Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа №160/18464/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Національної гвардії України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
30.06.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Національної гвардії України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_1 листом від 18 березня 2026 року №27/13/3-17747-2026, у частині визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у частці 1/1 та призначення їй 15 000 000 (п`ятнадцяти мільйонів) гривень без урахування права ОСОБА_1 як сина загиблого військовослужбовця на відповідну частку допомоги;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головне управління Національної гвардії України повторно опрацювати заяву ОСОБА_1 від 04 березня 2026 року, зареєстровану 28 квітня 2026 року за вхідним №М-55, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пункту 4 статті 16-1 та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та з обов`язковим урахуванням належності позивача до дітей загиблого військовослужбовця.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану від 09.01.1997 року.
ОСОБА_5 був призваний на військову службу 23.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №119 від 22.04.2025 року ОСОБА_5 призначений на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 загинув під час захисту Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.06.2025 року та постановою військово-лікарської комісії №159 від 01.10.2025 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №172 від 12.06.2025 року ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу військової частини.
04.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою та пакетом документів, в якій просив призначити, нарахувати та виплатити йому, як рідному сину, частку одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пункту 4 статті 16-1 та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №6/36/13-М-47 від 04.05.2026 року позивачеві повідомлено, що на підставі свідоцтва про смерть від 07.06.2025 року серії НОМЕР_3 , виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), наказу командира військової частини від 12.06.2025 року №172 про виключення із списків особового складу та на підставі рішення комісії Головного управління Національної гвардії України згідно листа від 18.03.2026 року №27/13/3-17747-2026, згідно поданих документів, одноразова грошова допомога була призначена дружині загиблого військового ОСОБА_3 (1/1 частини 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень.
Відповідно до абзацу 13 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами та доповненнями), абзацу 2 пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 року №484 (зі змінами та доповненнями), якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Зважаючи на це, ОСОБА_1 у першу чергу необхідно звернутись до дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 щодо перерозподілу одноразової грошової допомоги або до відповідних судових органів.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_1 листом від 18 березня 2026 року №27/13/3-17747-2026 щодо визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у частці 1/1 та призначення 15 000 000 грн., без врахування права ОСОБА_1 , як сина загиблого військовослужбовця, на відповідну частку допомоги, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/18464/26 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
20.07.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до пункту 11 Порядку №484, для вирішення питання щодо виплати ОГД у Головному управлінні НГУ наказом командувача Національної гвардії України призначається комісія з питань виплати ОГД, до складу якої входять представники структурних підрозділів з фінансово-економічних, юридичних, медичних питань, а також з питань персоналу та державного нагляду за охороною праці.
Порядок №484 визначає процедуру виплати одноразової грошової допомоги встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам, які мають право на її виплату, в разі загибелі військовослужбовців Національної гвардії України, зазначених у пунктах 1-1, 1 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відповідно до п. 6 Порядку №484 для призначення та виплати ОГД особи, які мають право на отримання ОГД, звертаються до Головного управління Національної гвардії України, територіального управління Національної гвардії України, з`єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров`я, установи Національної гвардії України за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або до військової частини Національної гвардії України, визначеної командувачем Національної гвардії України, на яку покладаються функції щодо призначення та виплати ОГД, з заявою кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання ОГД, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату ОГД.
Відповідно до пункту 10 Порядку №484 уповноважений орган під час оформлення документів для призначення ОГД:
- перевіряє наявність документів, передбачених пунктом 7 цих Порядку та умов;
- визначає перелік осіб, які документально підтвердили своє право на отримання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її отриманням, але не надали (надали не всі) документи;
- готує висновок щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, та подає його в 10-денний строк із дня реєстрації документів, поданих такими особами, до Головного управління НГУ з додаванням документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов.
Рішення про призначення одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України сержанта ОСОБА_5 прийнято комісією Головного управління Національної гвардії України та сума ОГД була розподілена:
- дружині загиблого - ОСОБА_6 в розмірі 1/1 частини у сумі 15 000 000 грн., про що було повідомлено заявника листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до пункту 15 Порядку №484 визначено, якщо після призначення ОГД за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і уповноваженим органом, щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 постанови №168 якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку.
У зв`язку з чим, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до ОСОБА_3 щодо перерозподілу одноразової грошової допомоги або до відповідного судового органу.
Військова частина НОМЕР_1 , діючи як уповноважений орган у розумінні Порядку №484, та виконуючи свої дискреційні повноваження щодо визначення переліку осіб, які документально підтвердили своє право на отримання ОГД, не визначив позивача особою, яка документально підтвердила своє право на отримання ОГД, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 є повнолітнім сином загиблого, а не дитиною, яка не підтвердила факт перебування на утриманні загиблого.
Представник відповідача-2 звернув увагу на наступне.
До 29.03.2024 року право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 року №1058-ГУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині змісту юридичної категорії «непрацездатні особи» (тобто або неповнолітнім дітям загиблого або дітям загиблого, які є утриманцями і після досягнення повноліття).
Після 29 березня 2024 року законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.
Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 року по справі № 280/9248/23 зазначив, що чинним законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правим статусом необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
22.07.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти доводів представник відповідача-2, вважає їх помилковими та необґрунтованими, з огляду на таке.
Комісія Головного управління НГУ ухвалила рішення, доведене листом від 18 березня 2026 року № 27/13/3-17747-2026, яким одноразову грошову допомогу в повному розмірі 15 000 000 грн. призначено дружині загиблого ОСОБА_3 у частці 1/1.
У справі відсутні докази того, що до визначення цієї частки було перевірено наявність усіх дітей загиблого, досліджено особову справу, використано можливість отримати дані з державних реєстрів або встановлено зміст заяви позивача, поданої 04 березня 2026 року.
Таким чином, спір стосується не встановлення нового родинного статусу та не створення права судовим рішенням.
Статус "сина" підтверджений актом цивільного стану, а право на допомогу безпосередньо виникло в день смерті батька.
Предметом перевірки є законність дій суб`єктів владних повноважень, які при наявності документально підтвердженої дитини визначили єдиним одержувачем іншу особу та після надходження заяви не здійснили передбаченої законом адміністративної процедури.
Частина 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ є спеціальною нормою, що вичерпно визначає одержувачів одноразової грошової допомоги. У ній вжито слово «діти» без застережень «малолітні», «неповнолітні», «непрацездатні» або «такі, що перебували на утриманні».
Суд не може додати до норми умову, якої законодавець свідомо не встановив, а орган виконавчої влади тим більше не може звузити закон підзаконним тлумаченням.
Структура статті підтверджує свідомий характер формулювання. У частині другій статті 16-1, яка встановлює осіб, що незалежно від змісту особистого розпорядження мають право на половину законної частки, законодавець окремо називає «малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей».
Отже, коли законодавець бажає пов`язати наслідок із віком або непрацездатністю, він прямо це зазначає. У частині четвертій вжито ширше поняття «діти». Перенесення обмежувальних ознак з однієї частини статті до іншої всупереч різному тексту нівелює законодавчу зміну.
Так само закон окремо називає «інших утриманців загиблого».
Це самостійна категорія, для якої факт утримання є юридичною підставою. Біологічна дитина набуває право через споріднення, підтверджене свідоцтвом про народження; інший утриманець - через встановлений факт утримання.
Вимагати від дитини довести ще й утримання означає прибрати альтернативні категорії в одну й незаконно вилучити слово «діти» з норми.
Основний аргумент відзиву зводиться до пункту 15 Порядку №484: якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання розподілу суми вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Відповідач-2 надає нормі значення, якого вона не має: начебто після першого рішення будь-яка наступна заява взагалі не підлягає адміністративному опрацюванню.
Такий висновок не випливає з тексту й руйнує системний зв`язок пунктів.
За наявними матеріалами пункт 15 не може застосовуватися як норма про звернення «після призначення», оскільки заява позивача датована 04 березня 2026 року, а рішення комісії - 18 березня 2026 року.
На думку представника позивача, відповідач-2 не довів, що заява була створена або відправлена після рішення; він лише вказує на власну пізнішу реєстрацію 28 квітня.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
24.07.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Позивач є сином загиблого військовослужбовця Національної гвардії України (далі - НГУ) ОСОБА_5 .
Військовослужбовець ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час захисту Батьківщини.
У зв`язку із загибеллю вказаного військовослужбовця Відповідачем-1 прийнято рішення про призначення ОГД у розмірі 15 млн. грн. його дружині ОСОБА_3 . Вказане рішення оформлене протоколом комісії Відповідача-1 від 18.03.2026 № 1068/168 (додається).
Рішення про призначення ОГД у розмірі 15 млн. грн. ОСОБА_3 прийняте відповідно до:
1) п. 3 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовця та членів їх сімей»;
2) постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану»;
3) Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в Національній гвардії України», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484.
28.04.2026, тобто вже після прийняття рішення про призначенні ОГД у розмірі 15 млн. грн. дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , з заявою про перерозподіл ОГД до відповідача-2 звернувся позивач, як його повнолітній син.
Згідно з листом відповідача-2 від 04.05.2026 №6/36/23-М-47 у призначенні позивачеві ОГД було відмовлено і роз`яснено позивачу, що для отримання частки ОГД, йому потрібно звернутись до тієї особи, якій була призначена ОГД (дружина загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 ).
Позивач вважає, що він має право на призначення ОГД як «дитина загиблої особи», навіть незважаючи на те, що на момент загибелі свого батька йому уже було більше, ніж 18 років.
У позовній заяві позивач стверджує, що відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону про соціальний захист ОГД має призначатися не лише неповнолітнім, а й повнолітнім дітям загиблих військовослужбовців.
Крім того, позивач вважає, що відповідач-1 не позбавлений повноважень на перегляд раніше прийнятого ним рішення про призначення ОГД дружині ОСОБА_3 , як дружині загиблого військовослужбовця.
Щодо відсутності права на призначення та отримання ОГД у розмірі 15 млн. грн., представник відповідача-1 зазначив.
На думку відповідача-1, позивач не має права на призначення та отримання ОГД у розмірі 15 млн. грн. у зв`язку з тим, що він не входить до законодавчого визначеного переліку осіб, які мають право на отримання такої допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД у розмірі 15 млн. грн., визначається п. 4 ст. 16-1 Закону про соціальний захист (у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) таким чином:
«діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік) з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як вбачається з наведеного переліку, позивач може потенційно підпадати під перший та останній його пункт як «дитина загиблої особи» або як «утриманець загиблої особи».
Водночас, на думку відповідача-1, позивач не може вважатися ні «дитиною загиблої особи», ні «утриманцем загиблої особи» для цілей призначення та виплати ОГД.
Стосовно статусу «дитини», спеціальним законодавством, яке регулює виплату ОГД, не передбачено визначення цього терміну.
Закон про соціальний захист, Постанова №168, Порядок №484 не дають визначення поняття «дитина загиблої особи» для цілей призначення та виплати ОГД.
З огляду на це видається цілком логічним, що для з`ясування змісту поняття «дитина загиблої особи» треба керуватися основним нормативно-правовим актом, який регулює сімейні відносини в Україні, а саме Сімейним кодексом України.
Визначення поняття «дитина» наведене у статті 6 СК України і включає у себе лише тих осіб, які не досягли 18 років.
Нижче для кращого розуміння позиції відповідача-1 наводиться зміст ст. 6 СК України:
«Стаття 6. Дитина
1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років».
Аналогічне за змістом поняття «дитина» визначає і абз. 2 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до цієї норми дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
З наведених положень законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається те, що за загальним правилом особа втрачає правовий статус дитини із набуттям повноліття (18 років).
Станом на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) позивач досягнув повних 28 років, а тому він не може вважатися «дитиною» для цілей виплати ОГД.
Позивач, на думку відповідача-1 не є «утриманцем» загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 для цілей призначення та виплати ОГД.
Для того, що вважатися «утриманцем» загиблого військовослужбовця, треба мати право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однак, позивачем жодних доказів на підтвердження у нього права на пенсію у разі втрати годувальника не надано.
У позовній заяві позивач не навів посилання на жодний нормативно-правовий акт, яким би чітко визначалося поняття «діти» саме за походженням, а не віком.
Таким чином, позивач не підпадає під жодну з категорій осіб, які мають право на призначення та виплату ОГД у розмірі 15 млн. грн., а отже, не має права на призначення та виплату такої ОГД.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
24.07.2026 року на адресу суду від ОСОБА_4 надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа висловлюю свою процесуальну позицію, як рідна донька загиблого військовослужбовця, зазначивши таке.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення йому частини одноразової грошової допомоги, надав документи, що підтверджують його право.
Тому, його заява мала бути належним чином прийнята, перевірена, оформлена та передана компетентному органу для прийняття мотивованого рішення.
Натомість, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України фактично відмовилася завершити передбачену законодавством процедуру оформлення матеріалів та направлення їх до Головного управління Національної гвардії України, пославшись на попереднє призначення всієї суми допомоги іншій особі.
Підтримання адміністративного позову не означає заперечення права ОСОБА_3 на отримання належної їй частки одноразової грошової допомоги як дружині загиблого військовослужбовця.
Водночас, її право не може реалізовуватися шляхом повного неврахування прав дітей загиблого, які також включені законом до кола отримувачів одноразової грошової допомоги.
Вважаю справедливим та таким, що відповідає положенням законодавства, повторний розгляд питання щодо призначення і розподілу одноразової грошової допомоги із встановленням повного кола членів сім і загиблого ОСОБА_5 та врахуванням права ОСОБА_1 як його рідного сина.
Рішення у цій справі може вплинути також на мої права та законні інтереси як рідної дочки загиблого військовослужбовця.
Жодних заперечень проти обставин, аргументів та вимог, викладених в адміністративній позовній заяві ОСОБА_1 , не має.
Третя особа вважає, що задоволення адміністративного позову сприятиме відновленню порушеного права позивача, забезпечить належне виконання відповідачами покладених на них повноважень та дозволить здійснити повторний, повний і об`єктивний розгляд питання про розподіл одноразової грошової допомоги між всіма особами, які мають на неї право.
З урахуванням викладеного, третя особа просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
24.07.2026 року на адресу від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій остання підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 та просить задовольнити їх в повному обсязі, додатково зазначивши, що ОСОБА_1 є її рідним братом, а ОСОБА_5 був їхнім рідним батьком.
27.07.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача-2 щодо процедури розгляду заяви та застосування пункту 15 Порядку №484 зазначив наступне.
Позивач безпідставно наголошує на наявності бездіяльності з боку відповідача-2 через не направлення його висновку до Головного управління НГУ.
На момент прийняття рішення комісією Головного управління НГУ (доведеного листом від 18.03.2026 № 27/13/3-17747-2026) уповноваженими органами було сформовано комплект документів на підставі первинно поданих заяв осіб, які документально підтвердили своє право на допомогу.
За результатами розгляду належних документів рішенням Комісії єдиним отримувачем допомоги в частці 1/1 було визначено дружину загиблого - ОСОБА_3 .
Заява позивача від 04.03.2026 була зареєстрована у Військовій частині НОМЕР_1 лише 28 квітня 2026 року за вхідним № М-55.
Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та пункту 15 Порядку № 484, у разі якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Відповідач-2, діючи в межах Порядку №484, роз`яснив позивачеві листом від 04.05.2026 №6/36/13-М-47 правовий механізм вирішення цього питання - шляхом звернення до первинного отримувача допомоги ( ОСОБА_3 ) для перерозподілу суми за згодою або вирішення спору в судовому порядку цивільного судочинства.
Військова частина НОМЕР_1 не володіє повноваженнями самостійно переглядати вже ухвалені рішення Комісії ГУ НГУ або скасовувати призначені виплати в адміністративному порядку за заявами, що були зареєстровані після прийняття основного рішення.
Функції військової частини полягають виключно у прийнятті документів, перевірці їх комплектності та направленні до Головного управління Національної гвардії України відповідно до вимог Порядку № 484.
Будь-які дискреційні повноваження щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання допомоги, або щодо зміни вже прийнятого рішення комісії у військової частини відсутні.
Таким чином, на думку представника відповідача-2 вимоги позивача фактично спрямовані на покладення на військову частину повноважень, яких вона не має.
У своїй відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачі повинні були врахувати його звернення та ініціювати перегляд рішення комісії.
Проте, такі доводи не враховують, що законодавством України не встановлено механізму перегляду рішення комісії після його прийняття у порядку, запропонованому позивачем.
Наявність у особи права звернутися з заявою не означає автоматичного виникнення у державного органу обов`язку переглянути вже прийняте рішення, якщо такий порядок прямо не передбачений законом.
Фактично позивач просить суд створити новий механізм реалізації права, який відсутній у чинному законодавстві.
Бездіяльність же суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною лише за умови, якщо на такого суб`єкта покладено чіткий законодавчий обов`язок вчинити певні дії, однак він цього не зробив.
Разом з тим, позивач не навів жодної норми чинного законодавства, яка б покладала на військову частину або Головне управління Національної гвардії України обов`язок переглядати рішення комісії після його прийняття чи повторно вирішувати питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Отже, відсутній один із обов`язкових елементів складу протиправної бездіяльності, а саме - невиконання встановленого законом обов`язку.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
27.07.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача додатково зазначає наступне.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484, також розрізняють документи, що підтверджують походження дитини, та документи, які підтверджують перебування іншої особи на утриманні.
Отже, документальна структура Порядку №484 не підтверджує позицію відповідача про обов`язковість доведення утримання кожною повнолітньою дитиною.
Військова частина не назвала конкретного документа, передбаченого Порядком №484, для дитини загиблого, який не був поданий ОСОБА_1 .
Також відсутні докази того, що військова частина повідомляла позивача про неповноту пакету документів, установлювала строк для усунення недоліків або вимагала надати певний чітко визначений документ.
Замість належної перевірки документів військова частина одразу зробила правовий висновок про необхідність вирішення питання з іншим отримувачем допомоги.
Однак, військова частина не була уповноважена одноособово та остаточно вирішувати питання про наявність або відсутність у позивача права на допомогу.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі №120/2559/25 прямо зазначено, що застосуванню підлягає редакція статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, чинна на день смерті військовослужбовця.
У зазначеній справі смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , коли попередня редакція статті 16-1 передбачала право дітей, які не досягли повноліття та утриманців загиблого.
Саме через дату смерті та відсутність доказів утримання повнолітня дочка у тій справі не належала до отримувачів допомоги. Верховний Суд окремо підкреслив, що право осіб на допомогу визначається станом на дату загибелі військовослужбовця.
Тому посилання позивача на зазначену постанову не є «суб`єктивним припущенням», як стверджує військова частина.
Позивач не намагається надати судовому рішенню зворотний зміст. Він застосовує сформульований Верховним Судом принцип: коло отримувачів визначається законодавством, чинним на дату смерті.
У справі №120/2559/25 датою було 19 грудня 2023 року, тому застосовано попередню редакцію Закону.
У справі ОСОБА_1 , датою смерті батька є ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому повинна застосовуватися нова редакція Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності 29 березня 2024 року.
Отже, відмінність у правовому результаті обумовлена не довільним тлумаченням, а різними редакціями Закону, чинними на дати виникнення відповідних правовідносин.
Заява позивача датована 04 березня 2026 року.
Рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, яким ОСОБА_3 визначено єдиним отримувачем допомоги, доведено листом від 18 березня 2026 року.
Військова частина натомість посилається на дату внутрішньої реєстрації заяви - 28 квітня 2026 року, що є бездіяльністю з боку відповідача-2.
Військова частина володіє журналами реєстрації кореспонденції, реєстраційно-контрольними картками, резолюціями посадових осіб, електронними метаданими, поштовими конвертами, трекінгом поштового відправлення та документами про рух кореспонденції між структурними підрозділами.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
27.07.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Головного управління Національної гвардії України, в якій представник позивача не погоджується з доводами представника відповідача-1, вважає їх необґрунтованими, внутрішньо суперечливими та такими, що не спростовують обставин, викладених у позові.
Відповідач посилається на положення, згідно з яким, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Відповідне положення дійсно передбачене постановою Кабінету Міністрів України №168.
Однак відповідач надає цій нормі значення, якого вона не має.
По-перше, ця норма стосується інших осіб, які мають право на отримання допомоги. Отже, перед застосуванням механізму розподілу повинен бути офіційно встановлений статус такої особи як належного отримувача.
Відповідач не може одночасно: стверджувати, що позивач не має права на допомогу; та посилатися на норму про розподіл допомоги між особами, які мають таке право.
По-друге, пункт 15 не містить заборони приймати, перевіряти та передавати на розгляд заяву іншого члена сім`ї.
Він визначає спосіб подальшого врегулювання розміру часток, але не скасовує адміністративної процедури встановлення права.
По-третє, ОСОБА_3 не є суб`єктом владних повноважень та не може: перевірити особову справу загиблого; витребувати інформацію з державних реєстрів; визначити офіційне коло отримувачів; внести зміни до протоколу комісії; прийняти бюджетне рішення; зобов`язати Головне управління НГУ призначити допомогу позивачу.
Тому звернення лише до ОСОБА_3 не забезпечить повного та ефективного відновлення порушеного права.
По-четверте, предмет цього адміністративного спору полягає в перевірці законності владного рішення та бездіяльності відповідачів.
Навіть якщо між фізичними особами в подальшому виникне приватноправовий спір щодо фактично отриманих коштів, це не усуває необхідності перевірити законність рішення комісії.
По-п`яте, ОСОБА_3 вже залучена до цієї справи як третя особа, тому її права та інтереси можуть бути належним чином враховані адміністративним судом.
Позивач не заперечує того, що ОСОБА_3 , як дружина загиблого військовослужбовця, має право на належну їй частку одноразової грошової допомоги.
Позов спрямований виключно проти визначення її єдиною отримувачкою всієї суми у частці 1/1 без урахування рідного сина загиблого.
Таким чином, предметом позову є не позбавлення іншої особи соціальної гарантії, а законне визначення повного кола отримувачів і належних їм часток.
Саме відповідачі повинні були встановити всіх осіб, які мають право на допомогу, а не покладати наслідки неповного адміністративного розгляду на членів сім`ї загиблого.
Протокол №1068/168 без повного адміністративного провадження не дозволяє встановити, на підставі яких доказів та мотивів визначено частку 1/1.
Відповідач не може обґрунтовувати законність рішення виключно новими поясненнями, складеними вже після відкриття судового провадження.
Правомірність рішення повинна випливати з самого рішення та матеріалів, на підставі яких воно приймалося.
Однак ця справа не є спором щодо прийняття ОСОБА_1 на публічну службу, проходження ним публічної служби або його звільнення з публічної служби.
Позивач звертається до суду не як військовослужбовець у спорі щодо власної служби, а як член сім`ї загиблого військовослужбовця.
Предмет спору - соціальна гарантія, яка належить члену сім`ї загиблого.
Проходження ОСОБА_5 військової служби є фактичною передумовою виникнення соціальної гарантії, але не предметом спору.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №16018464/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Національної гвардії України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №160/21984/26 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та ухвалено:
Адміністративні справи №160/18464/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Національної гвардії України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та №160/21984/26 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - об`єднати для спільного розгляду в об`єднаному провадженні № 160/18464/26.
Розгляд адміністративної справи №160/18464/26 розпочати спочатку.
09.09.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому представник відповідача-1 зазначає, що у своїх позовних заявах позивачі оскаржують рішення щодо не призначення їм частки одноразової грошової допомоги як сину та доньці загиблого військовослужбовця.
Щодо відсутності у позивачів права на призначення та отримання ОГД у розмірі 15 млн. грн.
На думку відповідача-1, позивачі не мають права на призначення та отримання ОГД у розмірі 15 млн. грн. у зв`язку з тим, що вони не входить до законодавчого визначеного переліку осіб, які мають право на отримання такої допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД у розмірі 15 млн. грн., визначається п. 4 ст. 16-1 Закону про соціальний захист (у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) таким чином:
«діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік) з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як вбачається з вищенаведеного переліку, позивачі можуть потенційно підпадати під перший та останній його пункт як «діти загиблої особи» або як «утриманці загиблої особи», відповідно.
Водночас, на думку відповідача-1, позивачі не можуть вважатися ні «дітьми загиблої особи», ні «утриманцями загиблої особи» для цілей призначення та виплати ОГД.
Щодо статусу «дитини», спеціальним законодавством, яке регулює виплату ОГД, не передбачено визначення цього терміну.
Закон про соціальний захист, Постанова №168, Порядок №484 не дають визначення поняття «дитина загиблої особи» для цілей призначення та виплати ОГД.
З огляду на це, видається цілком логічним, що для з`ясування змісту поняття «дитина загиблої особи» треба керуватися основним нормативно-правовим актом, який регулює сімейні відносини в Україні, а саме Сімейним кодексом України.
Визначення поняття «дитина» наведене у статті 6 СК України і включає у себе лише тих осіб, які не досягли 18 років.
Нижче для кращого розуміння позиції відповідача-1 наводиться зміст ст. 6 СК України:
«Стаття 6. Дитина
1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років».
Аналогічне за змістом поняття «дитина» визначає і абз. 2 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до цієї норми дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
З наведених вище положень законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається те, що за загальним правилом особа втрачає правовий статус дитини із набуттям повноліття (18 років).
Станом на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_1 досяг 28 років, ОСОБА_2 досягла 31 року, а отже останні не можуть вважатися «дітьми» для цілей призначення ОГД.
Позивачі також, на думку відповідача-1 не є «утриманцями» загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 для цілей призначення та виплати ОГД.
Для того, що вважатися «утриманцем» загиблого військовослужбовця, треба мати право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачами жодних доказів на підтвердження у них права на пенсію в разі втрати годувальника не надано.
У контексті вищевикладених аргументів відповідач-1 вважає позицію про те, що для цілей призначення ОГД поняття «діти» має визначатися не за віком, а за юридичним зв`язком (походженням або усиновленням) безпідставною.
У позовних заявах позивачі не навели посилання на жодний нормативно-правовий акт, яким би чітко визначалося поняття «діти» саме за походженням, а не віком.
Таким чином, позивачі не підпадають під жодну з категорій осіб, які мають право на призначення та виплату ОГД у розмірі 15 млн. грн., а отже, на думку представника відповідача-1, не мають права на призначення та виплату такої ОГД.
Щодо відсутності у відповідача-1 повноважень на перегляд раніше прийнятих рішень про призначення ОГД.
Відповідач-1 не має повноважень на перегляд свого раніше прийнятого рішення про призначення ОГД у розмірі 15 млн. грн. дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 .
Відповідно до пункту 1 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 №346/2014, відповідач-1 є головним органом військового управління НГУ.
Наразі жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень відповідача-1 на перегляд раніше прийнятих рішень про призначення ОГД. Зокрема, таких повноважень не передбачає Закон про соціальний захист, Постанова №168, Порядок № 484.
Отже, в силу відсутності у чинному законодавстві норми, яка б давала право Відповідачу-1 на перегляд рішень про призначення ОГД, відповідач-1 як орган державної влади не має повноважень здійснювати перегляд таких рішень.
У контексті цього, відповідач-1 звертає увагу суду на положення абзацу 13 пункту 2 Постанови № 168 та пункту 15 Порядку № 484 такого змісту:
«Якщо після призначення ОГД за її одержанням звертаються інші особи питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами».
На думку відповідача-1, з цієї норми чітко слідує, що якщо позивачі вважають, що вони мають право на частину ОГД у розмірі 15 млн. грн. призначеної ОСОБА_3 як дружині загиблого військовослужбовця, то вони мають звертатися з позовом не до відповідачів, а безпосередньо до ОСОБА_3 .
При цьому, з огляду на те, що вказана норма оперує саме поняттям «призначення ОГД», а не «виплата ОГД» необхідність звернення позивачів з позовом безпосередньо до особи, якій була попередньо призначена ОГД, не залежить від того, чи відбулася/не відбулася їй повна виплата призначеної ОГД.
Таким чином, відповідач-1 не має повноважень на перегляд свого раніше прийнятого рішення про призначення ОГД у розмірі 15 млн. грн. ОСОБА_3 як дружині загиблого військовослужбовця.
У разі, якщо позивачі вважають, що мають право на призначення частини ОГД у розмірі 15 млн. грн., призначеної ОСОБА_3 , то вони мають звертатися з відповідним позовом не до відповідача-1, а безпосередньо до ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
29.10.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій представник просить долучити до матеріалів справи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 року в справі №160/20430/26, яким суд:
Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління НГУ, доведене до відома військової частини НОМЕР_1 листом від 18 березня 2026 року № 27/13/3-17747-2026, у частині визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у частці 1/1 у розмірі 15 000 000 гривень без урахування права ОСОБА_4 як дочки загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 .
Зобов`язав Головне управління НГУ повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 24 квітня 2026 року, зареєстровану 28 квітня 2026 року за вхідним №М-52, з урахуванням правової оцінки суду.
У решті позовних вимог відмовлено.
Представник позивача вважає, що рішення від 01.10.2026 року в справі №160/20430/26 безпосередньо стосується спірних правовідносин у цій справі: обидві справи пов`язані із загибеллю одного військовослужбовця, правом його дітей на відповідні частки допомоги та оскарженням того самого рішення комісії, крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брали участь в справі №160/20430/26 як треті особи.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить врахувати долучене рішення та наведені в цій заяві доводи під час розгляду справи №160/18464/26 по суті, з дотриманням положень статей 78 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Протягом розгляду справи судом на адресу третьої особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) направлялись повідомлення про розгляд справи судом. Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, ОСОБА_3 належним чином повідомлена про розгляд справи судом, однак, з будь-якими заявами, поясненнями та клопотаннями на адресу суду не зверталася.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану від 09.01.1997 року.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 25.08.1993 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 від 29.02.2000 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 17.06.2016 року, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зареєстровано шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 08.08.2018 року, виданим виконавчим комітетом Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, зареєстровано шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 був призваний на військову службу 23.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 від 30.12.2023 року, виданим виконавчим Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), зареєстровано шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №119 від 22.04.2025 року ОСОБА_5 призначений на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №151 від 23.05.2025 року, сержант ОСОБА_5 з 23.05.2025 року був відряджений до ТГр " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_10 ", ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_11 " для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 загинув під час захисту Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.06.2025 року та постановою військово-лікарської комісії №159 від 01.10.2025 року.
Відповідно до сповіщення сім`ї №316/1665 від 05.06.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 №1/1189 від 05.06.2025 року ОСОБА_3 повідомлено, що у зв`язку з важкими пораненнями 31.05.2025 року о 13:20 сержанту ОСОБА_5 констатовано біологічну смерть.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №172 від 12.06.2025 року ОСОБА_5 виключений зі списків особового складу військової частини, стрільця 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти НОМЕР_9 стрілецького батальйону сержанта по мобілізації ОСОБА_10 (Г-161358), звільнивши його у зв`язку зі смертю, направити документи для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_13 , який помер «31» травня 2025 року у зв`язку з важкими пораненнями отриманими в ході виконання бойових завдань на позиції відділення «ДВІЖ» в районі населеного пункту Шевченко Перше, Краматорського району, Донецької області від стрілецької зброї противника.
Смерть настала в період проходження військової служби і пов`язана з захистом Батьківщини.
Народився ІНФОРМАЦІЯ_14 .
На військову службу призваний ІНФОРМАЦІЯ_13 «23» березня 2022 року.
Похований 10.06.2025 на Берковецькому кладовищі місто Київ.
Члени сім`ї:
Дружина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 .
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15.03.2018 №200, виплатити: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премію за особистий внесок у загальні результати служби премію за особистий внесок у загальні результати служби за травень 2025 року у розмірі 550%; матеріальну допомогу за 2025 рік в розмірі 20820 гривень 00 копійок.
Вислуга років на «31» травня 2025 року становить: час служби в календарному обчисленні - 00 років 03 місяці 18 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 00 років 00 місяців 16 днів.
04.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою та пакетом документів, в якій просив призначити, нарахувати та виплатити йому, як рідному сину, частку одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пункту 4 статті 16-1 та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484.
24.04.2026 року ОСОБА_2 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою та пакетом документів, в якій просила призначити, нарахувати та виплатити їй, як рідній доньці, частку одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пункту 4 статті 16-1 та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484.
ОСОБА_4 до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою про призначення, нарахування та виплату їй, як рідній доньці, частки одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пункту 4 статті 16-1 та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484, не зверталася.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №6/36/13-М-47 від 04.05.2026 року позивачеві-1 та листом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №6/36/13-П-48 від 04.05.2026 року позивачеві-2 повідомлено, що на підставі свідоцтва про смерть від 07.06.2025 року серії НОМЕР_3 , виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), наказу командира військової частини від 12.06.2025 року №172 про виключення із списків особового складу та на підставі рішення комісії Головного управління Національної гвардії України згідно листа від 18.03.2026 року №27/13/3-17747-2026, згідно поданих документів, одноразова грошова допомога була призначена дружині загиблого військового ОСОБА_3 (1/1 частини 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень.
Відповідно до абзацу 13 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами та доповненнями), абзацу 2 пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 року №484 (зі змінами та доповненнями), якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Зважаючи на це, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у першу чергу необхідно звернутись до дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 щодо перерозподілу одноразової грошової допомоги або до відповідних судових органів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_1 листом від 18 березня 2026 року №27/13/3-17747-2026 щодо визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у частці 1/1 та призначення 15 000 000 грн., без врахування права ОСОБА_1 , як сина загиблого військовослужбовця, та ОСОБА_2 , як доньки загиблого військовослужбовця, на відповідну частку допомоги, у зв`язку з чим представник позивачів звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ОСОБА_5 під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану та зверненням його сина ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_2 з заявою про призначення їм належної частки одноразової грошової допомоги.
Статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено правові підстави призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені пунктом 4 цієї статті.
На момент загибелі ОСОБА_5 - 31.05.2025 року, діяла редакція статті 16-1 Закону №2011-XII, запроваджена Законом України від 09 грудня 2023 року №3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», який набрав чинності 29.03.2024 року.
Законом статті 16-1 та 16-3 Закону №2011-XII було викладено у новій редакції.
Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
Таким чином, законодавець у редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, чинній на момент загибелі ОСОБА_5 , відніс дітей загиблого до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
При цьому наведена норма не встановлює для належності особи до категорії дітей загиблого військовослужбовця вікового критерію повноліття, який би сам по собі припиняв право на отримання одноразової грошової допомоги у разі відсутності особистого розпорядження.
Законодавець визначив особливості правового регулювання у разі наявності особистого розпорядження військовослужбовця.
За змістом пункту 2 статті 16-1 Закону №2011-XII за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в ньому.
Пунктом 3 статті 16-1 Закону №2011-XII встановлено, що у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої ним частки право на призначення та отримання ОГД мають особи, визначені пунктом 4 статті 16-1, у рівних частках.
Матеріали справи не містять доказів наявності особистого розпорядження ОСОБА_5 щодо призначення одноразової грошової допомоги після його загибелі.
Отже, за відсутності особистого розпорядження, норми пункту 4 статті 16-1 Закону №2011-XII визначають коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, а стаття 16-3 цього Закону визначає порядок розподілу такої допомоги між ними.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану від 09.01.1997 року.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 25.08.1993 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 від 29.02.2000 року.
Таким чином, позивачі (діти загиблого) належить до кола осіб, визначених пунктом 4 статті 16-1 Закону №2011-XII.
Посилання відповідачів на повноліття позивачів, як на самостійну підставу для неврахування їх права на одноразову грошову допомогу, суд відхиляє, оскільки за встановлених у справі обставин закон не передбачає припинення права дітей загиблого на одноразову грошову допомогу виключно у зв`язку з досягненням дітьми повноліття.
Суд також враховує, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги виникає внаслідок юридичного факту загибелі військовослужбовця, а тому саме на момент його загибелі визначається коло осіб, які відповідно до чинного на цей момент законодавства мають право на відповідну виплату.
У даній справі таким юридичним фактом є загибель ОСОБА_5 31.05.2025 року.
Відтак, законодавство чинне на цю дату підлягає застосуванню при визначенні кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ям загиблих осіб, визначених цією постановою, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 гривень.
За змістом пункту 2 постанови №168 така допомога розподіляється рівними частками між отримувачами, визначеними статтею 16-1 Закону №2011-XII, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 16-3 Закону №2011-XII за відсутності особистого розпорядження одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з інших осіб, зазначених у статті 16-1 Закону №2011-XII.
Отже, законодавець прямо встановив принцип самостійності реалізації права кожного належного отримувача одноразової грошової допомоги.
А отже, право одного отримувача не припиняється та не залежить від того, чи звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги інший отримувач раніше.
А отже, прийняття 18.03.2026 року рішення про призначення ОСОБА_3 всієї суми одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн., враховуючи звернення з заявою ОСОБА_1 04.03.2026 року та заяву ОСОБА_2 від 24.04.2026 року, не може бути достатньою правовою підставою для висновку про відсутність у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги.
Інше тлумачення призвело б до фактичної залежності права одного передбаченого законом отримувача від моменту звернення іншого отримувача, що суперечило б наведеному положенню статті 16-3 Закону №2011-XII.
Як встановлено судом, рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 18.03.2026 року визначило ОСОБА_3 єдиним отримувачем ОГД у розмірі 1/1 частини, тобто 15 000 000 грн.
Матеріали справи не містять платіжних документів, банківських виписок, відомостей про перерахування коштів або інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичну виплату ОСОБА_3 зазначеної суми.
Суд наголошує, що факт прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги та факт фактичної виплати такої допомоги є різними юридично значимими обставинами, які не можуть ототожнюватися.
З огляду на це, суд не має правових підстав виходити з недоведеного припущення про те, що 15 000 000 грн. були фактично виплачені ОСОБА_3 .
Відповідачами не надано доказів того, що на момент звернення з заявою ОСОБА_1 від 04.03.2026 року та заявою ОСОБА_2 від 24.04.2026 року, право останніх на отримання одноразової грошової допомоги було припинене, реалізоване або в інший передбачений законом спосіб втрачено та не надано доказів наявності особистого розпорядження ОСОБА_5 , яке б виключало або обмежувало право позивачів на відповідну частку одноразової грошової допомоги.
Суд також враховує положення Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.08.2022 року за №940/38276.
Пунктом 2 Порядку №484 передбачено, що особи, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги, звертаються до уповноваженого органу та подають необхідні документи. Подання заяви кожного повнолітнього члена сім`ї загиблого військовослужбовця, який має право на отримання допомоги.
Порядок окремо передбачає подання свідоцтва про народження дитини для виплати одноразової грошової допомоги дитині.
Пунктом 5 Порядку №484 визначено, що керівник уповноваженого органу після реєстрації документів подає Головному управлінню Національної гвардії України висновок щодо можливості виплати ОГД членам сім`ї, батькам та утриманцям військовослужбовця разом із необхідними документами.
Процедура, встановлена Порядком №484, передбачає не формальне прийняття заяви, а перевірку документів, встановлення кола осіб, які мають право на одноразової грошової допомоги, та прийняття компетентним органом рішення з урахуванням усіх юридично значимих обставин.
За таких обставин після надходження заяви ОСОБА_1 від 04.03.2026 року та заяви ОСОБА_2 від 24.04.2026 року, відповідачі були зобов`язані належним чином встановити його (її) правовий статус як сина (доньки) загиблого військовослужбовця, перевірити подані ним (нею) документи та надати правову оцінку його (її) заяві з урахуванням статей 16-1 та 16-3 Закону №2011-XII.
З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для неврахування заяви позивача(ки) стало лише те, що до подання заяв вже прийнято рішення про призначення всієї суми одноразової грошової допомоги іншій особі, а саме - ОСОБА_6 , однак, таке мотивування не свідчить про належне вирішення питання щодо права на частку одноразової грошової допомоги.
Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що вони не мають повноважень щодо повторного опрацювання питання про призначення частки одноразової грошової допомоги.
Суд не покладає на відповідачів обов`язок довільно переглянути будь-яке раніше прийняте рішення та не підміняє собою компетентний орган.
Рішення від 18.03.2026 року визначило ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у частці 1/1, тоді як на момент звернення позивачів існували особи, які заявили про своє право на відповідну частку допомоги та надали документи, що підтверджують родинний зв`язок із загиблим.
Тому, компетентний орган при повторному розгляді заяви повинен перевірити не лише факт її подання після прийняття попереднього рішення, а насамперед правові підстави такого рішення з урахуванням права всіх осіб, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII належать до кола отримувачів.
Суд при цьому не встановлює остаточного розміру частки одноразової грошової допомоги, яка має бути виплачена позивачам, оскільки для цього необхідно встановити повне коло осіб, які мають право на допомогу, перевірити наявність або відсутність особистого розпорядження, можливі заяви про відмову від отримання допомоги, а також інші юридично значимі обставини.
Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає реалізацію суб`єктом владних повноважень дискреційних повноважень, суд зобов`язує відповідача вирішити питання, щодо якого позивач звернувся, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у судовому рішенні.
За встановлених у справі обставин належним способом захисту права позивачів є не безпосереднє визначення судом конкретної частки одноразової грошової допомоги, а зобов`язання компетентного суб`єкта владних повноважень повторно розглянути його (її) заяву та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.
З огляду на те, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається Головним управлінням Національної гвардії України, а військова частина здійснює прийняття та первинне опрацювання документів і їх направлення до Головного управління Національної гвардії України, суд не вбачає підстав для покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку самостійно приймати рішення щодо розподілу одноразової грошової допомоги.
Відтак, позовна вимога позивачів про зобов`язання обох відповідачів повторно опрацювати заяву підлягає задоволенню частково - шляхом покладення відповідного обов`язку на Головне управління Національної гвардії України як компетентний орган.
Відсутність доказів фактичної виплати має істотне значення для визначення способу захисту права позивачів, оскільки відповідачі не довели існування обставин, які б свідчили про остаточну реалізацію права на отримання всієї суми одноразової грошової допомоги єдиним отримувачем та про неможливість подальшого вирішення питання компетентним органом.
Таким чином, суд вважає, що відповідачі не довели правомірність визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у частці 1/1 без врахування права позивачів.
За таких обставин рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_1 листом від 18.03.2026 року №27/13/3-17747-2026 в частині визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем ОГД у частці 1/1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При повторному розгляді Головне управління Національної гвардії України повинно встановити повне коло осіб, які мають право на отримання ОГД у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 , перевірити наявність або відсутність особистого розпорядження військовослужбовця, оцінити документи позивачів, врахувати їх належність до дітей загиблого та вирішити питання щодо розподілу одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16-1, 16-3 Закону №2011-XII, постанови №168 та Порядку №484.
При цьому суд не визначає наперед результат такого повторного розгляду, не встановлює конкретний розмір частки одноразової грошової допомоги позивача(ки) та не підміняє компетенцію суб`єкта владних повноважень.
При вирішенні спірних правовідносин, суд також враховує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 року в справі №160/20430/26 позовну заяву ОСОБА_4 до відповідача-1: Головного управління Національної гвардії України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 18 березня 2026 року № 27/13/3-17747-2026, у частині визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 у частці 1/1 у розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень без урахування права ОСОБА_4 як дочки загиблого військовослужбовця.
Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 24 квітня 2026 року, зареєстровану 28 квітня 2026 року за вхідним № М-52, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства країни суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., який, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, підлягає стягненню з відповідача-1 у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Національної гвардії України, відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 18 березня 2026 року № 27/13/3-17747-2026, у частині визначення ОСОБА_3 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 у частці 1/1 у розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень без урахування права ОСОБА_1 , як сина загиблого військовослужбовця, та права ОСОБА_2 , як дочки загиблого військовослужбовця.
Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) від 24.04.2026 року, зареєстровану 28.04.2026 року, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 , з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) від 04.03.2026 року, зареєстровану 28.04.2026 року, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 , з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник
Судове рішення № 141354437, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/18464/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: