначив, що ухвалу суду від 10.06.2026 року отримано через електронний кабінет ЄСІТС 11.06.2026 року, а тому звернення із відповідними заявами 16.06.2026 року здійснено в межах установленого судом процесуального строку.
Обґрунтовуючи необхідність поновлення строку звернення до адміністративного суду, представник позивача послався на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з діями та рішеннями пенсійного органу, вчиненими протягом 2025-2026 років після виконання постанови Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24.
Зокрема, представник позивача зазначив, що предметом цього спору є правомірність відмови у проведенні індексації пенсії з 01.03.2025 року та 01.03.2026 року, а також правомірність зменшення індивідуального коефіцієнта заробітку позивача з 1,01944 до 0,90896.
За твердженням представника позивача, наведені обставини свідчать про виникнення нових спірних правовідносин, які підлягають самостійній судовій оцінці, а тому строк звернення до суду необхідно обчислювати з урахуванням часу вчинення відповідачем відповідних дій та отримання позивачем інформації про порушення його прав.
У зв`язку із викладеним представник позивача просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, поновити відповідний строк, вважати недоліки позовної заяви усунутими та продовжити розгляд справи №160/15450/26.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/15450/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.04.2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При первинному призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що після призначення пенсії позивач продовжував здійснювати трудову діяльність, у зв`язку із чим набував додатковий страховий стаж, який враховувався органом Пенсійного фонду України під час проведення наступних перерахунків пенсії.
Відповідно до рішення про перерахунок пенсії №046050006206, сформованого 24.04.2024 року, позивачу з 01.03.2024 року проведено перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією заробітку.
Зазначеним рішенням визначено, що страховий стаж позивача становив 38 років 0 місяців 27 днів, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 року - 22 роки 7 місяців 13 днів, після 01.01.2004 року - 15 років 5 місяців 14 днів.
Коефіцієнт страхового стажу становив 0,38000, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 7266,65 грн.
Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, становив 2761,33 грн, доплата за 3 роки понаднормового страхового стажу відповідно до статті 28 цього Закону - 49,14 грн, загальний розмір пенсії - 2810,47 грн.
Крім того, до пенсії позивача було встановлено надбавку у зв`язку з індексацією з 01.03.2022 року в розмірі 135 грн, надбавку з 01.03.2023 року в розмірі 100 грн, надбавку з 01.03.2024 року в розмірі 100 грн та доплату з 01.07.2021 року в розмірі 20,11 грн.
З урахуванням зазначених надбавок і доплат загальний розмір пенсійної виплати становив 3165,58 грн.
У подальшому між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виник спір щодо правильності проведення індексації пенсії за 2021-2024 роки.
19.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, а також зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок та виплату пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року у справі №160/19743/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
12.05.2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянуто справу №160/19743/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
З матеріалів цієї справи вбачається, що предметом касаційного перегляду було питання правомірності незастосування під час індексації пенсії позивача коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127, від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168 та від 23.02.2024 року №185.
Позивач посилається на те, що на виконання постанови Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24 відповідачем 15.07.2025 року проведено перерахунок його пенсії шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, а саме:
з 01.03.2021 року - 1,11;
з 01.03.2022 року - 1,14;
з 01.03.2023 року - 1,197;
з 01.03.2024 року - 1,0796.
Унаслідок проведення зазначеного перерахунку показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, за твердженням останнього, станом на 01.03.2024 року визначено в розмірі 12 694,74 грн.
При цьому позивач зазначає, що під час виконання зазначеного судового рішення відповідачем одночасно змінено індивідуальний коефіцієнт його заробітку, який до проведення перерахунку становив 1,01944, а після перерахунку був визначений у розмірі 0,90896.
Саме правомірність такого зменшення індивідуального коефіцієнта заробітку, поряд із питанням проведення подальшої індексації пенсії за 2025-2026 роки, становить предмет спору у цій адміністративній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що 16.01.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №51 про проведення перерахунку пенсії як працюючому пенсіонеру з урахуванням додатково набутого страхового стажу відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.
За твердженням позивача, за результатами зазначеного перерахунку з 01.02.2025 року при обчисленні його пенсії було застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,01944.
Відповідно до довідки за формою ОК-5 від 16.01.2025 року у реєстрі застрахованих осіб містяться відомості щодо періодів трудової діяльності позивача, нарахованої заробітної плати, сплати страхових внесків та набутого страхового стажу.
Із довідок про заробітну плату, враховану при перерахунку пенсії, сформованих 20.01.2025 року та 17.11.2025 року, вбачається, що для обчислення пенсії позивача використовувалися відомості про заробітну плату за відповідні періоди його трудової діяльності.
Зокрема, відповідно до довідки, сформованої 17.11.2025 року, у 2017 році для обчислення пенсії враховано заробітну плату в розмірі 3200 грн щомісячно, загалом за 12 місяців - 38 400 грн.
За 2018 рік у відповідному розрахунку зазначено заробітну плату в розмірі 3723 грн щомісячно.
Матеріали справи містять рішення про перерахунок пенсії №046050006206 від 18.11.2025 року, розрахунок за яким сформовано 17.11.2025 року о 08:33.
Зазначеним рішенням проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку з уточненням даних електронної пенсійної справи та додаванням страхового стажу з 01.02.2025 року.
Відповідно до цього рішення загальний страховий стаж позивача становив 40 років 5 місяців 27 днів, у тому числі до 01.01.2004 року - 22 роки 7 місяців 13 днів, після 01.01.2004 року - 17 років 10 місяців 14 днів.
Коефіцієнт страхового стажу визначено в розмірі 0,40417, а середньомісячний заробіток, застосований для обчислення пенсії, - 11 539,01 грн.
За період з 01.02.2025 року по 16.04.2025 року розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, становив 4663,72 грн.
Доплата за 5 років понаднормового страхового стажу відповідно до статті 28 Закону №1058-IV становила 81,90 грн.
Таким чином, загальний розмір пенсії за віком з урахуванням доплати за понаднормовий страховий стаж визначено в сумі 4745,62 грн.
Крім того, у матеріалах справи міститься рішення про перерахунок пенсії №046050006206 від 10.04.2026 року, розрахунок за яким сформовано 09.04.2026 року о 10:42.
Відповідно до зазначеного рішення підставою перерахунку визначено індексацію пенсії.
При цьому пенсійним органом враховано страховий стаж позивача тривалістю 40 років 5 місяців 27 днів, коефіцієнт страхового стажу 0,40417 та середньомісячний заробіток 11 539,01 грн.
З 01.05.2026 року розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV визначено в сумі 4663,72 грн, доплату за 5 років понаднормового страхового стажу - 81,90 грн, а загальний розмір пенсії - 4745,62 грн.
Отже, наведені рішення про перерахунок пенсії від 18.11.2025 року та 10.04.2026 року свідчать про застосування відповідачем однакового середньомісячного заробітку в розмірі 11 539,01 грн та коефіцієнта страхового стажу 0,40417 при визначенні основного розміру пенсії позивача.
Разом із тим позивач наполягає, що при проведенні відповідних перерахунків пенсійним органом неправомірно застосовано зменшений індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,90896 замість раніше визначеного коефіцієнта 1,01944.
З метою усунення зазначених, на його думку, порушень позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідними заявами.
Так, 24.11.2025 року позивачем через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подано звернення №ВЕБ-04001-Ф-С-25-296504, зареєстроване відповідачем 25.11.2025 року за вхідним №58174/К-0400-25.
У зазначеному зверненні позивач порушував питання щодо правильності визначення індивідуального коефіцієнта заробітку, відновлення раніше застосованого показника 1,01944 та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням відповідного коефіцієнта.
Листом від 23.12.2025 року №76957-58174/К-01/8-0400/25 відповідач повідомив позивача про те, що останній перебуває на обліку з 18.04.2020 року, отримує пенсію за віком та продовжує працювати.
У зазначеному листі пенсійним органом повідомлено, що страховий стаж позивача, врахований станом на 30.09.2024 року, становить 40 років 5 місяців 27 днів, а коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,40417.
Крім того, відповідач зазначив, що пенсію обчислено відповідно до статей 27 та 28 Закону №1058-IV на підставі відомостей про заробітну плату, які містяться в реєстрі застрахованих осіб, з урахуванням відповідних періодів трудової діяльності позивача.
Не погоджуючись із результатами проведених перерахунків пенсії, позивач 05.03.2026 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, зареєстрованою 10.03.2026 року за вхідним №25079/К-0400-26.
У зазначеній заяві позивач просив надати інформацію щодо проведення індексації його пенсії з 01.03.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 із застосуванням коефіцієнта 1,115 та з 01.03.2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 із застосуванням коефіцієнта 1,121.
Також позивач порушував питання щодо необхідності відновлення індивідуального коефіцієнта заробітку 1,01944 та проведення відповідного перерахунку пенсії з 01.02.2025 року.
Листом від 13.04.2026 року №43220-25079/К-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на зазначене звернення.
У цьому листі відповідач підтвердив, що позивачу з 18.04.2020 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.
Крім того, пенсійний орган повідомив про проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі №160/19743/24 із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2021-2024 роки.
Водночас, за доводами позивача, відповідач не здійснив подальшу індексацію пенсії за 2025-2026 роки у спосіб, визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, посилаючись на те, що проведення відповідного перерахунку може призвести до зменшення розміру пенсійної виплати.
Позивач вважає, що після виконання постанови Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24 показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховується для обчислення його пенсії, становив 12 694,74 грн, а тому саме цей показник підлягав подальшому послідовному збільшенню із застосуванням коефіцієнтів індексації 1,115 та 1,121.
Відповідно до наведеного позивачем розрахунку, після застосування зазначених коефіцієнтів показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії за 2026 рік мав становити 15 867,35 грн.
Разом із тим позивач наполягає, що під час здійснення такого перерахунку повинен враховуватися індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,01944, який, за його твердженням, було встановлено з 01.02.2025 року у зв`язку з набуттям додаткового страхового стажу.
Вважаючи, що відповідачем безпідставно зменшено індивідуальний коефіцієнт заробітку та не проведено належної індексації пенсії з 01.03.2025 року і 01.03.2026 року, позивач звернувся до суду із цієї позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, складовими якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнт страхового стажу, обчислений відповідно до статті 25 Закону №1058-IV.
Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.
Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, законодавець визначив щорічний перерахунок раніше призначених пенсій як правовий механізм забезпечення їх індексації, спрямований на підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат.
На виконання положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV (далі - Порядок №124).
Зазначеним Порядком визначено механізм проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для їх обчислення.
Водночас положення підзаконного нормативно-правового акта повинні застосовуватися відповідно до закону, на виконання якого його прийнято, та не можуть звужувати зміст і обсяг установлених законом прав особи.
Щодо правомірності проведення індексації пенсії позивача за 2025 та 2026 роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.04.2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.
Під час призначення пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.
У подальшому між сторонами виник спір щодо належного проведення індексації пенсії за попередні роки, який був предметом судового розгляду у справі №160/19743/24.
12.05.2025 року Верховним Судом прийнято постанову в зазначеній справі, після чого відповідачем 15.07.2025 року проведено перерахунок пенсії позивача.
За твердженням позивача, внаслідок послідовного застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2021-2024 роки такий показник становив 12 694,74 грн.
Водночас у межах цього спору позивач оскаржує дії відповідача щодо неналежного проведення індексації пенсії за 2025 та 2026 роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено проведення з 01.03.2025 року перерахунку пенсій відповідно до Порядку №124 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,115.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення з 01.03.2026 року відповідного перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121.
Отже, у 2025 та 2026 роках законодавством установлено відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню під час проведення індексації пенсій за наявності визначених законодавством умов.
Суд наголошує, що щорічний перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV має здійснюватися з урахуванням показника середньої заробітної плати, який правомірно враховується для обчислення пенсії конкретної особи.
При цьому проведення індексації за наступний рік не повинно призводити до необґрунтованого неврахування результатів попередніх перерахунків пенсії.
Вказане узгоджується з положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права.
Суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.
У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV необхідно збільшувати саме той показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався під час обчислення пенсії конкретної особи.
При цьому Верховний Суд зазначив, що застосування іншого показника середньої заробітної плати, визначеного підзаконним нормативно-правовим актом, не повинно суперечити положенням Закону №1058-IV.
Особливе значення для вирішення цього спору має постанова Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.
У зазначеній постанові Верховний Суд розглянув питання правомірності відмови пенсійного органу в проведенні індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, безпосередньо застосованого під час її обчислення.
Судова палата Верховного Суду зазначила, що положення пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсії необхідно застосовувати показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії відповідної особи.
При цьому Судова палата не встановила підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.
Верховний Суд також зазначив про неправомірність заміни передбаченої законом індексації пенсії фіксованими щомісячними доплатами у випадках, коли така заміна призводить до незастосування належних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
Отже, наведені правові висновки підтверджують, що проведення індексації пенсії повинно відповідати вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV та забезпечувати реальне застосування визначеного законом механізму збільшення показника середньої заробітної плати.
Суд зазначає, що правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, мають значення для вирішення цього спору, оскільки позивач також оскаржує неналежне застосування коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний провести індексацію пенсії позивача за 2025 та 2026 роки відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV, з урахуванням належного показника середньої заробітної плати та результатів попередніх перерахунків пенсії.
При цьому суд ураховує, що постановою Верховного Суду від 12.05.2025 року у справі №160/19743/24 вже вирішувався спір між сторонами щодо проведення попередніх перерахунків пенсії.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та підлягає виконанню на всій території України.
Отже, відповідач під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача зобов`язаний ураховувати правові наслідки виконання судового рішення у справі №160/19743/24.
Водночас суд зазначає, що наявність попереднього судового рішення не звільняє відповідача від обов`язку належного застосування законодавства щодо щорічної індексації пенсій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем оформлено рішення про перерахунок пенсії №046050006206 від 18.11.2025 року та від 10.04.2026 року, в яких зазначено показник середньомісячного заробітку для обчислення пенсії 11 539,01 грн, коефіцієнт страхового стажу 0,40417 та основний розмір пенсії 4663,72 грн.
Водночас зазначені розрахунки повинні оцінюватися з урахуванням установленого законом механізму індексації та належного показника середньої заробітної плати.
Саме по собі зазначення у пенсійній справі певного розміру пенсії не підтверджує правильності проведення індексації, якщо відповідачем не обґрунтовано застосування відповідних розрахункових показників.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За умови, що відповідачем не доведено правомірності проведеного перерахунку пенсії із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів індексації, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання відповідних дій протиправними.
Ураховуючи наведені обставини та правові висновки Верховного Суду, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо проведення індексації пенсії за 2025 рік із застосуванням коефіцієнта 1,115 та за 2026 рік із застосуванням коефіцієнта 1,121, з урахуванням установлених законом умов проведення перерахунку.
При цьому конкретний період, за який підлягають задоволенню відповідні вимоги, визначається з урахуванням установленого процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з вимогами про проведення індексації пенсії за 2025 рік.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду 05.06.2026 року, заявивши, зокрема, вимоги щодо проведення індексації пенсії починаючи з 01.03.2025 року.
Отже, з урахуванням дати звернення до суду шестимісячний строк охоплює період починаючи з 05.12.2025 року.
Суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.03.2025 року у справі №160/21728/24.
У зазначеній справі предметом судового розгляду були вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,197 та 1,0796.
Верховний Суд установив, що позивачка звернулася до адміністративного суду 12.08.2024 року, а тому її право на проведення індексації пенсії підлягало захисту починаючи з 12.02.2024 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому вимоги про проведення індексації пенсії за період з 01.03.2023 року по 11.02.2024 року включно Верховний Суд залишив без розгляду відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний підхід щодо необхідності врахування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у спорах про індексацію пенсії застосовано Верховним Судом у постанові від 17.04.2025 року у справі №420/18974/24.
Суд зазначає, що наведені правові висновки є застосовними до спірних правовідносин, оскільки в зазначених справах, як і в цій справі, предметом судового розгляду є проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Оцінюючи доводи представника позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд ураховує, що позивач протягом 2025 року отримував щомісячні пенсійні виплати та мав об`єктивну можливість з`ясувати їх розмір.
Крім того, 24.11.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №ВЕБ-04001-Ф-С-25-296504, на яку отримав відповідь від 23.12.2025 року №76957-58174/К-01/8-0400/25.
У подальшому позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 05.03.2026 року, на яку отримав відповідь від 13.04.2026 року №43220-25079/К-01/8-0400/26.
Водночас сам по собі факт звернення до пенсійного органу із заявами про перерахунок пенсії та отримання відповідей на такі заяви не свідчить про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, не залежали від волевиявлення особи та підтверджені належними доказами.
Дослідивши наведені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд не встановив обставин, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення з вимогами щодо проведення індексації пенсії за період з 01.03.2025 року по 04.12.2025 року включно.
Відтак суд доходить висновку про необхідність визнання неповажними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в зазначеній частині позовних вимог та відмови у його поновленні.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження у справі та підстави, наведені в заяві про поновлення строку, визнано неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2025 року по 04.12.2025 року включно підлягають залишенню без розгляду.
Водночас позовні вимоги щодо проведення індексації пенсії за 2025 рік починаючи з 05.12.2025 року та за 2026 рік починаючи з 01.03.2026 року заявлено в межах установленого законом строку звернення до адміністративного суду та підлягають вирішенню по суті.
Щодо позовних вимог про застосування індивідуального коефіцієнта заробітку 1,01944.
Судом установлено, що 16.01.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №51 про проведення перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.
За доводами позивача, після проведення відповідного перерахунку індивідуальний коефіцієнт його заробітку становив 1,01944, однак у подальшому відповідачем зазначений показник змінено до 0,90896.
Суд зазначає, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати визначається відповідно до статті 40 Закону №1058-IV на підставі відомостей про заробітну плату застрахованої особи за відповідні періоди.
Водночас частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено самостійний механізм перерахунку пенсій особам, які після призначення пенсії продовжували працювати.
Зазначений механізм не є тотожним механізму щорічної індексації пенсій, передбаченому частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.
При цьому саме по собі зменшення індивідуального коефіцієнта заробітку не свідчить про протиправність дій пенсійного органу, оскільки його значення залежить від періодів заробітної плати, які правомірно враховуються під час відповідного перерахунку.
Суд зазначає, що для задоволення позовних вимог у цій частині необхідно встановити конкретні порушення порядку визначення індивідуального коефіцієнта заробітку та підтвердити, що належним до застосування є саме показник 1,01944.
За відсутності достатніх доказів неправильного визначення відповідачем розрахункових складових індивідуального коефіцієнта заробітку суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача обов`язку застосувати саме коефіцієнт 1,01944.
Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно зменшення індивідуального коефіцієнта заробітку з 1,01944 до 0,90896 та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,01944 задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії.
Суд ураховує, що належний спосіб судового захисту повинен забезпечувати реальне відновлення порушеного права особи та не створювати необхідності повторного звернення до суду з приводу того самого порушення.
З огляду на встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду суд доходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного проведення індексації пенсії за 2025 та 2026 роки та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,115 та 1,121.
При цьому перерахунок пенсії за 2025 рік підлягає здійсненню починаючи з 05.12.2025 року, а за 2026 рік - починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням результатів попередніх перерахунків та раніше виплачених сум.
Водночас суд наголошує, що проведення відповідного перерахунку має здійснюватися з урахуванням усіх установлених законодавством умов, обмежень та належного показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії позивача.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.
За таких обставин, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позовні вимоги щодо проведення індексації пенсії за 2025 рік починаючи з 05.12.2025 року та за 2026 рік починаючи з 01.03.2026 року підлягають задоволенню.
У задоволенні позовних вимог щодо застосування індивідуального коефіцієнта заробітку 1,01944 слід відмовити.
Позовні вимоги щодо проведення індексації та виплати пенсії за період з 01.03.2025 року по 04.12.2025 року включно підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що саме такий спосіб вирішення спору забезпечить дотримання принципів законності, правової визначеності, пропорційності та ефективного судового захисту порушеного права позивача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2129,92 грн.
Попри часткове задоволення позовних вимог, зважаючи, що спір у цілому вирішений на користь позивача, суд вважає за необхідне, здійснити розподіл судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі, а отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2129,92 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії за період з 01.03.2025 року по 04.12.2025 року включно.
У задоволенні заяви представника позивача Сікачова Сергія Юрійовича про поновлення строку звернення до адміністративного суду в зазначеній частині позовних вимог - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,115 за період з 01.03.2025 року по 04.12.2025 року включно - залишити без розгляду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні належного перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,115, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209, починаючи з 05.12.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,121, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням попередньо проведеної індексації пенсії за 2025 рік та раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко
Судове рішення № 141355289, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/15450/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: