Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 635/7956/26
провадження № 2/619/3215/26
Рішення
іменем України
10 листопада 2026 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 635/7956/26,
ім`я (найменування) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
відповідачка: ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості,
представник позивача: Ларіонов К.О.
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідачки.
ТОВ «Споживчий центр» у системі «Електронний суд» 30.07.2026 звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 04.03.2024-100003356 від 04.03.2024 у розмірі 24695,59 грн. У обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04.03.2024 уклали Кредитний договір (оферти) № 04.03.2024-100003356, відповідно до умов якого, дата надання/видачі кредиту - 04.03.2024; сума кредиту: 10000,00 грн; строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 21.07.2024. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 24695,59 грн, що складається з: тіла кредиту 9117,00 грн; процентів 11578,59 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1500,00 грн; неустойки 2500,00 грн.
Відповідачкою до суду надано відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення нею кредитного договору №04.03.2024-100003356 від 04.03.2024, погодження його істотних умов та фактичного отримання кредитних коштів. Зазначає, що надані позивачем паперові копії електронного договору не підтверджують його підписання відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора. Крім того, заперечує проти нарахованих процентів у розмірі 11578,59 грн, вважаючи їх неспівмірними із сумою кредиту 9117,00 грн, а також посилається на безпідставність нарахування процентів за прострочення виконання зобов`язання в період дії воєнного стану та нікчемність умов договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Також вказує на недоведеність розміру заявленої заборгованості та необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якому просить позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності заборгованості. Зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, надісланим на фінансовий номер телефону відповідачки, чим остання підтвердила ознайомлення та погодження з усіма істотними умовами договору. Кредитні кошти перераховано на зазначену відповідачкою банківську картку за допомогою інтернет-еквайрингу, що підтверджується відповідним платіжним документом. Крім того, вважає нараховані проценти та комісію обґрунтованими й такими, що відповідають умовам кредитного договору, оскільки комісія передбачена за послугу перерахування коштів із використанням стороннього платіжного сервісу.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03.08.2026 справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Дергачівського районного суду Харківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 справу № 635/7956/26 розподілено судді Нечипоренко І.М.
Ухвалою суду від 28.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 01.10.2026, яке було відкладено у зв`язку з витребуванням доказів на 10.11.2026.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву, у якій він просить здійснити розгляд справи за його відсутності.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причину неявки не повідомила, повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документу 02.10.2026.
За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що відповідачка повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, подала відзив до суду, причину неявки суду не повідомила, суд розглядає справу без її участі.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04.03.2024 уклали кредитний договір (оферти) № 04.03.2024-100003356, відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору № 04.03.2024-100003356 від 04.03.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 04.03.2024; сума кредиту: 10000,00 грн; строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 21.07.2024.
Умовами кредитного договору передбачено можливість продовження строку кредитування та повернення кредиту шляхом укладення додаткового договору за ініціативою позичальника без погіршення умов кредитування. Процентна ставка є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Крім того, передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1500,00 грн, яка нараховується кредитодавцем у день видачі кредиту.
Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором).
Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XX-XXXX-9128.
Факт зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 04.03.2024-100003356 у сумі 10000,00 грн на платіжну картку № 5375-41XX-XXXX-9128 підтверджується квитанцією. Крім того, на виконання ухвали суду від 01.10.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало відомості, у яких зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 04.03.2024 здійснено зарахування коштів у сумі 10000,00 грн. Водночас банк повідомив, що кошти зараховувалися через платіжну систему, у зв`язку з чим інформація щодо призначення платежу та рахунків відправників відсутня. З наданої банком виписки про рух коштів за період з 04.03.2024 по 09.03.2024 вбачається, що 04.03.2024 о 22:01:11 на картковий рахунок відповідачки надійшли кошти у сумі 10000,00 грн через платіжний сервіс LIQPAY «Bistrij kredit», після чого відповідачка здійснювала операції з оплати товарів і послуг та переказу коштів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування.
Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість, яка, відповідно до наданого позивачем розрахунку, становить 24695,59 грн та складається з: тіла кредиту 9117,00 грн; процентів 11578,59 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1500,00 грн; неустойки 2500,00 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 2500,00 грн задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Так, 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год 30 хв, який діє до теперішнього часу.
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 2500,00 грн не підлягають задоволенню.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до умов кредитного договору, комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено наступний правовий висновок.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку, які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».».
Позивачем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які позивачем встановлена комісія за видачу кредиту.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд критично оцінює доводи відповідачки щодо неукладення кредитного договору № 04.03.2024-100003356 від 04.03.2024, відсутності її волевиявлення на виникнення кредитних правовідносин та недоведеності погодження істотних умов договору.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в усній або письмовій (електронній) формі. Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а підписання електронного правочину може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Як убачається з матеріалів справи, 04.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 оформлено кредитний договір № 04.03.2024-100003356 в електронній формі.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 оферти електронний кредитний договір складається з пропозиції про його укладення, заявки позичальника та відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором.
Пунктами 2.3.12.3.6 оферти передбачено порядок укладення договору, який включає ідентифікацію позичальника в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця, обрання умов кредитування, формування заявки та підписання акцепту одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні.
Наданий позивачем кредитний договір містить відомості про підписання його складових електронним підписом одноразовим ідентифікатором E561. Крім того, у відповіді позичальниці про прийняття пропозиції зазначено про безумовне прийняття умов кредитного договору.
Із заявки вбачається, що сторонами визначено суму кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 140 днів, дату повернення кредиту 21.07.2024, фіксовану процентну ставку 1 % на день, а також порядок повернення кредитних коштів.
Таким чином, надані документи містять істотні умови кредитного договору, передбачені статтею 638 ЦК України, та відомості про застосування визначеного законом способу електронного підписання правочину.
При цьому відсутність власноручного підпису відповідачки на паперовому примірнику договору сама по собі не свідчить про його неукладеність, оскільки законодавством прямо передбачено можливість укладення договорів в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Щодо доводів відповідачки про недоведеність фактичного отримання кредитних коштів суд зазначає, що вони не узгоджуються з дослідженими доказами.
Так, відповідно до пункту 4.1 оферти кредитні кошти надаються шляхом перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № 5375-41XX-XXXX-9128.
На виконання ухвали суду від 01.10.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» листом від 20.10.2026 № БТЕ-46468 повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , на яку 04.03.2024 о 22:01:11 зараховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн через платіжний сервіс LIQPAY «Bistrij kredit».
Отже, сума зарахованих коштів, дата їх надходження та реквізити платіжної картки відповідають умовам кредитного договору. При цьому зарахування відбулося безпосередньо після зазначеного в оферті часу укладення договору - 04.03.2024 о 22:00.
Зазначені обставини підтверджуються відомостями банківської установи, отриманими судом на виконання ухвали про витребування доказів, а тому доводи відповідачки щодо відсутності належних доказів отримання кредитних коштів суд відхиляє.
Відсутність у банківській виписці відомостей про рахунок відправника та призначення платежу не спростовує факту зарахування коштів, оскільки банком повідомлено про здійснення відповідної операції через платіжну систему.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 15.03.2024 та 16.03.2024 здійснено часткові платежі на загальну суму 2183,00 грн, з яких 1300,00 грн зараховано в рахунок погашення процентів, а 883,00 грн - основної суми кредиту. Таким чином, залишок основного боргу становить 9117,00 грн.
Наведені обставини в сукупності узгоджуються з доводами позивача щодо виникнення кредитних правовідносин, фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів та часткового виконання зобов`язань.
Щодо заперечень відповідачки стосовно допустимості паперових копій електронних документів суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у встановленому законом порядку. Сам по собі факт подання електронного доказу в паперовій формі не свідчить про його недопустимість. Водночас у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 100 ЦПК України, відповідність копії оригіналу підлягає перевірці.
Стосовно доводів відповідачки про необґрунтованість нарахованих процентів суд зазначає, що відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти, розмір і порядок нарахування яких визначаються договором з урахуванням вимог законодавства.
Перевіряючи правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд установив, що відповідно до умов заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору № 04.03.2024-100003356 від 04.03.2024, сторонами визначено фіксовану процентну ставку у розмірі 1 % за один день користування кредитом, строк кредитування 140 днів, з 04.03.2024 по 21.07.2024, та передбачено нарахування процентів на фактичний залишок кредитної заборгованості.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 04.03.2024 по 16.03.2024 проценти нараховувалися на суму кредиту 10000,00 грн у розмірі 100,00 грн щоденно, що становить 1300,00 грн. Зазначена сума процентів погашена платежами від 15.03.2024 та 16.03.2024. Крім того, 883,00 грн зараховано на погашення основної суми кредиту, унаслідок чого її залишок становив 9117,00 грн.
Починаючи з 17.03.2024 проценти нараховувалися на залишок основного боргу 9117,00 грн у розмірі 91,17 грн щоденно протягом 127 днів, до 21.07.2024 включно, що становить 11578,59 грн.
Таким чином, нарахування процентів здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до визначеної договором процентної ставки. Арифметична перевірка розрахунку підтверджує правильність визначення залишку заборгованості за процентами в розмірі 11578,59 грн.
З огляду на викладене, за умови встановлення факту укладення договору, доводи відповідачки щодо неправильності арифметичного розрахунку процентів суд відхиляє.
Щодо доводів відповідачки про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн суд зазначає, що позивачем у позовній заяві наведено лише попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат із зазначенням про подальше подання доказів їх понесення. Водночас вимог про стягнення зазначених витрат не заявлено, у зв`язку з чим питання про їх відшкодування на цій стадії судом не вирішується.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 20695,59 грн.
Суд зазначає, що позивачем доведено факт отримання кредиту та наявності заборгованості у відповідачки.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, в розмірі 83,80%, то розмір сплаченого ними судового збору (2662,40 грн) при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідачки на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2231,09 грн.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.03.2024-100003356 від 04.03.2024 у розмірі 20695,59 грн (двадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 59 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2231,09 грн (дві тисячі двісті тридцять одна гривня 09 копійок) та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120,18 грн (сто двадцять гривень 18 копійок).
Надіслати учасникам позивача копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І. М. Нечипоренко
Судове рішення № 141348793, Дергачівський районний суд Харківської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 635/7956/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: