Рішення № 141348590, 04.11.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1251/26

Провадження № 2/401/1459/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря судового засідання Яцини А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Світловодськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3716804 від 01 липня 2020 року у розмірі 34 450,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 липня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 3716804, що підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

За Договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня наступного за днем підписання договору. За цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало свої зобов`язання, надавши Позичальнику у користування кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн, а відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 29/10-2025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3716804 від 01 липня 2020 року.

31 жовтня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» на підставі Договору факторингу № ДФ-31102025 перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3716804 від 01 липня 2020 року.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» набуло право вимоги до відповідача у розмірі 34 450,00 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за відсотками 29 450,00 грн. (а.с. 2-8)

Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання. (а.с. 71-72)

05 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 судом отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані набуття права вимоги за кредитним договором № 3716804 від 01 липня 2020 року, ані наявність та розмір заявленої заборгованості.

Зокрема, Позивачем не надано доказів фактичної оплати ціни придбання за договорами факторингу, належним чином оформлених реєстрів передачі права вимоги, а також первинних банківських документів, які підтверджують перерахування відповідачу кредитних коштів та рух коштів за кредитним зобов`язанням.

Наданий розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, не підтверджений первинною бухгалтерською документацією та не дає можливості перевірити правильність нарахування основного боргу і процентів. Крім того, заявлений розмір процентів є неспівмірним із сумою отриманого кредиту та підлягає оцінці судом з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності та законодавства про захист прав споживачів. (а.с. 77-82)

28 травня 2026 року судом отримано відповідь на відзив, відповідно до якого представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» Лановий Є.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, перехід права вимоги за кредитним договором підтверджується договорами факторингу, відповідними реєстрами боржників та платіжними документами, які засвідчують оплату за відступлені права вимоги, факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн підтверджується платіжною довідкою із зазначенням суми, дати, часу переказу та реквізитів платіжної картки отримувача. При цьому, розрахунок заборгованості відображає структуру боргу, розмір основної заборгованості та порядок нарахування процентів і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

Також представник позивача вважає нарахування процентів правомірним, посилаючись на обов`язковість виконання умов кредитного договору та відсутність доказів визнання його умов несправедливими.

З огляду на надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог вважає заперечення відповідача формальними, такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, та просить суд відхилити доводи відзиву і задовольнити позов у повному обсязі.

Крім того, з метою додаткового підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів просить суд витребувати в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» інформацію щодо власника відповідної платіжної картки та руху коштів за рахунком.(а.с. 95-101)

01 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 судом отримано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого відповідач підтримав доводи, наведені у відзиві на позов та попередніх запереченнях та просить суд у зв`язку з тим, що кредитний договір укладено 01 липня 2020 року, а Позивач звернувся до суду зі спливом понад п`ять років застосувати наслідки спливу позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с. 113-115)

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. (а.с. 122-125)

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» Романюк В.С. не з`явилася, просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала, про що подала відповідну заяву. (а.с. 166-167)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, скерував до суду заяву, відповідно до якої просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а розгляд справи провести за його відсутності . (а.с. 131-132)

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора «PS3716804» було укладено Договір про надання кредиту № 3716804, за яким Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.34 Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні. Сума кредиту складає 5 000,00 гривень. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника. За цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26 Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

За умовами п. 1.7 Договору нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

- у випадку використання Кредиту (п. 2.20 Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12 Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,25 % від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту;

- у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 01 липня 2020 року до 31 липня 2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (Акційна ставка (п. 2.1 Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34 Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 7 295,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 5 000,00 грн., Проценти за користування кредитом 2 295,00 грн;

- при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 01 липня 2020 року до 31 липня 2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 01 серпня 2020 року до 27 січня 2021 року (включно) - 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).

За умовами п. 3.1 Договору сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41 Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9 Правил) 01 липня 2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 27 січня 2021 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8 Правил).

Відповідно до п.п. 7.1-7.3 Договору Сторони погоджують, що внесення змін та доповнень до цього Договору здійснюється шляхом укладення між Сторонами Додаткових угод до цього Договору. Всі зміни, доповнення, Додаткові угоди та Додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим Договором та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх. Сторони підтверджують, що даний електронний Договір (договір, укладений у вигляді електронного документа), всі Додатки до нього, Додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію». (а.с. 23-25, 49-60)

Після прийняття відповідачем умов Договору про надання кредиту з ним було укладено відповідний договір, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого 01 липня 2020 року відповідач отримав грошові кошти у сумі 5 000,00 грн на свою платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК«ЕЛАЄНС» від 02 листопада 2024 року про успішний переказ коштів, інформаційною довідкою АТ «А-БАНК» від 17 червня 2026 року № 40983/47-260610/497-БТ та випискою про рух коштів по рахунку . (а.с. 42, 139-155)

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» вбачається, що за кредитним договором № 3716804 від 01 липня 2020 року станом на 06 жовтня 2025 року рахується заборгованість в розмірі 34 450,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 29 450,00 грн заборгованості за відсотками, які за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року нараховані за ставкою 1,70 %, а за період з 01 серпня 2020 року по 27 січня 2021 року за ставкою 3,00 %. (а.с. 16-18)

Відповідно до договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, платіжної інструкції від 30 жовтня 2025 року № 339 про оплату за переуступлення прав вимоги, реєстру прав вимоги № 1 від 29 жовтня 2025 року, витягу з реєстру боржників та актів прийому передачі документів за договором факторингу від 29 жовтня 2025 року та 31 жовтня 2025 року від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 34 450,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 29 450,00 грн заборгованості за відсотками. (а.с. 11-12, 14, 26-32, 61, 103-106)

З договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», платіжної інструкції від 05 листопада 2025 року № 1118 про оплату за Договором факторингу, реєстру прав вимог № 001 від 31 жовтня 2025 року та витягу з реєстру боржників вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 34 450,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 29 450,00 грн заборгованості за відсотками. (а.с. 15, 33-40, 62, 107-110)

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За нормами ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У договорі про надання споживчого кредиту, що укладено з відповідачем, сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, розмір і типи процентних ставок.

Договір про надання кредиту є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що нарахування процентів не виходить за межі строку надання кредиту (з 01 липня 2020 року по 27 січня 2021 року) та підтверджує порушення відповідачем обов`язків за договором щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів, сплати процентів за користування цими коштами.

Відступлення права вимоги підтверджується договорами факторингу, реєстрами боржників та витягами з них, які містять інформацію про відповідача (його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним ним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій у позові до стягнення сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ході судового розгляду судом на підставі належних, достатніх та допустимих доказів встановлено, що відповідач в порушення умов договору своєчасно кошти не повернув, у зв`язку з чим за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 34 450,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 29 450,00 грн заборгованості за відсотками (з 01 липня 2020 року по 27 січня 2021 року), на що відповідач погодився підписуючи відповідний договір.

Доводи відповідача щодо недоведеності набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, відсутності належних доказів виникнення та розміру заборгованості, а також неспівмірності нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту судом відхиляються, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують перехід права вимоги, виникнення заборгованості та її розмір. При цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості або підтвердження виконання кредитних зобов`язань.

Посилання на неспівмірність процентів із сумою кредиту також не заслуговують на увагу, оскільки їх нарахування здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові 07 вересня 2026 року Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23 (№ 61-4595сво25). Сам по собі факт перевищення суми нарахованих процентів над сумою отриманого кредиту не свідчить про неправомірність такого нарахування, тоді як відповідачем не наведено конкретних доказів неправильності розрахунку чи порушення умов договору.

Отже, наведені відповідачем заперечення не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг позовної давності у період дії карантину COVID-19, а також у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану підлягав законодавчо встановленому продовженню та зупиненню.

Зокрема, на період дії воєнного стану перебіг позовної давності був зупинений, а його відновлення відбулося лише 04 вересня 2025 року після набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності № 4434-IX.

Отже, враховуючи, що остаточний строк виконання зобов`язань за кредитним договором настав 27 січня 2021 року, а позов подано 24 квітня 2026 року, суд доходить висновку, що з урахуванням установлених законом періодів продовження та зупинення перебігу позовної давності підстави для застосування наслідків її спливу, передбачених статтею 267 ЦК України, відсутні.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, що ним не заперечується, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення заборгованості з відповідача у заявленому розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При поданні позову позивачем заявлено вимогу про відшкодування йому за рахунок відповідача понесених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

За ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу (правову) допомогу суду представлено докази, а саме: Договір № 43657029 від 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» та Адвокатським бюро «АННА ЛИТВИН І ПАРТНЕРИ», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2050, додаткову угоду від 30 вересня 2025 року до Договору, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 841, Детальний опис робіт, виконаних адвокатським бюро від 27 березня 2026 року, акт про підтвердження факту надання правової допомоги № 3716804 від 27 березня 2026 року, який включає в себе такі види правничої допомоги:

1)усна консультація -250,00 грн за 0,5 год. витраченого часу;

2)письмова консультація -500,00 грн за 0,5 год. витраченого часу;

3) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» -1 500,00 грн за 1 год. витраченого часу;

4) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 3 000,00 грн за 2 год. витраченого часу;

5) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750,00 грн за 0,5 год. витраченого часу;.

Загальна вартість послуг склала 6 000,00 грн. (а.с. 12, 19, 20-22, 41, 63)

Відповідачем ОСОБА_1 до суду не подавалось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, суд враховує, що позовні вимоги ґрунтуються на стягненні кредитних коштів, що виникло з правочинів, укладених в електронній формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Справа є малозначною, її розгляд здійснено судом в судовому засіданні..

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 6 000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Враховуючи обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в межах 5 000,00 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених адвокатом.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2 662 грн 40 к., яка сплачена позивачем за подання позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Договором про надання кредиту № 3716804 від 01 липня 2020 року у розмірі 34 450 (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят) грн 00 к, що складається з: 5 000 грн 00 к.- заборгованості за тілом кредиту, 29 450 грн 00 к. - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 к. судових витрат на професійну правничу допомогу та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 к. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.Л.Волошина