Ухвала суду № 141350089, 09.11.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 577/1848/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Представником відповідача 27.07.2026 року до суду було подано відзив на позовну заяву та заявлено вимогу про поновлення строку для подання відзиву.

В обґрунтування поновлення пропущеного строку на подачу відзиву та прийняття відзиву представником відповідача зазначено, що 13 травня 2026 року ухвалою Сумського районного суду Сумської області було відкрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судом було роз`яснено, що відповідач може подати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

16 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського бюро правничої допомоги №2 для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги.

18 червня 2026 року наказом У-БВПД/010/02.6-7/190 від 18.06.2026 було призначено уповноваженого представника з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

16 липня 2026 року представник була ознайомлена з матеріалами справи № 577/1848/26, про що є відмітка на заяві про ознайомлення з матеріалами справи.

Суд вважає помилковим посилання представника відповідача, що оскільки представник ознайомилася з матеріалами справи 16 липня 2026 року, а позивач не надіслав матеріали справи відповідачу, то днем з якого має йти відлік на надання відзиву є 16.07.2026. Отже, останнім днем подачі відзиву на позовну заяву відповідачем є 31.07.2026 року, тобто з моменту ознайомлення з матеріалами справи. З огляду на те, що представник відповідача має зареєстрований кабінет у систем «Електронний суд» і 18 червня 2026 року наказом У-БВПД/010/02.6-7/190 від 18.06.2026 її було призначено уповноваженим представником з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, тому представник відповідача мала достатньо часу подати відзив у встановлені законом строки або відповідно до ст. 127 ЦПК України, подати клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку.

Між тим, представником відповідача відзив на позовну заяву до суду подано лише 27.07.2026 року.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 126 ЦПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у разі подання відзиву на позовну заяву поза межами строку встановленого судом для його подання, суд повертає заяву заявнику.

Отже, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та додатками та в якій відповідачу було роз`яснено його право подачі відзиву на позовну заяву та строк його подачі, що становив п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

Відомостей про об`єктивну неможливість здійснення своїх процесуальних прав відповідачем та його представником до суду не надходило.

Натомість, кожна сторона користується своїми правами на власний розсуд.

На думку суду вимога представника відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву не містить поважних причин їх пропуску, оскільки відповідач був обізнаний про наявність в провадженні суду позовної заяви , з дати отриманні відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, як ним самими зазначено, крім того, справа перебуває в провадженні суду тривалий час, що давало об`єктивну змогу представнику відповідачу скористатись свої правом на подання відзиву.

Частиною 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що строк в межах якого може бути подано відзив на позовну заяву сплив, оскільки відзив подано до суду після закінчення цього строку, суд не знайшов підстав для поновлення відповідного строку, а тому відсутні підстави для прийняття відзиву на позовну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 84, 127, 258, 259, 260, 261 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У поновленні представнику відповідача строку на подання відзиву на позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Сумського апеляційного суду з дня її проголошення.

Суддя О.А.Степаненко