Єдиний державний реєстр судових рішень
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/24599/25
провадження № 2/753/816/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ТОВ "Євро-Реконструкція" надає послуги із постачання теплової енергії та гарячої води до будинку по АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 вказаного будинку, та є споживачами наданих послуг. Відповідачі з березня 2021 року не вносили плату за отримані послуги з постачання теплової енергії та за послуги з гарячого водопостачання, а з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, у зв`язку із чим у них станом на 01 липня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 83 529, 43 грн, з яких: 28 760, 00 грн - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, 52 459, 19 грн - заборгованість за постачання гарячої води, 2310, 24 грн - абонентська плата. Позивач просить стягнути із відповідачів у солідарному порядку на свою користь вказану заборгованість, яка разом із врахуванням інфляційної складової боргу (2124,55 грн) та 3% річних від суми боргу (283, 73 грн) складає 85 937, 71 грн, та суму сплаченого судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року цивільну справу № 753/24599/25 передано судді Шаповаловій К.В.
02 грудня 2025 року до суду з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА" надійшла інформація, у якій зазначено, що відповідачі значяться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25 грудня 2025 року до суду від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі зазначили, що позивачем незаконно нараховується заборгованість за постачання гарячої води, оскільки з моменту реконструкції будинку відсутня технічна можливість її надання. У зв`язку з відсутністю гарячого водопостачання підігрів води здійснюється бойлером. Вказали, що у них в квартирі встановлено індивідуальний лічильник гарячого водопостачання, який пройшов повірку 19 квітня 2025 року, а отже позивач має здійснити перерахунок нарахувань за гаряче водопостачання з урахуванням показань лічильника. Також вказали, що мають незадовільне майнове становище, спричинене повномасштабним вторгненням рф, що призвело до накопичення заборгованості. Крім того, просили виключити з числа відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які хоч в квартирі і зареєстровані, але фактично в ній не проживають, бо проживають за кордоном. Також відповідачі подали заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог. Серед іншого просили суд стягнути з них фактичну заборгованість, яка буде нарахована судом після здійснення перерахунку з урахуванням позовної давності, фактичного споживання відповідно до показників лічильника та з урахуванням відсутності зареєстрованих осіб, відмовити у стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із суттєвим зменшенням боргу, відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці та розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців.
6 та 12 січня 2026 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення на відзив відповідачів, в яких зазначено про те, що між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як виконавцем комунальної послуги та мешканцями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , як споживачами послуг, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин, з 13.11.2021 року укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, без обслуговування внутрішньо-будинкових систем. Згідно умов укладених між виконавцем послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та споживачами Типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не здійснює обслуговування (експлуатацію, налагоджування), ремонт внутрішньо-будинкових систем опалення й гарячого водопостачання споживачів та не отримує від споживачів кошти за обслуговування вищевказаних внутрішньобудинкових систем й не несе пов`язані із цим витрати. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» не наділене повноваженнями та бюджетом здійснювати ремонти спільного майна багатоквартирних будинків. Виконавець послуг забезпечує дотримання параметрів носія, що надходить від джерел виробництва (Дарницька ТЕЦ-4) до межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку, згідно встановленим вимогам якості наданих послуг. Позивач не має доводити факт надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення та гарячої води безпосередньо до квартири споживача, оскільки надає послуги з постачання теплової енергії не окремо до кожної квартири чи нежитлового приміщення у будинку, а в цілому до багатоквартирного будинку відповідача. Відповідачами не надано до матеріалів справи документів, які підтверджують факт надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг неналежної якості, зокрема складених актів - претензій, які б могли підтвердити, що температурні показники (води та повітря) у квартирах мешканців будинку відповідача, в межах періоду стягнення заборгованості за даним позовом - не відповідали нормі або свідчили про відсутність гарячого водопостачання у приміщенні відповідачів. Наданий відповідачами документ є відповіддю на звернення щодо підготовки будинку до чергового опалювального періоду й порядку встановлення у будинку комерційних засобів обліку спожитої теплової енергії й не доводить того факту, що мешканцям будинку не надається в належному обсязі послуга з постачання гарячої води та опалення. Будинок АДРЕСА_1 , обліковується у позивача як такий, що не обладнаний вузлом комерційного обліку (загально-будинковим лічильником) гарячого водопостачання. Квартира АДРЕСА_1 , за вищевказаною адресою, протягом спірного періоду, обліковувалася у теплопостачальній організації як така, що не обладнана вузлом розподільного обліку (індивідуальним лічильником) гарячого водопостачання, а відповідно нарахування коштів у спірний період, відбувалося по нормі споживання, з урахуванням фактичної кількості зареєстрованих у квартирі - 5 осіб. У зв`язку з пропуском терміну чергової повірки - індивідуальний засіб обліку ГВП, встановлений у квартирі відповідачів, був знятий з абонентського обліку. За заявою споживачів, після проведеної повірки засобу розподільчого обліку, у вересні 2025 року, розподільний засіб обліку гарячого водопостачання (індивідуальний лічильник ГВП) завод. № 102314023, був прийнятий на облік теплопостачальною організацією. Доказів того, що відповідачі, до моменту подання позовної заяви до суду зверталися до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з повідомленням (уточненням) про зміну кількості фактично проживаючих осіб у квартирі, Відповідачами не надано. Отже, саме споживач, має інтерес до надання достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, а також відомостей про зміну кількості таких осіб. У разі зміни кількості фактично проживаючих/ зареєстрованих осіб у квартирі, відповідачі зобов`язані надати відповідну заяву, а відсутність такої є порушенням споживачем вимог нормативно-правових актів в частині зобов`язань споживача інформувати виконавця в місячний термін про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, у виконавця відсутні правові підстави для проведення перерахунку обсягів наданих послуг та розміру плати за надані послуги споживачу в попередніх періодах. Відповідачі протягом спірного періоду не звертались до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» щодо документального оформлення не проживання в квартирі. Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав в межах позовної давності, а наслідки спливу позовної давності не можуть бути застосовані до заборгованості за надані комунальні послуги, оскільки така заборгованість виникла після 12.03.2017. Щодо відстрочення та розстрочення виконання рішення суду зазначив, що у заяві відсутні будь-які інші документи, що підтверджують скрутний матеріальний стан відповідачів, відсутність у них в володінні рухомого та нерухомого майна, депозитів в банках, виписок по банківським рахункам з рухом коштів, тощо. Складне матеріальне становище не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, і достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Відповідачі не скористались своїм правом та не подали до суду заперечення на відповідь на відзив.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, врахувавши відзив на позовну заяву та долучені докази, письмові пояснення позивача, доходить наступного висновку.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01.06.2012 № 198.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 даного будинку та є споживачами зазначених послуг.
Звертаючись із позовом до суду позивач вказує, що відповідачі у період з березня 2021 року не вносили плату за отримані послуги з постачання теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води, а з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, внаслідок чого у відповідачів станом на 31 липня 2025 року утворилась заборгованість за надані послуги в загальному розмірі 83529,43 грн (28760 грн - теплова енергія, 52459,19 грн - гаряча вода, 2310,24 грн - абонентське обслуговування).
Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості, а також 3% річних та інфляційні втрати, через порушення умов та строків внесення оплати за отримання відповідачами послуги.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2015 року № 630, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
23 липня 2014 року у газеті Хрещатик (№103 (4503)) позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 6 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пунктів 18, 30 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
З 1 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).
За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та попових договорів про надання послуг з постачання гарячої води" та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії".
Відповідно до статті 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Суд відхиляє доводи відповідачів щодо того, що оскільки у квартирі зареєстровано п`ять осіб, а фактично проживає лише двоє, то позивач мав нараховувати кошти за послугу із постачання гарячої води у розрахунку на фактичну кількість проживаючих осіб, враховуючи таке.
Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Однак, відповідачами не надано доказів звернення до ТОВ «Євро-Реконструкція» із заявою про не проживання у квартирі АДРЕСА_1 у спірний період та що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час відсутності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг немає.
Надані суду (долучені до відзиву) докази не проживання відповідачів у квартирі, не можуть бути підставою для звільнення відповідачів від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки такі документи вони зобов`язані були надати до надавача послуг і у спірний період.
Також суд відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності у них обов`язку для сплати коштів за постачання гарячої води, оскільки така у них відсутня, зважаючи на таке.
Відповідно до вимог Закону України від 09.11.2017 № 2189 «Про житлово-комунальні послуги», між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як виконавцем комунальної послуги та мешканцями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , як споживачами послуг, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин, з 13.11.2021 року укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, без обслуговування внутрішньо-будинкових систем.
Згідно умов укладених між виконавцем послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та споживачами Типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 08.09.20121 № 1022 та № 1023, виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не здійснює обслуговування (експлуатацію, налагоджування), ремонт внутрішньо-будинкових систем опалення й гарячого водопостачання споживачів та не отримує від споживачів кошти за обслуговування вищевказаних внутрішньобудинкових систем й не несе пов`язані із цим витрати.
Витрати на обслуговування внутрішньо-будинкових мереж житлових будинків входять до складу тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2014 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», які співвласники будинку АДРЕСА_1 сплачують КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».
ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», як виконавець послуг забезпечує дотримання параметрів носія, що надходить від джерел виробництва (Дарницька ТЕЦ-4) до межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку, а отже надає послуги з постачання теплової енергії не окремо до кожної квартири чи нежитлового приміщення у будинку, а в цілому до багатоквартирного будинку відповідачів.
Крім того, відповідачі не долучали до відзиву на позов докази того, що вони, відповідно до приписів ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» складати акти-претензії щодо відсутності гарячого водопостачання у будинку, тобто факту не надання позивачем відповідної послуги.
Стосовно долученого до відзиву листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від 27 жовтня 2020 року, суд зазначає, що він стосується надання інформації мешканцю будинку за адресою: АДРЕСА_1 про підготовку до опалювального сезону та встановлення теплолічильника.
Стосовно зауважень відповідачів про встановлений у них індивідуальний лічильник гарячого водопостачання, за яким мають здійснюватися нарахування, суд зазначає таке.
Як вбачається з письмових пояснень позивача, які не заперечувались та не спростовувались відповідачами, будинок АДРЕСА_1 , обліковується у позивача як такий, що не обладнаний вузлом комерційного обліку (загально-будинковим лічильником) гарячого водопостачання. Квартира АДРЕСА_1 , за вищевказаною адресою, протягом спірного періоду, обліковувалася у теплопостачальній організації як така, що не обладнана вузлом розподільного обліку (індивідуальним лічильником) гарячого водопостачання, а відповідно нарахування коштів у спірний період, відбувалося по нормі споживання, з урахуванням фактичної кількості зареєстрованих у квартирі - 5 осіб.
До позовної заяви позивачем надано копію укладеного 09.09.2016 між позивачем та ОСОБА_1 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. У договорі про надання послуг зазначено, що вузол розподільного обліку гарячого водопостачання (індивідуальний лічильник ГВП) завод. № 102314023 повірений у 2015 році, міжповірочний інтервал засобу обліку - 4 роки. Таким чином, крайній термін для чергової повірки встановленого у квартирі вузлу розподільного обліку гарячого водопостачання завод. №102314023 - 2019 рік.
При цьому, згідно наданого відповідачами до відзиву свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, встановлений у квартирі розподільний засіб обліку гарячого водопостачання (індивідуальний лічильник ГВП) завод. № 102314023 був вчергове повірений 21 квітня 2025 року.
У зв`язку з пропуском терміну чергової повірки - індивідуальний засіб обліку ГВП, встановлений у квартирі відповідачів, був знятий з абонентського обліку.
З моменту зняття з абонентського обліку приладу обліку його показники не враховуються і подальші розрахунки зі споживачем здійснюються як із такими, чиє приміщення не оснащено вузлом розподільного обліку.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу IХ «Визначення та розподіл загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду від 22.11.2018 № 315 для цілей розподільного обліку визначається кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою. Про цю кількість осіб власник/ наймач приміщення письмово повідомляє виконавця комунальної послуги та/або виконавця розподілу комунальної послуги, при цьому кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою, не може бути меншою від: - зареєстрованих у приміщенні - для житлових приміщень; - кількості житлових кімнат у квартирі, визначених виконавцем комунальної послуги або виконавцем розподілу комунальної послуги, якщо власник/наймач житлових приміщень не надав інформацію про кількість зареєстрованих осіб або у приміщенні не зареєстровано жодної особи.
Також позивачем у письмових поясненнях зазначено, що за заявою споживачів, після проведеної повірки засобу розподільчого обліку, у вересні 2025 року, розподільний засіб обліку гарячого водопостачання (індивідуальний лічильник ГВП) завод. № 102314023, був прийнятий на облік теплопостачальною організацією.
Таким чином, судом встановлено, що нарахування коштів за послугу з гарячого водопостачання протягом спірного періоду з 01.03.2021 по 31.07.2025 року здійснювались позивачем відповідно до норми споживання на кількість зареєстрованих у квартирі осіб (5 осіб), оскільки в квартирі наявне гаряче водопостачання і у встановленому законодавством порядку квартира не відключена від постачання гарячої води, протилежного суду відповідачами не доведено.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачам заборгованість за постачання гарячої води та теплової енергії, починаючи з березня 2021 року до 31 липня 2025 року у розмірі 52459,19 грн та 28760 грн відповідно, виходячи з загальної кількості зареєстрованих осіб у квартирі та підстав для здійснення наразі перерахунку судом не встановлено. Крім того, правомірно враховано наявність заборгованості за абонентське обслуговування у розмірі 2310,24 грн.
Стосовно заяви відповідачів про застосування позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи.
Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, перебіг позовної давності був зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України з березня 2020 року.
Разом із тим, відповідно до положень ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Вказаний Закон набирав чинності 04 вересня 2025 року.
Зважаючи на викладене, строк позовної давності може бути застосований до вимог виниклих до квітня 2017 року.
Оскільки позивачем заявлено вимоги до відповідачів, починаючи з березня 2021 року, позовна давність до них судом не застосовується.
У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Позивачем також ставиться вимога про стягнення нарахованих у період до 23 лютого 2022 року 3% річних у розмірі 283,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 2124,55 грн, яка підлягає задоволенню із таких правових підстав.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачами.
Відповідачами не надано доказів на спростування обставин та розрахунків наданих позивачем.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційної складової боргу та трьох процентів річних в загальному розмірі 85937,71 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно заяви відповідачів про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частинами четвертою, п`ятою вказаної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 по справі № 904/1060/24).
Складне матеріальне становище не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, і достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Крім того, відповідачами до відзиву на позов не надано жодних документів на підтвердження їх дійсного майнового стану.
Враховуючи викладене, підстави для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду наразі відсутні, а тому така заява відповідачів не підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання та абонентської плати у розмірі 83529,43 грн, 3% річних у розмірі 283,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 2124,55 грн, а всього - 85937,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір за подання позову до суду в розмірі 3028,00 грн, а саме: по 757 грн з кожного відповідача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» код ЄДРПОУ: 37739041, місцезнаходження: місто Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач 4: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_1
Суддя К.В. Шаповалова
Судове рішення № 141351442, Дарницький районний суд міста Києва було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 753/24599/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: