Постанова № 1413507, 20.02.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2008 р.

№ 2-15/1290-05 (2-15/360-04)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Друкарське агентство "Контракт"

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 р.

у справі

господарського суду АР Крим

за позовом

Друкарське агентство "Контракт"

до

за участю

Феодосійської МДПІ в АР Крим

ВДК у м. Феодосії

прокурора Автономної Республіки Крим

про

стягнення 3217674, 92 грн. матеріальної шкоди та 300000 грн. моральної шкоди,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явились,

відповідача-1: Шумілова Н.А. (дов. від 09.08.06 № 22), Троц О.В. –в.о. нач.,

відповідача-2: не з’явились,

прокуратури: Попенко О.С.,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 19.07-09.08.05 господарського суду АР Крим в позові про стягнення 3217674, 92 грн. матеріальної шкоди та 300000 грн. моральної шкоди відмовлено.

Постановою від 06.12.05 Севастопольського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Друкарське агентство "Контракт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено місцевим господарським судом, який приймав рішення у даній справі, ДПІ в м. Феодосії прийнято рішення від 27.11.2000 року за № 003255/13774513 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарське агентство "Контракт" фінансових стягнень в сумі 39082,19 грн. на підставі акту документальної перевірки № 018410 від 20.11.2000 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2002 року вказане рішення визнано недійсним як прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме п.п.7.3.1, п.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вказані обставини, а також те, що Феодосійською МДПІ було примусово реалізовано активи позивача –млинового агрегату "Харків’янка 800 плюс", що призвело до зупинення фінансово-господарської діяльності позивача та порушення кримінальної справи по відношенню до керівника підприємства Моісєєва М.М., стали підставою для звернення Друкарського агентства "Контракт" з позовом у даній справі, в якому з врахуванням уточнень, останнє просило стягнути матеріальну шкоду в сумі 3217674, 92 грн. на підставі ст.ст. 440, 441, 442 ЦК України та моральну шкоду в розмірі 300000 грн. згідно зі ст. 4401 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що факт визнання судом недійсності рішення податкового органу не може бути підставою для висновків щодо неправомірності дій його посадових осіб, оскільки вони діяли в межах повноважень і способом, передбаченим Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до ст. 442 Цивільного кодексу УРСР шкода, завдана громадянину незаконними діями державних та громадських організацій, а також посадових осіб при виконанні ними службових обов'язків в галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах (статті 440, 441 Цивільного кодексу УРСР), якщо інше не передбачено законом.

Судами обгрунтовано взято до уваги, що спеціальним законом, що встановлює статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ з відповідними змінами та доповненнями.

При цьому ст. 13 вказаного Закону передбачено відповідальність не органу державної податкової служби України - юридичної особи, а його посадових осіб за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, яка полягає в притягненні до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності у відповідності до діючого законодавства.

Шкода, заподіяна неправомірними діями посадових осіб Державних податкових інспекцій, підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

В той же час, пред’являючи позов до юридичної особи, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про оскарження позивачем дій посадових осіб Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції та визнання цих дій неправомірними у встановленому законом порядку.

Крім того, судами враховано наявний в матеріалах справи витяг з Державного реєстру застав рухомого майна № 1676-428, з якого вбачається. Що станом на 31.12.99 у позивача виникло право податкової застави у зв’язку з наявністю податкового боргу у останнього, у зв’язку з чим дійшли правомірного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями податкової інспекції щодо реалізації активів позивача та визнання недійсним рішення ДПІ від 27.11.2000 року.

В частині стягнення моральної шкоди суди попередніх інстанцій правомірно врахували, що відповідно до ст. 4401 ЦК УРСР цивільно-правова відповідальність за нанесення моральної (немайнової) шкоди, нанесеної громадянину або організації діями іншої особи, наступає при наявності складу цивільного правопорушення, яке, серед іншого, включає в себе наявність протиправної поведінки особи, яка завдала такої шкоди, причинно-наслідковий зв’язок між ними, а також вину останньої.

Судами не встановлено вказаних вище обставин з боку ДПІ у м. Феодосії.

При цьому відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не встановлено достатніх підстав для залучення в якості відповідача Прокуратури Автономної Республіки Крим. Таким чином, висновки господарського суду про залишення без задоволення позовних вимог позивача є правомірними.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 06.12.2005 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-15/1290-2005 залишити без змін.

Головуючий Коробенко Г.П.

Суддя Костенко Т.Ф.

Суддя Ходаківська І.П.