Рішення № 141349975, 10.11.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4979/26

2/583/2477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за вищевказаними договорами у розмірі 25854,19 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 30.11.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» було укладено Договір про споживчий кредит № 3179476, за умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 7400,00 грн. на строк на 29 днів з 30.11.2021 р., комісія за надання кредиту: 814 грн., яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 2682,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом;стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 25.07.2024 р. між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір факторингу № 25-07/2024, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3179476 на загальну суму 12389,61 грн. 27.01.2022 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» було укладено кредитний договір № 6425510, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 11982,00 грн. на строк на 30 днів до 26.02.2022 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом. 27.12.2022 р. між ТОВ «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» укладено договір факторингу № ФК27-12/22/2, за умовами якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «СІТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 6425510 на загальну суму 13464,58 грн. 01.12.2025 р. між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «СІТІ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01-12/25, за умовами якого ТОВ «СІТІ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 6425510 на загальну суму 13464,58 грн.

06.11.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача загальну заборгованість за двома договорами у розмірі 12 297,74 грн., а в задоволенні решти позовних вимог (на суму 13 556,45 грн.) повністю відмовити, зменшити розмір витрат Позивача на правничу допомогу з 13 000,00 грн. до 1 000,00 грн. через їхню очевидну неспівмірність та шаблонність процесуальних документів. Зазначає, що Відповідач частково не погоджується з позовними вимогами Позивача, вважає наданий ним розрахунок заборгованості арифметично невірним, кабальним та таким, що суперечить чинному законодавству України. Обґрунтування за Договором №3179476 від 30.11.2021 р. (Первісний кредитор ТОВ «Мілоан»): позивач вимагає стягнути за цим договором 12 389,61 грн, з яких відсотки становлять 6 039,61 грн, а комісія 814,00 грн. Дані вимоги суперечать закону: Незаконність комісії за надання кредиту (814,00 грн): Нарахування одноразової комісії у розмірі 11% від суми мікропозики у перший же день користування (п. 1.5.1 договору) прямо порушує ч. 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Право заліку прихованих комісій: Протягом дії договору Відповідачем було внесено грошові кошти у загальному розмірі 6 097,00 грн. З цієї суми первісний кредитор безпідставно списав 1 374,00 грн під виглядом «комісії за управління та обслуговування» за нібито автоматичну пролонгацію боргу. Відповідно до ст. 534 ЦК України, ці кошти мають бути враховані судом виключно як платежі на погашення основного боргу. Поденний законний контррозрахунок за Договором №1: За договором на 29 днів під базову ставку 1,25% загальна сума законних нарахувань (Тіло + Відсотки) становить 10 082,50 грн. 30.11.2021 29.12.2021 (29 днів): Щоденний законний відсоток: 7 400,00 ? 1,25% = 92,50 грн. Сума відсотків: 92,50 ? 29 = 2 682,50 грн. 29.12.2021 р.: Внесено 793,00 грн. Залишок відсотків: 2 682,50 - 793,00 = 1 889,50 грн. 01.01.2022 р.: Внесено 1 399,00 грн. Залишок відсотків: 1 889,50 - 1 399,00 = 490,50 грн. 08.01.2022 р.: Внесено 741,00 грн (490,50 грн повністю закривають відсотки, решта 250,50 грн зменшує тіло). Залишок тіла: 7 400,00 - 250,50 = 7149,50 грн. 11.01.2022 р.: Внесено 720,00 грн. Залишок тіла: 7 149,50 - 720,00 = 6 429,50 грн. 15.01.2022 р.: Внесено 732,00 грн. Залишок тіла: 6 429,50 - 732,00 = 5 697,50 грн. 04.02.2022 р.: Внесено 856,00 грн. Залишок тіла: 5 697,50 - 856,00 = 4 841,50 грн. 19.02.2022 р.: Внесено 856,00 грн. Залишок тіла: 4 841,50 - 856,00 = 3 985,50 грн. Дійсний залишок заборгованості за Договором №1 становить виключно 3 985,50 грн. Обґрунтування за Договором №6425510 від 27.01.2022 р. (Первісний кредитор ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС»): Позивач просить стягнути за цим договором 13 464,58 грн. Розрахунок здійснено з грубим порушенням вимог щодо нарахування процентів на фактичний залишок (п. 1.14 договору) та карантинних обмежень: Порушення принципу нарахування на фактичний залишок: 10.02.2022 року Відповідач сплатив 4 800,00 грн. Первісний кредитор зобов`язаний був зарахувати законні відсотки за перші 14 днів (1 593,62 грн), а решту суми (3 206,38 грн) спрямувати на зменшення тіла кредиту з 11 982 грн до 8 775,62 грн. Натомість кредитор продовжив нараховувати відсотки на повне початкове тіло боргу. Нікчемність умов про підвищення відсоткової ставки до 5% на день (п. 1.7.3 договору): Кредит укладено 27.01.2022 року, під час дії офіційного COVID-карантину в Україні. Згідно з п. 16 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, збільшення відсоткової ставки за договором у разі прострочення в цей період повністю заборонялося. Стрибок ставки до 5% на день (150% на місяць) є камуфльованим штрафом для обходу закону. Поденний законний контррозрахунок за Договором №2: Період №1 (27.01.2022 10.02.2022 14 днів): Тіло: 11 982,00 грн. Ставка 0,95% на день. Відсотки за 14 днів: 11 982,00 ? 0,95% ? 14 = 1 593,62 грн. Залік платежу від 10.02.2022 (Внесено 4 800,00 грн): На відсотки йде 1 593,62 грн. На зменшення тіла йде: 4 800,00 - 1 593,62 = 3 206,38 грн. Нове фактичне тіло: 11 982,00 - 3 206,38 = 8 775,62 грн Період №2 (11.02.2022 26.02.2022 16 днів): Нарахування 0,95% на залишок тіла 8 775,62 грн. Відсотки за 16 днів: 8 775,62 ? 0,95% ? 16 = 1 333,92 грн. Коригування фінансового балансу: Тіло 8 775,62 грн + Відсотки період №2 (1 333,92 грн) мінус переплата за першим періодом через штучні нарахування МФО (1 797,30 грн). Залишок до сплати за Договором №2 становить 8 312,24 грн. Щодо явного завищення та неспівмірності витрат на правничу допомогу (13 000,00 грн) Позивач заявив до стягнення 13 000,00 грн витрат на адвоката. Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Дана справа є малозначною, розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін. Позовна заява є повністю шаблонною, де змінено лише ПІБ та суми. Сума 13 000 грн є безпідставним штучним обтяженням Відповідача і підлягає зменшенню судом.

09.11.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказачено з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована . При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. 30.11.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3179476. Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Зауважує, що позивач не нараховував відповідачу будь яких процентів за користування кредитними коштами, а звернувся до суду про стягнення заборгованості у тому розмірі, у якому вона утворилася перед первісним кредитором. Кредитний договір є дійсним як в цілому, так і в частині автоматичної пролонгації договору, не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, відповідає вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Проте, вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом або відсотків річних. У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. 27.01.2022 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 6425510. Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості в межах строку дії договору. Відповідачем було укладено Договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Наголошує, що на момент укладення кредитних договорів Відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору та частково їх виконував, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами таких договорів. Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошуємо, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги . Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, у відзиві просить розгляд справи проводити за наявними у справі матеріалами без його особистої участі.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3179476. Згідно з умовами цього договору відповідач отримав кредит в сумі 7400,00 грн. на строк 29 днів з 30.11.2021 р., термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 29.12.2021 р.; комісія за надання кредиту 814,00 грн., яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 2682,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір про споживчий кредит підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора S57995 (а.с. 9-17).

ТОВ «МІЛОАН» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7400,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією квитанцією від 30.11.2021 р. (а.с. 18).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3179476 ОСОБА_1 станом на 04.03.2022 р. має заборгованість в сумі 12389,61 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5536,00 грн., заборгованість по процентам 6039,61 грн., заборгованість по комісії 814,00 грн. (а.с. 19-20).

25.07.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3179476 на загальну суму заборгованості 12389,61 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5536,00 грн., заборгованість по процентам 6039,61 грн., заборгованість по комісії 814,00 грн. (а.с. 21-31).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Факторинг Партнерс», ОСОБА_1 станом на 16.09.2026 р. має заборгованість за кредитним договором № 3179476 в розмірі 12389,61 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5536,00 грн., заборгованість по процентам 6039,61 грн., заборгованість по комісії 814,00 грн. (а.с. 32).

Також 27.01.2022 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6425510. Згідно з умовами цього договору відповідач отримав кредит в сумі 11982,00 грн. на строк 30 днів, термін повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом 26.02.2022 р.; позичальник сплачує проценти за кожен день користування кредитом в такому розмірі: за 1 день користування кредитом 15,00 + 0,9500 %, з 2 по 15 день користування кредитом 0,9500 %, з 16 по 30 день користування кредитом 5 % (а.с. 33-39).

ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11982,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 27.01.2022 р. (а.с. 40).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6425510 від 27.01.2022 р. ОСОБА_1 станом на 27.12.2022 р. має заборгованість в сумі 13464,58 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10572,92 грн., заборгованість по процентам 2891,66 грн. (а.с. 41).

27.12.2022 р. між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» був укладений договір факторингу № ФК27-12/22/2, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» право вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6425510 на загальну суму заборгованості 13464,58 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10572,92 грн., заборгованість по процентам 2891,66 грн. (а.с. 42-47).

01.12.2025 р. між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 01-12/25, відповідно до якого ТОВ «СІТІ ФІНАНС» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6425510 на загальну суму заборгованості 13464,58 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10572,92 грн., заборгованість по процентам 2891,66 грн. (а.с. 48-57).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Факторинг Партнерс», ОСОБА_1 станом на 16.09.2026 р. має заборгованість за кредитним договором № 6425510 в розмірі 13464,58 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10572,92 грн., заборгованість за відсотками 2891,66 грн. (а.с. 58).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч.3,4,6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 3179476 від 30.11.2021 р. між ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан» та кредитний договір № 6425510 від 27.01.2022 р. між ОСОБА_1 і ТОВ «Бі Ел ДЖИ МІКРОФІНАНС» укладені у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).

Таким чином, договори позики підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даних правочинів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми договору позики та кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 3179476 від 30.11.2021 р. та кредитним договором № 6425510 від 27.01.2022 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цих договорів.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунків заборгованості:

за договором про надання споживчого кредиту № 3179476 від 30.11.2021 р. ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 12389,61 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5536,00 грн., заборгованість по процентам 6039,61 грн., заборгованість по комісії 814,00 грн. (а.с. 32).

за кредитним договором № 6425510 від 27.01.2022 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 13464,58 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10572,92 грн., заборгованість за відсотками 2891,66 грн. (а.с. 58).

Відповідачем надано власний розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 3179476 від 30.11.2021 р., при цьому відповідач зазначає, що нарахування одноразової комісії у розмірі 11 % від суми мікропозики у перший день користування прямо порушує ч. 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», крім того, позивачем безпідставно було списано 1374,00 грн. під виглядом «комісії за управління та обслуговування» за нібито автоматичну пролонгацію боргу.

З приводу даних доводів відповідача суд виходить з наступного.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У даній справі умовами пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 3179476 від 30.11.2021, як складова витрат позичальника за кредитом, передбачена комісія за надання кредиту в сумі 814,00 грн., яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово.

Крім того, пунктом 2.3.1.1 договору передбачена комісія за управління та обслуговування кредиту для пролонгації договору на пільгових умовах, а саме: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту.

Аналіз змісту цих пунктів договору свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення пунктів 1.5.1 та 2.3.1.1 договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22, в якій надавалась правова оцінка тотожним пунктам договору про споживчий кредит, стороною якого є ТОВ «Мілоан».

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункти 1.5.1 та 2.3.1.1 договору про споживчий кредит, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на сплачені відповідачем суми комісії за управління і обслуговування кредиту у розмірі 1374,00 грн., а нарахована комісія за надання кредиту в розмірі 814,00 грн. стягненню не підлягає.

За змістом пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит № 3179476 від 30.11.2021 р. передбачена пролонгація договору на пільгових умовах, а саме позичальник має право неодноразово продовжувти строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documems і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору.

Пункт 2.3.1.2 договору про споживчий кредит передбачає погоджені умови щодо пролонгації на стандартних умовах, а саме позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Відповідно до п. 2.3.2 розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до статті 212 Цивільного Кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору.

Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується кредитодавцем в особовому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Таким чином, сторонами погоджено, що строк користування кредитом автоматично продовжується у разі продовження позичальником користування кредитними коштами, що не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Додаткові дії позичальника у вигляді сплати в тому числі певної частки заборгованості по кредиту зумовлюють пролонгацію договору на пільгових умовах.

З огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора нарахувати у цей період відсотки у визначеному договором розмірі.

Підписанням цього договору ОСОБА_1 погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на пролонгацію договору у разі продовження користування кредитними коштами після спливу 29-денного строку кредитування, визначеного згідно п.1.3 договору.

ОСОБА_1 після 29.12.2021 продовжував користуватись кредитними коштами, а тому відповідно до п. 2.3.1.1 та п. 2.3.1.2 відбулася пролонгація строку кредитування на пільгових умова та на стандартних (базових умовах).

Так, ОСОБА_1 29.12.2021 сплатив частку заборгованості по кредиту, а тому відповідно до п. 2.3.1.1 відбулась пролонгація договору на пільгових умовах протягом трьох днів, з 29.12.2021 по 31.12.2021; 01.01.2022 ОСОБА_1 сплатив частку заборгованості по кредиту, а тому відповідно до п. 2.3.1.1 відбулась пролонгація договору на пільгових умовах протягом семи днів, з 01.01.2022 по 08.01.2022; 08.01.2022 ОСОБА_1 сплатив частку заборгованості по кредиту, а тому відповідно до п. 2.3.1.1 відбулась пролонгація договору на пільгових умовах протягом трьох днів, з 09.01.2022 по 11.01.2022; 11.01.2022 ОСОБА_1 сплатив частку заборгованості по кредиту, а тому відповідно до п. 2.3.1.1 відбулась пролонгація договору на пільгових умовах протягом трьох днів, з 12.01.2022 по 14.01.2022; 15.01.2022 ОСОБА_1 сплатив частку заборгованості по кредиту, а тому відповідно до п. 2.3.1.1 відбулась пролонгація договору на пільгових умовах протягом трьох днів, з 16.01.2022 по 18.01.2022.

Таким чином, відсотки за користування кредитом нараховувалися в період строку кредитування з 30.11.2021 по 29.12.2021 (29 днів) та в періоду пролонгації на пільгових умовах за відсотковою ставкою 1,25 %, в інші періоди до 04.02.2022, в які відбувалася пролонгація договору на стандартних (базових) умовах, за відсотковою ставкою 5 %. За період з 05.02.20221 по 28.02.2022 відсотки нараховувалися за відсотковою ставкою 0,01 % (за рішенням позичальника).

Враховуючи вищевикладені положення договору та проведений кредитодавцем розрахунок, суд проводить власний розрахунок заборгованості по тілу кредиту та відсотками:

За період з 01.12.2021 по 28.12.2021 розмір відсотків становить 2682,50 грн. (7400 грн. х 1,25 % х 29 днів).

29.12.2021 боржником сплачено 222,00 грн. тіла кредиту та 222,00 грн. комісії (умови нарахування якої є нікчемними), тому сума тіла кредиту становить 6956,00 грн. ( 7400,00 222,00 222,00).

За період з 29.12.2021 по 31.12.2021 розмір відсотків становить 260,85 грн. (6956,00 грн. х 1,25 % х 3 дні).

01.01.2022 боржником сплачено 358,00 грн. тіла кредиту та 358,00 грн. комісії (умови нарахування якої є нікчемними), тому сума тіла кредиту становить 6240,00 грн. ( 6956,00 358,00 358,00).

За період з 02.01.2022 по 08.01.2022 розмір відсотків становить 546,00 грн. (6240,00 грн. х 1,25 % х 7 днів).

08.01.2022 боржником сплачено 204,00 грн. тіла кредиту та 204,00 грн. комісії (умови нарахування якої є нікчемними), тому сума тіла кредиту становить 5832,00 грн. ( 6240,00 204,00 204,00).

За період з 09.01.2022 по 11.01.2022 розмір відсотків становить 218,70 грн. (5832,00 грн. х 1,25 % х 3 дні).

11.01.2022 боржником сплачено 198,00 грн. тіла кредиту та 198,00 грн. комісії (умови нарахування якої є нікчемними), тому сума тіла кредиту становить 5436,00 грн. ( 5832,00 198,00 198,00).

За період з 12.01.2022 по 14.01.2022 розмір відсотків становить 203,85 грн. (5436,00 грн. х 1,25 % х 3 дні).

15.01.2022 боржником сплачено 192,00 грн. тіла кредиту та 192,00 грн. комісії (умови нарахування якої є нікчемними), тому сума тіла кредиту становить 5052,00 грн. ( 5436,00 192,00 192,00).

За 15.01.2022 розмір відсотків становить 252,60 грн. (5052,00 грн. х 5 %).

За період з 16.01.2022 по 18.01.2022 розмір відсотків становить 189,45 грн. (5052,00 грн. х 1,25 % х 3 дні).

За період з 19.01.2022 по 31.01.2022 розмір відсотків становить 3283,80 грн. (5052,00 грн. х 5 % х 13 днів).

За період з 01.02.2022 по 04.02.2022 розмір відсотків становить 202,08 грн. (5052,00 грн. х 1 % (розмір відсотків застосований кредитодавцем при здійсненні нарахування заборгованості) х 4 дні).

04.02.2022 боржником сплачено 345,00 грн. тіла кредиту та 100,00 грн. комісії (умови нарахування якої є нікчемними), тому сума тіла кредиту становить 4607,00 грн. ( 5052,00 345,00 100,00).

За період з 05.02.2022 по 18.02.2022 розмір відсотків становить 6,45 грн. (4607,00 грн. х 0,01 % (розмір відсотків застосований кредитодавцем при здійсненні нарахування заборгованості) х 14 днів).

19.02.2022 боржником сплачено 345,00 грн. тіла кредиту та 100,00 грн. комісії (умови нарахування якої є нікчемними), тому сума тіла кредиту становить 4162,00 грн. (4607,00 345,00 100,00).

За період з 19.02.2022 по 28.02.2022 розмір відсотків становить 4,16 грн. (4162,00 грн. х 0,01 % (розмір відсотків застосований кредитодавцем при здійсненні нарахування заборгованості) х 10 днів).

Загальний розмір нарахованих відсотків становить 7850,44 грн., боржником було спалчено в рахунок погашення відсотків 2859,00 грн., тому розмір заборгованості за відсотками становить 4991,44 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість договором про надання споживчого кредиту № 3179476 від 30.11.2021 р. у розмірі 9153,44 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 4162,00 грн; заборгованості за відсотками 4991,44 грн.

Доводи відповідача про те, що умови підвищення відсотковї ставки до 5 % на день є нікчемними, так як крединипй договір № 6425510 укладено 27.01.2022 р. під час дії офіційного COVID-карантину в Україні, коли згідно з п. 16 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України збільшення відсоткової ставки за договором у разі прострочення в цей період повністю заборонялося, - суд не бере до уваги з наступних підстав.

Пунктом 1.7 кредитного договору № 6425510 від 27.01.2022 р. передбачено, що позичальник сплачує проценти за кожен день користування кредитом в такому розмірі: за 1 день користування кредитом 15,00 + 0,9500 %, з 2 по 15 день користування кредитом 0,9500 %, з 16 по 30 день користування кредитом 5 %.

Таким чином, сторонами погоджено розмір відсотків за користування кредитом, зокрема в розмірі 5 % за користування кредитом в період з 16 по 30 день користування.

З огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили розмір відсотків.

Підписанням цього договору ОСОБА_1 погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на нарахування відсотків, в тому числі і в розмірі 5 %, тому суд не бере до уваги нападний відповідачем розрахунок заборгованості, в якому він застосвує відсоткову ставку 0,95 %.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договори, укладені між відповідачем ОСОБА_1 та первісними кредиторами, договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості договором про надання споживчого кредиту № 3179476 від 30.11.2021 р. у розмірі 9153,44 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 4162,00 грн.; заборгованості за відсотками 4991,44 грн. та за кредитним договором № 6425510 від 27.01.2022 р. в розмірі 13464,58 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10572,92 грн., заборгованість за відсотками 2891,66 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 р.; заявку на надання юридичної допомоги № 2038 від 03.08.2026 р.; витяг з акту № 42 про надання юридичної допомоги від 31.08.2026 р. (а.с. 59-66).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», суд виходить з наступного.

У витязі з акту № 42 про надання юридичної допомоги від 31.08.2026 р. зазначено, що адвокатом здійснено таку роботу: надання усної консультації з вивченням документів 2 год. 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 год. 9000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 13000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. (а.с. 8).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог (87 %).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 4926,29 грн. (5662,40 грн. х 87 %).

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3179476 від 30.11.2021 р. в розмірі 9153,44 грн. та за кредитним договором № 6425510 від 27.01.2022 р. в розмірі 13464,58 грн., а також 4926,29 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, всього 27544,31 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова